Методичні рекомендації з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, розроблено відповідно до Закону України від 14.10.14 № 1700 "Про запобігання корупції" (далі - Закон).
5. Окремі види обмежень,
пов’язаних із конфліктом інтересів:
5.1. Сумісництво та
суміщення.
5.2 Отримання подарунку.
5.3 Спільна робота близьких
осіб.
5.Окремі види обмежень, пов’язаних із конфліктом
інтересів:
5.1. Сумісництво та
суміщення
Обмеження щодо
сумісництва та суміщення поширюється виключно на осіб, уповноважених на
виконання функцій держави або місцевого самоврядування (пункт 1 частини першої
статті 3 Закону).
Проте серед вказаних
осіб обмеження не поширюються на депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у
відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які
працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і
присяжних.
Види обмежень:
А) відповідно до пункту 1 частини
першої статті 25 Закону вказаним особам забороняється займатися іншою
оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної
практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або
підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами
України.
Фактично в даному
випадку йдеться про дві суттєво різні ситуації.
По-перше, заборона на
іншу оплачувану діяльність.
Під такою діяльністю "інша оплачувана діяльність" варто розуміти будь-яку діяльність, спрямовану на
отримання доходу і не пов'язану з виконанням особою своїх посадових обов’язків
із виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Разом з тим така
заборона не поширюється на викладацьку, наукову і творчу діяльності, медичну
практику, інструкторську та суддівську практики із спорту.
Спеціальним
законодавством дещо конкретизуються вказані положення.
Так, характеризуючи
поняття "наукова діяльність" варто виходити з того, що статтею 1 Закону України від 26.11.15 № 848 "Про наукову і
науково-технічну діяльність" передбачено, що наукова діяльність -
інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або)
пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та
прикладні наукові дослідження. Перелік суб’єктів
наукової і науково-технічної діяльності наводиться у статті 4 цього Закону.
Такими суб’єктами, зокрема, є наукові працівники, науково-педагогічні
працівники, аспіранти, ад'юнкти і докторанти, інші вчені.
Хоча законодавство не
містить визначення поняття "викладацька діяльність", правозастосовна практика
виходить з того, що в даному випадку може бути застосовано відповідні положення
щодо педагогічної діяльності. Вказаний термін
вживається у законодавстві про освіту.
З приводу визначення поняття "творча діяльність" слід зазначити, що згідно з підпунктом 21 частини
першої статті 1 Закону України від 14.12.10 № 2778 "Про культуру" (далі - Закон про культуру) та частиною четвертою статті 1
Закону України від 07.10.97 № 554 "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" творча
діяльність – це індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є
створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність. Відповідно до Закону про культуру творча діяльність визначається як
індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або
інтерпретація творів, що мають культурну цінність.
У законодавстві про
охорону здоров’я поняття "медична практика" визначається в Ліцензійних умовах
провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.11 № 49, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 09 лютого 2011 року за № 171/18909 (у редакції
відповідного наказу від 30.11.12 № 981,
зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2012 року за N 2131/22443), відповідно до яких - це вид господарської діяльності у сфері
охорони здоров'я, який провадиться закладами охорони здоров'я та фізичними
особами – підприємцями, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, з
метою надання видів медичної допомоги, визначених законом, та медичного обслуговування.
Однак, слід брати до уваги, що вказаний термін передбачений саме для
застосування до господарської діяльності у відповідній сфері.
Водночас, у контексті
антикорупційного законодавства йдеться не про господарську чи підприємницьку
діяльність із здійснення медичної практики, а про можливість зайняття такою
практикою в державних, комунальних чи приватних закладах охорони здоров’я.
У законодавстві України
відсутні визначення поняття "інструкторська та суддівська практика із спорту".
Ці питання потребують додаткового законодавчого врегулювання. Проте аналіз
відповідних термінів вказує на те, що вказані види практики тісно пов’язані зі
спортивно-тренувальною діяльністю.
