77

Улыбайтесь,пусть начальство ослепнет!

Запитання/відповідь: соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності

1. В яких випадках листок непрацездатності видається з дозволу головного лікаря закладу охорони здоров’я?
Відповідно до пункту 1.9 Інструкції про порядок видачі документів,  що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджено наказом Міністерства  охорони здоров'я України від 13.11.01 N 455, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за N 1005/6196 (надалі - Інструкція №455) , листок непрацездатності в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем переважно за місцем проживання чи роботи.
З дозволу головного лікаря листок непрацездатності видається у випадках, передбачених пунктами 1.9, 1.10 і 1.11 цієї Інструкції, а саме: у разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи; особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи (під час відрядження, санаторно-курортного лікування, відпустки тощо) за місцем їх тимчасового перебування; при стаціонарному лікуванні поза постійним місцем проживання у тому числі й з інших адміністративних районів міста.

2. В якому розумінні в Законі № 2240 вживається поняття "страховий стаж" та як його правильно визначити?
Відповідно до частини першої та другої статті 21 Закону України від 23.09.99 № 1105 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (надалі – Закон № 1105) страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Враховуючи, що до 01 січня 2011 року персоніфікований облік застрахованих осіб за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не здійснювався, тому визначення страхового стажу застрахованої особи за період з 28.02.2001 по 31.12.2010 роки необхідно здійснювати за даними зазначеними у трудовій книжці, а у разі її відсутності на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
У свою чергу, до введення в дію Закону № 1105 у страховий стаж зараховується загальний трудовий стаж особи обчислений відповідно до Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.98 № 1658.

3. Чи є граничні строки набуття права на матеріальне забезпечення?
З 01.01.2015 року частиною п'ятої статті 32 Закону №1105 (в редакції відповідного закону від 28.12.14 № 77) передбачено граничні строки набуття права на матеріальне забезпечення. Так, матеріальне забезпечення виплачується,  якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітність та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утримані.
Необхідно звернути увагу, що дванадцятимісячний період відлічується від страхового випадку, для випадків тимчасової непрацездатності та вагітності та пологів, а у випадку смерті – від дня смерті зазначеного у свідоцтві про смерть від першого числа місяця, наступного за тим, у якому настала відповідна подія (відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологам, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні). Для обчислення періоду 12 календарних місяців беруться цілі місяці з 01 по 31 число.

4. Як оплатити листок непрацездатності, який працівник отримав після закінчення робочого дня?
Відповідно до статті 31 Закону № 1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Право на допомогу по тимчасовій непрацездатності в застрахованої особи виникає з настанням страхового випадку в період роботи, (включаючи час випробування та день звільнення). 
Згідно зі статтею 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, оплачується Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності).
Пунктом 2.6 Інструкції № 455 передбачено, що особам, які звернулись за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.
Якщо застрахована особа не скористалась правом на отримання листка непрацездатності з наступного дня, а отримала в день звернення, то перші 5 календарних днів для оплати за рахунок роботодавця необхідно рахувати з першого дня непрацездатності.

5. Що потрібно знати при нарахуванні "лікарняних" сумісникам?
Право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах застрахована особа має як за основним місцем роботи так і за сумісництвом. Це передбачено частиною першою статті 30 Закону № 1105. Але слід зазначити, що допомога за сумісництвом надається тільки у разі, коли на момент настання страхового випадку застрахована особа там працює.
Розрахунок допомоги, відповідно до пункту 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 № 1266 (у редакції відповідної постанови від 26.06.15 № 439) (надалі - Порядок № 1266), проводиться роботодавцями окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Ураховуючи це, розрахунковий період визначається за кожним місцем роботи також окремо. При цьому зазначена норма Порядку не містить уточнень в частині внутрішнього або зовнішнього сумісництва.
Нарахування допомоги за сумісництвом здійснюється на  підставі таких документів:
- копії листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи;
- довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи (якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом додаються  довідки за всіма місцями роботи).
Щомісячна сумарна заробітна плата у розрахунковому періоді за основним місцем роботи та за сумісництвом не повинна перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески.

6. Як повинна розраховуватися допомога по тимчасовій непрацездатності у випадку, коли страховий стаж працівника за останні 12 місяців менше шести місяців?
Відповідно до пункту 29 Порядку № 1266, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Допомогу по тимчасовій непрацездатності необхідно розрахувати в такій послідовності:
- розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;
- розраховується сума денної виплати (середньоденна заробітна плата помножується на відсоток страхового стажу);
- порівнюється сума денної виплати з виплатою, розрахованою з мінімальної заробітної плати;
- якщо сума денної виплати не перевищує мінімальну виплату, ця сума помножується на кількість днів, що підлягають оплаті;
- якщо сума денної виплати перевищує мінімальну виплату, то сума виплати розраховується виходячи з мінімальної виплати (враховуючи норму статті 19 Закону № 1105, без додаткового урахування відсотка страхового стажу).

