За яким документом роботодавець визначає гарантії призовнику: за повісткою або за Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП)?
Форма повістки, визначена додатком 18 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.02 № 352 (надалі - Положення № 352), на зворотній стороні містить обов’язки призваного на строкову військову службу.
Один із обов’язків — перед явкою для відправлення одержати розрахунок за місцем роботи.
При призові на військову службу працівник підлягає увільненню від роботи із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку.
Наказ про увільнення від роботи у більшості випадків не визначатиме конкретних дат періоду увільнення (з __ по __), оскільки у повістці фіксується дата явки до призовної комісії, а не період проходження комісії (адже для окремих працівників цей період може становити різну кількість днів). Тож після проходження працівником призовної комісії необхідно видати наказ про вихід на роботу після проходження призовної комісії - із зазначенням дати, з якої працівник приступає до виконання посадових обов’язків:
НАКАЗУЮ:
ПЕТРЕНКУ Петру Петровичу, докеру порту, приступити до виконання своїх обов’язків із 21 листопада 2016 року.
Підстава: довідка Ренійського районного військового комісаріату від 18.11.2016 № 12".
Таким чином, гарантії призовнику визначаються не за повісткою, а за КЗпП.
Відправлення призовників до військових частин
Якщо призовна комісія дійшла висновку про придатність призовника до військової служби, призовна комісія не пізніше ніж за 5 діб до відправлення до військової частини вручає йому повістку із зазначенням конкретного терміну прибуття до військового комісаріату для відправлення на обласний збірний пункт (пункт 90 Положення № 352).
Повістка про призов на службу (за підписом військового комісара) містить стандартний текст:
"Згідно із Законом України "Про військовий обов’язок і військову службу" Ви призвані на строкову військову службу і зараховані в команду № _ (зазначається номер команди, наданий обласним військовим комісаріатом). Пропоную Вам "__" ___2016 р. о ____ годині з’явитися для відправлення на збірний пункт за адресою: м. Рені, вул. 28 червня, б. 259".
Отримання кадровою службою підприємства такої повістки є підставою для надання працівнику гарантій, передбачених частиною третьою статті 119 КЗпП: за працівниками, призваними на строкову військову службу зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, де вони працювали на час призову.
Відтак роботодавець має видати наказ про увільнення працівника від роботи у зв’язку із призовом на службу з дати призову, зазначеного в повістці.
Кожен призовник перед початком строкової військової служби отримає у військовому комісаріаті грошову допомогу в розмірі 2900 гривен (дві мінімальні заробітні плати у розмірі, що діє з 01.05.2016 року) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.15 № 587 "Про затвердження порядку виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу".
Медичне обстеження та збереження середнього заробітку призовників
Медичний огляд призовників проводиться відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.08 № 402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за N 1109/15800 (надалі - Наказ № 402) на призовній дільниці військового комісаріату лікарями, які залучаються з місцевих лікувальних закладів.
На час, необхідний для проходження медичного огляду призовники звільняються від роботи із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати (пункт 2 статті 21 Законом України від 25.03.92 № 2232 "Про військовий обов’язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232).
У табелі обліку використання робочого часу відсутність працівника, пов'язана з проходженням медичного обстеження, позначається літерним кодом "ІН" (цифровий код - 22).
Призовники, які потребують додаткового медичного обстеження, направляються військовим комісаріатом до лікувально-профілактичних закладів (абзац восьмий пункту 90 Положення № 352).
Згідно з пунктом 2.12 Наказу № 402, якщо лікарям складно визначити стан здоров’я призовника, його направляють на додаткове амбулаторне або стаціонарне обстеження до лікувально-профілактичного закладу. При цьому призовнику видається направлення з попереднім діагнозом та рекомендаціями щодо додаткового обстеження для ухвалення остаточного рішення.
Особи, які направляються на медичне обстеження, увільняються від роботи на час, необхідний для перебування в лікувальному закладі охорони здоров’я, із збереженням місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати (пункт 2 статті 21 Закону № 2232).
Якщо працівник після надання повістки за формою, наведеною в додатку 15 Положення № 352, до роботи не приступав, увільнення від роботи оформляють на підставі зазначеної повістки.
