Працівниця перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку. До відділу кадрів надійшла інформація, що дитина померла. Які
дії кадрової служби?
Оскільки підстави для перебування у відпустці для догляду
за дитиною вже не має, згідно зі свідоцтвом про смерть дитини видається наказ
про припинення відпустки для догляду за дитиною такого змісту: "Припинити
відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ПІБ,
посада) у зв’язку із смертю дитини (дата)". До роботи жінка має стати з
наступного дня після смерті дитини.
Також необхідно враховувати право жінки на відпустку за пунктом
9 частини першої статті 25 Закону від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі –
Закон про відпустки), яка передбачає право на відпустку без збереження
заробітної плати тривалістю до семи календарних днів у разі смерті дитини без
урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад. Наказ про
надання відпустки без збереження заробітної плати видається на підставі заяви
працівниці.
Чи можна працівнику – суміснику надавати додаткову щорічну відпустку за
ненормований робочий день?
Підприємство самостійно визначає в колективному договорі
чи іншому внутрішньому документів перелік професій і посад, стосовно яких може
застосовуватися ненормований робочий день, та, відповідно, встановлює
тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день.
Згідно з пунктом 3 Рекомендацій щодо порядку надання
працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за
особливий характер праці, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної
політики України від 10.10.97 № 7 (надалі
- Рекомендації), так відпустка надається працівникам як компенсація за
виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у
роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену
тривалість робочого часу.
На підставі зазначених критеріїв підприємство і встановлює
конкретну тривалість додаткової щорічної відпустки за ненормований робочий день
за професіями (посадами), при цьому максимальна тривалість такої відпустки - 7
календарних днів.
Разом з тим, пунктом 2 Рекомендацій встановлені
особливості застосування ненормованого робочого дня для працівників, що
працюють в режимі неповного робочого часу. Так, згідно з цим пунктом
ненормований робочий день:
- не застосовується для працівників, зайнятих на роботах
з неповним робочим днем;
- може застосовуватись для працівників, які працюють на
умовах неповного робочого тижня.
В запитанні йдеться про працівника-сумісника, який крім
своєї основної роботи на умовах трудового договору, у вільний від такої роботи
час працює за іншим договором на тому самому або іншому підприємстві. Такий
працівник не може в один і той самий час виконувати роботу за основним місцем
роботи і за місцем роботи за сумісництвом, причому виконання службових завдань
понад встановлену тривалість робочого часу за основним місцем роботи не повинно
співпадати з часом роботи за сумісництвом.
Тому якщо в зв’язку зі специфікою роботи працівник може
періодично виконувати основну роботу поза межами робочого часу, а потім
виконувати роботу за сумісництвом, то йому може бути встановлено ненормований
робочий день за основним місцем роботи і, відповідно, надаватись додаткова
щорічна відпустка.
Замість оформлення простою обирайте застосування його альтернативи
Інколи
роботодавець, проаналізувавши тривалість простоїв, проводить скорочення
чисельності або штату працівників з метою економії. Та для збереження
висококваліфікованих кадрів на підприємстві можна запропонувати переведення
працівників на роботу на умовах неповного робочого часу. Кожен працівник, щодо
якого установлюється режим неповного робочого часу, має надати свою згоду на
роботу в таких умовах.
Роботодавець може скористатися правом на встановлення
неповного робочого часу без згоди працівника. В такому випадку необхідно
додержуватися процедури, передбаченої частиною третьою статтею 32 Кодексу законів про працю України (зміна в організації виробництва та праці). Про такі зміни в організації виробництва та праці
працівник повідомляється не пізніше ніж за два місяці (письмово).
Слід нагадати, що праця у таких випадках оплачується
пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах
неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав
працівників.
Крім того роботодавець може застосовувати інші заходи,
наприклад, надання відпустки без збереження заробітної плати. Так, статтею 26
Закону про відпустки передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин
працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін,
обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом,
але не більше 15 календарних днів на рік. Отже, в такому випадку ініціатором
надання відпустки може бути не тільки працівник, але і роботодавець. Конкретний
строк зазначеної відпустки вказується в заяві працівника та в наказі
(розпорядженні).
Доплату за роботу в нічні години потрібно індексувати
Згідно з абзацом четвертим пункту 2 Порядку проведення
індексації грошових доходів населення, затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 17.07.03 № 1078, індексації підлягає дохід працівника,
отриманий ним у вигляді оплати праці за виконану роботу згідно з тарифною
ставкою (посадовим окладом) або відрядними розцінками, з урахуванням доплат,
надбавок, премій, гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених
законодавством.
У свою чергу, доплата за роботу в нічний час належить до
державних норм з оплати праці, які є обов’язковими для застосування
підприємствами усіх форм власності та фізичними особами, які використовують
найману працю. Це означає, що сума доплати за роботу в нічний час також має
індексуватися.
Розмір доплати за роботу в нічний час підприємства
визначають самостійно, але відповідно до статті 108 Кодексу законів про працю України він повинен бути не нижчим 20% тарифної ставки (посадового окладу) за
кожну годину роботи в нічний час.
Електронна
газета "Зарплата&Кадри".
