Щодо документів для
підтвердження права на додаткову соціальну відпустку
Законом
України від 15.04.21 № 1401 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за
дитиною” внесено зміни, зокрема, до частини першої статті 19 Закону України від 15.11.96 № 504 “Про відпустки” (надалі –
Закон про відпустки) та статті 1821
Кодексу законів про працю України (надалі
– КЗпП), згідно з якими одному з батьків, які мають двох або більше дітей
віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері
(батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері,
батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який
виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в
лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з
інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків
надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів
без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП).
З
норм зазначених статей вбачається, що один з батьків дітей має право на
додаткову соціальну відпустку за умови, що інший з батьків дітей у поточному
календарному році не скористався своїм правом на таку відпустку.
Чинним
законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід
пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що мати (батько) не
скористалася(-вся) правом на додаткову соціальну відпустку.
Тому,
як вважає Міністерство, роботодавцю може бути надано будь-який належним чином
оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з
достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків дітей не
надавалася така соціальна відпустка.
Рішення
про надання зазначеної соціальної відпустки приймається роботодавцем з
урахуванням наданих документів.
Щодо компенсації за
невикористану додаткову соціальну відпустку
Як зазначено вище Законом України від 15.04.2021 №
1401 внесено відповідні зміни да Закону про відпустки та КЗпП.
Отже, один з батьків дітей має право на щорічну
додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування
святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП), за умови, що інший з батьків дітей
у поточному календарному році не скористався своїм правом на таку відпустку.
Зазначена відпустка є соціальною і надається в
будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу.
Відповідно до частини сьомої статті 20 Закону про
відпустки додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню
дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад
щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону про
відпустки, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та
нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у
порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Якщо працівник, який має право на соціальну
відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною
певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю
відпустку, і в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена
грошова компенсація за всі невикористані дні таких відпусток (стаття 24 Закону про
відпустки).
Така грошова компенсація виплачується у разі
підтвердження, що один з батьків не скористався правом на додаткову соціальну
відпустку, передбачену статтею 19 Закону про відпустки, за кожен рік окремо.
Стосовно надання компенсації за додаткову соціальну
відпустку матері (батьку) за період її (його) перебування у відпустці по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зазначаємо, що
законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток одночасно.
Звертаємо
увагу. Чинним законодавством не
визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків
для підтвердження того, що мати (батько) не скористалася(-вся) правом на
додаткову соціальну відпустку.
Тому, як вважає Міністерство, роботодавцю може бути
надано будь-який належним чином оформлений та засвідчений в установленому
порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому
з батьків дітей не надавалася така соціальна відпустка.
Одночасно повідомлено, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