Однак, факт і період проходження працівником медичного обстеження підтверджуються не військовим комісаріатом, а довідкою лікувально-профілактичного закладу.
Так, відповідно до пункту 2.18 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.01 № 455, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за N 1005/6196, особам, які проходять обстеження в лікувально-профілактичних закладах за направленням військових комісаріатів, видається не листок непрацездатності, а довідка довільної форми. Така довідка має бути засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу.
Можлива й інша ситуація. Після отримання направлення призовної комісії на медичне обстеження працівник фактично приступив до роботи і лише через кілька днів вирішив пройти медичне обстеження. За таких умов наказ про увільнення видаватиметься з урахуванням дати фактичного початку медичного обстеження, на підставі направлення, виданого військовим комісаріатом. Тривалість обстеження відтак підтверджуватиметься довідкою лікувально-профілактичного закладу.
Які гарантії передбачено для призовників?
Які документи необхідно оформити в разі відсутності та повернення на роботу працівників, яких викликали до військкомату, направили на медогляд, призвали на службу, визнали непридатними для служби? Що відображати в табелі обліку робочого часу?
Призов громадян на строкову військову службу (надалі - служба) включає проходження ними призовної комісії та відправлення їх до військових частин (абзац другій пункту 57 Положення № 352).
Оповіщення громадян про необхідність прибуття на призовну дільницю для проходження призовної комісії у зв’язку із призовом на службу відбувається за повісткою, форма якої унормована в додатку 15 до Положення № 352.
На зворотному боці повістки наводиться перелік документів, які повинен мати при собі призовник. Це, зокрема:
- довідка з місця роботи із зазначенням посади, фаху, часу початку роботи;
- характеристика з місця роботи;
- довідка про щомісячну заробітну плату, підписана керівником і головним бухгалтером та засвідчена печаткою підприємства, установи, організації (надалі - підприємство).
Призовники звільняються від роботи на час, необхідний для виконання обов’язків, пов’язаних із призовом на військову службу, проходження медичного огляду із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати (пункт 2 статті 21 Закону № 2232).
Документом, що підтверджує виклик працівника до військового комісаріату для проходження призовної комісії (у тому числі медичного огляду), є повістка. Саме повістка слугуватиме підставою для наказу про увільнення від роботи, констатуючу й розпорядчу частини якого можна сформулювати так:
"Відповідно до пункту 2 статті 21 Закону України від 25.03.92 № 2232 "Про військовий обов’язок і військову службу",
УВІЛЬНИТИ:
ПЕТРЕНКА Петра Петровича, інженера господарського відділу, від роботи з 17 листопада 2016 року на час виконання обов’язків, пов’язаних із призовом на строкову військову службу, із збереженням місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.
Підстава: повістка Ренійського районного військового комісаріату".
Роботодавець зобов’язаний забезпечити гарантії, передбачені пунктом 2 статті 21 Закону № 2232, незалежно від того, чи визначено обсяг гарантій у документах, виданих військовим комісаріатом.
Оскільки забезпечення гарантій відбувається за рахунок роботодавця, потрібно отримати від працівника й документ, яким підтверджується факт явки до військового комісаріату та час, протягом якого працівник виконував військовий обов’язок.
Законодавством не встановлено унормованої форми документа, який має видавати військовий комісаріат. Тож це може бути:
- повістка з проставленими відмітками про час перебування у військовому комісаріаті;
- довідка довільної форми.
Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.15 № 1000/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за N 736/27181, довідка є організаційно-розпорядчим документом.
Отже, довідка довільної форми, видана військовим комісаріатом на підтвердження факту проходження працівником медичного огляду, яка містить усі обов'язкові реквізити, скріплена підписом та печаткою, є належним підтвердженням факту виконання працівником військового обов’язку.
У табелі обліку використання робочого часу відсутність працівника позначають буквеним кодом "ІН" (цифровий код - 22).
Чи повинен військкомат інформувати роботодавця про призов працівника на військову службу або про звільнення працівника з військової служби, тобто демобілізацію?
Військкомат має повідомляти роботодавця лише про те, що працівника призвали на строкову військову службу або працівника мобілізували.
