Нарахування допомоги по листках непрацездатності здійснюють практично всі роботодавці. Адже немає таких підприємств, установ, організацій (надалі- підприємство), працівники яких не хворіють. Так, наприклад, у 2016 році на Вінниччині питома вага витрат на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності склала 62,1% від загальної суми витрат від всіх видів матеріального забезпечення. А витрати на виплату допомоги по вагітності та пологах відповідно - 37,4%. Із початку 2017 року згідно з заявами-розрахунками страхувальникам для виплат застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності вже перераховано коштів на суму понад як 104,00 млн. гривен, крім того, на виплату допомоги по вагітності та пологах – 61,7 млн. гривен.
Ураховуючи численні запити страхувальників та застрахованих осіб щодо нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах у разі якщо протягом 12 (дванадцяти) місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше 6 (шести) місяців, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважає за необхідне роз'яснити таке.
Частиною першою статті 31 Закону України від 23.09.99 1105 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (надалі – Закон №1105) передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.
Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 № 1266 (у редакції відповідної постанови від 26.06.2015 № 439) (надалі - Порядок № 1266), середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (доходу), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (надалі – єдиний внесок, ЄСВ), на кількість календарних днів зайнятості (перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.
Із 01.01.2015 року частиною четвертою статті 19 Закону №1105 запроваджено запобіжний механізм, який обмежує розмір матеріального забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Воно стосується осіб, у яких протягом 12 (дванадцяти) місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж менше 6 (шести) місяців.
Згідно з пунктом 29 Порядку № 1266, якщо протягом 12 (дванадцяти) місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше 6 (шести) місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку допомоги по:
- тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку;
- вагітності та пологах – виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Отже, у разі, якщо протягом 12 (дванадцяти) місяців перед настанням страхового випадку застрахована особа має страховий стаж менше 6 (шести) місяців, допомога по тимчасовій непрацездатності надається в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку. При цьому, обмеження середньої заробітної плати, розрахованої з розміру мінімальної заробітної плати, передбачене статтею 24 Закону №1105, не застосовується. Якщо сума виплати за повний місяць отримання допомоги перевищує розмір мінімальної заробітної плати, у цьому місяці слід застосовувати обмеження в розмірі мінімальної заробітної плати.
Слід ураховувати, якщо перед настанням страхового випадку (вагітність та пологи) страховий стаж працівниці за останні 12 (дванадцять) місяців менше 6 (шести) місяців, допомога по вагітності та пологах надається в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.
Разом з цим, пунктом 4 Порядку № 1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата (дохід) не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з розрахунку на один календарний день, яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).
Фонд звертає увагу, що у прикладі 4 розділу III "Для розрахунку виплат для призначення допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця" Прикладів обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (надалі - Приклади), затверджених наказом Міністерства соціальної політики від 21.10.15 № 1022, наведено алгоритм застосування обмеження допомоги по вагітності та пологах максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску. При виконанні вимог абзацу другого та третього пункту 29 Порядку № 1266 у частині визначення суми страхової виплати в розрахунку на місяць застосовується аналогічний алгоритм обмеження.
Під час нарахування матеріального забезпечення застрахованим особам у бухгалтерів виникають труднощі при застосуванні цієї норми на практиці. Зокрема, в частині розрахунку страхового стажу за 12 (дванадцятимісячний) період.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 1105 до страхового стажу включають періоди, протягом яких особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за які щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок .
Мінімальний страховий внесок – це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру зарплати і розміру ЄСВ на соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 1105).
Мінімальний страховий внесок – це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру зарплати і розміру ЄСВ на соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 1105).
Окрім того, відповідно до абзацу другого частини першої статті 21 Закону №1105, до страхового стажу включають періоди відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), зокрема, періоди отримання виплат у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, виплат по безробіттю.
Основним джерелом даних для обчислення страхового стажу є персоніфікований облік відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (частина друга статті 21 Закону № 1105).
Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях за формою згідно з додатком 1 (форма ОК-5) або додатком 2 (форма ОК-7) до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.14 № 10-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 року за № 785/25562.
Для обчислення страхового стажу працівника роботодавцю необхідна інформація про заробіток працівника за 12 (дванадцять) місяців перед настанням страхового стажу, з якого сплачено ЄСВ, та кількість днів страхового стажу. Для цього достатньо надати форму ОК-7, в якій наведені дані про суму заробітної плати, з якої сплачено ЄСВ та кількість днів страхового стажу за місяцями та про сплату ЄСВ.
Самостійно роботодавець може отримати відомості щодо застрахованої особи лише за період перебування такої особи у трудових правовідносинах з ним.
Відомості за інші періоди йому може повідомити сам працівник, який має самостійно звернутися до відповідного органу Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей за період, який потрібен роботодавцю. Слід зазначити, що індивідуальні відомості надаються при пред'явленні паспорта, довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтва про загальнообов'язкове соціальне страхування чи пенсійного посвідчення за місцем проживання.
Звертаємо увагу, що оскільки страховий стаж залежить від суми сплаченого за особу ЄСВ, то даних, що містяться у трудовій книжці працівника недостатньо для правильного його обрахунку.
У випадку, коли за останні 12 (дванадцять) місяців перед настанням страхового випадку страховий стаж працівника становить менше 6 (шести) місяців, рекомендуємо працівникам кадрових служб підприємств повідомляти про це комісію (уповноваженого) із соціального страхування.
Інші додаткові роз'яснення можна отримати у робочих органах обласних відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
