Чинні нормативно-правові
акти з питань праці не оперують такими термінами як "аванс", "авансовий платіж",
застосовуючи поняття "виплата заробітної плати за першу половину місяця". Разом
із цим, застосування безпосередньо терміну "аванс" знаходимо у постанові Ради Міністрів СРСР від 23.05.1957 № 566 "Про
порядок виплати заробітної плати за першу половину місяця".
Строки
виплати заробітної плати (у тому числі авансу)
Нарахування та виплата заробітної плати, начебто, і звична справ, однак
потребує неабиякої уважності. Адже помилка в розрахунках та порушення строків
виплати загрожують відповідальністю керівнику підприємства, організації чи
установи (надалі – підприємство) та порушують права працівників.
Строки та періодичність виплати заробітної плати працівникам закріплені в
статті 115 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) і статті 24 Закону України від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці" (надалі – закон № 108). Ці нормативно-правові акти передбачають, що
виплата заробітної плати повинна здійснюватися:
- не рідше ніж
двічі на місяць, а проміжок
часу між цими двома виплатами не має
перевищувати 16
календарних днів;
- не пізніше 7-ми
днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Визначаючи в колективному договорі (угоді) або іншому документі
підприємства, погодженому з виборним органом первинної профспілкової
організації (профспілкового представника), конкретні дати для виплати заробітної
плати, роботодавцям необхідно дотримуватись одночасно всіх наведених вище умов.
З огляду на це можна сформулювати конкретні числа місяця, у які потрібно
вкластися під час виплати заробітної плати за першу половину місяця (аванс) і
за звітний місяць:
а) заробітна плата за місяць має
виплачуватися не пізніше 07 числа місяця, а отже, повинна провадитися в період із 01 по 07 число;
б) якщо зарплата за місяць виплачується із 01 по 07 число місяця, тоді,
аби дотриматися проміжку не більш ніж 16 календарних днів між виплатами, аванс має виплачуватися із 16 по 22 число. Аналогічні
дати наводилося й Міністерством соціальної політики України (лист від 09.12.10 №912/13/155-10).
З наведеного випливає, що підприємство може визначити в колективному договорі
(угоді) такі дати виплати заробітної плати й авансу, відповідно:
- 01 та 16 (17) числа;
- 02 та 17 (18) числа;
- 03 та 18 (19) числа;
- 04 та 19 (20) числа;
- 05 та 20 (21) числа;
- 06 та 21 (22) числа;
- 07 та 22 числа.
Чому на 23 число не можна виплачувати аванс? А все через те, що виплата має
бути проведена не пізніше 7-го дня, який слідує за першою половиною місяця, а
після 15 числа 7-й день припадає якраз на 22 число.
Конкретні строки виплати авансу та заробітної плати необхідно прописати в колективному договорі (угоді) або іншому
документі підприємства (наприклад, у
Положенні про оплату праці), за погодженням із виборним органом
первинної профспілкової організації (профспілкового представника, обраного
трудовим колективом). Тобто роботодавець має встановити відповідним документом
саме конкретні (точні) дати виплати авансу та заробітної плати (наприклад, 07 та 22 число місяця), а не проміжки часу з 01 по 07 число та з 16 по
22 число місяця.
Водночас, якщо день виплати збігається із вихідним, святковим або неробочим днем,
то заробітна плата виплачується напередодні (частина друга статті 115 КЗпП, частина друга статті 24 закону
№ 108). Отже, враховуючи цю вимогу законів, прописувати її в документах
підприємства не має сенсу, а також немає потреби щомісячно коригувати
(змінювати) дати виплати заробітної плати з поправкою на вихідні дні.
Наприклад, на підприємстві встановлено, що заробітна плата й аванс виплачуються,
відповідно:
- 05 та 20 числа місяця. У серпні 2016
року 20 число була субота. Тоді аванс має був виплачений напередодні - 19 серпня (п'ятниця);
- 02 та 17 числа місяця.
Однак 02 січня 2017 року був вихідним днем - 01 січня (святковий день) переноситься на
наступний день. В такому разі виплату заробітної плати необхідно
було провести 30 грудня 2016 року - останній робочий день, напередодні тривалих
вихідних днів.
Виплата заробітної плати бюджетними установами не пізніше останнього
робочого дня місяця
Така ситуація поширена серед бюджетних установ і цілком вписується в
строки, визначені нормативно-правовими актами з питань праці. Потреба провести виплату
заробітної плати не пізніше останнього числа місяця обумовлена необхідністю
уникнути в місячній звітності бюджетних установ кредиторської заборгованості з
оплати праці. Тож непоодинокі випадки виплати
бюджетними установами авансу 15 (16) числа, а заробітної плати - в
останній робочий день місяця (31, 30, 29 або 28).
