Строк призову на навчальні військові збори
Відповідно до абзацу шостого
частини дев'ятої статті 1 Закону України від 25.03.92 № 2232
"Про військовий обов’язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232) військовозобов'язані
- особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та
інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із
забезпечення оборони держави, а резервісти
- особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших
військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в
особливий період.
Статтею 29 цього Закону визначено,
що військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та
спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до
програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами
України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних
та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.
Військовозобов’язані (крім
резервістів) можуть бути призвані районними (міськими) територіальними центрами
комплектування та соціальної підтримки один раз на три роки на навчальні збори
строком
до трьох місяців.
Загальний строк виконання
обов’язків служби у військовому резерві не може перевищувати трьох місяців на
рік, якщо інше не визначено законом.
Указами Президента України затверджено:
- Положення про проходження громадянами України служби
у військовому резерві Збройних Сил України (від 29.10.12 № 618);
- Положення про проходження громадянами України
служби у військовому резерві Національної гвардії України (від 10.08.12 № 470).
Відповідно до статті 30 Закону №
2232 від проходження зборів звільняються (крім резервістів):
- працівники:
- Збройних Сил України та інших
військових формувань;
- підприємств, установ і
організацій цивільної авіації, які безпосередньо забезпечують перевезення,
обслуговування та ремонт повітряних суден і аеродромної техніки;
- члени екіпажів суден морського і внутрішнього
водного транспорту та суден рибної промисловості в період навігації;
- особи, які працюють у сільському господарстві, а
також зайняті на підприємствах з ремонту сільськогосподарської техніки, - в
період посівних і збиральних робіт, за винятком перевірочних зборів;
- науково-педагогічні (педагогічні) працівники
закладів вищої, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) та
загальної середньої освіти - в період, коли у цих закладах проводяться заняття;
- студенти:
- (курсанти невійськових)
закладів фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною, дуальною
і вечірньою формами здобуття освіти - на весь строк навчання, а студенти
закладів фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за заочною та екстернатною
формою здобуття освіти, а також аспіранти та докторанти - в період
екзаменаційних сесій;
- які навчаються у вищих і
середніх духовних навчальних закладах;
- вагітні військовозобов’язані-жінки;
- особи, звільнені з військової
служби, - протягом року після звільнення в запас, за винятком перевірочних
зборів;
- військовозобов'язані:
- які мають дітей віком до трьох
років або трьох і більше дітей віком до 16 років;
- у зв'язку з депутатською
діяльністю;
- заброньовані за органами
державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами
та організаціями на період мобілізації та воєнний час;
- які уклали контракт про
перебування у резерві служби цивільного захисту, - з метою підготовки резерву
служби цивільного захисту;
- священнослужителі, які займають посаду в одній з
релігійних організацій, що діє за статутом (положенням), зареєстрованим у
встановленому порядку;
- кандидати в народні депутати України,
зареєстровані в установленому порядку, за їх заявою - до дня опублікування результатів
виборів включно.
В окремих випадках, за наявності
інших поважних причин і подання військовозобов'язаними відповідних документів,
рішення про звільнення від проходження зборів приймається відповідним районним
(міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, де
вони перебувають на військовому обліку.
Резервісти звільняються від
проходження навчальних та перевірочних зборів у порядку, встановленому
положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
Військовий борг важливіший за роботу
Відповідно до частини дев’ятої
статті 29 Закону № 2232 військовозобов’язані та резервісти, яким надійшла
повістка відповідного районного (міського) територіального центру
комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або
регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби
зовнішньої розвідки України) на прибуття для призову на збори, зобов’язані
прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці.
Поважними причинами неприбуття чи
несвоєчасного прибуття військовозобов’язаного чи резервіста до відповідного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального
управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного
підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в
строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами,
визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні
причини.
Перелік поважних причин
неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового
комісаріату для призову на збори, затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 28.07.10 N 673.
Отже, поважними причинами неприбуття
чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до
військового комісаріату для призову на збори
у строк, установлений військовим
комісаріатом, які підтверджені
відповідними документами (довідками), визнаються:
- смерть близького родича (батьків,
дружини, дитини, рідних брата, сестри,
діда, баби) або
близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до
дати початку зборів;
- хвороба або необхідність догляду за хворою
дружиною (чоловіком), дитиною, а також
батьками своїми чи дружини
(чоловіка), які проживають разом із військовозобов'язаним, у разі неможливості
догляду за хворим іншим близьким родичом;
- здійснення стосовно військовозобов’язаного
кримінального провадження, а також застосування
до нього адміністративного стягнення або кримінального
покарання, яке робить неможливим його прибуття;
- потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка
виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю;
- складання державних іспитів у вищих навчальних
закладах.
Статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що порушення призовниками,
військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою
накладення штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян (від 510 до 850 гривен).
Повторне протягом року вчинення
порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було
піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в
особливий період - штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян (від 850 до 1700 гривен).
Відповідно до статті 337 Кримінального кодексу України ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від
військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником
територіального центру комплектування та соціальної підтримки, керівниками
відповідних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів Служби
зовнішньої розвідки України, - карається
штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 5100 до 8500 гривен) або виправними
роботами на строк до одного року.
Ухилення військовозобов’язаного,
резервіста від навчальних (спеціальних) зборів - штраф від п’ятисот до семисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8500 до 11900 гривен) або виправними роботами на строк до двох
років.
Керівники підприємств, установ,
організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування та форми власності
на вимогу відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної
підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки
України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України
забезпечують своєчасне прибуття військовозобов’язаних та резервістів до
визначених пунктів збору.
З наведеного випливає, що
роботодавець зобов’язаний не тільки відпустити працівника, якому надійшла
повістка відповідного районного (міського) територіального центру
комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або
регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби
зовнішньої розвідки України) на прибуття для призову на збори, а також
проконтролювати його своєчасне прибуття до визначеного пункту збору.(стаття 29 Закону № 2232)
Гарантії працівникам, які
проходять навчальні військові збори
Відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України
(надалі – КЗпП) за працівниками,
призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб
офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на
особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в
особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі
шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії
особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення
зберігаються місце роботи, посада і
середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському
господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від
підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони
працювали на час призову.
Частиною одинадцятою статті 29
Закону № 2322 також визначено, що за призваними на збори військовозобов'язаними
на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків
служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і
назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна
плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і
форм власності.
Щодо поширення
гарантій на працівників, які працюють за сумісництвом
Застереження
про те, що гарантії надаються тільки за основним місцем роботи працівника,
стаття 119 КЗпП не містить.
Відповідно
до підпункту "ї" пункту 4 Порядку
обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 08.02.95 № 100 (надалі - Порядок № 100).при обчисленні середньої
заробітної плати не враховується заробітна плата на роботі за
сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення
її до середнього
заробітку передбачено чинним законодавством).
Тому
роботодавцю необхідно розраховувати середній заробіток окремо за основним
місцем роботи і за сумісництвом. Тобто до розрахунку середньої заробітної плати
за основним місцем роботи необхідно включати виплати, нараховані в
розрахунковому періоді тільки за основним місцем роботи, а за сумісництвом -
виплати, нараховані в розрахунковому періоді тільки на роботі за сумісництвом.
З
наведено випливає, що на період проходження працівником військових зборів
роботодавець зобов’язаний зберігати місце роботи, посаду, а також середній
заробіток як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Документальне
оформлення відсутності працівника призваного на навчальні військові збори
У разі отримання працівником повістки
відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної
підтримки на прибуття для призову на військові збори, він зобов’язаний довести
це до відома безпосереднього керівника та/або керівника підприємства, установи,
організації.
Отримання повістки про призов
працівника на військові збори є підставою для видання роботодавцем наказу або
розпорядження про його звільнення від виконання посадових (робочих) обов’язків
(із дати призову, зазначеної в повістці) на період проходження військових
зборів.
Водночас у розпорядчому документі
роботодавець має зазначити, що на період проходження військових зборів або до дня фактичного їх закінчення, за працівником зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток.
Цей наказ (розпорядження)
обов’язково доводиться в установленому порядку до відома працівника під підпис.
Зауважимо, що працівник має право вимагати надання копії (витягу) цього наказу
або розпорядження, засвідчену в установленому порядку.. Крім того, роботодавець
зобов'язаний видати працівнику (на його вимогу) довідку про роботу на даному
підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності,
кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати (стаття 49 КЗпП).
Звертаємо увагу, відповідно до частини третьої статті 29 КЗпП ознайомлення працівників з
наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо
їхніх прав та обов’язків допускається з використанням визначених у трудовому
договорі засобів електронного зв’язку. У такому разі підтвердженням
ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між
роботодавцем і працівником.
Відповідно до частини першої
статті 116 КЗпП при звільненні від виконання посадових (робочих) обов’язків у зв’язку з призовом на військові збори,
виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації,
провадиться в останній день його роботи. Якщо працівник в цей день не
працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня
після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми
роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених
сум.
У табелі обліку використання
робочого часу, відсутність працівника протягом періоду проходження військових
зборів, позначається буквеним кодом "ІН" (інший невідпрацьований час,
передбачений законодавством) або цифровим "22".
Типова форма № П-5 "Табель обліку використаного робочого часу", затверджено наказом Державного комітету статистики України від 05.12.08 № 489.