Так, у частині 1 статті
41 Закону України від 24.12.93 № 3808 "Про фізичну культуру і спорт", вказано, що спортивні судді –
це фізичні особи, які пройшли спеціальну підготовку і отримали відповідну
кваліфікаційну категорію та уповноважені забезпечувати дотримання правил
спортивних змагань, положень (регламентів) про змагання, а також забезпечувати
достовірність зафіксованих результатів.
По-друге, йдеться про
заборону зайняття підприємницькою діяльністю.
При застосуванні
обмеження в частині зайняття підприємницькою діяльністю варто керуватися
наведеним у статті 42 Господарського кодексу України визначенням підприємництва
як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської
діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою
досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Б) Відповідно до пункту 2 частини
першої статті 25 Закону забороняється входити до складу правління, інших
виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або
організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи
здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі
чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної
громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської
організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Закон містить вичерпний
перелік заборонених видів діяльності (зокрема, перелік органів управління, до
яких особа не може входити).
Важливо, що до них не
віднесено заборону на участь у загальних зборах підприємства або організації,
що має на меті одержання прибутку.
Водночас, варто
зауважити, що правила запобігання та врегулювання конфлікту інтересів
передбачають обов’язок передачі в управління корпоративних прав у випадку
призначення на посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого
самоврядування. Про це більш детально йдеться у Розділі 7 Рекомендацій.
Обидва передбачених
статтею 21 Закону обмеження містять застереження «якщо інше не передбачено
Конституцією або законами України», що вказує на інший правовий режим
регулювання.
Прикладом відмінного
правового режиму регулювання щодо суміщення з іншими видами діяльності є
положення частини першої статті 120 Конституції України, відповідно до якого
члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів
виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою
роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до
складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи організації, що має
на меті одержання прибутку.
Слід відзначити, що за
порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності
статтею 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено
відповідальність у вигляді штрафу та конфіскації отриманого доходу чи
винагороди. У разі повторного вчинення особою зазначених правопорушень протягом
року після застосування адміністративного стягнення, передбачена
відповідальність у вигляді штрафу, конфіскації отриманого доходу чи винагороди
та позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю строком на
один рік.
Приклади судової
практики:
Приклад 1
Козятинський
міськрайонний суд Вінницької області Постановою від 08.06.2016 року (справа №
133/1166/16-п) притягнув до адміністративної відповідальності інспектора з питань
землекористування сільської ради за те, що він, будучи особою, посада якої
включена до переліку, передбаченого підпунктом "в" пункту 1 частини 1 статті 3
Закону України "Про запобігання корупції", порушив обмеження щодо суміщення
діяльності, яка встановлена частиною першою статті 25 цього Закону.
Так, будучи посадовою
особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування на яку,
відповідно до частини другої статті 12 Закону України від 07.06.01 № 2493 "Про службу в органах місцевого самоврядування" поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про запобігання
корупції", відповідно до своєї посадової інструкції, затвердженої сільським головою
та згідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання
корупції" в зв'язку з можливістю виконання таких функцій, інспектор з питань землекористування
займався підприємницькою діяльністю та іншою оплачуваною діяльністю, а саме
протягом третього та четвертого кварталів 2015 року здійснював керівництво фермерським господарством "Х" та отримував дохід у вигляді заробітної плати в сумі 10384 гривен, чим порушив
обмеження встановлені пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України "Про
запобігання корупції" вимоги, за що передбачена відповідальність за частиною
першої статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд постановив:
1) накласти на порушника
адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьохсот неоподаткованих
мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень;
2) конфіскувати в дохід
держави отриманий доход від підприємницької діяльності у вигляді заробітної
плати в сумі 10384 гривні.
Приклад 2
Вознесенський
міськрайонний суд Миколаївської області постановою від 13.06.2016 року (справа
№ 473/1866/16-п) притягнув до адміністративної відповідальності військовослужбовця
за те, що він, будучи особою, посада якої включена до переліку, передбаченого
підпунктом "г" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції",
порушив обмеження щодо суміщення діяльності, яка встановлена частиною першою статті
25 Закону "Про запобігання корупції".
