Основними нормативно-правовими актами з регулювання питань правового визнання і встановлення понять цивільного
і фактичного шлюбу є Конституція України, Цивільний кодекс України (надалі – ЦК), Сімейний кодекс України (надалі – СК).
Поняття шлюбу за чинним сімейним законодавством
Відповідно до статті 21
СК сімейний союз
жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів
цивільного стану, визначено як шлюб.
Певні вимоги для
визнання шлюбу офіційним:
• це обов'язково союз
людей протилежної статі;
• союз зареєстровано в
органах державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю
жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та
обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки
та чоловіка прав та обов'язків подружжя, і регулюються нормами цивільного
законодавства на загальних підставах.
Шлюб реєструється виключно органами державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до норм чинного законодавства України.
Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства та засвідчується Свідоцтвом про шлюб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.10 № 1025 затверджено зразки актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Однак, СК містить норми,
які дозволяють часткове врегулювання шлюбу без реєстрації, тим самим визнаючи
факт шлюбних відносин.
Поняття "фактичного" шлюбу
Стаття 74 СК передбачає
спільну сумісну власність між чоловіком і жінкою, які проживають однією сім'єю,
але не перебувають в офіційному шлюбі між собою або в іншому шлюбі. При цьому
таке майно має бути придбане в період спільного проживання. Вони ж можуть за
договором встановити інший режим власності.
З урахуванням указаної вище
норми закону, а також положень статті 21 СК можна констатувати, що в Україні
законодавчо визнається і частково регулюється факт шлюбних відносин, які юристи
при наданні професійних послуг, консультацій, в договорах і інших документах, а
також їхні клієнти в побуті називають "цивільний або фактичний шлюб".
Фактичні шлюбні
відносини повинні мати обов'язкові характеристики:
• в цих відносинах
знаходяться люди різної статі (чоловік і фактична дружина);
• існують наміри
створити стабільні особисті відносини подібні до шлюбу;
• проживають спільно;
• займаються спільним
господарством, матеріально забезпечують і підтримують свій союз;
• їхні відносини носять
публічний характер, але не зареєстровані в органах РАЦС належним чином.
Отже, потрібно
розмежовувати поняття "цивільний" і "фактичний шлюб". Цивільний
був зареєстрований в органах РАЦС, а фактичний має схожі характеристики, але
без офіційної реєстрації.
Особливості доведення наявності "фактичного" шлюбу.
Нормативне регулювання та судова практика
Фактичний шлюб, на відміну
від офіційного (законного), в різних сферах суспільного життя належить доводити
додатковими інструментами, в тому числі вдаючись до судового захисту.
Основні проблеми фактичних шлюбних
відносин:
а) особисті немайнові права у фактичному шлюбі.
Подібно до законного
шлюбу, фактичні члени подружжя мають рівні права і особисті свободи людини і
громадянина (свободу віросповідання, совісті, вибір місця проживання, професії,
захоплень тощо). Чоловік і жінка самостійно розподіляють свої сімейні, в тому
числі матеріальні, обов'язки по відношенню до дітей і один одного.
Подружжя не можуть взяти
прізвище фактичного чоловіка (дружини) або подвійне, як в офіційному шлюбі.
Зміну прізвища можливо здійснити за загальною процедурою, передбаченою законом.
Конституція України
гарантує рівні права всім дітям без винятку, а також накладає на них
зобов'язання доглядати за своїми літніми батьками. Складнощі у фактичному шлюбі
виникають щодо встановлення походження дітей, а також при реєстрації батька
дитини.
В офіційному шлюбі
дружина вказується матір'ю дитини, батьком - чоловік.
Материнство в фактичних
шлюбних відносинах підтверджується довідкою з пологового будинку про народження
нею дитини. Батьківство підтверджується на підставі спільної заяви батька і
матері новонародженого або за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини.
Якщо батьківство є спірним - звертаються до суду.
в) майнові питання.
Як вже вказувалось
раніше, фактичному чоловікові і дружині спільно нажите майно належить на праві
спільної сумісної власності, якщо вони не встановили іншу форму власності за
договором.
Придбане і оформлене
майно одним з учасників вільних відносин належить йому. Другий фактичний член
подружжя позбавлений всіх прав щодо цього майна, поки не доведе право спільної
сумісної власності через суд. Встановивши перед цим наявність фактичного шлюбу
і довівши його до моменту вчинення такого правочину.
У фактичному шлюбі, на
відміну від офіційного, не потрібно нотаріально завіреної згоди іншого з
подружжя при розпорядженні нерухомістю.
г) розділ спільно нажитого майна при припиненні фактичного шлюбу.
Коли сімейне життя не
склалося, фактичні подружжя ділять спільне майно за домовленістю між собою.
Якщо ж компромісу не вдалось досягти - тоді за допомогою суду.
