Працівниця має дитину-інваліда, якій у березні 2020 року
виповнилося 19 років. У червні 2020 року працівниця подано заяву
з проханням надати їй додаткову відпустку як матері, яка має
дитину-інваліда. Чи має вона право на додаткову відпустку?
Відповідно до статті 1821 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП), статті 19 Закону України від 15.11.96 № 504
"Про відпустки" (надалі – Закон) жінці, яка
працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з
інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з
дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з
інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому
числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також
особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи
А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова
оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування
святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП).
За наявності декількох
підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати
17 календарних днів.
Додаткова оплачувана
відпустка працівникам, які
мають дітей, надається понад щорічні
відпустки, передбачені статтями 75 і 76 КЗпП, статтями 6, 7 і 8 Закону, а також
понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими
актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному
статтею 80 КЗпП і статтею 11 Закону.
Підставою для надання відпустки є заява працівника,
а також підтвердні документи.
Законами України від 26.04.01 № 2402 "Про охорону
дитинства" (абзац другій частини першої статті 1), від 21.11.92 № 2811
"Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (абзац другій частини першої статті
2) визначено, що дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно
із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Тому жінка, яка працює і має дитину-інваліда; всиновлену дитину; одинока мати,
яка виховує дитину без батька; батько, який виховує дитину без матері тощо, мають
право на цю відпустку до досягнення дитиною повноліття.
Частиною першою статті 6
Сімейного кодексу України визначено що правовий статус дитини має особа до
досягнення нею повноліття.
З наведеного вище випливає, жінці яка працює та має
дитину-інваліда, щорічна додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10
календарних днів, без урахування святкових і неробочих днів, надається до
досягнення дитиною повноліття (18 років).
Зазначена відпустка повної тривалості надається
в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу (хоча б один робочий день) та
дати народження дитини (до чи після). З цього питання є роз’яснення Міністерства соціальної політики України (лист
від 20.10.11 № 307/13/133-11).
Якщо працівник, який має право на таку відпустку,
з будь-яких причин не скористався цим правом у році досягнення
дитиною визначеного віку або ж за декілька попередніх років, він має право
використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно
від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані
дні відпусток, як це передбачено статтею 24
Закону.
Водночас зауважимо, що законодавцем
не передбачено строк давності, після якого втрачається право
на додаткову соціальну відпустку.
Отже, у зв’язку
з тим, що дитині-інваліду виповнилося 19 років у 2020 році, мати має
право на отримання додаткової оплачуваної відпустки протягом усього
поточного року.
У
працівника-жінки є дитина, якій у січні 2020 року виповнилося 9 років, а 05
березня 2020 року вона народила другу дитину.
Ця
працівниця знаходилася у відпустці у зв’язку із вагітністю та пологами з 25
грудня 2019 року по 29 квітня 2020 року (126 календарних днів), потім у
щорічній основній відпустці з 30 квітня 2020 року по 25 травня 2020 року (24
календарних дні). З 22 червня 2020 року вона бажає оформити соціальну відпустку
на дітей, як мати двох дітей віком до 15 років, й тільки по закінченню цієї
відпустки (без виходу на роботу) - відпустку для догляду за другою дитиною до 3
років.
Чи
можна їй надати соціальну відпустку на дітей за підставою "жінка, яка
працює і має двох дітей віком до 15 років" за 2020 рік?
Надання соціальної
відпустки на дітей прив’язано до календарного року, оскільки така відпустка
віднесена до виду соціальних відпусток, а не щорічних (стаття 4 Закону).
Зазначена
відпустка є соціальною і надається в будь-який час календарного року, незалежно
від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Працівник
також не втрачає право на неї в році смерті дитини або досягнення нею
граничного віку для її надання. Але право на неї має лише жінка, яка працює.
Тому реалізувати своє право на використання цієї відпустки вона може за умови,
якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить
надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день.
Тому для отримання
відпустки працівнику, який має двох або більше дітей віком до 15 років, мало
мати як підставу наявність дітей, жінка ще повинна працювати. Таким чином, у
працівника виникає право на соціальну відпустку за певний календарний рік, якщо
він в цьому році відпрацює хоча б один день. З цього питання є роз’яснення
Міністерства соціальної політики України (лист від 25.02.15 № 76/13/116-15).
Водночас, Міністерством
соціальної політики України неодноразово наголошувалось, що перебування у
відпустці у зв’язку із вагітністю і пологами (стаття 17 Закону) та/або
відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18
Закону) протягом усього року не призводить до виникнення права на соціальну відпустку
на дітей за такий календарний рік (зокрема, у листі від 05.08.16 № 435/13/116-16).
