Ураховуючи положення пункту 15
частини першої статті 1 Закону України від 17.01.19 № 2671 "Про соціальні
послуги" складні життєві обставини –
це обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток
особи, функціонування сім’ї, які особа/сім’я не може подолати самостійно.
Частиною першою статті 1 Закону
України від 26.04.01 № 2402 "Про охорону дитинства", зокрема визначено,
що:
- дитина
- особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним
до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше;
- дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, - дитина, яка потрапила в умови, що
негативно впливають на її життя, стан здоров’я та розвиток у зв’язку з
інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у конфлікті із
законом, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від
психотропних речовин та інших видів залежності, жорстоким поводженням, зокрема
домашнім насильством, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання
своїх обов’язків, обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф,
воєнних дій чи збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки
потреб дитини.
Захист прав та інтересів дітей,
які перебувають у складних
життєвих обставинах
Усі дії щодо дитини, яка
перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та
інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов
її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг
та соціальної допомоги.
Суб’єкти соціальної роботи з
сім’ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності здійснюють
заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають
їм комплекс послуг у межах повноважень, визначених законодавством, інформують
інших суб’єктів, органи опіки та піклування в разі необхідності здійснення
комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів дитини та надання підтримки
батькам чи притягнення їх до відповідальності. Суб’єкти соціальної роботи з
сім’ями, дітьми та молоддю забезпечують ведення обліку дітей, які перебувають у
складних життєвих обставинах.
У разі якщо у зв’язку із
складними життєвими обставинами дитина тимчасово не проживає чи не може
проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, її утримання та
виховання можуть здійснювати:
- родичі;
- сім’я патронатного вихователя;
- центри соціально-психологічної
реабілітації дітей;
- притулки для дітей служб у
справах дітей, інші установи для дітей (незалежно від форми власності та
підпорядкування), в яких створені належні умови для проживання, виховання,
навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.
Уповноважені органи, що
здійснюють соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю, зобов’язані в
максимально короткий термін запропонувати сім’ї дитини комплекс послуг,
спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та
сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.
У разі якщо повернення дитини до
батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам,
органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу
дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових
та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше
відповідає найкращим інтересам дитини.
Механізм взаємодії органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, закладів освіти, охорони здоров’я, соціального захисту
населення, інших закладів та установ під час забезпечення соціального захисту
дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які
постраждали від жорстокого поводження, під час виявлення, розгляду звернень та
повідомлень про таких дітей, забезпечення їх безпеки, а також надання
необхідної допомоги з урахуванням потреб визначає Порядок забезпечення
соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у
тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 01.06.20 № 585 "Про забезпечення
соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах"
(надалі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку:
- жорстоке
поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного,
сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього
насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема
вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені
з метою її експлуатації з використанням обману, шантажу чи уразливого стану
дитини;
- загроза життю або здоров’ю дитини - обставини, що можуть призвести чи призвели до
тяжких наслідків для життя, стану здоров’я та розвитку дитини, зокрема тяжкої,
у тому числі невиліковної хвороби, тілесних ушкоджень або заподіяння шкоди
нормальному фізичному, психічному розвитку дитини, у зв’язку з чим вона
потребує допомоги.
Обставини можуть бути розцінені
як загроза життю або здоров’ю дитини виходячи з її індивідуальних особливостей
і потреб залежно від віку, статі, стану здоров’я, інвалідності, особливостей
розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної належності та етнічного
походження за результатами проведення оцінки рівня її безпеки та складення
відповідного акта згідно з додатком 10 до Порядку провадження органами опіки та
піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.08 № 866 "Питання
діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав
дитини" (надалі - оцінка рівня
безпеки дитини).
