77

Улыбайтесь,пусть начальство ослепнет!

Договір ЦПХ: право на матеріального забезпечення із соціального страхування

Вiдповiдно до чинного законодавства виконувати роботи (надавати послуги) громадянин може як на пiдставi трудового договору, так i за договорами цивiльно-правового характеру .
Статтею 21  Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договiр є угодою мiж працiвником i роботодавцем, за якою працiвник зобов'язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядковi, а роботодавець зобов'язується виплачувати працiвнику заробiтну плату i забезпечувати умови працi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором й угодою сторiн.
Порядок укладення договорiв цивiльно-правового характеру регулюється нормами цивiльного законодавства.
Наприклад, статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду (цивільно-правовий характер) одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Пiд час укладання договору пiдряду особа не вступає у трудові правовідносини з підприємством, оскільки наказу про прийняття його на роботу не видається, запис до трудової книжки не вноситьсяПідрядник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства та не може вимагати гарантій, передбачених для осіб трудових правовідносин - не має статусу працівника, організовує  роботу на власний розсуд і виконує її на власний ризик. 
За договором цивільно-правового характеру оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата.
Визначення правових, фінансових та організаційних засад загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантій працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами здійснюється відповідно до  норм Закону України від 23.09.99 № 1105 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (надалі – Закон № 1105).
Відповідно до частини другої статті 1 Закону №1105 застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.10 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування").
У статті 18 Закону №1105 зазначено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.
Частиною першою статті 19 Закону №1105 встановлено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
З урахуванням наведеного  вище, робимо висновок: 
особи, які виконують роботи, надають послуги за цивільно-правовими договорами, відповідно до норм Закону № 1105, не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також добровільному страхуванню, а отже не мають права на отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.