Прожитковий мінімум - вартісна
величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму
людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також
мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг,
необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Чільні положення, що визначають порядок формування споживчого кошика і
використання прожиткового мінімуму, встановлено Законом України від 15.07.99 № 966
"Про прожитковий мінімум".
До працездатних осіб відносяться
особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
До осіб, які втратили
працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного
віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на
пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому
порядку (стаття 1 цього Закону).
З 01 липня по 30 листопада 2021 року прожитковий мінімум для
працездатних осіб встановлено в розмірі – 2379
гривен, для осіб, які втратили працездатність 1854 гривен.
З 01 грудня 2021 року до 01 січня 2022 року відповідно: 2481 гривен і 1934 гривен.
До відома. Закони
України:
- від 05.11.91 № 1788 "Про
пенсійне забезпечення";
- від 09.07.03 № 1058 "Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
Право одного з
подружжя на утримання
Відповідно
до статті 75 Сімейного кодексу України (надалі – СК) дружина, чоловік
повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти)
має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за
умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатним вважається той із
подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з
інвалідністю I, II чи III групи.
Один із подружжя є таким, що
потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від
використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового
мінімуму, встановленого законом.
Той із подружжя, хто став
непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має
право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до
Цивільного кодексу України.
Водночас варто наголосити, що права
на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних
відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним
умисного кримінального правопорушення, якщо це встановлено судом.
Право на утримання після розірвання шлюбу
Статтею 76 СК встановлено, що розірвання
шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після
розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною
до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує
матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати
матеріальну допомогу.
Особа має право на утримання і тоді, коли вона
стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу,
якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї
колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Якщо:
- на момент розірвання шлюбу
жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку
залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після
досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали
не менш як десять років;
- у зв'язку з вихованням дитини,
веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими
обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості
одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на
утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови,
що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може
надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання у цьому
випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.
Право дружини на утримання під час вагітності та у
разі проживання з нею дитини
Відповідно до статті 84 СК дружина
має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Аліменти, присуджені
дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового
рішення суду.
Дружина, з якою проживає дитина,
має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох
років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою
проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною
шести років.
Звертаємо увагу. Право на утримання вагітна
дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має:
- незалежно від того, чи вона
працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може
надавати матеріальну допомогу;
- і в разі розірвання шлюбу.
Право дружини на утримання,
передбачене статтею 84 СК, припиняється:
- в разі припинення вагітності,
народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а
також у разі смерті дитини;
- якщо за рішенням суду виключено
відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини (стаття
85 СК).
Право чоловіка на утримання у разі проживання з ним
дитини
Чоловік, з яким проживає дитина,
має право на утримання від дружини - матері дитини до досягнення дитиною трьох
років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, чоловік, з яким
проживає дитина, має право на утримання від дружини до досягнення дитиною шести
років.
Право на утримання чоловік, з
яким проживає дитина, має:
- незалежно від того, чи він
працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина
може надавати матеріальну допомогу;
- і після розірвання шлюбу.
Право чоловіка на утримання припиняється
якщо:
- дитина передана на виховання
іншій особі, а також у разі смерті дитини;
- за рішенням суду виключено
відомості про дружину як матір з актового запису про народження дитини (статті 86 і 87 СК).
Способи надання утримання одному з подружжя
Утримання одному з подружжя
надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.
За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у
грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти
можуть бути сплачені наперед.
Якщо платник аліментів виїжджає
на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про
надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час,
визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - за рішенням суду.
Подружжя має право укласти
договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та
строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально
посвідчується.
У разі невиконання одним із
подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть
стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (статті 77 і 78 СК).
Сплата аліментів одному з подружжя за рішенням суду
Відповідно до статті 79-81 СК аліменти
присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач
вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати
внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи,
може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш
як за один рік.
Якщо один із подружжя одержує
аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку
інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності
стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення
суду про це.
Аліменти присуджуються одному з
подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій
грошовій сумі.
Розмір аліментів:
- одному з подружжя суд визначає
з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина,
батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення;
- визначений судом, може бути
згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача
аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Перелік видів доходів, які враховуються при
визначенні розміру аліментів на
одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 26.02.93 N 146.
Позбавлення
права або обмеження його строком і припинення права одного з подружжя на
утримання
Рішенням суду може бути
позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком,
якщо:
- подружжя перебувало в шлюбних
відносинах нетривалий час;
- непрацездатність того з
подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним
умисного кримінального правопорушення;
- непрацездатність або тяжка
хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від
другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
- одержувач аліментів свідомо
поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.
Зазначені вище положення поширюються
і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.
Право одного з подружжя на
утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу,
припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним
повторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цих
обставин.
Якщо після припинення права на
утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися,
всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої
правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за
три роки.
Право одного з подружжя на
аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням
суду, якщо буде встановлено, що:
- одержувач аліментів перестав
потребувати матеріальної допомоги;
- платник аліментів неспроможний
надавати матеріальну допомогу.
Право одного з подружжя на
утримання припиняється у випадках, передбачених статтями 83, 85, 87 і 89 СК.
Припинення права на утримання за домовленістю
подружжя
Відповідно до статті 89 СК подружжя,
а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про
припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий
будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової
виплати.
Договір, за яким передається у
власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений. Право власності на
нерухоме майно, що передається за таким договором, виникає з моменту державної
реєстрації цього права відповідно до закону.
Якщо особи домовилися про
припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової
виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок
нотаріальної контори або приватного нотаріуса до посвідчення договору.
Право на утримання жінки та чоловіка, які не
перебувають у шлюбі між собою
Статтею 91 СК визначено, якщо
жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали
однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного
проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього кодексу.
Жінка та чоловік, які не
перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з
нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та
статей 86 і 88 цього кодексу.
Право жінки та чоловіка на
утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83,
статтями 85, 87 і 89 цього кодексу.
