Методичні рекомендації з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, розроблено відповідно до Закону України від 14.10.14 № 1700 "Про запобігання корупції" (далі - Закон).
3. Самостійний тест на
наявність (відсутність) конфлікту інтересів.
3.1. Алгоритм дій
працівника у зв'язку із встановленням наявності конфлікту інтересів.
3.2. Запит про наявність
(відсутність) конфлікту інтересів до Національного агентства з питань
запобігання корупції (далі – Національне агентство).
3. Самостійний тест на наявність (відсутність) конфлікту інтересів
Як засвідчує практика
останніх років, все більше службовців різних рівнів починають відповідально
ставитись до свого обов'язку визначення, повідомлення та врегулювання
конфліктів інтересів у своїй діяльності. Однак, попри позитивну динаміку цих
процесів питання вчасного визначення наявності (відсутності) конфлікту
інтересів, а також моменту його виникнення продовжує викликати труднощі у
службовців. Це закономірно, адже здатність визначити конфлікт інтересів
залежить одразу від низки факторів:
- рівня обізнаності із
своїми службовими та представницькими повноваженнями;
- усвідомлення наявності
приватного інтересу;
- розуміння ступеню
впливу приватного інтересу на об'єктивність та неупередженість прийняття
рішення чи вчинення діяння службовцем; і нарешті,
- рівня правової
грамотності службової особи.
При цьому досить часто
виникають ситуації, коли службовій особі доводиться займатися одночасно великою
кількістю завдань із обмеженими термінами їх виконання, що покладає додаткове
навантаження на неї.
За таких умов питання
швидкої ідентифікації наявності можливого конфлікту інтересів стає ще більш
актуальним, адже закон не містить винятків щодо подібних ситуацій і не
розглядає їх як обставину, яка звільняє службову особу від відповідальності.
Отже, з метою
забезпечення вчасного запобігання та ефективного врегулювання конфлікту
інтересів кожному службовцю рекомендується періодично складати самостійний
тест, який допоможе здійснити експрес-аналіз його наявності. В обов'язковому ж
порядку такий тест рекомендується складати, зокрема, у випадках:
- отримання нового
службового завдання;
- зміни кола
повноважень;
- виникнення нових
обставин, які можуть вплинути на об'єктивність чи неупередженість службової
особи.
* Загальні настанови до тестів:
1. Для отримання
об'єктивного результату самотестування особа, яка його проводить, повинна
максимально відверто надавати відповіді, уникаючи ігнорування (самоомани)
наявності приватних інтересів.
2. Для зручності при
першому самотестуванні рекомендується створити окремий електронний файл
(форму), що дозволить скоротити час при наступних його проведеннях.
ТЕСТ № 1 на наявність реального конфлікту інтересів
ТЕСТ № 1 на наявність реального конфлікту інтересів
o Питання 1: Якими
службовими, представницькими повноваженнями наділена службова особа?
● Відповідь 1: У
відповіді службова особа вказує перелік своїх повноважень. (Для з'ясування
див.: посадову інструкцію, трудовий договір, закон тощо).
o Питання 2: Які саме
службові, представницькі повноваження будуть реалізовуватись при виконанні
конкретного доручення, надання відповіді на запит, здійснення контрольного
заходу тощо?
● Відповідь 2: У
відповіді службова особа обирає конкретні повноваження із переліку у відповіді
на питання 1, які будуть реалізовуватись при виконанні доручення.
o Питання 3: Чи наявні
приватні інтереси та чи впливають вони на об'єктивність прийняття рішення чи
вчинення діяння?
● Відповідь 3: У
відповіді службова особа вказує:
- приватні інтереси, що
існують на цей час (визначає їх характер, встановлює які саме відносини їх
зумовлюють);
- аргументи щодо
очевидності впливу приватного інтересу (можливість отримати вигоду
матеріального, нематеріального характеру);
- наслідки, до яких може
призводити вплив приватних інтересів.
Висновок: У випадку
очевидності впливу, службова особа має реальний конфлікт інтересів.
Коментар. У контексті цього тесту
важливо розуміти, що вплив приватного інтересу може означати два типи наслідків
і обидва свідчитимуть про його наявність:
1. Приватний інтерес не
призводить до прийняття службовою особою незаконного рішення чи вчинення
неправомірного діяння, проте його ухвалення в умовах реального конфлікту
інтересів, підриває суспільну довіру до нього та органу, в якому він працює, та
створює умови для повторного виникнення потенційного конфлікту інтересів, який
може перетворитися в реальний конфлікт інтересів (наприклад: службова особа
тимчасово виконує обов’язки керівника і підписує наказ про преміювання
працівників серед яких є і близька їй особа, проте здійснює це неупереджено,
виходячи із конкретних результатів виконаної роботи).
