На
підприємстві податківцями районної ДПІ було проведено документальну позапланову
виїзну перевірку у зв’язку з ненаданням пояснень і їх документального
підтвердження на письмовий запит ДПІ. У результаті перевірки підприємству
донарахували податкові зобов’язання на суму 50000 грн. Це повідомлення-рішення
підприємство оскаржує до Податкової вищого рівня - обласної ДПІ, рішення за
скаргою ще не винесено. Тепер на підприємство знову завітали податківці з
районної Податкової з наказом про проведення позапланової виїзної перевірки за
той же період, що вже перевірявся. Чи законно це та які можуть бути підстави
для повторної перевірки підприємства? Чи допускати до перевірки таких
контролерів? Що загрожує за не допуск перевіряючих?
Підстави для проведення повторної перевірки
В описаній ситуації платник податків оскаржує
повідомлення-рішення фіскальної служби (ДПІ). Очевидно, саме це виявилося підставою для
проведення повторної позапланової перевірки.
Адже відповідно до підпункту 78.1.5 Податкового кодексу України (надалі – ПКУ), у разі якщо платником податків подано в установленому
порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки чи скаргу на
прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення (у яких вимагається
повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки чи скасування
прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення), - проводиться
документальна позапланова перевірка. Така перевірка має 2 важливі ознаки:
- вона проводиться винятково з питань, що стали предметом
оскарження;
- у межах такої перевірки контролери можуть повторно
аналізувати раніше перевірений період.
До відома. Контролюючим
органам забороняється повторно (за той самий період) проводити документальні
позапланові перевірки, якщо ці перевірки здійснюються із підстав, перелічених у
підпунктах 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 ПКУ (абзац другій пункту 78.2 статті
78 ПКУ).
Оскільки позапланова податкова перевірка, яка проводиться
у зв’язку з поданням заперечення до акта перевірки (підпункт 78.1.5 ПКУ) не
міститься серед підстав перевірок, перелічених у абзаці другому пункту 78.2 статті
78 ПКУ, - така перевірка може бути проведена повторно.
Проведення повторної позапланової перевірки в разі
подання платником податку скарги (заперечення) не ставиться під сумнів і судами,
зокрема, Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.01.13 №К/9991/47794/12, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного
суду від 16.03.16 у справі № 808/4065/15.
До відома. В ухвалі
Вищого адміністративного суду України від 18.12.12 № К/9991/29978/12 у схожій ситуації судді
зазначають, що положеннями ПКУ передбачено проведення повторної перевірки
платника податку з тих самих питань за той самий період лише у випадку, коли
органом ДПС вищого рівня в порядку контролю за діями чи бездіяльністю посадових
осіб органу ДПС нижчого рівня здійснено перевірку документів обов’язкової
звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної
контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено:
- невідповідність висновків акта перевірки вимогам
законодавства;
- неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні
бути з'ясовані під час перевірки для винесення об’єктивного висновку (підпункт
78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПКУ).
Із таким рішенням ВАСУ погодитися важко, з огляду на
наведений вище підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПКУ, за яким позапланова
перевірка можлива в разі заперечення результатів перевірки та скасування
прийнятого рішення без будь-яких додаткових умов. На наш погляд, подану
платником податку скаргу цілком можна вважати підставою для проведення
повторної перевірки - на це прямо вказує ПКУ. А отже, якщо всі документи, що
необхідні під час перевірки, у порядку - платник податків не має права
перешкоджати контролерам у проведенні такої повторної перевірки.
Для того щоб дізнатися, із якої підстави податківці
повторно перевіряють платника податків, достатньо ознайомитися з направленням,
у якому контролери зобов’язані її зазначити.
Підстави недопущення до перевірки
Контролери мають право приступити до проведення
документальної виїзної перевірки за умови пред’явлення таких документів (пункт
81.1 статті 81 ПКУ), як:
- направлення на проведення перевірки;
- копія наказу про проведення перевірки;
- службове посвідчення осіб, які зазначені в направленні
на проведення перевірки.
Підставу для проведення перевірки обов’язково зазначають
у направленні на проведення перевірки. Якщо в контролерів відсутній хоча б один
із перелічених вище документів або вони оформлені з порушенням вимог,
установлених п. 81.1 ПКУ, — це привід для недопущення посадових (службових)
осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки (абзац
п’ятий пункту 81.1 статті 81 ПКУ).
Недопущення посадових осіб контролюючого органу до перевірки
- це законний спосіб захисту прав платника податку, наданий йому статтею 55
Конституції України, у разі якщо податківцями порушено порядок проведення
перевірки.
Однак якщо платник податку вже допустив контролерів до
перевірки - надалі такий платник податку втрачає можливість оскаржити
законність призначення та проведення перевірки. На цьому наголошує і ВСУ.
Зокрема в постанові від 24.12.10 у справі № 21-25а10 судом зауважено: «якщо ж
допуск до податкової перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду в суді
має бути лише суть виявлених порушень податкового й іншого законодавства,
дотримання якого контролюється податковим органом».
Відповідальність за недопущення податківців до перевірки
У підпункті 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 ПКУ визначено,
що платник податків не має права перешкоджати законній діяльності посадової
особи контролюючого органу під час виконання службових обов’язків і повинен
виконувати її законні вимоги.
У разі відмови платника в допуску службових осіб органу
ДПІ до проведення перевірки складають акт, який засвідчує факт відмови (пункт
81.2 статті 81 ПКУ). Такий акт у майбутньому може слугувати підставою для
накладення:
- адміністративному арешту на майно платника податків
відповідно до приписів підпункті 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПКУ;
- штрафу на керівника підприємства й інших посадових осіб
за невиконання законних вимог посадових осіб органів доходів і зборів згідно зі
статтею 163-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі від
85 до 170 грн (від 5 до 10 НМДГ); за повторне протягом року вчинення особою
того ж порушення - від 170 до 255 грн (від 10 до 15 НМДГ).
Керуючись пунктом 94.10 статті 94 ПКУ, адміністративний арешт
майна є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його
обов’язків, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
