Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.5 N 100. При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень цього порядку, якщо іншого непередбачено чинним законодавством.
Такий правовий висновок зроблений 01 березня 2017 року Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у справі щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за втрату частини доходу.
Тобто, у справі, котру переглянув Верховний Суд України, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, під час нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислив її шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних, а не робочих днів у періоді затримки, що суперечить змісту норм відповідних нормативних документів та практиці їх застосування.