7. Наказом голови правління підприємства працівника відсторонено від роботи без нарахування заробітної плати, у зв’язку з початком щодо нього досудового розслідування згідно з Кримінальним кодексом України. Чи оплачується працівнику листки непрацездатності під час відсторонення від роботи, якщо перший листок непрацездатності – хвороба самого відстороненого працівника, а другий - догляд за хворою дитиною за місцем фактичного проживання?
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.
Оскільки працівника підприємства наказом голови правління було відсторонено від роботи без нарахування заробітної плати у зв’язку з початком щодо нього досудового розслідування згідно з Кримінальним кодексом України, допомога по тимчасовій непрацездатності  та допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною за період відсторонення не надається.

8. Чи маю право я, як застрахована особа, на отримання путівки на санаторно-курортне лікування?
Відповідно до змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.14 № 77 (надалі - Закон № 77) забезпечення застрахованих осіб путівками на санаторно-курортне лікування з 01.01.2015 року не передбачено.

9. Яким чином я, як застрахована особа, можу реалізувати своє право на відновлення здоров’я за рахунок коштів загальнообов’язкового соціального страхування?
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 1105 єдиним видом соціальної послуги, що надається застрахованим особам визначено оплату лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.
Згідно частини восьмої Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1105 до приведення законодавства України у відповідність із цим законом усі нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. 
Тому при направленні застрахованих осіб до реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів слід керуватись положеннями Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.09 № 12, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2009 року за № 339/16355.
Відповідно до пункту 4.12 цього Порядку путівка до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу видається безкоштовно лікувально-профілактичним закладом застрахованій особі, дитині або двом дітям у супроводі одного із застрахованих батьків або застрахованої особи, яка їх замінює (опікунові, піклувальнику), згідно з висновком відбіркової комісії лікувального закладу щодо направлення хворих до реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів, у якому вона перебуває на лікуванні, за наявності довідки страхувальника згідно з додатком 4 до Порядку. Довідка заповнюється за основним місцем роботи та дійсна протягом 1 місяця.
До путівки додається виписка з медичної карти хворого з висновком відбіркової комісії та рекомендаціями щодо подальшого лікування його в реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу.
Поділ путівки до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу забороняється.
Вимоги цього пункту застосовуються у разі направлення застрахованої особи, дитини або двох дітей в супроводі одного із застрахованих батьків чи особи, яка їх замінює (опікуна, піклувальника), з клініки медичної науково-дослідної установи до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу без видачі путівки.
Додатково слід зазначити, що перенесення терміну заїзду за путівкою до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу можливе за умови отримання письмового погодження санаторно-курортного закладу за зверненням лікувального закладу, що здійснює направлення за умови погодження робочим органом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що видав путівку. Заїзд та реєстрація хворого за такою путівкою здійснюється виключно на наступний день після його виписки з лікувального закладу, що здійснює направлення.

10. За якими профілями медичної реабілітації здійснюється відновлювальне лікування застрахованих осіб та членів їхніх сімей, які направляються безпосередньо зі стаціонару лікувального закладу до реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів?
У 2017 році за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відновлювальне лікування (медична реабілітація) застрахованих осіб та членів їхніх сімей здійснюється за наступними профілями медичної реабілітації:
- після гострого інфаркту міокарду, пролікованої нестабільної стенокардії, операцій на серці та магістральних судинах;
-  після гострих цереброваскулярних порушень;
-  після оперативних втручань на органах травлення;
-  після операцій ортопедичних, травматологічних при дефектах та пороках розвитку хребта, пластиці суглобів, ендопротезуванні і реендопротезуванні, реплантації кінцівок;
-  з порушеннями перебігу вагітності;
-  з порушенням обміну речовин та захворюваннями ендокринної системи;
-  післяопікові хворі,
- після перенесених ефективних операцій на легенях, у тому числі з приводу гнійних процесів нетуберкульозного характеру;
- після хірургічного втручання на органах сечостатевої системи та після оперативного та інструментального видалення каменів з нирок і сечових шляхів, ударно-хвильової літотрипсії;
- медико-психологічна реабілітація постраждалих учасників АТО.
Перелік лікувальних закладів, при яких працюють відбіркові комісії для направлення застрахованих осіб та членів їхніх сімей на відновлювальне лікування (медичну реабілітацію) до реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів протягом 2017 року, в розрізі регіонів розміщено в розділі "Доступ до публічної інформації".
Для отримання більш детальних роз'яснень по конкретних питаннях необхідно звертатися до виконавчих дирекцій відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.