2. Приватний інтерес
призводить до прийняття незаконного рішення чи вчинення неправомірного діяння
(наприклад: службова особа, відповідальна за проведення тендерних процедур,
приймає або сприяє прийняттю необ'єктивного чи упередженого рішення про
перемогу в них близької їй особі).
ТЕСТ № 2 на наявність потенційного конфлікту інтересів
o Питання 1: Якими
службовими, представницькими повноваженнями наділена службова особа?
● Відповідь 1: У
відповіді службова особа вказує перелік своїх повноважень. (Для з'ясування
див.: посадову інструкцію, трудовий договір, закон тощо).
o Питання 2: Які
конкретно службові, представницькі повноваження будуть реалізовуватись при
виконанні конкретного доручення, надання відповіді на запит, здійснення
контрольного заходу тощо?
● Відповідь 2: У
відповіді службова особа обирає із переліку у відповіді на питання 1 конкретні
повноваження, які будуть реалізовуватись при виконанні доручення.
o Питання 3: Чи наявні
приватні інтереси та при настанні яких обставин вони впливатимуть на
об'єктивність чи неупередженість прийняття рішення чи вчинення діяння у
майбутньому?
● Відповідь 3: У
відповіді службова особа вказує:
- приватні інтереси, що
існують на цей час (визначає їх характер, встановлює, які саме відносини їх
зумовлюють);
- при настанні яких саме
обставин (настання обставин має бути обґрунтовано ймовірним) конфлікт може
перетворитись на реальний;
- аргументи щодо
очевидності впливу приватного інтересу (можливість отримати вигоду
матеріального, нематеріального характеру);
- наслідки, до яких може
призвести вплив приватних інтересів.
Висновок: У випадку встановлення
обґрунтованої ймовірності настання обставин та очевидності впливу після їх
настання, службова особа має потенційний конфлікт інтересів.
Коментар. Ключовим моментом в цьому тесті є те, що службова особа має приватний
інтерес, який на цей час неактуальний, тобто не впливає на об'єктивність чи
неупередженість прийняття рішення чи вчинення діяння службовою особою. Однак,
якщо фактичні обставини зміняться, то приватний інтерес буде мати реальний
вплив та настане один із наслідків, описаних в коментарі до тесту № 1
(наприклад, службова особа та її близька особа працюють в одному державному
органі, не маючи контактів по службі, однак оскільки службова особа наділена
повноваженнями щодо проведення аудиту стосовно будь-кого із працівників цього
органу, їй може бути доручено провести аудит роботи і її близької особи. Таким
чином очевидним є висновок про те, що службова особа має потенційний конфлікт
інтересів).
3.1. Алгоритм дій працівника у зв'язку із встановленням наявності
конфлікту інтересів
Ураховуючи, що головною
метою превенції конфліктів інтересів є, насамперед, недопущення їх виникнення,
Закон встановлює вимогу до службових осіб вживати відповідних заходів (пункт 1
частини першої статті 28 Закону).
Очевидно, що цей припис
не стосується випадків виникнення конфліктів інтересів, які не залежать від
волі службової особи. Положення цієї норми, насамперед, направлені на заборону
практики свідомого створення службовцем обставин конфлікту інтересів, а в
подальшому вжиття ним заходів щодо його врегулювання.
Наприклад: Особа
усвідомлює, що призначення в якості її підлеглої близької їй особи призведе до
виникнення конфлікту інтересів, який матиме постійний характер, проте не
інформує про це, розраховуючи на те, що в подальшому її керівник обере інший,
більш м'який ніж звільнення спосіб врегулювання такого конфлікту.
У свою чергу, з моменту,
коли особи, зазначені у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 Закону, дізналися
чи повинні були дізнатися про наявність у них реального чи потенційного
конфлікту інтересів, вони зобов'язані:
1. Повідомити не пізніше
наступного робочого дня безпосереднього керівника, а якщо особа перебуває на посаді, яка не передбачає наявності у неї
безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство
чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання
повноважень, у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.