Перелік обставин, які можна
розцінювати як загрозу життю або здоров’ю дитини, не є вичерпним;
- міждисциплінарна команда - команда фахівців, які є
працівниками суб’єктів для захисту прав дітей, що перебувають у складних
життєвих обставинах;
- складні життєві обставини, в яких перебуває дитина,
- умови, що негативно впливають на життя дитини, стан її здоров’я та розвиток
(інвалідність, тяжка хвороба, безпритульність, перебування у конфлікті із законом,
залучення до найгірших форм дитячої праці, залежність від психотропних речовин,
інші види залежності, жорстоке поводження, зокрема домашнє насильство, у тому
числі у разі, коли кривдником є дитина, ухиляння батьків, осіб, які їх
замінюють, від виконання своїх обов’язків, обставини стихійного лиха,
техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо),
установлені за результатами оцінювання потреб дитини та її сім’ї у соціальних
послугах;
- суб’єкти виявлення та/або
організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих
обставинах, - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади
освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення, інші заклади та
установи, зокрема структурні підрозділи районних державних адміністрацій,
виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення), сільських,
селищних рад з питань освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення,
здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і
насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей, центри соціальних
служб, фахівці із соціальної роботи або інші надавачі соціальних послуг, органи
Національної поліції, територіальні органи Державної служби України з
надзвичайних ситуацій (ДСНС) та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані
установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональні та
місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової
допомоги, суди, органи прокуратури, уповноважені органи з питань пробації, інші
загальні та спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього
насильства та насильства за ознакою статі, відповідно до Закону України від 07.12.17№ 2229 “Про запобігання та протидію домашньому насильству” в межах своїх
повноважень (надалі - суб’єкти).
Пунктом 4 Порядку встановлено, що
виявлення дитини, що перебуває у складних
життєвих обставинах, здійснюється шляхом:
- самозвернення дитини (в усній та (або) письмовій
формі, зокрема із застосуванням засобів електронної комунікації, зокрема щодо
порушення її прав і свобод, жорстокого поводження, домашнього насильства) до
будь-якого суб’єкта;
- звернення та надсилання повідомлень підприємств,
установ, організацій незалежно від форми власності, зокрема з використанням
дитячої “гарячої” телефонної лінії, кол-центрів з питань запобігання та
протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству
стосовно дітей, громадських об’єднань та міжнародних неурядових організацій,
фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які надають соціальні послуги,
громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні
на законних підставах, в інтересах дитини, що перебуває у складних життєвих
обставинах (в усній та (або) письмовій формі, зокрема із застосуванням засобів
електронної комунікації) до будь-якого суб’єкта;
- отримання інформації про дитину, що перебуває у
складних життєвих обставинах, під час виконання професійних чи службових
обов’язків посадовими особами, працівниками суб’єктів.
Факт перебування дитини у
складних життєвих обставинах установлюється за результатами оцінювання її
потреб за формою, затвердженою Міністерством соціальної політики України, у
разі підтвердження умов чи обставин, що негативно впливають на життя, стан
здоров’я, розвиток дитини та призводять до неналежного рівня задоволення її
індивідуальних потреб відповідно до віку, статі, стану здоров’я, інвалідності,
особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної належності та
етнічного походження. При цьому оцінювання потреб дитини, яка постраждала від
жорстокого поводження, та/або життю і здоров’ю якої загрожує небезпека, у
соціальних послугах проводиться після оцінки рівня безпеки такої дитини
(підпункт 2 пункту 5 Порядку).
Відповідно до пункту 8 Порядку суб’єкти,
юридичні та фізичні особи, яким стало відомо про дитину, яка перебуває в
складних життєвих обставинах внаслідок жорстокого поводження з нею або
наявності загрози її життю чи здоров’ю, зобов’язані:
- у разі потреби надати дитині домедичну допомогу (у
разі виявлення дитини особами, які за своїми службовими обов’язками повинні
володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя
людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону
зобов’язані здійснювати такі дії та заходи), викликати бригаду екстреної
(швидкої) медичної допомоги для надання дитині екстреної медичної допомоги;
- невідкладно, у строк, що не перевищує однієї доби,
звернутися/ повідомити (в усній та (або) в письмовій формі, в тому числі із
застосуванням засобів електронної комунікації) органам Національної поліції та
службі у справах дітей за місцем виявлення та (або) проживання (перебування)
такої дитини. У разі коли відсутня можливість звернутися до органів
Національної поліції та служби у справах дітей, юридичні та фізичні особи, яким
стало відомо про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження з нею або
життю чи здоров’ю якої загрожує небезпека, зобов’язані негайно звернутися до
інших суб’єктів.
