Верховним Судом України висловлена (постанова від 15 травня 2017 року) правова позиція у справі №6-2790цс16 за позовом працівника до роботодавця про визнання
протиправним та скасування наказу від 09.11.2015 року в частині позбавлення його премії за листопад 2015 року, зобов’язання роботодавця повернути належну йому премію, а також
покласти на роботодавця обов’язок відшкодувати
шкоду, заподіяну працівнику незаконними діями.
Згідно із частинами другої та третьої статті
97 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні
сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри
надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і
гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями
самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених
законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до змісту статті 2
Закону України від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці" у структуру заробітної плати входить основна
заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та
компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками
роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та
інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного
законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
На підприємствах можуть
затверджуватися положення про преміювання.
Частина третя статті 97 КЗпП тільки зобов'язує роботодавця встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням
вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та
угодам.
Законодавство не вимагає, щоб роботодавець реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри премій,
які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково
позбавляти конкретного працівника премій обов’язково за погодженням з виборним
органом первинної профспілкової організації. Роботодавець має право самостійно
вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання
(колективним договором).
Частина четверта статті 97 КЗпП,
яка забороняє роботодавцю приймати одностороннє рішення з питань оплати праці,
що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків,
коли роботодавець застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства
умови оплати праці. Прийняття роботодавцем на основі положення про
преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій,
позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як
погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь
попереджений.
Разом з тим у справі, судові
рішення в якій переглядаються, суди не з'ясували, які нормативно-правові акти
діють у відповідача, якими визначено умови та порядок виплати премій, та чи
дотримано їх при виданні оспорюваного наказу про невиплату премії позивачу.