Коментар: варто звернути увагу на те, що хоча Закон прямо не вказує на форму такого
повідомлення, рекомендується робити повідомлення в письмовій формі. По-перше,
це є документальним підтвердженням того, що особа дійсно повідомила про
наявність конфлікту інтересів, а по-друге, це дає можливість керівнику детально
проаналізувати ситуацію із тим, щоб визначитись із оптимальним способом
врегулювання конфлікту інтересів. До повідомлення рекомендується додавати
результати самотестування.
Крім того, особі, яка
перебуває на посаді, що не передбачає наявності у неї безпосереднього
керівника, або в колегіальному органі - і повідомила Національне агентство про
наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів слід звернути увагу
на положення абзацу 2 частини третьої статті 28 Закону, згідно яких Національне
агентство упродовж семи робочих днів зобов'язане роз'яснити такій особі порядок
її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.
2. Не вчиняти дій та не
приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Коментар: дотримуватись вказаного правила рекомендується аж до моменту отримання
рішення керівника або ж роз'яснення Національного агентства чи іншого
визначеного законом органу про обраний ними спосіб врегулювання конфлікту
інтересів. Після цього, слід діяти у суворій відповідності до визначеного
вказаними суб'єктами способу врегулювання конфлікту інтересів.
3. Вжити заходів щодо
врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Коментар: в контексті цієї вимоги, варто брати до уваги положення частини другої
статті 29 Закону, згідно яких особи із реальним чи потенційним конфліктом
інтересів можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом
позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це
документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого
належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.
При цьому, оскільки
Закон вимагає, щоб таке позбавлення інтересу виключало будь-яку можливість його
приховування, рекомендується користатись правом самостійного врегулювання
конфлікту інтересів лише у випадках впевненості, що обраний спосіб є достатнім
і повністю гарантує його врегулювання.
Прикладами самостійного
врегулювання конфлікту інтересів можуть бути: відмова (продаж, передача в
довірче управління) від корпоративних прав, які є причиною виникнення конфлікту
інтересів, або ж самовідвід при розгляді якогось питання.
Кожній службовій особі
слід також пам'ятати, що Закон покладає обов'язки не лише на неї, а й на її
керівника.
Так згідно з положеннями
статті 28 Закону особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого
самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб
підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону
на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Крім того, безпосередній
керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить
звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після
отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи
потенційного конфлікту інтересів, приймає рішення щодо врегулювання конфлікту
інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
3.2. Запит про наявність (відсутність) конфлікту
інтересів до Національного агентства
Завершуючи опис
алгоритму дій службової особи, важливо звернути увагу на положення частин
п'ятої та шостої статті 28 Закону.
Вказані норми Закону
передбачають, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї
конфлікту інтересів вона зобов'язана звернутися за роз’ясненнями до
територіального органу Національного агентства.
У разі ж якщо особа не
отримала роз'яснення про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно
до вимог, передбачених у розділі V "Запобігання та врегулювання конфлікту
інтересів" Закону.
При цьому, якщо особа
отримала роз'яснення про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від
відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням,
пізніше було виявлено конфлікт інтересів.
У контексті наведених
норм, слід звернути увагу на декілька важливих аспектів:
По-перше, реалізація цих норм
прямо пов'язується із часом утворення та початку роботи територіальних органів
Національного агентства, адже лише вони наділені повноваженнями надавати
роз'яснення щодо відсутності (наявності) конфлікту інтересів.
Разом з тим Національне
агентство відповідно до пункту 15 частини першої статті 11 Закону наділено
повноваженнями щодо надання роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги
з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки,
запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених
на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та прирівняних до них
осіб.
У зв’язку з цим до
створення територіальних органів Національного агентства особа має право (а не
обов’язок) звернутися до Національного агентства в порядку, визначеному Законом
України від 02.10.96 № 393 "Про звернення громадян", щодо надання роз'яснень.
По-друге, звернення до
територіального органу Національного агентства не звільняє особу від
обов'язків:
- повідомити
безпосереднього керівника про конфлікт інтересів; та - не вчиняти дій і не
приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
По-третє, особа, яка звернулася
до територіального органу Національного агентства і не отримала підтвердження
про відсутність конфлікту інтересів, повинна діяти відповідно до вимог, передбачених
у розділі V Закону, тобто у відповідності до способу врегулювання конфлікту
інтересів, визначеного її керівником.
Зміст
Зміст
