Частиною першою
статті 38 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП). визначено право працівника (за своєю ініціативою)
розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши
про це роботодавця за два тижні,
У разі, коли заява
працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю
продовжувати роботу, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк,
про який просить працівник, зокрема,:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення
чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- неможливість
проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
- вагітність;
- догляд за дитиною
до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
- догляд за хворим
членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I
групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на
роботу за конкурсом,
- з інших поважних
причин.
Відповідно до статті
1 Закону України від 26.04.01 № 2402 "Про охорону дитинства":
- дитина з
інвалідністю - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим
захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку,
що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність
додаткової соціальної допомоги і захисту;
- дитина - особа
віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї,
вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Отже, працівник,
який має дитину з інвалідністю, має право розірвати трудовий договір у скорочений
строк, до досягнення дитиною повноліття (18 років). Роботодавець зобов'язаний
розірвати трудові правовідносини в строк, зазначений у заяві
працівника, і видати наказ про звільнення із зазначенням причини.
Запис у графі 3
трудової книжки працівника: "Звільнений за власним бажанням у зв'язку з доглядом
за дитиною з інвалідністю (стаття 38 КЗпП України) ".
Відкликати раніше подану заяву
про звільнення за власним бажанням, це – безумовне право працівника.
Заяву про
звільнення він має право відкликати до настання двотижневого строку. Факт
подання роботодавцю заяви про відкликання, працівник може зафіксувати: офіційно
зареєструвати її у кадровій службі (канцелярії), залишивши собі копію
(ксерокопію) заяви з відміткою служби або направити рекомендованим (цінним) листом
через поштове відділення зв’язку.
При цьому, слід
мати на увазі наступне, якщо заява працівника про звільнення з роботи за
власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (підстави наведено
вище) з зазначенням дати звільнення, то відкликати заяву працівник може тільки
до цієї дати.
Водночас, частиною
другою статті 38 КЗпП встановлено, якщо працівник після закінчення строку
попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового
договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім
випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до
законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Якщо працівник у
заяві про звільнення не вказав дату звільнення, то він повинен відпрацювати двотижневий
строк, який відлічується з дати накладання роботодавцем резолюції на поданій заяві.
Протягом цього строку працівник має право змінити своє рішення і залишитися на
роботі.
Запрошення іншого
працівника повинно бути роботодавцем задокументовано. Оскільки переведення постійне,
то таке рішення приймається на підставі заяви працівника або відповідного
подання (доповідної записки) керівника структурного підрозділу (кадрової
служби), а також надання працівнику, який запрошений, листа роботодавця з
проханням щодо переведення, за його згодою, на інше підприємство, в установу,
організацію (пункт 5 частини першої статті 36 КЗпП).
Пункт 1 частини першої статті 36
КЗпП передбачає можливість припинення трудового договору за угодою сторін. При
звільненні з цієї підстави необхідне взаємне волевиявлення сторін на припинення
трудових відносин. Сторони мають погодити строк звільнення. Угоду бажано
оформити письмово: працівник подає заяву, а роботодавець накладає резолюцію.
Досягнута угода не може бути
анульована в односторонньому порядку, тобто працівник не може відкликати подану
заяву про звільнення.
З постанови Пленуму Верховного
Суду України від 06.11.92 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів":
"8. Судам необхідно мати на
увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за
пунктом 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк,
визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при
взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Сама по собі згода власника або
уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до
закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом
1 статті 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення
трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з
ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП)".
