соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Ураховуючи зміст
колективного договору, багато хто з роботодавців вважає його пережитком
радянського минулого та відмовляється від нього. Ну, дійсно, кому на підприємстві потрібен документ, де йде мова про
захисний одяг та згущене молоко? Та й порядок укладення колективного договору
досить складний: починаючи з обговорення трудовим колективом і закінчуючи
реєстрацією в органах місцевого самоврядування, що стає ще однією причиною
відмовитися від такого документу.
Однак, посадові
особи-інспектори Державної служби України з питань праці не розділяють такі
прогресивні настрої роботодавців і згадують про частину першу статті 2 Закону
України від 01.07.93 № 3356 "Про колективні договори і
угоди" (надалі – Закон), якою
визначено, що колективний договір укладається на підприємствах, в установах,
організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують
найману працю і мають права юридичної особи, а також може укладатися в
структурних підрозділах цих суб’єктів у межах компетенції цих підрозділів.
Пропонуємо розібратися,
чи потрібен цей документ, та хто з нього має користь: роботодавець чи посадова
особа-інспектор Державної служби України з питань праці.
Положення
колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи,
організації (надалі- підприємство)
незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як
для роботодавця, так і для працівників підприємства (стаття 18 КЗпП).
Частиною другою
статті 5 Закону визначено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують
порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і
забороняється включати їх до договорів і угод.
Тож якщо на
підприємстві вже укладено колективний договір, посадові особи контролюючих
органів приділяють йому особливу увагу: перевіряють, чи виконуються його умови,
чи не порушуються цим договором права працівників.
Відповідно до статті
18 Закону на осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші
уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких порушено чи не виконано
зобов'язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
(до 1700 гривен), і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до
звільнення з посади.
Водночас, якщо
на підприємстві не укладено колективний договір (або ж не зареєстровано в установленому
законодавством порядку, що для посадових осіб-інспекторів контролюючих органів
одне і те ж), це є одним із "порушення інших вимог законодавства про працю"
(абзац восьмий частини другої статті 265 КЗпП), за що накладається штраф у розмірі однієї мінімальної
заробітної плати (станом на 01.12.2021 - 6500 гривен).
Порядок
повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод,
колективних договорів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.13 № 115 (у редакції відповідної постанови від 21.08.19 № 768).
Однак, роботодавцям
не треба хвилюватися, оскільки існує механізм, який дозволяє не укладати
договір. Така можливість передбачена міжнародними нормативно-правовими актами,
зокрема, стаття 4 Конвенції про застосування принципів права на організацію і
на ведення колективних переговорів N 98 і пункт 2
розділу II Рекомендацій щодо колективних договорів N 91, якими визначено,
що укладання колективного договору між роботодавцем, групою роботодавців або
однією чи кількома організаціями роботодавців та, з другого боку, однією чи
кількома представницькими організаціями працівників або, за відсутності
таких організацій, представниками
самих працівників, належним чином обраними
і уповноваженими, - відбувається на добровільних засадах.
Для
врегулювання питання про необхідність укладення колективного договору мають
відбутися збори трудового колективу підприємства, на які потрібно винести
питання доцільності укладання колективного договору.
За результатами
голосування трудовий колектив може прийняти рішення про відмову від укладення
колективного договору. Для цього у протоколі зборів трудового колективу
підприємства необхідно відобразити прийняття такого рішення. Цей протокол
підписується уповноваженою особою трудового колективу.
Наявність
такого протоколу є законною підставою для неукладення колективного договору, та
звільняє підприємство й роботодавця від усіх можливих негативних наслідків
відсутності на підприємстві затвердженого колективного договору.
Ураховуючи викладене
вище, колективний договір є ще одним із інструментів натиску з боку посадових
осіб-інспекторів контролюючих органів на роботодавця, не дивлячись на те, що
сам документ вже давно не цікавий ні працівникам, ні самому роботодавцю.
Тож радимо
зважити всі “за та проти” колективного договору на підприємстві. При цьому,
який би варіант не обрав роботодавець, пропонуємо залучати працівників
юридичної служби як до процесу розробки та реєстрації договору, так і до
відмови від колективного договору.
