Другим апеляційним адміністративним судом винесено постанову від 16
квітня 2019 року (справа № 440/3821/18, провадження № 3474/19) якою встановлено,
що грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки не належить до
мінімальних державних гарантій.
Відповідно до
абзацу четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП), юридичні та фізичні
особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у
вигляді штрафу в разі недотримання
мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі
мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення
порушення, за кожного працівника,
стосовно якого скоєно порушення (станом на 10.12.2021 – 13 000 гривен (6500
гривен х 2).
Однією з "найстрашніших
санкцій" для роботодавця є штраф за недотримання мінімальних соціальних
гарантій, оскільки ніхто ніколи не знає: що це за гарантії, та як уникнути
штрафу.
Другий
апеляційний адміністративний суд конкретизував проблемну гарантію, яка мала подвійне тлумачення і
надавала можливості Державною службою України з питань праці (надалі – Держпраці) розуміти норму
звичайно не на користь роботодавця. Мова йде про таку мінімальну державну
гарантію як грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку. Пропонуємо
розібратися в позиції суду та надати власну оцінку такому рішенню.
Грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку
Так суд установив,
що відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 24.03.95 № 108 "Про
оплату праці" (надалі – Закон № 108),
норми оплати праці і гарантії для працівників, а також гарантії та компенсації
працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових
відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП та іншими актами
законодавства України.
Норми і
гарантії в оплаті праці, передбачені цією статтею є мінімальними державними
гарантіями. Грошова
компенсація за невикористану щорічну відпустку не є нормою чи гарантією в
оплаті праці, що передбачена
частиною першою статті 12 Закону № 108.
Питання оплати
праці врегульовані главою VII КЗпП, у той час як гарантії та компенсації
встановлені главою VIIІ КЗпП.
Глава VIIІ
КЗпП, визначаючи гарантії та компенсації, не містить положень щодо виплати грошової компенсації за всі не
використані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, яка
передбачена частиною першою статті 83 КЗпП, так само як і частиною першою статті
12 Закону № 108, що містить перелік норм оплати праці.
У свою чергу,
відповідно до статті 1 Закону України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки"
(надалі – Закон про відпустки)
державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються
Конституцією України, цим Законом, КЗпП, іншими законами та
нормативно-правовими актами України.
Відповідно до частини
третьої статті 2 Закону про відпустки право на відпустки забезпечується:
гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її
період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках,
передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією,
крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку,
що ототожнення державних гарантій, пов’язаних із відпусткою, та мінімальних
державних гарантій в оплаті праці є помилковим.
Невиплата грошової компенсація за невикористану щорічну відпустку
Оскільки
грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку не є нормою чи гарантією
в оплаті праці, що передбачена частини першої статті 12 Закону № 108, то таке
порушення не передбачає штрафу, що передбачений абзацом четвертим частини
другої статті 265 К КЗпП.
Однак,
звертаємо увагу, що невиплата грошової компенсації за невикористану щорічну
відпустку є порушенням частини першої статті 83 КЗпП, а отже належить до "порушень
інших вимог законодавства про працю" та передбачає штраф у розмірі
мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення (станом на 10.12.2021 –
6500 гривен).