Суд встановив, що солдат, якого було
призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період, разом із
своєю основною регулярно оплачуваною діяльністю військовою службою у військовій
частині, у період з серпня 2015 року по лютий 2016 року, займався іншою
оплачуваною діяльністю, а саме: разом з іншою особою оптом закупляв овочі в місті Миколаєві, які пізніше реалізовував в містах Вознесенську та Нова Одеса Миколаївської
області, за що отримував сукупний дохід з серпня 2015 року по лютий 2016 року в
сумі 17200 гривен.
Таким чином, особа 1
проходячи військову службу у військовій частині у військовому званні солдата,
тобто являючись військовою посадовою особою Збройних Сил України, яка
відповідно до підпункту "г" частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" є суб'єктом
відповідальності за корупційні правопорушення, одночасно із проходженням служби,
займався іншою оплачуваною діяльністю, від якої отримав дохід в розмірі 17200
гривен, тим самим скоїв адміністративне корупційне правопорушення, передбачене частиною
першою статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд постановив:
застосувати до порушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі
300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень з
конфіскацією отриманого доходу в сумі 17200 гривен в дохід держави.
5.2. Одержання подарунка
Відповідно до частини
першої статті 23 Закону особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті
3 Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити,
одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних
осіб:
1) у зв’язку із
здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави
або місцевого самоврядування;
2) якщо особа, яка
дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи. При цьому не має значення сам
характер підпорядкування: безпосередній чи опосередкований.
Отже, Закон максимально
широко окреслює перелік осіб, стосовно яких існують спеціальні обмеження щодо
одержання подарунків.
Слід відзначити, що
згідно з Законом, під подарунком розуміються грошові кошти або інше майно, переваги,
пільги, послуги, нематеріальні активи, які надаються (одержуються) безоплатно
або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
Загальна заборона має
винятки - "дозволені" подарунки.
До них належать
подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та
відповідають одночасно двом умовам щодо своєї вартості:
- вартість таких
подарунків не перевищує одну мінімальну заробітну плату, встановлену на день
прийняття подарунка, одноразово;
- сукупна вартість таких
подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує
двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 01 січня
того року, в якому прийнято подарунки.
У статті 7 зазначеного
Закону вказано, що прожитковий мінімум з 01 січня 2016 року встановлюється у
розмірі 1330 гривень (2017 рік: з 01.01 по 01.05 - 1544 гривен, з 01.05 по 01.12 - 1624 гривен, з 01.12 - 1700 гривен). У зв’язку з цим, упродовж 2016 року з одного джерела
дозволяється отримувати як прояви гостинності подарунки сукупною вартістю не
більше ніж на 2660 гривень. Щодо 2017 року, то відповідно 3088 гривен, 3248 гривен і 3400 гривен.
Законом встановлено
випадки, на які не поширюється згадане правило щодо вартості подарунків.
Це, зокрема, стосується:
1) подарунків, які
даруються близькими особами.
До близьких осіб Закон
відносить:
- осіб, які спільно
проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із
особами, стосовно яких існують спеціальні обмеження щодо одержання подарунків
(крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру
сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у
шлюбі,
- чоловік, дружина,
батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна
сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять,
невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи
піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням;
2) подарунків, які
одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні
виграші, призи, премії, бонуси.
Отже, якщо узагальнити
викладене, можна дійти висновку, що особам, стосовно яких існують спеціальні
обмеження щодо одержання подарунків, дозволено одержувати подарунки у вигляді:
- ділових дарунків
(сувенірів) та інших проявів гостинності (запрошення на каву або вечерю), які
широко використовуються для налагодження добрих ділових відношень і зміцнення
робочих стосунків, але не від підлеглих та у грошових межах, визначених
Законом, не допускаючи отримання таких дарунків від однієї або групи осіб на
регулярній основі;
- подарунків від
близьких осіб;
- подарунків у вигляді
загальнодоступних знижок на товари, послуги.