Спочатку в судовому
порядку необхідно буде встановити наявність фактичного шлюбу, а також момент
його початку і завершення. А вже потім доводити, що майно належить на праві
спільної сумісної власності.
Як показує судова
практика доводити наявність шлюбних відносин, часу початку і завершення, а
також встановлення нажитого спільного майна є досить проблематичним. Найбільш
дієвими є показання свідків, наприклад, родичів, сусідів, колег по роботі.
Важливо зберігати і в разі необхідності надавати в суд і письмові докази (чеки,
квитанції, договору, контракти, особисті листи тощо), які можуть підтвердити
наявність і рівень доходу кожного з проживаючих однією сім'єю, факт оформлення
кредиту, факт дарування та здійснення витрат на сім'ю.
Складність доведення в
суді виникає, якщо, наприклад, нерухомість набували за сімейний бюджет, але
реєстрували на одну людину. Щоб уникнути непотрібних судових суперечок
рекомендую в момент оформлення цінного майна спочатку в договорах вказувати
кожного з фактичного подружжя, встановивши розмір часток за угодою між собою.
Чоловік і жінка, які
проживають однією сім'єю, можуть укладати між собою окремі угоди щодо розподілу
спільно набутого майна, його поділ при припиненні відносин, крім укладення
шлюбного контракту.
На відміну від законного
шлюбу, фактичні шлюбні відносини не вимагають отримання обов'язкової згоди
фактичного чоловіка при укладанні договорів з нерухомістю.
Проблемним при розподілі
спільного майна фактичного подружжя в судовому порядку є обчислення строків
позовної давності. Складно встановити дати початку і припинення проживання
однією сім'єю.
Після смерті одного з
фактичного подружжя, інший успадковує майно тільки на підставі заповіту, якщо
він уклав зі спадкодавцем спадковий договір, договір довічного утримання або
перебував на утриманні покійного.
Згідно із законом майно
успадковують законні родичі покійного. Фактичний чоловік чи жінка відносяться
до четвертої черги на спадкування, якщо він (вона) проживав (а) з покійним не
менше п'яти років однією сім'єю на дату смерті (стаття 1264 ЦК). Крім того,
дані обставини необхідно доводити через суд.
е) аліменти на утримання фактичного з подружжя.
Статтями 75, 76, 91 СК зобов'язання
за аліментами на утримання фактичного чоловіка (дружини) майже збігаються з
законним шлюбом. Умовами для їхнього отримання в фактичних шлюбних відносинах
виступають:
• спільне проживання
мало тривалий характер;
• фактичний з подружжя,
в період спільного проживання став непрацездатним або їхня дитина проживає з
ним.
Указані вище обставини
необхідно доводити через суд. Чинне законодавство не визначає, який термін
сімейного життя у фактичному шлюбі слід вважати тривалим. За аналогією з
положенням статті 76 СК його тривалість має становити десять років. Суду
належить вирішувати дане питання індивідуально в кожній окремій справі.
ж) право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, з яким на час його смерті перебували у фактичному шлюбі.
Законом України від 09.07.03№ 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право
на пенсію у зв'язку з втратою годувальника мають жінки, що знаходяться в
законному шлюбі, які досягли пенсійного віку, мають необхідний страховий стаж і
перебували на утриманні покійного.
Жінка, яка проживає
однією сім'єю, такого права позбавлена.
З наведеного вище робимо висновки:
Сім’я, її створення і
збереження - індивідуальне право кожної людини. Чоловік і жінка вільні
самостійно обирати спосіб врегулювання свого союзу шляхом законної реєстрації
або спільного проживання без такої.
Однак, якщо шлюб не
оформлений відповідно до норм чинного законодавства України у фактичних з
подружжя можуть виникати додаткові труднощі, як у період фактичного шлюбу, так
і в разі його припинення. Зокрема, щодо встановлення батьківства, аліментів,
поділу спільного майна, успадкування тощо.
Усі ці питання необхідно
здебільшого потім вирішувати через суд. Законний ж шлюб максимально
врегульовано сімейним законодавством України та охороняється державою.
Спільне проживання
сім'єю у фактичному шлюбі підлягає обов'язковому доведенню в суді. Необхідно
зібрати належну доказову базу. Наприклад, особисте зізнання фактичним з
подружжям факту проживання однією сім'єю, письмові документи (особиста
кореспонденція; чеки, квитанції, договори про купівлю нерухомого майна,
спільний відпочинок й інші витрати на забезпечення спільного проживання), а
також показання свідків родичів, сусідів, колег по роботі тощо.
Прикладом
судової практики щодо встановлення фактичних шлюбних відносин і спільного
проживання може послужити постанова Верховного Суду України від 20 лютого 2012
року (№ 6-97цс11) про встановлення факту проживання однією сім’єю без
реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя, визнання недійсними договорів
дарування жилого будинку та земельної ділянки, визнання права власності на ½
частину жилого будинку та земельної ділянки.
