Відповідно до
підпункту 31 частини першої статті 25 Закону України від 15.11.96 № 504 “Про відпустки” (надалі – Закон № 504)
відпустка без збереження заробітної плати (за бажанням працівника) надається в
обов'язковому порядку матері або іншій особі для догляду за дитиною віком до 14
років на період оголошення карантину на відповідній території.
Отже, працівник має
право на таку відпустку за наявності дитини відповідного віку. Якщо в особовій
справі працівника (матір, батько) відсутня копія свідоцтва про народження
дитини, вона повинна бути долучена до заяви про надання відпустки з
наданням оригіналу. Інші особи повинні документально підтверджувати цю
обставину.
У коло осіб, яким
може надаватися відпустка без збереження заробітної плати для догляду за
дитиною в період карантину входять: матір або особа, яка її заміняє, батько, баба, дід, інші родичі, які фактично
доглядають за дитиною, особа, яка усиновила дитину, особа, яка взяла під опіку
дитину, один із прийомних батьків, один із батьків-вихователів.
Обов’язковою умовою надання такої відпустки працівнику є оголошення карантину. Відповідно до абзацу сімнадцятого частини першої статті 1 Закону України від 06.04.2000 № 1645 “Про захист населення від інфекційних хвороб“ (надалі – Закон № 1645), карантин – це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Кабінетом Міністрів
України, відповідно до статті 29 Закону № 1645 і з метою запобігання поширенню
на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої
коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань
техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року, встановлено
на всій території України карантин (постанова від 11.03.20 № 211).
Рішення про
встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома
населення відповідної території через засоби масової інформації (частина третя
статті 29 Закону № 1645).
Набрання чинності нормативно-правовими
актами (постанова, розпорядження) Кабінету Міністрів України передбачено
статтею 52 Закону України від 27.02.14 № 794 “Про Кабінет Міністрів України“.
До відома.
Частиною першою статті 1 Указу Президента України від 10.06.97 № 503 “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності“ установлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. |
З наведеного вище випливає, що працівник не зобов’язаний надавати будь-які документи, які
підтверджують встановлення карантину та обмеження на відвідування дітьми
закладів освіти у зв’язку з цим.
Важливим аспектом
для визначення наявності права на відпустку, передбачену підпунктом 31
частини першої статті 25 Закону № 504, є знаходження закладу освіти, який
відвідує дитина, на території, де встановлено карантин та відповідні обмеження.
Це можна підтвердити довідкою щодо навчання дитини у певному закладі освіти.
Водночас, невідкладне отримання батьками такої довідки та подання її роботодавцю може виявитися ускладненим, тому
роботодавець при наданні такої відпустки може брати до уваги інші відомості про
навчання дитини у певному закладі освіти.
Наприклад, із нормативно-правового акту
Кабінету Міністрів України він може встановити, чи знаходиться заклад освіти, у
якому навчається дитина, на території, на якій встановлено карантин, та чи
передбачає карантин обмеження на відвідування вихованцями та учнями закладів
освіти.
Відпустка без
збереження заробітної плати може надаватися за заявою працівника на весь період
встановлення карантину, визначений нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів
України, або його частину
Ураховуючи, що період
карантину може тривати кілька тижнів і за потреби продовжуватися та
запроваджуватися кілька разів протягом року, відпустка без збереження заробітної плати
може бути продовжена та надаватися працівнику стільки разів, скільки впродовж
року буде відповідних подій.
У розпорядчому акті
(наказ, розпорядження) підприємства, установи, організації про надання працівнику
відпустки без збереження заробітної плати, доцільно передбачити автоматичне її продовження
у разі продовження карантину та відповідних обмежень. Це буде відповідати
змісту карантинних заходів, адже у роботодавця будуть відсутні підстави у
подальшому вимагати від працівника нової заяви на таку відпустку, для чого (здебільшого)
йому необхідно прибути до місця роботи.
Запровадження інших
режимів, у тому числі таких, що передбачають закриття закладів освіти для
відвідування учнями та вихованцями, права на відпустку, передбачену підпунктом
31 частини першої статті 25 Закону № 504, не дає.
Відпустка без
збереження заробітної плати припиняється за заявою працівника або із
закінченням карантину чи в день, коли заклади освіти відкриваються для
відвідуваннями дітьми. Коли відпустку надано до конкретної дати, вона
припиняється достроково у разі дострокової відміни карантину чи відповідних
заходів. Також відпустку слід припинити за заявою працівника у разі, коли у
нього відпала необхідність у забезпеченні догляду за дитиною.
Дізнавшись із
відкритих джерел про дострокову відміну карантину або про відкриття закладів
освіти для відвідування дітьми, працівник повинен не пізніше дня, наступного за
останнім днем карантину, або дня, коли заклади освіти відкрито для відвідування
дітьми, стати до роботи. Роботодавцю доцільно забезпечити додаткове
інформування працівників про необхідність стати до роботу у зв’язку із відміною
відповідних карантинних заходів.
Час відпустки,
передбаченої підпунктом 31 частини першої статті 25 Закону № 504, не
впливає на кількість календарних днів відпустки без збереження заробітної плати
за згодою сторін (не більше 15 календарних днів на рік), визначеної частиною першою
статтею 26 цього закону. Тобто, у разі встановлення Кабінетом Міністрів України
карантину відповідно до Закону № 1645, строк перебування у відпустці без
збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний строк,
встановлений частиною першою цієї статті (частина третя статті 26 Закону №
504).