При цьому, за будь-яких
умов отримання будь-якої із трьох перелічених категорій подарунків не повинно
мати постійного характеру та впливати на об’єктивність чи неупередженість
прийняття особою рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання
нею своїх повноважень.
Потрібно зазначити, що
рішення, прийняте особою, стосовно якої існують спеціальні обмеження щодо
одержання подарунків, на користь особи, від якої вона чи її близькі особи
отримали подарунок, вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту
інтересів, і на ці рішення розповсюджуються положення статті 67 Закону.
Вирішення ситуацій
отримання чи пропозиції отримання неправомірного подарунку
Практика службової
діяльності потребує визначення та розуміння правил поведінки осіб, уповноважених
на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них
осіб, у ситуаціях отримання чи пропозиції отримання неправомірного подарунка.
У таких випадках слід
керуватися положеннями статті 24 Закону, яка визначає в комплексі правила,
спрямовані на запобігання одержання неправомірної вигоди або подарунка.
Насамперед необхідно
чітко визначитись, чи належить подарунок до «неправомірних». Для цього варто
використовувати положення щодо прийнятності подарунка, які вже були розглянуті
вище.
У випадку наявності в
особи сумнівів щодо можливості одержання нею подарунка, вона має право письмово
звернутися для одержання консультації з цього питання до територіального органу
Національного агентства, який надає відповідне роз’яснення.
Ситуація перша: надходження пропозиції щодо неправомірного подарунка.
У разі надходження
пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні
інтереси, особи, на яких поширюються обмеження щодо використання службового
становища та щодо одержання подарунків, невідкладно вживають таких заходів:
1) відмовитися від
пропозиції;
2) за можливості
ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;
3) залучити свідків,
якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;
4) письмово повідомити
про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника
відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально
уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.
Ситуація друга: виявлення подарунка на робочому місці, у службовому приміщенні.
Якщо особа, на яку
поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання
подарунків, виявила у своєму службовому приміщенні чи отримала майно, що може
бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона зобов'язана невідкладно, але не
пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого
безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства,
установи, організації.
Про виявлення майна, що
може бути неправомірною вигодою, або подарунка складається акт, який
підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її
безпосереднім керівником або керівником відповідного органу, підприємства,
установи, організації.
У разі якщо майно, що
може бути неправомірною вигодою, або подарунок виявляє особа, яка є керівником
органу, підприємства, установи, організації, акт про виявлення майна, що може
бути неправомірною вигодою, або подарунка підписує ця особа та особа,
уповноважена на виконання обов’язків керівника відповідного органу,
підприємства, установи, організації у разі його відсутності.
Предмети неправомірної
вигоди, а також одержані чи виявлені подарунки зберігаються в органі до їх
передачі спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції.
Ситуація третя:
виявлення подарунка поза робочим місцем чи службовим приміщенням (наприклад,
вдома, у кафе, на концерті тощо).
Якщо особа, на яку
поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання
подарунків, виявила за місцем свого проживання або під час її перебування у
громадських місцях, чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або
подарунок, вона зобов'язана невідкладно повідомити про це правоохоронні органи.
Офіційні подарунки
Особливих правил варто
дотримуватись щодо подарунків, які одержуються особами, стосовно яких існують
спеціальні обмеження щодо одержання подарунків. Це такі, як подарунки державі,
територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям. Як
правило, такі подарунки мають місце під час візитів, урочистостей, інших
офіційних заходів.
У такому випадку особа,
яка одержала подарунок, зобов’язана передавати його органу, установі чи
організації, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок передачі
подарунків, одержаних як подарунки державі, територіальній громаді, державним
або комунальним установам чи організаціям, затверджений постановою Кабінету
Міністрів України від 16.11.11 № 1195. Вказаний порядок, зокрема, передбачає створення відповідним
органом комісії для оцінки вартості подарунка, вирішення питання щодо можливості
його використання, місця та строку зберігання.