Поняття "цивільного" шлюбу
Особам, які проживають
однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності
належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті
спільної праці та за спільні грошові кошти.
1. Відповідно до статті 74 СК якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю,
але НЕ перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,
набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної
власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом
права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі
між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК (Право
спільної сумісної власності подружжя).
Отже, проживання однією
сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною
законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків,
зокрема права спільної сумісної власності на майно.
2. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності
жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі
між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю,
ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
3. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти
членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено
договором, укладеним у письмовій формі (частина четверта стаття 368 ЦК).
Ураховуючи викладене,
особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної
сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або
набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
4. Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного
проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі
майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його
ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних
відносин (положення пункту 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня
1999 року № 5-рп/99).
5. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють:
- факти створення
(придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці,
- ведення спільного
господарства, побуту,
- виконання взаємних
прав та обов'язків,
- з'ясовують час
придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте);
- мету придбання майна,
що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
6. "Цивільний" та зареєстрований шлюб одночасно.
Жінка та чоловік можуть
одночасно перебувати лише в одному шлюбі (частина перша статті 25 СК).
Неможливе встановлення
факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу
у відповідний період, у який останній перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою
жінкою.
Тобто задоволення судом
заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та
жінки без реєстрації шлюбу призведе до порушення принципу ОДНОШЛЮБНОСТІ,
передбаченого статтею 25 СК.
Аналіз частини другої статті 3, частини першої та другої статті 21, статті 25, частини першої статті 36, статті 74 СК дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень статті 74 СК необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.
Судова практика
І. Особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві
спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного
проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти (постанова
Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду від 17 квітня 2019 року, справа № 490/6060/15-ц, провадження № 61-28343св18).
ІІ. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2019 року (справа № 759/4596/18, провадження № 61-3852св19) - аналіз норм частини другої статті 3, частини першої та другої статті 21, статті 25, частини першої статті 36, статті 74 СК, дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень 74 СК необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.
ІІІ. Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99; постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2019 року, справа №357/6408/17, провадження № 61-45287ск18).
Недійсність шлюбу
Відповідно до статті 38
СК підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22 (шлюбний
вік), 24-26 (добровільність шлюбу, Одношлюбність,
Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою) цього кодексу.
|
До відома
статті 22, 24-26 Сімейного
кодексу України
Стаття 22. Шлюбний вік
1. Шлюбний вік для
чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років.
2. Особи, які бажають
зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.
Стаття 24. Добровільність шлюбу
1. Шлюб ґрунтується на
вільній згоді жінки та чоловіка.
Примушування жінки та
чоловіка до шлюбу не допускається.
2. Реєстрація шлюбу з
особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не
усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має
наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.
Стаття 25. Одношлюбність
1. Жінка та чоловік
можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
2. Жінка та чоловік
мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між
собою
1. У шлюбі між собою
не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення.
2. У шлюбі між собою
не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра.
Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є
брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.
3. У шлюбі між собою
не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та
племінник, племінниця.
4. За рішенням суду
може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою
ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.
5. У шлюбі між собою
не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина.
Шлюб між усиновлювачем
та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування
усиновлення.
|
Статтею 39 СК визначено,
що шлюб визнається недійсним, навіть якщо він був зареєстрований відповідно до
положень законодавства, в разі якщо шлюб зареєстрований:
1) з особою, яка
одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
2) між особами, які є
родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
3) з особою, яка визнана недієздатною;
4) з особою, яка вже
перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання
актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту
припинення попереднього шлюбу.
За заявою
заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює
актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, наведеними у пунктах 1-3, зазначених
вище.
Актовий запис про шлюб
анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб (пункти
1-3 зазначені вище ), а також розірвання цього шлюбу.
Недійсність шлюбу за рішенням суду
Шлюб визнається недійсним
за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки
або чоловіка.
Згода особи не
вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона
страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного,
наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна
значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було
зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Шлюб визнається
недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності, тобто якщо його укладено
жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав
та обов'язків подружжя.
Шлюб не може бути
визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які
засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:
1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог,
встановлених частиною п'ятою статті 26 СК (див.
вище табл. «до відома»);
2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником,
племінницею;
3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для
другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
Водночас, при вирішенні
справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом
порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя,
характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Шлюб не може бути
визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, наведених
пунктами 1, 2 і 4 зазначеними вище, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку,
досяг його або йому було надано право на шлюб.
Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка була визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
У випадках, передбачених
статтями 39-41 СК, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.
Правові наслідки недійсності шлюбу
Відповідно до статті 45
СК недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є
підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та
обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя
іншими законами України.
Якщо протягом недійсного
шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві
спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається
відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.