Зважаючи на те, що перша половина місяця закінчується 15 числа, відповідна
служба бюджетної установи може нарахувати, а отже, і виплатити заробітну плату
за першу половину відпрацьованого місяця. Не буде порушенням і те, коли 15 число припаде на вихідний, бо тоді аванс виплатять напередодні - 14 числа.
Адже трудове законодавство вимагає зміщувати в такому разі дати виплати авансу,
а 14 число буде останнім робочим днем у першій половині місяця, за яку й
виплачується аванс.
Водночас виплата авансу 15 числа, а заробітної плати за місяць, як
правило, 30 або 31 числа, не порушує дозволеного проміжку між ними в 16 календарних
днів. Стосовно вимоги про виплату заробітної плати не пізніше 7-ми днів після
закінчення періоду, за який здійснюється виплата, то виплата її раніше такого
проміжку часу не буде вважатися порушенням вимог відповідних нормативно-правових
актів із питань праці.
Виплата заробітної плати один раз
на місяць
Це питання частіше постає у підприємств із місцезнаходженням
(зареєстрованим) у сільській місцевості, яким щоб отримати грошові кошти для виплати
заробітної плати необхідно щомісяця їздити до банківської установи, розміщеної, наприклад,
у районному (обласному) центрі.
За вимогами статті 115 КЗпП і статті 24 закону № 108,
підприємство має забезпечити виплату заробітної плати працівникам не рідше ніж двічі на місяць. Тобто
роботодавець не може на власний розсуд відійти від цих норм і встановити
більш тривалий проміжок між виплатами. Оскільки, відповідно до частини
другої статті 12 закону № 108, норми й гарантії в оплаті праці, передбачені КЗпП, є мінімальними державними
гарантіями.
Міністерство соціальної політики України неодноразово наголошувало, що виплата
заробітної плати раз на місяць є порушенням законодавства про оплату праці
(наприклад, лист від 09.12.10 №912/13/155-10).
За недотримання мінімальних
державних гарантій в оплаті праці маємо штрафні санкції, передбачені частиною
другою статті 265 КЗпП (зокрема, за порушення строків
виплати більш ніж на місяць). Крім того, це можна кваліфікувати також як
порушення строків виплати заробітної плати, за яке на посадових осіб підприємства
можуть накладатися штрафи на підставі статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі
- КУпАП).
Звісно, про порушення гарантій в оплаті праці має заявити працівник, що
може стати підставою для проведення позапланової перевірки підприємства посадовими
особами Державної служби України з питань праці. З огляду на це, роботодавці на
практиці вимагають від працівників власноруч написаних заяв, у яких вони просять
його виплачувати (або погоджуються на виплату) заробітну плату один раз на
місяць. Проте, слід наголосити, що такі заяви працівників жодним чином не
скасовують обов’язку з роботодавця щодо виплати заробітної плати не менш ніж
двічі на місяць, встановленого відповідними нормативно-правовими актами із
питань праці. Тому заробітну плату працівникам роботодавець може виплачувати
щодекадно (щотижнево), але раз на місяць - ні.
Середня заробітна
плата за час відрядження, виконання обов’язків військової служби
У даному випадку не передбачено
особливих строків їх виплати. Враховуючи що середня заробітна плата
мобілізованого працівника належить до фонду додаткової заробітної плати, а
оплата часу службового відрядження - до основної, то їхня виплата проводиться в
строки, встановлені для виплати заробітної плати (підпункти 2.1.6 і 2.2.12
Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного
комітету статистики України від 13.01.04 № 5, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713).
Виплата заробітної плати за час щорічної відпустки
Відповідно до частини четвертої статті 115 КЗпП, частини першої статті 21 Закону
України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі – закон № 504) заробітна плата
працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три
дні до початку відпустки. У зазначеній нормі йдеться про календарні дні. Якщо,
наприклад, перший день відпустки – 15 число, то останнім днем виплати
заробітної плати за час відпустки є 11 число, якщо перший день відпустки –
понеділок (22 червня), то останнім днем виплати заробітної плати є четвер (18
червня). Тобто між датою виплати «відпускних»
і датою початку відпустки має бути не менш ніж 3 календарні дні (лист Міністерства
соціальної політики України від 26.06.09 №155/13/116-09).