Відповідальність за
порушення обмежень щодо одержання подарунків
За порушення
встановлених Законом обмежень щодо одержання подарунків статтею 172-5 Кодексу
України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність у
вигляді штрафу та конфіскації подарунку. У разі повторного вчинення особою
зазначеного правопорушення протягом року після застосування адміністративного
стягнення, передбачена відповідальність у вигляді штрафу, конфіскації
отриманого подарунку та позбавлення права обіймати посади або займатися певною
діяльністю строком на один рік.
Крім того, стаття 368
Кримінального кодексу України за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання
неправомірної вигоди службовою особою встановлює санкцію у вигляді штрафу,
арешту або позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а також конфіскацію майна.
Приклади судової
практики:
Приклад 1
Таращанський районний
суд Київської області постановою від 25.08.2015 року (справа № 379/1230/15-п)
притягнув до адміністративної відповідальності громадського інспектора з охорони
довкілля Державної екологічної інспекції в Київській області, за те, що він,
будучи особою, посада якої включена до переліку передбаченого підпунктом "б" пункту
2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", порушив
обмеження щодо отримання подарунків, яке встановлено частини першої статті 23
Закону "Про запобігання корупції".
Суд встановив, що
громадський інспектор з охорони довкілля Державної екологічної інспекції в
Київській області, не будучи державним службовцем, проте відповідно до положень
статей 21 і 36 Закону України від 25.06.91 № 1264 "Про охорону навколишнього природного середовища" та наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.02.02 № 88 "Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля,
уповноважений на виконання функцій держави", зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 20 березня 2002 року за № 276/6564, відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" є суб’єктом
відповідальності за корупційні правопорушення, порушив обмеження щодо одержання
дарунків, а саме використовуючи свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості,
30.07.2015 року о 17 годині 20 хвилин в місті Тараща по вулиці Радянська, 8 біля магазину "Повний кошик" одержав від іншого громадянина подарунок у вигляді талонів на 200
літрів бензину марки А-95 мережі АЗС "Авіас" з визначеними штрих-кодами, за те, що інспектор
не буде складати на фізичну особу-підприємця протокол про виявлені порушення природоохоронного
законодавства, що тягне за собою накладення штрафу.
Таким чином, інспектор
вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172-5
Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд постановив:
1)
накласти на порушника адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 гривен);
2) конфіскувати у власність
держави подарунок у вигляді талонів на 200 літрів бензину марки А-95 мережі АЗС "Авіас" з визначеними штрих-кодами.
Приклад 2
Новодністровський міський
суд Чернівецької області постановою від 22.06.2016 року (справа № 719/183/16-п)
притягнув до адміністративної відповідальності начальника Державної виконавчої
служби Новодністровського міського управління юстиції у Чернівецькій області,
за те, що він, будучи особою, посада якої передбачена підпунктом "и" пункту 1
частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", порушив обмеження
щодо отримання подарунків, яке встановлено частиною першою статті 23 цього Закону.
Суд встановив, що
правопорушник, працюючи на посаді начальника Державної виконавчої служби Новодністровського
міського управління юстиції у Чернівецької області, будучи службовою особою, що
згідно з підпунктом "и" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про
запобігання корупції" являється суб’єктом корупційних правопорушень, діючи у
власних інтересах, 08.02.2016 року, перебуваючи у службовому кабінеті, в ході
здійснення виконавчого провадження по стягненню аліментів з особи 1 на свою користь,
отримав від останньої в якості подарунка за належне та своєчасне виконання ним своїх
службових обов’язків грошові кошти в сумі 300 гривен. Зазначені гроші правопорушник
використав на власні потреби.
Тим самим начальник Державної
виконавчої служби Новодністровського міського управління юстиції у Чернівецької
області порушив обмеження щодо отримання подарунків, яке встановлено частиною
першою статті 23 Закону України "Про запобігання корупції", внаслідок чого
вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172-5 Кодексу
України про адміністративні правопорушення, а саме, порушення встановлених
законом обмежень щодо одержання подарунків.
