Листи із відповідним проханням від своїх контрагентів отримував майже кожен орендодавець. Судова практика формується не так швидко - але в цьому році вже маємо рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яке характеризує нюанси такої форс-мажорної обставини як карантин і роз'яснює підстави її застосування (постанова від 01 червня 2021 року у справі № 910/9258/20) .
Фабула судового акту: Фінансова-компанія (орендар) позивалась до суборендодавця (тобто до Товариства, що передало їй мебльовані офісні приміщення в суборенду) з вимогою визнання укладеним договору про внесення змін до договорів суборенди щодо зменшення платежів за суборенду з 20.03.2020 до 30.06.2020 на сумму 140000 гривен. Фактично - орендар вимагав внесення змін до договорів, у вигляді зменшення плати за суборенду.
До цього позивач направляв листи Товариству з тими ж вимогами, однак, отримав відмову в укладенні договору про внесення змін до договорів суборенди з огляду на відсутність підстав для зменшення орендних платежів.
Свій позов орендар обґрунтовував тим, що він з 20.03.2020 не міг користуватись орендованими приміщеннями у зв`язку з уведенням карантинних обмежень постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” (надалі - Постанова № 211), що є підставою для внесення змін до договорів суборенди в частині зменшення орендних платежів за цей період. Фактично позивач наголошував на настанні форс-мажорної обставини у вигляді карантину.
Однак, суд першої інстанції (рішення якого було підтримано судом апеляційної інстанції) у задоволенні позову відмовив - оскільки позивач, обмежившись загальним посиланням на існування карантинних заходів, не довів факту неможливості користування орендованими приміщеннями в повному обсязі за вказаний період.
Подаючи касаційну скаргу, Позивач наголошував на існуванні виключної правової проблеми в питанні необхідності отримувати сертифікат Торгово-промислової палати щодо настання форс-мажорної обставини, якщо карантин запроваджений Кабінетом Міністрів України на підставі Закону України від 17.03.20 № 530 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (надалі - Закон № 530).
ВС КГС, однак, виключної правової проблеми в цьому не знайшла, і залишаючи касаційну скаргу без задоволення - пояснила наступне:
Так, відповідно до приписів статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов'язків є обов'язковим для виконання сторонами і за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала відповідну вимогу/пропозицію).
Основним видом діяльності позивача є надання фінансових послуг. Постановою № 211 - не заборонено діяльність з надання фінансових послуг та діяльність бізнес-центру, в якому знаходяться орендовані приміщення.
Водночас, у матеріалах справи відсутні сертифікати, видані Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання Договорів суборенди.
Так дійсно, Закон № 530, доповнив частину другу статті 14-1 Закону України від 02.12.97 № 671 “Про торгово-промислові палати в Україні” (надалі - Закон № 671) положенням про віднесення до форс-мажорних обставин карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Однак, факт віднесення карантину до форс-мажорних обставин не передбачає будь-яких законодавчих змін (виключень/особливостей) щодо підтвердження існування такої обставини.
Судова практика щодо застосування статті 14-1 Закону № 671 передбачає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
Засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже у цій справі ВС КГС, вказав, що:підтвердженням існування форс-мажорних обставин (як і карантину) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
Водночас - підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов'язань, а не для примусового внесення змін до відповідного договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого. тут