Якщо особа одержувала
аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів
вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає
поверненню відповідно до ЦК, але не більш як за останні три роки.
Особа, яка:
- поселилася у житлове
приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не
набула права на проживання у ньому і може бути виселена;
- у зв'язку з
реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що
іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.
Правові наслідки,
встановлені частинами другою-п'ятою статті 45 СК застосовуються до особи, яка
знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і
(або) від органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Водночас слід звернути
увагу на особливі правові наслідки недійсності шлюбу (стаття 46 СК), тобто якщо
особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має
право:
1) на поділ майна,
набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;
2) на проживання у
житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;
3) на аліменти
відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 СК;
4) на прізвище, яке вона
обрала при реєстрації шлюбу.
Разом із цим, недійсність
шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка
народилася у цьому шлюбі (стаття 47 СК).
Майно, набуте подружжям
за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено
договором або законом. У разі, якщо шлюб визнаний недійсним, то і майно не є
спільною власністю подружжя.
Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.
Звертаємо увагу, що "недійсний" шлюб і "фіктивний" шлюб є двома абсолютно різними поняттями. Оскільки перший є недійсним зокрема, в разі порушення норм законодавства при його державної реєстрації тощо, а другий - є уявним, обманним, створеним для досягнення певних цілей, можливо шахрайських, злочинних.
"Фіктивний" шлюб і його мета
Фіктивні шлюби, існують
як вид шахрайства (у формі союзу між чоловіком і жінкою), але не для створення
сім'ї, а для досягнення, визначених цілей, це такі шлюби:
• фіктивний шлюб з
іноземцями (для отримання віз в іноземних державах);
• фіктивний шлюб для
отримання громадянства, часто з американцями, німцями, французами тощо;
• комерційний шлюб (для
укладення угод) тощо.
З кожним роком кількість бажаючих виїхати за кордон збільшується. У пошуках кращої долі українці відчайдушно чіпляються за найменшу можливість стати громадянами ЄС або Сполучених Штатів Америки. Тому, фіктивні шлюби це реальний шанс отримати громадянство.
Українське законодавство
визначає "фіктивний" шлюб
як шлюб, який укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру
створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Визнати шлюб фіктивним,
можна в судовому порядку, але шанси на це мінімальні, адже ніякі перевірки на
щирість намірів подружжя в нашій країні не передбачена.
В Україні за укладення
фіктивного шлюбу не передбачено ні кримінальної, ні адміністративної
відповідальності. Одне з двох, або фіктивний шлюб за рішенням суду визнається
недійсним, або при зникненні обставин, які б вказували на небажання людей
створювати сім'ю - фіктивний шлюб стає повноцінним.
В останні роки люди
стали вважати, що "несправжній" шлюб це щось нове і сучасне. Однак
подібна думка - помилкова. Такі шлюби були поширені в середині позаминулого
століття і раніше, коли дворянину не можна було одружитися з простолюдинкою.
Тому шлюби укладалися між рівними за рангом людьми (за розрахунком), які часто
не відчували один до одного симпатії, а скоріше навіть навпаки.
У наш час покарання за "фіктивні"
шлюби існують в країнах ЄС і США. Тому, "докази любові" повинні бути
ґрунтовними і переконливими.
У США за фіктивний шлюб
карають позбавленням волі до п'яти років і відповідним штрафом. Сімейне
гніздечко "шлюбної пари" можуть відвідати навіть вночі. Простежують
буквально все: спить подружжя в одному ліжку, веде спільний побут, або разом
відпочиває.
Також у американців
існує практика спілкування окремо з чоловіком або жінкою. Зазвичай ставлять
найбільш несподівані питання: наприклад, в якому магазині отоварюються молодята
або блюдо найчастіше готують.
У Німеччині за фіктивний
шлюб передбачено покарання у вигляді кримінальної відповідальності до 3 років
позбавлення волі і штрафи.
У Нідерландах
громадянство можна отримати тільки після 10-річного спільного проживання.
Законодавством Бельгії передбачається
2 роки ув'язнення, якщо встановлять, що мета шлюбу - отримання громадянства.
У Білорусі практикується
проведення ретельних перевірок. Покарання: анулювання шлюбу і дозволів на
постійне проживання.
Незважаючи на досить
суворе покарання фіктивних шлюбів, у багатьох розвинених країнах світу (крім
України) вказане діяння вже набуло рис бізнесу.
І трохи навпаки, заради отримання житла в 1990 годах, деякі люди розлучалися, а потім знову одружилися. В такому випадку можна вважати фіктивним саме розірвання шлюбу, але при цьому, механізму для доказу цього не було.
З часом, трансформуються
шлюбні схеми і шахраї стають все більш спритними, а тому, вважаємо, що в
будь-який незрозумілій ситуації слід звертатися до професіоналів за кваліфікованою
і якісною консультацією юриста.