Відповідно до пункту 2 статті 39 Закону № 2232 районний військовий комісаріат надсилає роботодавцю повідомлення про призов працівника на строкову військову службу, призов на військову службу під час мобілізації у 10-денний строк. Інших довідок, у тому числі інформування роботодавця про звільнення військовослужбовця з військової служби, законодавством не передбачено.
Після демобілізації та взяття на військовий облік військовозобов’язаних районні військові комісаріати проставляють відповідні відмітки у військовому квитку. У разі необхідності військовозобов’язаному надається довідка про проходження військової служби встановленого зразка.
Роз'яснення з цього приводу надало Міністерство оборони України (лист від 20.11.15 № 116/2/2/21362 "Про визначення суб'єкта та порядку надання інформації роботодавцю про проходження військової служби працівниками").
Міністерство роз'яснило, чи повинні військкомати інформувати підприємства про призов працівника на військову службу та про демобілізацію, про полонених, убитих, зниклих без вісті працівників.
Законодавством не передбачено надання інформації щодо загибелі, перебування у полоні, таких, які вважаються зниклими без вісті, військовослужбовців Збройних Сил України роботодавцю. Винятком є повідомлення рідних та близьких військовослужбовця.
Що має зробити роботодавець, щоб демобілізований працівник міг приступити до роботи?
Якщо працівник, якого звільнили в запас з військової служби, виходить на роботу, можливі кілька варіантів. Дії кадрової служби підприємства для кожного з них.
Варіант 1
Демобілізований працівник одразу після звільнення в запас звернувся до кадрової служби роботодавця з метою приступити до роботи.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про проходження військової служби громадянами України (частина дев'ята статті 26 Закону № 2232). Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10.12.08 № 1153.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (частина друга стаття 24 Закону № 2232). До військового квитка працівника військовою частиною мають бути внесені службові відмітки про прийняття та звільнення з військової служби з посиланням на дату та номер наказу. Дати, вказані у військовому квитку як початок і закінчення військової служби, визначають період, у який відповідно до статті 119 КЗпП, на працівника поширюються гарантії щодо збереження місця роботи та середнього заробітку.
Дата звільнення з військової служби визначається з урахуванням часу, необхідного для того, щоб дістатися до місця проживання. Тому не виключена ситуація, що працівник, звільнений з військової служби, наприклад, 10 квітня 2016 року, звертається до кадрової служби підприємства з метою приступити до роботи 14 квітня.
За таких умов кадрова служба має підготувати наказ про вихід працівника на роботу у зв’язку із демобілізацією. Якщо до початку роботи необхідно провести інструктажі з охорони праці та техніки безпеки, пройти медичний огляд, про це обов’язково зазначається у наказі. Потрібно також ознайомити з наказом особу, відповідальну за ведення табеля обліку використання робочого часу.
Не буде зайвим нагадати працівнику, що відповідно до частини 11 статті 26 Закону № 2232 він зобов’язаний у п'ятиденний строк прибути до районного (міського) військового комісаріату для взяття на військовий облік.
Зважаючи на тривалу відсутність працівника на роботі під час проходження ним військової служби, скоріш за все, на посаду, яку працівник обіймав на момент мобілізації, було прийнято іншого працівника для виконання роботи на умовах строкового трудового договору (надалі - строковик). У такому випадку строковик має бути звільнений з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору, про що має бути виданий наказ - напередодні дати, з якої демобілізований працівник має приступити до роботи.
Варіант 2
Демобілізований працівник звернувся до кадрової служби з метою приступити до роботи із значною перервою у часі після звільнення в запас.
Можливо, що після звільнення з військової служби працівник не одразу виявить намір приступити до роботи, тому звернеться до кадрової служби через певний проміжок часу після демобілізації.
У такому випадку після появи демобілізованого на роботі уповноважена роботодавцем особа (як правило, працівник кадрової служби) має запропонувати працівникові надати письмові пояснення щодо його відсутності на роботі. Зважаючи на особливість ситуації роботодавець, напевне, визнає відсутність працівника на роботі відсутністю з поважних причин.
За таких умов у наказі про вихід працівника на роботу у зв’язку із демобілізацією слід зазначити:
- про визнання причин відсутності поважними;
- визначити дату, з якої працівник має стати до роботи;
- дати вказівку щодо складання скоригованого табелю (дні відсутності працівника після звільнення з військової служби у табелі позначаються буквеним кодом "І" (інші види неявок, цифровий код - 30);
- за необхідності доручити бухгалтерії провести перерахунок.