Звертаємо увагу, що пунктом 2 частини першої статті 11 закону № 504 передбачено, що щорічна відпустка на вимогу працівника повинна
бути перенесена роботодавцем на інший період у разі несвоєчасної виплати йому заробітної
плати за час щорічної відпустки.
Водночас Міністерством соціальної політики України поінформовано (лист від
05.01.12 №7/13/133-12), що відповідно до параграфу 2 статті
7 Конвенції № 132 "Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)",
ратифікована Законом України від 29.05.01 № 2481, суми, що належать до виплати за
час відпустки (частину), виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо
інше не передбачене в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця. Отже,
враховуючи положення зазначеної статті Конвенції та те, що конкретний період
надання щорічної відпустки або її частини узгоджується між працівником і
роботодавцем, у разі необхідності отримання щорічної відпустки (або її частини)
у стислі терміни (у зв’язку із сімейними обставинами, станом здоров'я тощо) в
заяві працівник може висловити своє бажання про отримання заробітної плати за
неї в терміни, визначені між працівником та роботодавцем.
Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь
Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України
про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної
угоди (стаття 8-1 КЗпП).
Виплата заробітної плати при звільненні
Відповідно до статті 116 КЗпП у разі звільнення працівника виплата всіх
сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо
працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені
не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про
розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник
або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед
виплатою зазначених сум.
Якщо спір щодо розміру сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець
в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не
оспорювану ним суму.
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у
строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір
підприємство повинно виплатити працівнику його середній заробіток за весь час
затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівнику сум роботодавець
повинен сплатити зазначене вище відшкодування в тому разі, коли спір вирішено
на користь працівника.
При вирішенні спору на користь працівника частково, то розмір відшкодування
за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117
КЗпП).
Виплата авансу:
розмір і механізм розрахунку
Доволі часто виникають запитання: чи потрібно нараховувати аванс в
облікових регістрах, як визначати суму авансу для виплати чи можна його взагалі
не виплачувати?
Мінімальний розмір авансу: особливості визначення
Розмір виплати заробітної плати за першу половину місяця (аванс) не може
бути меншим оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки
(посадового окладу) працівника (частина третя статті 115 КЗпП, частина третя статті
24 Закону. № 108).
Першою половиною місяця вважаються перші п'ятнадцять календарних днів
місяця (лист Міністерства соціальної політики України від 09.12.10 № 912/13/155-10), таким чином працівнику
повинні виплатити аванс у сумі, не меншій за фактично відпрацьовані робочі дні
(години) із 01 по 15 число поточного місяця, виходячи із розрахунку тарифної
ставки (посадового окладу).
Звертаємо увагу, що дні відпустки, хвороби,
відсутності з інших причин не вважаються відпрацьованим робочим часом і не
беруть участі в розрахунку суми авансу. Але дні службового відрядження слід
ураховувати при обчисленні суми авансу, оскільки ці дні вважаються
відпрацьованим робочим часом.
Водночас зауважимо, що кількість робочих днів, які відпрацьовує працівник
протягом першої половини місяця, може різнитися в календарних місяцях року, а
отже, фактична оплата за відпрацьований час буде різною.
Наприклад, для п’ятиденного робочого тижня у 2016 році в
першій половині місяця було у:
- січні - 9 робочих днів (із 19-ти), а з урахуванням перенесення - 8 робочих
днів із 19;
- лютому - 11 робочих днів із 21;
- березні - 10 робочих днів із 22;
- квітні - 11 робочих днів із 21;
- травні - 7 робочих днів із 19;
- червні - 11 робочих днів із 20 чи з 19 - якщо було перенесення;
- липні - 11 робочих днів із 21, а з урахуванням перенесення - 12 робочих
днів із 22;
- серпні - 11 робочих днів із 22;
- вересні - 11 робочих днів із 22;
- жовтні - 9 робочих днів із 20;
- листопаді - 11 робочих днів із 22;
- грудні - 11 робочих днів із 22.
З наведеного вище прикладу бачимо, у деяких місяцях (лютий, квітень,
червень, липень 2016 року) кількість відпрацьованих робочих днів протягом
першої половини місяця навіть більша, ніж у другій половині. Отже, встановити
розмір авансу в розмірі 50% тарифної ставки (посадового окладу) не вийде.
Як же роботодавцю прописати в локальному документі порядок визначення
розміру виплати заробітної плати за першу половину місяця (аванс)?