У наведеному
випадку працівниця має одну дитину, якій у січні 2020 року виповнилося 9 років.
Тому така працівниця уперше стає претендентом на соціальну відпустку на дітей
за підставою "жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років" після
народження другої дитини в березні 2020 року.
Проте з початку
2020 року жінка перебувала у відпустці у зв’язку із вагітністю та пологами, а
потім - у щорічній основній відпустці. Після закінчення щорічної основної
відпустки працівниця, не виходячи на роботу, бажає скористатися соціальною відпусткою
на дітей за підставою "жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15
років". При цьому до кінця 2020 року працівниця не має наміру виходити на
роботу, оскільки уже виявила бажання оформити відпустку для догляду за дитиною
до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 Закону).
Щодо виникнення
права на таку відпустку на дітей за 2020 рік у працівника, який на
передбачувану дату її надання не відпрацював жодного дня у 2020 році, але в
цьому році перебував у щорічній основній відпустці, маємо роз’яснення Міністерства
соціальної політики України (лист від 26.03.18 № 480/0/101-18/284), зокрема, жінка,
яка після народження другої дитини (набуття права на соціальну відпустку на
дітей) не приступала до виконання своїх трудових обов’язків та не відпрацювала
жодного робочого дня, а оформила щорічну відпустку, права на таку відпустку на дітей не має.
Тобто, якщо працівниця
з початку 2020 року перебувала у відпустці у зв’язку із вагітністю та пологами
через народження другої дитини, потім - у щорічній основній відпустці, то після
щорічної основної відпустки вона не може взяти соціальну відпустку на дітей як
мати двох дітей віком до 15 років, оскільки на момент оформлення такої відпустки
на дітей не відпрацювала жодного дня.
З наведеного
випливає, якщо працівниця до кінця 2020 року не приступить до роботи (оскільки
має намір оформити відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку) хоча б на один день, то в неї не виникне право на соціальну відпустку
на дітей за підставою "жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15
років" за 2020 рік. Якщо ж вона відпрацює хоча б один день у поточному
році, то вона отримає право на зазначену відпустку на дітей за цей рік.
Який
вік дітей для права на отримання додаткової соціальної відпустки?
Право на
додаткову соціальну відпустку залежить від віку дитини. Статтею 19 Закону
визначено вік дітей тільки для такої категорії, як "жінка, яка працює і
має двох або більше дітей віком до 15 років". Вік дитини-інваліда,
всиновленої дитини, дитини під опікою, дитини одинокої матері (батька) цим
Законом не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами законодавства.
Законами України
від 26.04.01 № 2402 "Про охорону дитинства" (абзац другій частини
першої статті 1), від 21.11.92 № 2811 "Про державну допомогу сім’ям з
дітьми" (абзац другій частини першої статті 2) визначено, що дитина - це
особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до
неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Тому жінка, яка працює і має
дитину-інваліда; всиновлену дитину; одинока мати, яка виховує дитину без
батька; батько, який виховує дитину без матері тощо, мають право на цю
відпустку до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до частини
другої статті 243 Сімейного кодексу України:
- опіка
встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 (чотирнадцяти) років;
- піклування -
над дитиною у віці від 14 (чотирнадцяти) до 18 (вісімнадцяти) років.
Отже, особа, яка
взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до
досягнення дитиною 14 років, а особа, яка в установленому порядку визнана
піклувальником, - з досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення їй 18
років.
Відповідно до статті
1861 КЗпП гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері, встановлені статтею 1821
цього кодексу (додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню
дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи) поширюються також на
батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого
перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів
(піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.
Чи
виключаються святкові та неробочі дні з додаткової соціальної відпустки на
дітей?
Перелік святкових
і неробочих днів, установлено стаття 73 КЗпП, а саме: 01 січня - Новий рік; 07
січня і 25 грудня - Різдво Христове; 08 березня - Міжнародний жіночий день; 01
травня - День праці; 09 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій
війні (День перемоги); 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День
незалежності України; 14 жовтня - День захисника України.
Робота також не
провадиться в дні релігійних свят: 07 січня і 25 грудня - Різдво Христове; один
день (неділя) - Пасха (Великдень) та один день (неділя) - Трійця.
За поданням релігійних громад інших
(неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств,
установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох
днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням
за ці дні.