Суд постановив: накласти
на порушника адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень на користь
держави, з конфіскацією подарунка 300 гривень.
5.3. Спільна робота близьких осіб
Відповідно до статті 27
Закону особи, зазначені у підпунктах "а" , "в" - "з" пункту 1 частини першої
статті 3 Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або
бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм
особам.
Зазначені категорії осіб
не можуть:
а) мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або
б) бути прямо
підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.
Пряме підпорядкування
(абзац третій частини першої статті 1 Закону) - відносини прямої організаційної
або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через
вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи,
застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо,
контролю за їх виконанням;
Близькими особами згідно
з Законом (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону) є особи:
- особи, які спільно
проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із
особами, стосовно яких існують спеціальні обмеження щодо одержання подарунків
(крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру
сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у
шлюбі,
- чоловік, дружина,
батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна
сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять,
невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи
піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням;
Згадані обмеження не
поширюються на:
1) народних засідателів
і присяжних;
2) близьких осіб, які
прямо підпорядковані один одному у зв’язку з набуттям одним з них статусу
виборної особи;
3) осіб, які працюють у
сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також
гірських населених пунктах.
У контексті наведених
виключень слід зауважити, що незважаючи на те, що вказані у них суб’єкти не
підпадають під дію обмеження щодо спільної роботи близьких осіб, це не означає,
що на них не поширюються загальні вимоги щодо врегулювання конфлікту інтересів
з урахуванням особливостей їх статусу. Відтак, вказаним особам варто вживати
заходів, передбачених Законом для його врегулювання. При цьому, до них в
залежності від конкретної ситуації може бути застосований будь-який із
передбачених Законом захід врегулювання конфлікту інтересів, крім переведення
на іншу посаду чи звільнення.
Крім того, стосовно
осіб, які працюють у гірських населених пунктах важливо знати, що відповідно до
статті 5 Закону України від 15.02.95 № 56 "Про статус гірських населених пунктів в Україні" статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного
пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно
проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних
закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом
відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка. У разі,
коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту,
якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення,
інші відокремлені підрозділи і робочі місця в населених пунктах, що мають
статус гірських, на працівників, які постійно в них працюють, поширюється
статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту,
якому надано статус гірського.
Заходи попередження безпосереднього підпорядкування
Уникненню порушень
вказаного обмеження сприяє, перш за все, чітке усвідомлення посадовими особами
його змісту та можливих негативних наслідків. Крім того, Законом визначаються і
спеціальні превентивні механізми.
Так, особи, які
претендують на зайняття перелічених категорій посад, зобов’язані повідомити
керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому
органі близьких їм осіб.
Дії при виникненні
ситуації порушення обмеження
Закон чітко визначає
алгоритм дій у випадку виникнення відносини прямого підпорядкування виникли.
Така ситуація може, наприклад, мати місце у випадку обрання однієї з близьких
осіб на виборну керівну посаду, в той час як інша близька особа вже працює на
іншій невиборній посаді в цьому ж органі та у зв’язку з фактом обрання
опиняється в умовах прямого підпорядкування близькій особі.
У випадку виникнення
відповідних обставин близьким особам надається п’ятнадцятиденний строк для
самостійного їх усунення. Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не
усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту
виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу
посаду, що виключає пряме підпорядкування.
У разі неможливості
такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню
із займаної посади. Відповідна підстава звільнення окремо передбачена пунктом 4 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, а також окремих
законах України, якими врегульована діяльність органів чи служб, наприклад, від 14.10.14 № 1697 "Про прокуратуру" (пункт 4 частини першої статті 51), від 23.02.06 № 3475 "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту
інформації України" (частина п'ята статті 12), від 23.06.05 № 2713 "Про Державну
кримінально-виконавчу службу України" (стаття 15).
