Слід відзначити, що
нормативно-правовими актами така ситуація не врегульована. Проте, Міністерством
соціальної політики України надано роз’яснення щодо оплати перших п'яти днів
тимчасової непрацездатності у разі звільнення працівника.
Статтею 19 Закону України від 23.09.99 № 1105 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон) встановлено
право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку
з тимчасовою втратою працездатності. Це право виникає з настанням страхового
випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення).
Відповідно до статті 22 Закону
допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не
пов'язаної з нещасним випадком па виробництві та професійним захворюванням,
виплачується Фондом соціального страхування України (надалі - Фонд) застрахованим особам починаючи з шостого дня
непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до
встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення
іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно
від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої
особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених
законодавством.
Перші п'ять днів тимчасової
непрацездатності оплачуються за рахунок коштів роботодавця відповідно до
Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок
захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за
рахунок коштів роботодавця, затверджено постановою Кабінету Міністрів України
від 26.06.15 N 440 (надалі - Порядок).
Підставою для призначення
допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п'яти днів тимчасової
непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності
(стаття 31 Закону та пункт 3 Порядку).
Слід зазначити, що Порядок не
містить положення щодо оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок
коштів роботодавця незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати
працездатності, на відміну від того, як це передбачено у разі надання допомоги
по тимчасовій непрацездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за
рахунок коштів Фонду.
Отже, у разі коли працівник
звільнений у період перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, за рахунок
коштів роботодавця оплачуються дні тимчасової непрацездатності, які припадають
на період перебування у трудових відносинах, а починаючи з шостого дня
непрацездатності за весь період до відновлення працездатності надається
допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду.
Водночас повідомлено, що листи
міністерств не є нормативно-правовими актами та мають
інформаційно-рекомендаційний характер (лист від 15.12.20 N 11599/0/290-20/45).
Щоб була зрозуміла особливість
цієї ситуації, розглянемо умовний приклад: дата
звільнення працівника за власним бажанням - 14.12.2021, період хвороби - з
12.12.2021. по 21.12.2021 року.
По-перше, факт початку хвороби працівника у час його перебування у трудових правовідносинах
з роботодавцем надає йому право на матеріальне забезпечення за страхуванням у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (стаття 19 Закону).
Тримаємо орієнтир саме на дату
початку хвороби. Навіть якщо хвороба працівника почнеться у день його
звільнення (останній день трудових правовідносин), він матиме право на матеріальне
забезпечення.
По-друге, за загальними правилами, починаючи з шостого дня хвороби допомога по
тимчасовій непрацездатності виплачується Фондом за весь період до відновлення
працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією
інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи
інвалідності) незалежно від звільнення (частина друга статті 22 Закону).
Отже, виплата Фондом допомоги по
тимчасовій непрацездатності після звільнення працівника Законом урегульована. І
тут не виникає запитань.
По-третє, відповідно до пункту. 2 Порядку та частини другої статті 22 Закону перші
п’ять днів тимчасової непрацездатності (що підтверджені лікарняним листом)
оплачуються за рахунок коштів роботодавця та повністю або частково компенсують
втрату заробітної плати (доходу).
Проте, ситуація ускладнена
звільненням (за наведеним прикладом - на третій день хвороби). На відміну від
оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду нормативно-правовими
актами не передбачена оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності днів
хвороби (з перших п’яти днів) за рахунок роботодавця після звільнення
працівника. Отже, у загальній оплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності
працівника у ситуації, що наведена, після його звільнення й до початку шостого
дня тимчасової непрацездатності буде проріха.
Оплачувати допомогу по тимчасовій
непрацездатності працівника у даному випадку треба так:
- за рахунок роботодавця - три
дні (12, 13 та 14 грудня).
Тобто тільки дні у межах перебування
працівника у трудових правовідносинах з підприємством, установою, організацією.
Дні тимчасової непрацездатності (з перших п’яти), що припали на час після
звільнення (15 і 16 грудня), роботодавець не оплачує;
- за рахунок Фонду - з шостого
дня тимчасової непрацездатності й до відновлення працездатності (з 17 по 21
грудня).
З використанням інформації журналу Оплата праці, Грудень, 2020.