Міністерством оборони України
надавалось роз’яснення (лист від 20.11.15 № 116/2/2/21362), що повідомлення про
призов громадян на строкову військову службу, призов на військову службу під
час мобілізації територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки
надсилається роботодавцю у десятиденний строк. Інших довідок, у тому числі
інформування роботодавця про звільнення військовослужбовця з військової служби,
після закінчення навчальних військових зборів, чинним законодавством України не
передбачено.
Разом із цим, після фактичного повернення працівника до роботи (закінчення строку військових зборів), служба управління персоналом (кадрова служба) має
право перевірити запис у його військовому квитку про тривалість проведення
військових зборів (їх початок і закінчення).
Відповідно до абзацу двадцять
чотири пункту 4.6 Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з
військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затверджено
наказом Міністерства оборони України від 11.11.09 № 560, зареєстровано
в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2009 року за № 1162/17178 (у редакції відповідного наказу від 05.04.13 №
245) командири
військових частин (установ) зобов’язані внести відповідні записи про
проходження навчальних зборів у військово-облікові документи
військовозобов’язаних із зазначенням тривалості і виду навчальних зборів,
завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини
(установи).
Положення про військовий квиток
осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий
квиток офіцера запасу, затверджено Указом Президента України від 30.12.16 № 582.
Вихід на роботу
працівника після закінчення навчальних військових зборів
Після закінчення навчальних
військових зборів працівник повинен приступити до роботи. На перший погляд
жодних дій вчиняти не потрібно, але це не так. Роботодавець має видати наказ
або розпорядження про вихід працівника на роботу, оскільки:
- працівник звільнений від
виконання посадових (робочих) обов’язків на підставі розпорядчого документа,
тому стати до роботи він повинен в порядку звільнення;
- у наказі або розпорядженні про
повернення працівника до виконання посадових (робочих) обов’язків треба
зазначити доручення відповідним структурним підрозділам щодо проведення з
працівником (до початку роботи) попереднього інструктажу з охорони праці та
техніки безпеки, перевірити проходження ним медичного огляду (за необхідності)
тощо;
- на період проходження військових
зборів за працівником зберігався середній заробіток, а після повернення
працівника до виконання посадових (робочих) обов’язків йому буде нараховуватися
заробітна плата. Тому потрібно визначити дату початку нарахування.
- цей розпорядчий документ є
підставою для видання іншого наказу або розпорядження про звільнення
"заміни працівника-військовозобов’язаного" за пунктом 2 статті 36 КЗпП у
зв’язку з закінченням строку трудового договору або відміни переведення, перерозподілу
обов’язків чи внутрішнього (зовнішнього) сумісництва.
При цьому слід мати на увазі, що
звільнення "заміни" (або відміну) необхідно провести хоча б на один
день раніше виходу основного працівника на роботу.
Водночас звертаємо увагу, що при
достроковому закінченні працівником навчальних військових зборів за станом здоров’я, на
підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до
військової служби, роботодавець зобов’язаний враховувати цей висновок під час
прийняття рішення щодо допуску працівника до роботи. Оскільки йому можливо
прийдеться вирішувати питання щодо переведення цього працівника на іншу посаду
або на легшу роботу тощо.
Якщо стан здоров’я працівника
пов'язаний з інвалідністю, то роботодавець зобов’язаний створити для нього
спеціальне робоче місце, а також умови праці з урахуванням індивідуальної
програми реабілітації. До того ж, на роботодавця покладається обов’язок
організовувати навчання та/або перекваліфікацію осіб з інвалідністю.
Звідси випливає, що працівник
повинен надати роботодавцю довідку медико-соціальної експертної комісії;
виписку з акта-огляду медико-соціальної експертної комісії, де вказується
строк, група інвалідності та її причина; а також індивідуальну програму
реабілітації особи з інвалідністю, яка є обов’язковою для виконання всіма
роботодавцями.
При цьому працююча особа з
інвалідністю має право відмовитися працювати в нічний час і надурочно, а також
на її прохання може встановлюватись режим роботи на умовах неповного робочого
дня (тижня).
Невихід на роботу
працівника після закінчення навчальних військових зборів
Якщо
працівник, призваний на навчальні військові збори, після їх закінчення не
приступив до роботи і не виходить на зв’язок, то роботодавець може видати наказ
або розпорядження про припинення нарахування та виплати йому середнього
заробітку. Оскільки гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП
діють тільки у період проходження військових зборів.
Але,
у жодному випадку не можна звільняти працівника за прогул на підставі пункту 4
статті 40 КЗпП. Зазначене обґрунтовується так: КЗпП та іншими законами України
наведено вичерпний перелік підстав припинення трудових правовідносин. Але серед
них не зазначено такої підстави, як відсутність працівника на роботі з
нез’ясованих причин.