Варіант 3
Строк демобілізації, визначений Указом Президента, сплинув, а працівник не звернувся до кадрової служби з метою приступити до роботи.
Ситуація цілком імовірна з огляду на те, що хтось із працівників може перебувати на лікуванні після отриманих поранень, «відпочивати» після повернення із зони бойових дій, продовжувати військову службу за контрактом або, у найгіршому випадку, перебувати у полоні чи розшукуватися у зв’язку із зникненням без вісті.
Безумовно, звільнити працівника до з’ясування обставин його відсутності не дозволять ані сумління, ані законодавство про працю, яким не передбачено можливості припинення трудового договору з працівником внаслідок тривалого нез'явлення на роботі з невідомих причин. Причини, з яких працівник відсутній на роботі, не можуть вважатися "неповажними", допоки не буде встановлено, чому працівник не приступив до роботи.
Якщо все ж працівник не з’явиться на роботі, необхідно звернутися за інформацією до родичів, військового комісаріату, який призвав працівника на військову службу, військової частини тощо. Якщо у результаті розшукових дій стане відомо, що працівник прийняв рішення продовжити військову службу за контрактом, отримав поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебуває на лікуванні у медичних закладах, або потрапив у полон чи визнаний безвісно відсутнім, працівник матиме додаткові гарантії щодо збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на умовах, визначених частинами 4 і 5 статті 119 КЗпП.
Які позначки робити в табелі обліку використання робочого часу відносно мобілізованого працівника?
Ведення табельного обліку робочого часу (типова форма № П-5) на підприємствах регламентується наказом Державного комітету статистики України від 05.12.08 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці". У табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи, а також інші відхилення від нормальних умов роботи.
Часткова мобілізація військовозобов’язаних працівників проводиться на підставі повістки. У такому разі відсутність працівника на підприємстві оформлюється відповідним розпорядчим актом про увільнення від виконання службових або трудових обов’язків.
У табелі обліку використання робочого часу час, протягом якого працівник відсутній у зв’язку з оголошенням часткової мобілізації, має відмічатись буквеним кодом "ІН" (інший невідпрацьований час), передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов’язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгул тощо).
Якщо роботодавець не має відповідних документів, що підтверджують відсутність працівника, у табелі обліку використання робочого часу такий час відмічається буквеним позначенням "НЗ" (неявка з нез’ясованих причин).
Роз'яснення з цього приводу надало Міністерство соціальної політики України (лист від 05.06.15 № 225/06/186-15).
Додаткова відпустка для учасників бойових дій та інвалідів війни
Законом України від 14.05.15 № 426 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" (надалі - Закон № 426) КЗпП доповнено статтею 77-2, Закон України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі - Закон № 504) доповнено статтею 16-2, згідно з якими учасникам бойових дій та інвалідам війни, статус яких визначений Законом України від 22.10.93 № 3551 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон № 3551) надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Право на додаткову відпустку мають як основні працівники, так і сумісники. Відпустки оплачуються за рахунок коштів підприємств. Ця відпустка не належить до категорії щорічних.
Перелік осіб, які належать до учасників бойових дій та інвалідів війни, наведено у статтях 6 та 7 Закону № 3551.
Підставою для надання додаткової відпустки учаснику бойових дій чи інваліду війни є посвідчення інваліда війни або учасника бойових дій та заява працівника про надання йому додаткової відпустки.
Тривалість додаткової відпустки не залежить від стажу роботи та надається при наявності статусу учасника бойових дій чи інваліда війни, своїм правом на відпустку відповідні категорії осіб користуються з 06.06.2015 року - дати набрання чинності Закону № 426.
Відповідно, цю відпустку необхідно включити до графіка відпусток підприємства.
Додаткова відпустка учасникам бойових дій та інвалідам війни надається:
- понад щорічну основну та додаткові відпустки;
- з урахуванням святкових та неробочих днів, визначених статтею 73 КЗпП, тобто ці дні оплачуються та включаються до загальної тривалості відпустки;
- повної тривалості з розрахунку на календарний рік незалежно від кількості фактично відпрацьованого часу в році.