Приклади судової
практики:
Приклад 1
Краматорський міський
суд Донецької області постановою від 20.04.2016 року (справа № 234/4734/16-п)
притягнув до адміністративної відповідальності начальника управління освіти
Краматорської міської ради Донецької області, за те, що він, будучи особою,
посада якої включена до переліку посад, які передбачені підпунктом "в" пункту 1
частини першої 1 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", порушив
обмеження встановлене частиною першою статті 27 цього Закону - щодо перебування у прямому підпорядкуванні близької особи та
обов’язку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 28 цього Закону -
щодо повідомлення про реальний конфлікт інтересів та невчинення дій чи
неприйняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Суд встановив, що
правопорушник працюючи на посаді начальника управління освіти Краматорської
міської ради Донецької області будучи службовою особою, що згідно з підпунктом "в" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції",
є суб’єктом, на якого поширюється дія цього Закону, допустив
перебування його доньки у його прямому підпорядкуванні, тобто порушив обмеження
встановлене частиною 1 статті 27 цього Закону.
Крім того, діючи в
умовах реального конфлікту інтересів правопорушник 03.06.2015 року та
08.06.2015 року прийняв та підписав накази № 75-к про преміювання працівників
закладів управління освіти міста Краматорська та № 25-к/в про надання щорічної відпустки з
виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, в тому числі щодо своєї доньки,
що призвело до прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Тим самим начальник
управління освіти Краматорської міської ради Донецької області порушив
обмеження встановлене частиною першою статті 27 та обов’язок, встановлений
пунктом 3 частини першої статті 28 Закону України "Про запобігання корупції",
внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частинами
першою та другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні
правопорушення, а саме неповідомлення про наявність реального конфлікту
інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту
інтересів.
Суд постановив: накласти
на порушника адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень на користь
держави.
Приклад 2
Бердянський
міськрайонний суд Запорізької області постановою від 11.04.2016 року (справа №:
310/1813/16-п) притягнув до відповідальності молодшого інспектора прикордонної
служби 1 категорії - водія другої групи інспекторів прикордонної служби першого
відділення інспекторів прикордонної служби (у подальшому інспектора прикордонної
служби 3 категорії - водія першого відділення інспекторів прикордонної служби)
мобільної прикордонної застави "Бердянськ" Бердянського прикордонного загону Азово-Чорноморського
регіонального управління Державної прикордонної служби України, за те, що він
будучи особою, посада якої включена до переліку посад, які передбачені підпунктом "г" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції",
порушив обмеження встановлене частиною першою статті 27 цього Закону - щодо перебування у прямому підпорядкуванні та обов’язку,
передбаченого пунктом 3 частини першої статті 28 цього Закону - щодо повідомлення про реальний конфлікт інтересів.
Суд встановив, що
правопорушник, будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України, яка
згідно з підпунктом "г" пункту 1 частини першої статті З Закону України "Про запобігання корупції" є
суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону. В період з 15.04.2015
року по 08.02.2016 року, був прямо підпорядкованим у зв'язку з виконанням службових
повноважень близькій особі, своєму рідному брату.
Крім того, протягом 2015
року під час експлуатації службового автомобіля ВАЗ 2123 з військовим номером
0341ю6, правопорушник систематично подавав старшому техніку старшині, який є
його рідним братом на перевірку документи щодо експлуатації машини (дорожніх
листів), які містили відомості та записи щодо показань спідометру, а також витрачання
палива та мастильних матеріалів. При цьому, правопорушник не повідомив про наявність
у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів та не вживав заходи щодо недопущення
та врегулювання конфлікту інтересів.
Тим самим молодший
інспектор прикордонної служби 1 категорії - водій другої групи інспекторів
прикордонної служби першого відділення інспекторів прикордонної служби, порушив
обмеження встановлене частиною першої статті 27 та обов’язок, встановлений пунктом 2 частини першої статті 28 Закону України "Про запобігання корупції", внаслідок
чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті
172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме неповідомлення
про наявність реального конфлікту інтересів.
Суд постановив: накласти
на порушника адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, стягнувши
цю суму у держбюджет.
Зміст
Зміст
