Відповідно до статті 581
Господарського кодексу України (надалі –
ГК) визначено, що суб’єкт господарювання має право використовувати у своїй
діяльності печатки. Використання суб’єктом господарювання печатки не є
обов’язковим.
Відбиток печатки не може бути
обов’язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб’єктом
господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Копія документа, що подається
суб’єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого
самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій
копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб’єкта господарювання або
особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган
місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності
копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.
Наявність або відсутність
відбитка печатки суб’єкта господарювання на документі не створює юридичних
наслідків.
Виготовлення, продаж та/або придбання
печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
Пунктом 40 частини першої статті
1 Закону України від 05.10.17 № 2155 "Про електронні довірчі послуги"
(надалі – Закон № 2155) встановлено,
що створювач електронної печатки - юридична особа, яка створює електронну
печатку.
Електронний документообіг між
платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до
Податкового кодексу України (надалі – ПК),
Закону України від 22.05.03 № 851 "Про електронні документи та електронний
документообіг" (надалі – Закон № 851)
та Закону № 2155, без укладення відповідного договору.
Керівник платника податків
визначає, змінює перелік уповноважених осіб платника податків, які наділяються
правом підписання, подання, отримання ними документів та інформації через
електронний кабінет від імені платника податків, та визначає їхні повноваження.
Платник податків стає суб’єктом електронного
документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого
електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог законів №
851 та № 2155 (пункт 42.6 статті 42 ПК).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ
Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджено
наказом Міністерства фінансів України від 06.06.17 № 557, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827 (у редакції відповідного
наказу від 01.06.20 № 261) (надалі –
Порядок № 557) автор створює електронні документи у строки та відповідно до
порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному
та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов'язкових реквізитів та з
використанням засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки, керуючись цим Порядком, а також
Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).
Створення електронного документа
завершується накладанням на нього кваліфікованого електронного підпису
підписувача (підписувачів) та печатки (за наявності). Автор має право отримати
кваліфіковану електронну довірчу послугу у будь-якого кваліфікованого надавача
електронних довірчих послуг.
Достатнім підтвердженням
справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису
уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на
електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника
податку (абзац другий підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК).
Абзацом другим пункту 9 і пунктом
10 розділу ІІ Порядку № 557, зокрема, встановлено, що друга квитанція є
підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в
контролюючому органі електронного документа. На другу квитанцію накладається
печатка відповідного контролюючого органу, здійснюється її шифрування та
надсилання автору електронного документа. тут
