Тимчасова непрацездатність у зв’язку із вагітністю та пологами засвідчується листком непрацездатності виданим лікувальним закладом, у якому лише зазначається період непрацездатності тривалістю 126 календарних днів впродовж якого жінка потребує увільнення від роботи у зв’язку із вагітністю та пологами.
Відповідно до статті 2 Закону України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі - Закон № 504) надання відпусток, в тому числі соціальної відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, особі, яка перебуває у трудових відносинах здійснюється роботодавцем. Статтею 17 Закону № 504 встановлено, що на підставі медичного висновку жінкам за місцем роботи надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами.
Відпустка по вагітності та пологам надається за волевиявленням жінки в межах періоду визначеного листком непрацездатності. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України від 23.09.99 № 1105 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 1105) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами втрата заробітної плати (доходу) застрахованій особі компенсується у формі матеріального забезпечення - допомоги по вагітності та пологах.
Рішення про призначення допомоги по вагітності та пологам приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, з урахуванням визначеної у наказі (розпорядженні) підприємства, організації, установи (надалі - підприємство) тривалості відпустки по вагітності та пологам, на підставі листка непрацездатності. Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
У статті 15 Закону № 1105 зазначено, що роботодавець, як страхувальник, зобов’язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення. Роботодавцю забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому зашкодити цій особі реалізувати своє право на матеріальне забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою. Чинними нормативно-правовими актами з питань праці передбачені відповідні гарантії та пільги для вагітних жінок і жінок, які мають дітей і через відомі обставини не можуть нарівні з іншими працівниками в повному обсязі виконувати визначені трудовим договором професійні обов’язки. У випадках ненадання, встановлених актами законодавства гарантій та пільг працюючим жінкам, вчинення протиправних дій, які всупереч їх волевиявленню перешкоджають жінкам реалізувати право на гарантії та пільги в повному обсязі, роботодавець несе відповідальність за законом.
На підставі письмового волевиявлення (заява) працівниці щодо виходу на роботу до закінчення строку відпустки по вагітності та пологам роботодавцем видається відповідний наказ (розпорядження), який доводять їй до відома під підпис (із обов'язковим зазначенням нею дати ознайомлення).
Вихід працівниці на роботу до закінчення строку відпустки по вагітності та пологам є підставою для припинення із дати, зазначеної у наказі (розпорядженні), виплати допомоги по вагітності та пологам, яка до цієї дати компенсувала втрату заробітної плати, за невикористану частину цієї відпустки.
Чинним законодавством не передбачено право одночасного отримання виплат за загальнообов’язковим соціальним страхуванням та заробітної плати. Враховуючи, що допомога по вагітності та пологам обчислюється сумарно і оплачується разово за 126 календарних днів, припинення права на виплату частини допомоги настає з дня виходу на роботу працівниці та по день закінчення відпустки по вагітності та пологам визначеного у наказі про надання такої відпустки.
На підставі наказу про вихід працівниці на роботу, листка непрацездатності комісія (уповноважений) по соціальному страхуванню відповідно до повноважень визначених Положенням, затвердженим постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.08 № 25 приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення, з внесенням необхідних даних до розділу ІІ Протоколу засідання комісії із соціального страхування (рішення уповноваженого). Відповідно до вимог статті 34 Закону № 1105 роботодавець, як страхувальник зобов’язаний невикористані страхові кошти повернути до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.
Роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення відповідно до вимог частини 6 статті 15 Закону № 1105. За змістом положень статті 127 КЗпП, статті 1215 Цивільного кодексу України роботодавець не вправі застосувати утримання із заробітної плати працівника зайво виплаченої суми допомоги по вагітності та пологам, яка була виплачена за достатньої правової підстави у відповідності до вимог законодавства.
Працівниця, як застрахована особа несе відповідальність згідно із законом за незаконне одержання матеріального забезпечення за соціальним страхуванням з її вини, вчинення нею протиправних дій - підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо (частина 3 статті 16 Закону № 1105).
Працівниця може повернути частину допомоги по вагітності та пологам добровільно. Спори між сторонами, що виникають із правовідносин за соціальним страхуванням вирішуються в судовому порядку.
З метою уникнення спору, необхідно попередньо узгодити з працівником подання заяви про бажання приступити до виконання трудових обов’язків, із зазначенням дати виходу на роботу, та про повернення добровільно суми частини допомоги по вагітності та пологам за календарні дні, що припадають за період невикористаної відпустки по вагітності та пологам.
