Кіровоградським окружним адміністративним судом прийнято постанову
від 21.06.2017 року у справі № П/811/820/17 за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Ктарос" до заступника начальника Управління Державної
служби України з питань праці у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови цієї служби
від 04.05.17 № 11-01-040/0378-207 щодо накладення штрафу на товариство у
розмірі 3200 гривен.
Суть позову
На підприємстві, основним видом діяльності якого є
діяльність приватних охоронних служб, проведено позапланову перевірку інспектором
праці, за наслідками якої складено акт. Підставою для перевірки послугувало
звернення відділу поліції ГУНП в області, у якому зазначалося, що на
підприємстві є директор, однак за даними Пенсійного фонду України він не нараховував
собі заробітну плату.
Однак інспектором праці, згідно з актом перевірки,
складено постанову про накладення штрафу в розмірі 3200 гривен за порушення частини
другої статті 30 Закону України від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці" (надалі - Закон про оплату праці) у частині
незабезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи.
Підприємство не погодилося з висуненою постановою Державної
служби України з питань праці, а позовні вимоги обґрунтувало тим, що оскаржене
рішення прийняте за відсутності факту порушення вимог трудового законодавства,
оскільки директор у встановленому порядку надав особисту згоду виконувати свої
обов’язки на безоплатній основі (без нарахування та виплати заробітної плати),
оскільки є засновником цього підприємства та директором в одній особі.
Позиція суду
Підприємству відмовлено в задоволенні його
адміністративного позову. Адже суд доходить висновку, що в матеріалах справи
достатньо доказів, які підтверджують порушення трудового законодавства.
Судом установлено, що статут підприємства не містить спосіб
винагороди засновнику, який виконує функції директора, за таку діяльність.
Відповідно до наказу, особа виконує функції директора на безоплатній основі,
без нарахування та виплати заробітної плати.
Особа приступила до виконання обов’язків директора та
ведення бухгалтерського обліку за сумісництвом. Зважаючи на те, що на
підприємстві немає інших найманих працівників, саме директор повинен, зокрема, вести
облік робочого часу, із заповненням Табеля обліку використання робочого часу,
за встановленою формою та нараховувати й отримувати заробітну плату відповідно до
відпрацьованого часу. Табель обліку використання робочого часу на підприємстві
не вівся, про що директором особисто зазначено в поясненнях до акта. Однак, згідно
із частиною другою статті 30 Закону про
оплату праці роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік
виконуваної працівником роботи й бухгалтерський облік витрат на оплату праці в
установленому порядку.
Своєю чергою, керівник підприємства, головний бухгалтер,
члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу й інших органів
управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього
підприємства (частина третя статті 65 Господарського кодексу України).
Коментар
Коментоване рішення суду лише підкреслює обов’язок
роботодавця вести Табель обліку робочого часу, якщо є наймані працівники,
навіть якщо він один і є директором підприємства.
Ці обов’язки покладаються на роботодавця частиною третьою
статті 30 Закону про оплату праці та полягають у забезпеченні достовірного
обліку виконуваної працівником роботи.
Роботодавцем є власник підприємства (установи,
організації) незалежно від форми власності й виду діяльності чи вповноважений
ним орган або фізична особа, яка згідно із законодавством використовує найману
працю (частина перша статті 1 Закону України від 12.01.12 № 4312 "Про
професійний розвиток працівників").
Беручи до уваги те, що на підприємстві призначено
директора, саме він і виступає в ролі роботодавця, а отже, має виконувати
обов’язки, покладені на нього трудовим законодавство, зокрема й у частині
обліку й оплати виконаної роботи найманих працівників.
Як убачається із судового рішення, особа перебувала на
посаді директора, а отже, була найманим працівником. Водночас той факт, що ця
особа одночасно є й засновником підприємства, не означає, що йому як найманому
працівнику можна не виплачувати заробітну плату, тож і не обліковувати час його
роботи.
У разі найму за трудовим договором працівник
зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець має
виплачувати працівникові зарплату (частина перша статті 21 Кодексу законів про працю України: надалі - КЗпП).
Таким чином, за наявності найманих працівників, незалежно
від того, один він чи декілька десятків, роботодавець має забезпечити облік
використаного робочого часу, на підставі якого проводити оплату праці. Для
цього, відповідно, ведеться Табель обліку робочого часу.
Невиконання частини другої статті 30 Закону про оплату
праці розцінюється як порушення інших вимог трудового законодавства, що тягне
за собою накладання штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (абзац
восьмий частини другої статті 265 КЗпП). тут