Водночас
роботодавцю неможливо застосувати звільнення працівника з роботи відповідно до
пункту 4 статті 40 КЗпП за прогул без поважних причин, оскільки на цей час
невідомі причини відсутності працівника й відповідно їх не можна визнати ані
поважними, ані неповажними. Крім того, звільнення за прогул без поважних причин
- це дисциплінарне стягнення. Застосовуючи його, слід додержувати встановлених
законодавством про працю вимог щодо порядку застосування дисциплінарних
стягнень.
Зокрема,
відповідно до статті 149 КЗпП роботодавець до застосування дисциплінарного
стягнення повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових
пояснень. Оскільки працівник відсутній та місце його перебування невідоме,
роботодавець позбавлений можливості витребувати зазначене вище письмове
пояснення. Слід наголосити, що цією статтею не передбачено умов, за яких таке
письмове пояснення непотрібне.
Таким
чином, через брак доказів щодо відсутності працівника на роботі саме без
поважних причин, а також письмового пояснення порушника трудової дисципліни,
роботодавець, у цій ситуації, не має законодавчих підстав для звільнення
працівника за прогул. Питання щодо його звільнення може розглядатися лише після
появи працівника на роботі чи встановлення його місцезнаходження та з’ясування
причин відсутності.
Попри
усталену практику фіксації прогулу актом про виявлення (встановлення, фіксацію)
прогулу, такий акт не можна розглядати безумовним доказом відсутності
працівника на робочому місці.
Законодавством
не визначено порядку фіксації прогулу роботодавцем чи іншими органами. Саме
тому, будь-який акт вважається таким, що не має офіційного характеру. Факти
викладені у відповідному акті повинні підтверджуватися також іншими доказами.
Так, відсутність працівника на роботі мають також підтверджувати доповідні
записки безпосереднього керівника працівника та табель обліку використання
робочого часу працівників.
Типова
форма № П-5 "Табель обліку використаного робочого
часу", містить пункт "прогули". На основі Табелю
можна встановити, чи внесено відповідні прогули до нього. Якщо прогули не були
внесені, то акт про фіксацію прогулу не може бути використано в якості доказу.
У
табелі обліку використання робочого часу відсутнього працівника слід
проставляти символом "НЗ". що означає "Неявки з нез'ясованих
причин".
Разом
з тим, трудове законодавство не передбачає періоду, протягом якого має вестись
облік неявок з нез’ясованих причин. Теоретично цей період, з одного боку,
законодавчо не обмежений, а з другого - він не може тривати безмежно довго.
Керуючись
правилом аналогії закону, визначеним статтею 8 Цивільного кодексу України,
такий облік має вестися не менше чотирьох місяців, оскільки саме такий строк
установлено пунктом 5 статті 40 КЗпП, що дозволяє роботодавцю звільнити
працівника у зв’язку з його неявкою на роботу внаслідок тимчасової втрати
працездатності.
Одначе
відмінність полягає в тому, що після закінчення чотиримісячного строку та за
умови, що причини відсутності працівника на роботі залишилися нез’ясованими,
роботодавець все ще не має законодавчих підстав для звільнення відсутнього
через нез'ясовані обставини працівника, але може вивести його з облікового
складу штатних працівників підприємства й, отже, не здійснювати обліку його
робочого часу.
Підставою
для невключення працівника до облікової кількості штатних працівників
підприємства може бути підпункт 2.6.7 пункту 2.6 Інструкції зі статистики
кількості працівників, затверджено наказом Державного комітету статистики
України від 28.09.05 № 286, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30
листопада 2005 року за N 1442/11722.
Цим
підпунктом передбачено, що підприємства не включають до облікової кількості
штатних працівників осіб, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до
закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження
адміністрації. Вони виключаються із облікового складу працівників з першого дня
невиходу на роботу.
Дії працівника у разі його звільнення
Якщо роботодавець звільнив
працівника з роботи у зв’язку з призовом на навчальні військові збори на
підставі пункту 3 статті 36 КЗпП (або у період проходження зборів), але
працівник вважає таке звільнення незаконним, оскільки призваний на військові збори на час дії в
Україні особливого періоду, він може звернутися з позовною заявою про вирішення
трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен
був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в
місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Якщо порушено законодавство про
оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення
належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. (частини перша
і друга статті 233 КЗпП).
У разі звільнення без законної
підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який
розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган,
який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику
середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік
(частини перша і друга статті 235 КЗпП).
Звертаємо увагу роботодавців, що
відповідно до статті 235 КЗпП:
- у разі затримки видачі копії
наказу (розпорядження) про звільнення з їх вини працівнику виплачується
середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
- рішення про поновлення на
роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає
трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Варто наголосити, що ураховуючи
зазначені вище гарантії та судову практику, суди стають на сторону працівників
і задовольняють їхні позовні вимоги щодо поновлення на роботі та стягнення
середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
