Трудовий договір може бути припинено, а працівника
звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про
працю. Під час прийняття рішень про звільнення роботодавець
повинен ураховувати встановлені законодавством обмеження щодо звільнення певних
категорій працівників.
Крім цього, він має пам'ятати, що:
- звільнення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 і 6
статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП), можливе лише у випадку, коли працівника не можна
перевести за його згодою на іншу роботу;
- працівник не може бути звільнений з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП) і відпустки (будь-якої із зазначених у статті 4 Закону України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки"). Це обмеження поширюється не лише на випадки звільнення за пунктами 1–4 і 6–8 статті 40 КЗпП, а й на всі інші випадки, коли звільнення кваліфікується як таке, що здійснюється з ініціативи роботодавця (пункти 1–3 статті 41 КЗпП, стаття 28 КЗпП, інші передбачені законодавством підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (частина третя статті 40 КЗпП).
- працівник не може бути звільнений з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП) і відпустки (будь-якої із зазначених у статті 4 Закону України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки"). Це обмеження поширюється не лише на випадки звільнення за пунктами 1–4 і 6–8 статті 40 КЗпП, а й на всі інші випадки, коли звільнення кваліфікується як таке, що здійснюється з ініціативи роботодавця (пункти 1–3 статті 41 КЗпП, стаття 28 КЗпП, інші передбачені законодавством підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (частина третя статті 40 КЗпП).
Звернути увагу. У разі повної ліквідації підприємства, установи,
організації таке обмеження не діє, тобто розірвання трудового договору можливе
як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування працівника
у відпустці.
СХЕМИ :
