Відповідно до підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) до
загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не
включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під
звіт, і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього кодексу.
Підпунктом 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ встановлено, що не є
доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах
із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ,
організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку
витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому
числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця
відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому
транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених
до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення,
лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих
приміщень.
Вказані в абзаці другому підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності
підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, зокрема, у вигляді
транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому
числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його
обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді
транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами
транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів
(мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання
фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, тощо.
Отже, зазначеними вище положеннями не
передбачено обмежень щодо найму житлового приміщення у фізичної особи –
підприємця.
Крім того, механізм обліку розрахункових операцій при
здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті,
а також вимоги до форм бланків проїзних і перевізних документів на залізничному
транспорті визначено Порядком оформлення розрахункових і звітних документів при
здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті,
затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України та
Міністерства доходів і зборів України від 30.05.13 № 331/137 (надалі -
Порядок).
Відповідно до пункту 1.4 Порядку посадочний документ – це
візуальна форма електронного проїзного документа або його частини на паперовому
або електронному носії інформації (мобільний телефон, смартфон, планшет,
компактний персональний комп'ютер, чип-карта тощо), що містить унікальний код
та унікальний номер електронного проїзного документа, інформація з якого зчитується
відповідним пристроєм або заноситься до відповідної відомості за встановленою
формою.
Проїзний документ – це розрахунковий документ
установленої форми, оформлений на відповідному бланку проїзного документа чи
сформований в електронному вигляді відповідно до вимог цього Порядку та чинного
законодавства, що засвідчує укладення договору між залізницею і пасажиром на
проїзд й видається пасажиру після оплати ним вартості цієї послуги.
Пунктом 5.6 Порядку передбачено, що, зокрема, посадочний
документ, перевізний документ, документ на повернення та документ на послуги,
роздруковані на паперовому носії, є розрахунковими документами (транспортними
квитками).
Зауважуємо, що регулювання питань методології
бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який
затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші
нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання
фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16.07.99 № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Лист Державної фіскальної служби України від 24.03.17 № 5972/6/99-99-13-02-03-15