При цьому служба у справах дітей у разі надходження повідомлення про
виявлення дитини:
1) яка
постраждала від:
- торгівлі людьми, - невідкладно повідомляє про
неї органу Національної поліції, а також структурному підрозділу місцевої
держадміністрації, відповідальному за проведення процедури щодо встановлення
статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, для проведення відповідних
заходів згідно із законодавством;
- домашнього
або сексуального насильства, - невідкладно повідомляє про неї органу
Національної поліції, а також структурному підрозділу райдержадміністрації,
виконавчому органу міської, районної у місті (у разі утворення), сільської,
селищної ради, до повноважень якого належить здійснення заходів у сфері
запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі,
для проведення відповідних заходів згідно із законодавством;
- жорстокого поводження, не пов’язаного з
домашнім насильством, - невідкладно повідомляє про таку дитину
органу Національної поліції;
2) життю чи
здоров’ю якої загрожує небезпека у зв’язку із обставинами стихійного лиха,
техногенних аварій, катастроф, - невідкладно повідомляє про таку дитину
підрозділу територіального органу Державної служби України з надзвичайних
ситуацій.
Після забезпечення безпеки дитини орган опіки та піклування із залученням у
разі потреби інших суб’єктів вживає заходів до:
- прийняття протягом доби рішення про негайне
відібрання дитини відповідно до статті 170 Сімейного кодексу України у разі
встановлення безпосередньої загрози для життя або здоров’я дитини та
організації у зв’язку з цим заходів щодо взяття дитини на первинний облік
дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, з метою організації її соціального
захисту відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування
діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 24.09.08 № 866;
- ініціювання у разі потреби здійснення заходів щодо
притягнення законних представників дитини до відповідальності за ухилення від
виконання своїх обов’язків стосовно забезпечення необхідних умов життя,
навчання та виховання дитини, за злісне невиконання встановлених законом
обов’язків по догляду за дитиною, інші порушення прав дитини;
- організації оцінювання потреб дитини та її сім’ї у
соціальних послугах протягом п’яти робочих днів після виявлення дитини, надання
соціальних послуг дитині та її сім’ї з урахуванням установлених потреб, у тому
числі здійснення соціального супроводу, з метою формування у батьків дитини
навичок відповідального батьківства.
Куди звертатися за допомогою для
дитини,
яка опинилася у складних життєвих
обставинах:
Зателефонувати на:
- урядову “гарячу
лінію“ за номером 15-45 (цілодобово, безкоштовно).
Можна отримати вичерпну
інформацію та консультацію, куди звертатися за допомогою у конкретній ситуації;
- Національну “гарячу лінію“ з питань запобігання домашнього насильства,
торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0800-500-335 (з мобільного або стаціонарного), або 116-123 (із мобільного).
Фахівці нададуть інформаційну,
соціально-психологічну та юридичну підтримку;
- Національну “гарячу лінію“ для дітей та молоді 0800-500-225 (з мобільного або
стаціонарного), або з мобільного 116-111 (з
мобільного).
Діти, підлітки та студентська
молодь мають можливість анонімно і конфіденційно отримати підтримку в будь-яких
складних життєвих ситуаціях, а дорослі – проконсультуватися з психологами,
юристами, соціальними працівниками та соціальними педагогами щодо ситуацій, які
стосуються дітей та порушення їхніх прав;
Зателефонувати до:
- поліції 102 або звернутися до найближчого відділу поліції у разі, якщо
дитина стала жертвою правопорушення;
- Єдиного контакт центру системи безоплатної правової допомоги 0800-213-103 (цілодобово та
безкоштовно).
Усі діти можуть безоплатно
отримати правову інформацію, консультації і роз’яснення з правових питань,
допомогу зі складення заяв, скарг, інших документів правового характеру (крім
процесуальних), а також отримати послуги зі складення документів процесуального
характеру, представництва та захисту;
Якщо дитина отримала тілесні ушкодження або стан її
здоров’я погіршився – необхідно звернутися до сімейного лікаря або найближчого
медичного закладу для отримання кваліфікованої допомоги та
належного документування отриманих травм, а також звернутися до фахівців
для отримання психологічної
допомоги, якщо психологічний стан дитини погіршився.
Підготовлено з використанням
інформації тут