Насамперед виникає запитання: про який мінімальний розмір йдеться в статті
115 КЗпП - нарахований чи виплачений? Оскільки заробітну плату нараховують на
підставі табеля обліку робочого часу за повний місяць, то суму авансу
виплачують як міжрозрахункову виплату, тобто без нарахування її в регістрах бухгалтерського
обліку. Отже, під мінімальним розміром авансу в цієї статті кодексу мається на
увазі сума до виплати. Проте під час виплати необхідно сплатити податок на
доходи фізичних осіб (надалі - ПДФО),
єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - ЄСВ) і військовий збір. Тому
вважаємо, що роботодавцю потрібно ретельно прописувати в локальному документі підприємства,
як саме визначати розмір і механізм розрахунку суми заробітної плати за першу
половину місяця (авансу). При цьому, визначаючи механізм розрахунку суми авансу
роботодавцю слід дотримуватися таких правил:
- відповідними нормативно-правовим актами встановлюється мінімальний розмір
авансу, але його можна визначити й у більшому розмірі;
- при обчисленні мінімальної суми авансу не враховують премії, доплати,
надбавки, компенсаційні та заохочувальні виплати, котрі передбачені на
підприємстві;
- якщо працівнику встановлені постійні надбавки та доплати, то розмір
авансу можна встановити у відсотках до посадового окладу (тарифної ставки) з
урахуванням цих надбавок та доплат;
- для працівників із відрядною оплатою праці Міністерство соціальної
політики України пропонує (лист від 22.11.10 № 964/13/84-10) проводити
обчислення виходячи з відрядної розцінки та виробітку (на підставі) виконання
відрядного наряду протягом першої половини місяця.
Визначення розміру авансу
Якщо проаналізувати практику, що склалася, у локальному документі
підприємства можна зустріти такі варіанти розрахунку суми авансу.
1. Розмір авансу обчислюють
розрахунково залежно від посадового окладу (тарифної ставки) і кількості
відпрацьованих робочих днів протягом першої половини місяця (з округленням у
більший бік до 10 чи 100 гривен). При цьому утримання із заробітної плати (ПДФО
та військовий збір) сплачуються загальними сумами, які обчислюють, застосовуючи
підвищуючий коефіцієнт.
Приклад
Посадовий оклад працівника встановлено в розмірі 8000 гривен. Згідно з
умовами колективного договору підприємства, суму авансу для виплати
розраховують залежно від фактично відпрацьованого часу (з округленням до 10 гривен).
Із 01 по 05 серпня 2016 року працівник перебував у щорічної відпустці, тож за
першу половину серпня ним відпрацьовано 6 робочих днів.
Розмір авансу в серпні 2016 року становитиме:
(8000,00 грн : 22 робочих дня) х 6 робочих днів = 2181,82 гривен, з
округленням у більший бік = 2190 гривен, що відповідає вимогам статті 115 КЗпП.
Зважаючи на те що це мінімальна сума авансу для виплати, то слід урахувати,
що під час виплати потрібно утримати ПДФО (18%) і військовий збір (1,5%), а
також нарахувати ЄСВ у розмірі 22%.
Тому спочатку необхідно визначити базу оподаткування з урахуванням
підвищуючого коефіцієнта: 2190 гривен х (100% : (100% - (18% + 1,5%)) = 2720,50
гривен. А далі – розрахувати суму:
- ПДФО - 2720,50 х 18% = 489,69 гривен;
- ЄСВ - 2720,50 х 22% = 598,51 гривен;
- військового збору - 2720,50 х 1,5% = 40,81 гривен.
Зауважимо, що наведений приклад стосується визначення суми податків і ЄСВ
під час виплати авансу для одного працівника, але часто такі розрахунки
здійснюють виходячи із загальної суми авансу, належної до виплати всім працівникам.
2. Розмір авансу обчислюють
розрахунково залежно від посадового окладу з урахуванням постійних надбавок
(доплат) і кількості відпрацьованих робочих днів (з округленням у більший бік
до 10 чи 100 гривен).
Приклад
Посадовий оклад працівника встановлено в розмірі 7000 гривен. Згідно з
умовами колективного договору підприємства, суму авансу для виплати
розраховують залежно від посадового окладу (з урахуванням надбавки за вислугу
років) фактично відпрацьованого часу (з округленням до 100 гривен). Працівнику
встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу. За першу
половину серпня він відпрацював 4 робочих дня, а з 01 по 09 серпня 2016 року
він хворів.