Відповідно до частини
першої статті 1821.КЗпП, частини другої статті 5 Закону святкові та
неробочі дні (стаття 73 КЗпП) при
визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки
працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з
дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону), не враховуються.
Чи
впливає соціальна відпустка на тривалість основної щорічної відпустки або інших
відпусток, що належать працівникові?
Відповідно до частини
третьої статті 1821 КЗпП, частини сьомої статті 20 Закону додаткові
відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з
інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки,
передбачені статтями 75 і 76 КЗпП, статтями 6, 7 і 8 Закону, а також понад
щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами,
і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею
80 КЗпП і статтею 11 Закону.
Який
стаж роботи на підприємстві необхідний для того, щоб скористатися додатковою
відпусткою на дітей?
Додаткові відпустки
працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з
дитинства підгрупи А I групи надаються на підставі відповідної заяви працівника
та доданих підтвердних документів, незалежно від стажу роботи на підприємстві,
в установі, організації або у фізичної особи, якою використовується наймана
праця.
Тому реалізувати
своє право на використання цієї відпустки працівник може за умови, якщо на день
початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати йому
відпустку, тривалістю хоча б один день.
Чи
може працівник-сумісник скористатися правом на додаткову соціальну відпустку на
дітей?
Відповідно до
частини другої статті 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до
продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або
одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не
передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 2 Закону визначено,
що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових
відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм
власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за
трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Іноземці та особи
без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з
громадянами України.
Право на
відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості
із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги)
у випадках, передбачених цим законом і забороною заміни відпустки грошовою
компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 Закону.
Отже,
працівник-сумісник має право на таку відпустку, за умови офіційного укладання
трудового договору з роботодавцем щодо роботи про за сумісництвом.
Чи
пов’язаний період соціальної відпустки з відпрацьованим часом у поточному році
та з датою народження дітей?
За роз’ясненням
Міністерства соціальної політики України додаткова відпустка на дітей є соціальною і
надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу
та часу народження дитини, до чи після. Працівник також не втрачає право на неї
в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для її надання. Але
право на неї має лише жінка, яка працює. Тому реалізувати своє право на
використання цієї відпустки вона може за умови, якщо на день початку відпустки
має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю
хоча б один день (листи від 19.02.10 № 48/13/116-10, від 25.02.15 N76/13/116-15).
Чи "згорає"
відпустка на дітей, якщо її не використати в поточному році або декілька років
поспіль?
У разі коли
працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не
скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька
попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення,
незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані
дні відпусток, як це передбачено статтею 24 Закону.
Відповідно до
статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають
зворотної дії в часі. Тому тривалість невикористаних соціальних додаткових
відпусток працівникам, які мають дітей, за минулі роки, тобто до введення в дію
з 01 січня 2010 року Закону України "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних
сімей", має визначатися відповідно до норм законодавства, які були чинними
на той час.
Трудовим
законодавством не передбачено строку давності, після закінчення якого працівники,
що мають дітей, втрачають право на додаткову соціальну відпустку (стаття 19
Закону) (лист Міністерства соціальної політики України від 19.02.10 №48/13/116-10).
Працівниця
має право на соціальну відпустку на дітей як мати двох дітей віком до 15 років
(у 2019 році дітям виповнилося 6 і 10 років). У 2018 році вона працювала на
підприємстві (основне місце роботи) на повну ставку і отримала право на таку
відпустку.
Скористатися
відпусткою за 2018 рік жінка бажає у 2020 році. Але з січня 2019 року
працівниця здійснює трудову діяльність на підприємстві ще й за сумісництвом. Чи
має право працівниця скористатися відпусткою на дітей за 2018 рік одночасно за
основним місцем роботи і за сумісництвом? Яка ситуація із відпусткою на дітей
за 2019 рік?
Працівник має
право на додаткову оплачувану відпустку на дітей (стаття 19 Закону), як за
основним місцем роботи, так і за сумісництвом, оскільки нормативно-правовими
актами з питань праці не встановлено окремих обмежень щодо використання цієї
відпустки за сумісництвом. Таке роз’яснення маємо від Міністерства соціальної
політики України у листі від 18.05.11 № 164/13/116-11.
Також необхідно
пам’ятати, що соціальна відпустка на дітей не належить до щорічних відпусток, а
тому її надання прив’язане до календарного року. Тобто право на таку відпустку
повної тривалості виникає, якщо працівник відпрацює у відповідному році хоча б
один день.
