Оплата найманому працівнику вартості проїзду на роботу

Трудове законодавство встановлює випадки, коли юридична особа повинна компенсувати (відшкодувати) найманому працівнику витрати на проїзд, а саме: 
- у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість (стаття 5 прим. 1 Кодексу законів про працю України - КЗпП); 
- у зв’язку зі службовими відрядженнями (стаття 121 КЗпП).

Таким чином, компенсація вартості проїзду в решті випадків може здійснюватися за рішенням керівника підприємства та вважатися додатковим благом найманого працівника. 

До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума доходу у вигляді додаткового блага (підпункт 164.2.17 пункту 164,2 статті 164 Податкового кодексу України - ПКУ). 

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставками, визначеними у статті 167 ПКУ. 

Зважаючи на те що проїзд найманого працівника до місця роботи й/або з роботи до дому не пов'язаний із виконання ним трудової функції та не підпадає під дію КЗпП, то в разі прийняття керівником підприємства рішення щодо виплати компенсації за проїзд працівнику сума такої компенсації обкладатиметься ПДФО на підставі підпункту 164.2.17 ПКУ. 
тут