Розмір авансу в серпні 2016 року:
[(7000,00 гривен + (7000,00 гривен х
30%)) : 22 робочих дня] х 4 робочих дня = 1654,55 гривен, з округленням - 1700
гривен.
Суми ПДФО, ЄСВ і військового збору, які належить сплатити під час виплати
авансу, визначаємо так само, як і в прикладі вище.
3. Розмір авансу визначають у
відсотках до посадового окладу (без урахування фактично відпрацьованого часу),
а утримання із заробітної плати сплачуються загальною сумою, яку обчислюють із
застосуванням коефіцієнта.
Приклад
Посадовий оклад працівника встановлено в розмірі 6500 гривен. Згідно з
умовами колективного договору підприємства, розмір виплати авансу становить 60%
посадового окладу (з округленням до 10 гривен). У першій половині серпня 2016
року працівник відпрацював 11 робочих днів із 22.
Розмір авансу в серпні 2016 року становитиме:
6500 гривен х 60% = 3900 гривен.
У такому випадку сума авансу навіть більша за мінімальний розмір авансу, встановлений
частиною третьою статті 115 КЗпП, який у цьому випадку становить:
6500 гривен : 22 робочих днів х 11 робочих днів = 3250 гривен.
Суми ПДФО, ЄСВ і військового збору, які належить сплатити під час виплати
авансу, визначаємо так само, як і в прикладі вище.
Зауважимо: що наведений приклад на практиці використовується доволі часто.
Але як розуміємо, він не передбачає прив’язки до відпрацьованого робочого часу,
хоча й розмір виплати авансу навіть більший, ніж того вимагається статтею 115
КЗпП. Однак якщо працівник відпрацював не всі робочі дні в першій половині
місяця (через хворобу чи відпустку), то за ним може лишитися борг на кінець
місяця.
4. Розмір авансу визначають у
відсотках до посадового окладу з урахуванням встановлених працівнику постійних
надбавок і доплат. У цьому випадку, якщо розмір постійних виплат (доплат,
надбавок) - не менш ніж 20% посадового окладу працівника, то розмір виплати
авансу можна визначити, наприклад, 55–60%, а виплачувати суму авансу після
відрахування сум ПДФО й військового збору.
Приклад
Посадовий оклад працівника встановлено в розмірі 6000 гривен. Згідно з
умовами колективного договору підприємства, розмір виплати авансу становить 55%
посадового окладу з урахуванням надбавки за інтенсивність (з округленням до 10
гривен). Працівнику встановлено надбавку за інтенсивність у розмірі 20%
посадового окладу, у першій половині серпня він відпрацював 11 робочих днів із
22.
Розмір авансу в серпні 2016 року становитиме:
((6000 гривен + (6000 х 20%)) х 55% = 3960,00 гривен.
Так, під час виплати авансу потрібно перерахувати суми:
- ПДФО - 712,80 гривен (3960 х 18%);
- ЄСВ - 871,20 гривен (3960 х 22%);
- військовий збір - 59,40 гривен (3960 х 1,5%).
Тоді до виплати належить сума авансу: 3960,00 - 712,80 - 59,40 = 3187,80 гривен.
Мінімальний розмір авансу в такому випадку за вимогами частини третьої статті
115 КЗпП становить:
6000 гривен : 22 робочих дня х 11 робочих днів = 3000 гривен.
Отже, у цьому випадку, якщо умовами колективного договору підприємства передбачити,
що сума авансу виплачується після проведення утримань, вимоги статті 115 КЗпП
щодо розміру авансу будуть дотримані.
Стосовно оподаткування авансу
Державною фіскальною службою України зазначено, що аванс є виплатою
заробітної плати за першу половину місяця, а відповідно до Податкового кодексу України (надалі – ПКУ) утримання ПДФО
із застосуванням відрахувань ЄСВ та податкової соціальної пільги на частину
виплаченої протягом місяця заробітної плати (авансу), - не передбачено.
Проте при виплаті авансу податковий агент зобов'язаний здійснити утримання
та перерахування до бюджету ПДФО і військового збору за першу половину місяця.
Щодо ЄСВ, то платники - роботодавці під час кожної виплати заробітної плати
(доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний
внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований
на ці виплати ЄСВ у розмірі, встановленому для таких платників (авансові
платежі).
1. Щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору
Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб для
резидента, зокрема є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт
163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПКУ).
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПКУ базою оподаткування є загальний
оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Так, під час нарахування доходів у формі заробітної плати база
оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових
внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, -
обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно
до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму
податкової соціальної пільги за її наявності (пункт 164.6 статті 164 ПКУ).