Додаткову відпустку для учасників бойових дій та інвалідів війни не можна:
- перенести на інший період або подовжити в разі хвороби працівника;
- перенести на наступний календарний рік;
- поділити на частини;
- замінити грошовою компенсацією.
Крім того, не допускається відкликання працівника з такої відпустки.
У разі звільнення працівника, який має право на зазначену відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки.
Чи включати мобілізованих працівників до графіка відпусток?
Якщо так, то чи правильно вказувати у графах графіка "Місяць початку/закінчення відпустки" - "мобілізований"?
Відповідно до статті 10 Закону № 504 черговість надання відпусток на підприємстві визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Згідно зі статтею 119 КЗпП за працівниками, які проходять військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, на особливий період, зберігається робоче місце (посада), такі працівники увільняються від роботи в роботодавця. Час військової служби за призовом під час мобілізації зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 504.
Оскільки при складанні графіка відпусток визначити наперед час проходження військової служби за призовом у зв’язку з мобілізацією неможливо (працівник може продовжити службу на умовах контракту), то включати таких працівників у графік відпусток недоцільно.
Після демобілізації працівника варто оформити доповнення до графіка відпусток, узгодивши початок і період відпустки, - з урахуванням інтересів виробництва, особистих інтересів працівника, можливості для відпочинку (частина десята статті 10 Закону № 504) і стажу для надання відпустки, набутого за час військової служби.
Чи потрібно вносити до трудової книжки працівника запис про його увільнення від роботи у зв’язку з призовом під час мобілізації та про допуск до роботи після демобілізації?
До трудової книжки працівника такий запис вносити не потрібно з наступних підстав. Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110 (надалі - Інструкція № 58).
Інструкція № 58 передбачає внесення до трудових книжок працівників записів про звільнення (підпункт "д" розділу 2). Однак, абсолютно зрозуміло, що йдеться про розірвання трудового договору (як з ініціативи працівника, так і з ініціативи роботодавця) або його припинення. У випадку увільнення працівника з роботи на час проходження військової служби у зв’язку з призовом під час мобілізації трудові відносини не перериваються. Про це свідчить обов’язок роботодавця із збереження за мобілізованим працівником місця роботи, посади (стаття 119 КЗпП).
Інструкцією № 58 внесення запису про звільнення (допуск до роботи) до трудової книжки працівника не передбачено.
Таким чином вносити до трудової книжки працівника запис про увільнення його з роботи у зв’язку з призовом під час мобілізації та про допуск до роботи після демобілізації не потрібно.
Працівника призивають на строкову військову службу не під час мобілізації: звільняємо чи увільняємо?
Стаття 119 КЗпП України визначає гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків. Так, за працівниками: призваними на строкову військову службу; призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації; зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб — підприємців, в яких вони працювали на час призову.
Отже, працівників, призваних на строкову військову службу, слід увільняти від роботи зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку, керуючись частиною третьою статті 119 КЗпП України.
Як правильно встановити "день фактичної демобілізації" працівника для нарахування середнього заробітку?
Нагадуємо, що згідно із частиною другою статті 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, в яких вони працювали на час призову.
Згідно з положеннями статті 24 Закону № 2232 закінченням проходження військової служби (днем фактичної демобілізації) вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Військовослужбовці на шляху прямування зі служби вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби.
До військового квитка працівника військовою частиною мають бути внесені службові відмітки про прийняття та звільнення з військової служби з посиланням на дату та номер наказу. Дати, вказані у військовому квитку як початок і закінчення військової служби, визначають період, у який відповідно до статті 119 КЗпП, на працівника поширюються гарантії щодо збереження місця роботи та середнього заробітку. Дата звільнення з військової служби визначається з урахуванням часу, необхідного для того, щоб дістатися до місця проживання.
У цей період за особою зберігається право на збереження та виплату середньої заробітної плати.
Середній заробіток за цей час працівникові нараховується з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 із тієї ж середньої зарплати, за якою здійснювалась оплата за період військової служби.
На запитання стосовно працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, демобілізованих працівників відповідали старший інспектор Головного управління Держпраці в Одеській області І. Б. Сорокін та військовий комісар Ренійського районного військового комісаріату О. А. Можаєв.
