У 2017 році до судів надходить все більше адміністративних позовів, якими підприємці оскаржують постанови Державної служби України з питань праці (надалі - Держпраці) про накладення штрафів і поступово формується практика розгляду таких справ.
Отже, розглянемо таке дискусійне питання, як розмір штрафу за неподання повідомлення до податкового органу про прийняття найманого працівника, при фактичному його оформленні.
Позиція Держпраці в даному питанні однозначна, оскільки інспектора з праці вважають, що процес повідомлення про найманого працівника є частиною укладення трудового договору, так як обов’язок подати повідомлення міститься в статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП), яка в свою чергу має найменування "укладення трудового договору". Така ось нехитра логіка.
Відповідно, застосовуючи штрафні санкції за частиною другою статті 265 КЗпП, інспектора з праці застосовують відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30 мінімальних заробітних плат (96000 гривен) за "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору". Однак, погодитися з такою логікою не можна.
Дійсно, відповідно до статті 24 КЗпП, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, і повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийнятті працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, законодавець, застосувавши союз "і” застосовує перерахування тих умов, які необхідно виконати до фактичного допуску до роботи:
1. Укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням.
2. Повідомлення фіскального органу.
При цьому стаття не передбачає, що повідомлення про найманого працівника є частиною процесу укладення договору. Більш того, в повідомленні необхідно вказати номер і дату наказу чи розпорядження роботодавця про прийняття працівника на роботу. Тобто на момент подачі повідомлення трудовий договір повинен бути вже фактично укладено.
Також звернемо увагу на той факт, що як частина друга статті 265 КЗпП, так і частина третя статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) передбачають відповідальність саме за фактичний допуск до роботи без оформлення трудового договору. Таким чином, фінансовий штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, застосовується при невиконанні першої умови статті – допуску до роботи без оформлення договору.
А за невиконання другої умови – неподання повідомлення штраф не передбачений. Порушення другої умови можна розцінювати як інші порушення трудового законодавства, санкція за порушення якого передбачає штраф у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
При цьому цей штраф стягується не за кожне порушення окремо, а за порушення, виявлені під час перевірки в цілому.
При цьому цей штраф стягується не за кожне порушення окремо, а за порушення, виявлені під час перевірки в цілому.
І, що цікаво, таку точку зору починають застосовувати суди у своїй практиці.
Так. апеляційний суд Кіровоградської області, розглядаючи справу № 404/2115/16-п визнав порушенням з боку Держпраці трактування неповідомлення УКРІНФОРМ про найманого працівника як допуск працівника без укладення трудового договору.
Аналогічну позицію зайняв Іванівський районний суд Одеської області у справі № 499/1272/16, розглянувши її 14.02.2017 року.
В єдиному державному реєстрі судових рішень можна знайти й інші рішення судів, які застосовували дану позицію.
При цьому відзначимо ще положення статті 3 Закону України від 05.04.07 № 877 “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Даною нормою встановлена презумпція правомірності діяльності суб’єкта господарювання, якщо норми законів припускають неоднозначне трактування обов’язків підприємця і / або повноважень органу контролю.
Чи можлива подвійна відповідальність?
Окремо варто відзначити той факт, що за результатами перевірки Держпраці зазвичай притягує до відповідальності одночасно застосовуючи штрафні санкції за статтею 41 КУпАП і статтею 265 КЗпП.
І тут необхідно звернути увагу відразу на два нюанси.
По-перше, факти, встановлені судом при залученні до відповідальності за адміністративне правопорушення (стаття 41 КУпАП, де суми штрафу значно менше) ні доводитися повторно при оскарженні постанови по ст. 265 КЗпП.
Тому ні в якому разі не можна ігнорувати можливий невеликий штраф в порядку статті 41 КУпАП і загальна стратегія оскарження перевірки повинна припускати і роботу в районному суді.
По-друге, якщо у випадку з юридичною особою адміністративний штраф за статтею 41 КУпАП накладається на керівника, а штраф за статтею 265 КЗпП - на юридичну особу, то щодо фізичної особи-підприємця, це веде до подвійної відповідальності за одне і те ж порушення, що суперечить статті 61 Конституції України, якою визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Суб'єкти відповідальності, як за абзацом першим частини другої статті 265 КЗпП, так і за частиною другою статті 41 КУпАП повністю збігаються, оскільки в обох випадках до відповідальності притягується фізична особа-підприємець. В обох випадках у санкціях статті передбачено один і той же вид стягнення штраф в грошовій формі.
Відповідно, вважаємо, що Держпраці в даному випадку може залучити фізичну особу-підприємця тільки до одного виду відповідальності.
У будь-якому випадку, як показує судова практика постанови про накладення штрафів інспекторів з праці, можна успішно оскаржити в судовому порядку .
тут
тут
