До такого висновку
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального
суду дійшов, переглядаючи в касаційному порядку справу від 22 грудня 2021 року
(справа № 712/11679/18, провадження № 51-3526 км 20).
Буквально, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного
кримінального суду акцентувала увагу, що при встановленні особи свідка місцевим
судом не дотримано вимог статті 352 Кримінального процесуального кодексу
України (надалі – КПК), однак суд
апеляційної інстанції належної уваги на ці порушення не звернув та не врахував того, що особа свідка не повинна
викликати розумних сумнівів у сторін, а за наявності таких сумнівів відомості
про особу повинні бути підтверджені документально під час судового розгляду
(крім випадків застосування до свідків заходів забезпечення безпеки).
З матеріалів
кримінального провадження вбачалося, що під час судового розгляду захисник,
який не здійснював захист під час досудового розслідування і не брав участі у
допиті свідка в порядку статті 225 КПК, категорично заперечував проти допиту
свідка у зв`язку з відсутністю у допитуваної особи документів, які б дозволили
ідентифікувати її належним чином, а засуджений вказав, що не знає особу, яка
знаходиться у залі судових засідань.
Ані свідком, ані
стороною обвинувачення, від якої виступала свідок, не були надані документи,
які б підтверджували її особу.
Суд апеляційної
інстанції при новому розгляді кримінального провадження не виконав вказівку
суду касаційної інстанції, оскільки не вжив заходів щодо встановлення особи
вказаного свідка та відповідно дійшов до невмотивованих висновків, які вплинули
на ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Тобто, суд апеляційної
інстанції, в порушення вимог частини другої статті 439 КПК, не виконав указівку
суду касаційної інстанції, оскільки не усунув сумнів сторони захисту в особі
свідка, дотриманні судом першої інстанції вимог статті 352 КПК при допиті цього
свідка та прийшов до передчасного висновку, що вказані показання є допустимим
доказом.
Обставини справи
За обставин, викладених
у вироку, громадянина визнано винуватим
у тому, що він в нічний час доби, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння і
знаходячись за місцем свого постійного проживання у квартирі, підійшов до
окремого ліжка, де спала його знайома, та на ґрунті особистих неприязних
стосунків наніс їй чисельні удари кулаками у життєво важливий орган, а саме у
голову, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в
момент заподіяння, внаслідок яких потерпіла померла на місці вчинення злочину.
У касаційній скарзі з
доповненнями захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального
процесуального закону, просив вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної
інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї
позиції зазначав, що огляди місця події (квартири) проведені за відсутності
добровільної згоди її власника та відповідної ухвали слідчого судді, а тому
протоколи, складені за результатами проведення вказаних слідчих дій, є
недопустимими доказами, на які не може посилатися суд при ухваленні судового
рішення.
Недопустимим доказом
захисник вважає і показання свідка, отримані в порядку статті 225 КПК і в
судовому засіданні, у зв'язку з тим, що судом не встановлено належним чином
особу, яку було допитано, не попереджено її про кримінальну відповідальність за
дачу завідомо неправдивих показань та не приведено до присяги.
Щодо порушень, допущених
судом апеляційної інстанції, захисник наполягав на тому, що доводи апеляційної
скарги сторони захисту щодо наведених істотних порушень вимог кримінального
процесуального закону не було розглянуто належним чином, а тому рішення,
постановлене за наслідками апеляційного перегляду, є не вмотивованим, чим
порушено приписи статті 419 КПК.
Крім того, захисник
вказував, що апеляційний суд порушив вимоги статті 439 КПК, оскільки не виконав
указівку Верховного Суду, оскільки не усунув сумнів сторони захисту в особі
свідка та дотриманні судом першої інстанції вимог статті 352 КПК при допиті
цього свідка.