При цьому, відповідно до пункту 169.1 статті 169 ПКУ, зокрема, платник
податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного
доходу.
Водночас аванс є виплатою заробітної плати за першу половину місяця,
утримання податку на доходи фізичних осіб із застосуванням відрахувань єдиного
внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податкової
соціальної пільги на частину виплаченої протягом місяця заробітної плати
(авансу) ПКУ не передбачено.
Крім того податковий агент, який нараховує (виплачує, надає)
оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати
податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку,
визначену в статті 167 ПКУ (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ).
Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податок сплачується
(перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним
платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише
за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього
податку до бюджету.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею
163 ПКУ (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ
нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету
здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ, за ставкою, визначеною
підпунктом 1.3 цього пункту.
Ураховуючи викладене, при виплаті авансу податковий агент зобов'язаний
здійснити утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб
і військового збору за першу половину місяця.
2. Щодо єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.10N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування" (надалі - закон
N 2464), платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування (надалі - єдиний
внесок) є роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах
трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених
законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового
договору, укладеного з фізичною особою підприємцем, якщо виконувані роботи
(надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з
Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) та
працівники (пункт 2 частини першої статті 4 закону N 2464).
Єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених, зокрема у пункті 1 і 2 частини першої статті 7
закону N 2464 на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати
за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші
заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що
визначаються відповідно до закону № 108, та суму винагороди фізичним особам за
виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- на суми, зазначені в частинах першій і другій статті 7 закону N 2464, не
зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що
відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що
здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів
та виплат на інші цілі за дорученням отримувача (частини четверта статті 7 цього
закону).
Згідно з абзацом другим частини восьмої статті 9 Закону N 2464 передбачено,
що платники - роботодавці під час кожної виплати заробітної плати (доходу,
грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок,
одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці
виплати єдиного внеску у розмірі, встановленому для таких платників (авансові
платежі).
До відома. Податкова соціальна пільга,
згідно з підпунктом 169.2.1 пункту 169.2 статті 169 ПКУ, застосовується до
нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати лише
за одним місцем його нарахування (виплати). При нарахуванні заробітної плати за
першу половину місяця неможливо порівняти суму доходу з граничною сумою, який
надає право на застосування податкової соціальної пільги (ПСП). Саме тому
податкова соціальна пільга застосовується до другої частини (остаточної суми)
заробітної плати, а не до авансового платежу.
Підстави для розрахунку суми авансу
Мінімальний розмір авансу залежить від посадового окладу (тарифної ставки)
і фактично відпрацьованого часу. Тому цілком логічно, що відповідній службі
підприємства потрібна інформація про відпрацьований працівниками час, аби
розрахувати суму авансу для прикладів, наведених у варіантах 1 і 2.
На практиці для розрахунку суми авансу працівники, відповідальні за ведення
списку підприємства в цілому або структурного підрозділу, в якому зазначаються поіменні
відмітки використання робочого часу (відпрацьований час, відпрацьовані за
місяць години, у тому числі надурочні, вечерні, нічні години роботи тощо, а
також інші відхилення від нормальних умов роботи) за обліковий період (типова
форма Табеля обліку використання робочого часу № П-5, затверджена наказом
Державного комітету статистики України від 05.12.08 № 489), подають його відповідній
службі підприємства за першу половину місяця.
Разом із цим, може постати питання, а яким нормативним документом
передбачено надання табеля та в які строки його необхідно подавати.
Звертаємо увагу, що відповідно до частини шостої статті 8 Закону України від 16.07.99 № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" керівник підприємства
зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення
бухгалтерського обліку, забезпечити
неухильне виконання всіма підрозділами,
службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку,
правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до
обліку первинних документів.
Для цього керівник має затвердити правила та графік документообігу на підприємства,
в якому, зокрема, визначити обов’язковість та строки надання відповідній службі
підприємства табеля обліку робочого часу за першу половину місяця та за повний
місяць.
Таким чином, ураховуючи вимоги статті 115 КЗпП щодо виплати заробітної плата
працівникам не рідше ніж двічі на місяць, відповідно, табель за формою № П-5 заповнюється
також двічі на місяць: за першу половину місяця - для нарахування авансових платежів
і за повний місяць - для розрахунку заробітної плати за місяць. Наприкінці місяця
в табелі підраховується загальна кількість відпрацьованих днів i днів неявок на
роботу.
Використана інформація звідси
