Державною фіскальною службою України з метою забезпечення
належної реалізації положень статті 102 Податкового кодексу України (надалі –
ПКУ) в частині застосування строків давності при організації та проведенні
документальних перевірок, самостійному визначенні сум грошових зобов'язань платників податків, повідомлено таке.
Із 01.01.2017 року строки давності поширюються також на
період, який може бути охоплений перевіркою. Період, що може бути охоплений
перевіркою, обчислюється з урахуванням дати початку перевірки, зазначеної в
наказі про проведення перевірки.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку
до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів із дня подання
уточнюючого розрахунку (абзац другий пункту 102.1 статті 102 ПКУ).
Якщо протягом
зазначеного строку контролюючий орган не визначає суми грошових зобов'язань,
платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (у тому числі
від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового
повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному чи судовому порядку.
Водночас наголошено про деякі винятки щодо дотримання
строків давності, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПКУ:
- наявні обставини, передбачені пунктом 102.2 кодексу, у
тому числі якщо платником не подано податкову декларацію за період, протягом
якого виникло податкове зобов’язання;
- перевірки щодо дотримання законодавства з питань сплати
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (частина
шістнадцята статті 25 Закону України від 08.07.10 № 2464 "Про збір та облік
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування");
- перевірки, які проводяться згідно з судовими рішеннями
суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесені ними за кримінальними
справами (за період, зазначений у рішенні).
У разі проведення перевірок з питань дотримання
податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на
органи Державної фіскальної служби України, а також визначення за їх
результатами суми грошових зобов'язань платника податків у випадках, коли ПКУ не передбачено подання декларації, застосування строків давності
повинно здійснюватись з урахуванням строку позовної давності (1095 днів).
