Міністерством
відзначено, оскільки під час відсторонення працівника тимчасово звільняють від
виконання його службових (трудових) обов'язків, а отже він не може виконувати
роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період
відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
Чинними
нормативно-правові актами прямо не передбачено обов'язок роботодавця зберігати
за працівником заробітну плату на період його відсторонення від роботи у
зв'язку з відмовою або ухиленням від обов'язкових профілактичних щеплень проти
COVID-19.
Однак
треба враховувати, що період такого відсторонення від роботи не входить до
стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки.
Також
актами законодавства з питань праці не заборонено переводити працівника за його
згодою тимчасово або постійно на іншу роботу після його відсторонення, якщо
інше не передбачено спеціальними законами. Таке переведення оформлюють наказом
(розпорядженням) роботодавця.
А
з огляду на обставини, які унеможливлюють виконання працівником роботи через
відсутність у працівників профілактичних щеплень проти COVID-19, в роботодавця
достатньо підстав для запровадження простою.
У
свою чергу Національним агентством України з питань державної служби запропоновано
визначити наступний алгоритм дій роботодавця щодо осіб, які не пройшли
вакцинацію проти COVID-19:
1) у державних органах,
зазначених у Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких
підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затверджено наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.21 № 2153, Зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, визначити види робіт, виконання яких може
призвести до зараження працівників таких органів та (або) поширення ними
COVID-19;
2) якщо працівники, які
виконують зазначені види робіт, не пройшли вакцинацію проти COVID-19, то
роботодавцю необхідно відсторонити їх від виконання таких робіт шляхом
доручення таким працівникам виконання іншої роботи (завдань) в межах їх
посадових обов'язків, спеціальності, кваліфікації чи посади відповідно до
частини другої статті 32 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) або їх переведення на інші посади (за їх згодою)
з урахуванням спеціальності і кваліфікації відповідно до частини другої статті
34 КЗпП;
3) розглянути можливість
виконання працівниками завдань за посадою держслужби за межами адміністративної
будівлі державного органу відповідно до законодавства про держслужбу або
запровадження дистанційної роботи відповідно до положень законодавства про
працю, надання таким працівникам оплачуваних відпусток або відпусток без
збереження зарплати;
4) при неможливості
реалізації другого та третього кроків - прийняти рішення про простій та
відсторонити таких працівників від роботи, виконання якої може призвести до їх
зараження та (або) поширення ними інфекційних хвороб.
Аналогічна
згадка міститься у роз'ясненнях Міністерства охорони здоров'я України та Державної
служби України з питань праці, які наведені за посиланням.
У них відповідали, чи правомірне відсторонення не вакцинованого працівника під
час очного навчання, під час дистанційного навчання та канікул.
Все
це свідчить про те, що є слушним зауваження Національного агентства України з
питань державної служби про якнайшвидше законодавче закріплення додаткових
прав, обов'язків та гарантій захисту у разі зараження працівників інфекційними
хворобами.