У випадку,
наведеному в запитанні, за 2018 рік працівниця отримала право на відпустку на
дітей тільки за основним місцем роботи, оскільки у цьому році взагалі не
працювала за сумісництвом. Відповідно й невикористані дні соціальної відпустки
на дітей за 2018 рік зафіксуються лише за основним місцем роботи. Ними вона
зможе скористатися у поточному році або у наступних роках або при звільненні
отримати за невикористані дні цієї відпустки грошову компенсацію (частина перша
статті 24 Закону).
Разом із тим
починаючи з січня 2019 року працівниця здійснює трудову діяльність на
підприємстві ще й на умовах сумісництва. Отже, у 2020 році їй може бути надана
додаткова соціальна відпустка на дітей за 2018 рік, виключно за основним місцем
роботи.
Щодо зайнятості
працівниці на посаді за сумісництвом у період використання відпустки на дітей
за основним місцем роботи, то за сумісництвом працівниця (за бажанням) може оформити
відпустку без збереження зарплати на підставі пункту 14 частини першої статті
25 Закону, на період перебування у відпустці на дітей за основним місцем
роботи.
Якщо ж працівниця
за сумісництвом не надасть роботодавцю заяву із проханням надати їй відпустку
без збереження заробітної плати, вона має виходити на роботу за сумісництвом, а
за основним місцем роботи вважатиметься такою, що знаходиться у додаткової
оплачуваної відпустці на дітей.
При наданні соціальної
відпустки на дітей за 2019 і наступні роки (до втрати працівницею права на таку
відпустку на дітей) ситуація вирівнюється. Справа в тому, що починаючи з 2019 року
працівниця здійснює трудову діяльність одночасно за основним місцем роботи і за
сумісництвом.
Тобто своє право
на додаткову відпустку на дітей за 2019, 2020 і наступні роки вона може використати,
в зручний для неї час за попередньою домовленістю з роботодавцем, одночасно за
основним місцем роботи і за сумісництвом (за умови продовження виконання посадових
обов’язків за сумісництвом).
Чи
підлягає компенсації додаткова відпустка на дітей у разі звільнення?
Відповідно до
частини першої статті 24 Закону у разі звільнення працівника йому виплачується
грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також
додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу
з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 Закону).
Отже, якщо
працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не
скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька
попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно
від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток, як
це передбачено статтею 24 Закону.
Чи
можна брати частинами соціальну відпустку на дітей?
Соціальна
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, , передбачена статтею 19
Закону, на відміну від щорічної відпустки, поділу на частини не підлягає. Оскільки,
норма щодо поділу відпустки на частини поширюється лише на щорічну основну
відпустку та щорічні додаткові відпустки (стаття. 12 Закону).
Частиною першою статті
4 Закону установлено, що до щорічних відпусток належать: основна відпустка
(стаття 6); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами
праці (стаття 7); додаткова відпустка за
особливий характер праці (стаття 8); інші додаткові відпустки, передбачені
законодавством.
Додаткова
відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з
інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 Закону) не належить до
щорічних.
Однак працівник,
який має право на соціальну відпустку за двома підставами, може використати
зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10
календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7
календарних днів. Роз’яснення з
цього питання надано Міністерством соціальної політики України (листи від 05.07.13
№ 290/13/116-13, від 12.05.15 № 256/13/116-15).
У
якому випадку батько має право взяти додаткову соціальну відпустку на дітей?
Відповідно до частини
першої статті 19 Закону жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до
15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з
інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з
дитинства підгрупи А I групи, який
виховує їх без матері (у тому числі у
разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі,
яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I
групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана
відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих
днів (стаття 73 КЗпП).
Тобто, батько
дитини, який виховує її без матері, має статус "одинокій батько". Міністерством
соціальної політики України надано роз’яснення кого можна вважати таким (лист від 21.07.08 № 187/13/116-08).
Одиноким батьком
слід вважати чоловіка, який не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько; вдівця,
розлученого чоловіка, що виховує дитину без матері.
Для отримання
додаткової соціальної відпустки вдівець,
який одружився, але його дитина новою
дружиною не всиновлена, має надати копію свідоцтва про народження дитини
та свідоцтва про смерть матері дитини.
Конкретний
перелік підтвердних документів, що підтверджують право батька на додаткову
відпустку на дітей законодавчими актами не встановлено. Тому можливо скористатися
рекомендаціями Міністерства соціальної політики України (лист від 14.04.08 №235/0/15-08/13).
Читайте:
