Кому надаються гарантії при працевлаштуванні
Перелік громадян, які недостатньо
конкурентоспроможні і мають додаткові гарантії у працевлаштуванні, визначено
частиною першою статті 14 Закону України від 05.07.12 № 5067 "Про
зайнятість населення" (надалі –
Закон про зайнятість). До категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні
працевлаштуванню, належать:
1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:
- має на утриманні дитину (дітей)
віком до шести років;
- виховує без одного з подружжя
дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;
- утримує без одного з подружжя
особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з
інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності);
2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким
виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх
замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної
середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої
освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової)
служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий
період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи
служби) і яка вперше приймається на роботу;
5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26
Закону України від 09.07.03 № 1058 "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;
6) особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого
статтею 26 Закону України від 09.07.03 № 1058 "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування";
7) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або
особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
8) учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19-21 частини першої статті 6
Закону України від 22.10.93 № 3551 "Про статус ветеранів війни, гарантії
їх соціального захисту;
9) непрацюючі працездатні особи, які отримують державну соціальну допомогу
малозабезпеченим сім’ям.
Для працевлаштування зазначених у
частині першій цієї статті громадян підприємствам, установам та організаціям з
чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5%
середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний
рік.
Зазначене вище НЕ стосується осіб
з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону
України від 09.07.03 № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування", норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється
згідно із статтею 19 Закону України від 21.03.91 № 875 "Про основи
соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та осіб, указаних у
пункті 9 частини першої цієї статті.
Для працевлаштування осіб, яким
до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.03 № 1058 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування" залишилося 10 і менше років, підприємствам, установам та
організаціям з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб встановлюється
квота у розмірі не менше однієї особи у
середньообліковій чисельності штатних працівників.
Роботодавці самостійно
розраховують квоту, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в
установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на
ринку праці (крім осіб з інвалідністю), та забезпечують їх працевлаштування
самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування
даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Обов'язковою умовою дотримання
роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до
вимог законодавця, про що роботодавці інформують щороку центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та
трудової міграції, у встановленому ним порядку.
Процедуру надання підприємствами,
установами та організаціями (надалі –
підприємство) регіональним та базовим центрам зайнятості, їхнім філіям (надалі - центр зайнятості) інформації
про зайнятість та працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у
сприянні працевлаштуванню, визначає Порядок
надання роботодавцями державній службі зайнятості інформації про зайнятість та
працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні
працевлаштуванню, затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від
16.05.13 № 271, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 31 травня 2013 року за № 841/23373 (надалі – Порядок № 271).
До відома. Підпунктом 1 пункту 1 розділу II Положення про
Державну службу зайнятості, затверджено наказом Міністерства розвитку
економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.20 № 2663, зареєстровано
в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2020 року за № 1305/35588,
встановлено, що основним завданням Служби, зокрема, є реалізація державної
політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту
від безробіття.
Належність громадян до категорій
громадян, які недостатньо конкурентоспроможні і мають додаткові гарантії у
працевлаштуванні та дія квоти протягом відповідного періоду підтверджуються
документами, а саме:
1) копією свідоцтва
про народження дитини для:
- одного з батьків або особи, яка їх замінює і:
- має на утриманні дітей віком до шести років (до
досягнення дітьми (дитиною) шести років). Таке право може використати один із
батьків дітей (дитини) віком до шести
років;
- виховує без одного з подружжя дитину віком до 14
років (до досягнення дитиною 14 років);
- осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою
одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на
роботу (протягом трьох років з дня прийняття на
роботу);
2) копією
пенсійного посвідчення, що містить запис про інвалідність, для:
- одного з батьків або особи, яка їх замінює і:
- виховує без одного з подружжя дитину з
інвалідністю (до досягнення дитиною з інвалідністю 18
років);
- утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю
з дитинства (незалежно від віку) та/або
особу з інвалідністю I групи (незалежно від
причини інвалідності) (до досягнення
батьками пенсійного віку відповідно
до статті 26 Закону України від 09.07.03 № 1058 "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування").
У разі відсутності пенсійного
посвідчення належність громадян до категорій може підтверджуватися одним із
таких документів:
- копією посвідчення особи, яка одержує державну
соціальну допомогу відповідно до Закону України від 16.11.2000 № 2109 "Про державну соціальну
допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю".
Бланк посвідчення (зразок та опис)
наведено в додатках 3, 4 до Порядку оформлення, видачі, обліку та зберігання
посвідчень для осіб, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до законів
України від 16.11.2000 № 2109 "Про державну соціальну допомогу особам з
інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та від 18.05.04 № 1727
"Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та
особам з інвалідністю", затверджено наказом Міністерства соціальної
політики України від 11.01.19 № 35, зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 06 лютого 2019 року за № 130/33101.
Звертаємо
увагу, пунктом 3 цього наказу встановлено, що посвідчення, видані до набрання
чинності цим наказом (набрання чинності, відбулась 01.03.2019) дійсні до
закінчення їх строку дії або до заміни їх в установленому порядку на нові.
Оскільки, наказ Міністерства
праці та соціальної політики України від 16.11.07 № 612 "Про затвердження
Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які
одержують державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України "Про
державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам",
зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2007 року за №
1349/14616 (зі змінами) визнаний таким, що втратив чинність.
- копією форми № 080/о "Медичний висновок про
дитину з інвалідністю віком до 18 років", затверджено наказом Міністерства
охорони здоров’я України від 04.12.01 № 482, зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 10 січня 2002 року за № 11/6299;
- копією форми первинної облікової документації №
157-1/о "Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною
комісією", затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30.07.12 № 577, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012
року за № 1504/21816.
Крім документів, зазначених вище, належність громадян до категорій:
- для особи, яка замінює одного із батьків,
підтверджується копією рішення місцевого органу виконавчої влади та органу
місцевого самоврядування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною
або рішення суду;
- одинокої матері
(батька) - довідкою про отримання (неотримання) допомоги за формою,
наведеною у додатку 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових
справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затверджено наказом
Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.06 № 345,
зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за №
1098/12972;
3) копією витягу з
електронної обліково-статистичної картки дитини за формою,
затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 28.12.15 № 1256, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2016 року за №
380/28510, - для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (до досягнення ними 18-річного віку);
4) копією довідки
про звільнення за формою, наведеною у додатку 9 до Інструкції про
роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням
судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затверджено
наказом Міністерства юстиції України від 08.06.12 № 847/5, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269, - для осіб,
звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, які після
звільнення не перебували у трудових відносинах (до припинення трудових відносин з роботодавцем, який прийняв їх на роботу);
5) копією диплома
або іншого документа про освіту - для молоді
віком до 35 років, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх,
професійно-технічних і вищих навчальних закладах (протягом шести місяців після
закінчення або припинення навчання) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);
6) копією
військового квитка - для молоді віком до 35 років,
яка звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової)
служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення служби) і яка
вперше приймається на роботу (протягом трьох
років з дня укладення першого трудового договору після звільнення зі строкової військової
або альтернативної (невійськової) служби);
7) копією
посвідчення учасника бойових дій, зразок якого наведено в додатку
2 до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.94 № 302 "Про порядок
видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", - для учасників
бойових дій (до припинення трудових відносин з
роботодавцем, який прийняв їх на роботу).
Водночас взяти
до відома, що Міністерством соціальної політики України щодо
зарахування у квоту для працевлаштування одного з батьків, який має на
утриманні дитину віком до 6 років повідомлено.
Відповідно до частини третьої
статті 14 Закону про зайнятість роботодавцями самостійно розраховується квота
для забезпечення додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню громадян.
Для можливості забезпечення виконання
роботодавцем вимог щодо дотримання визначеної Законом про зайнятість квоти із
працевлаштування категорій громадян, що мають додаткові гарантії, за рахунок
працевлаштування одного з батьків, що має на утриманні дітей віком до шести
років, достатньою умовою може бути письмове підтвердження роботодавця про умови
працевлаштування іншого з батьків (лист від 29.08.2013 № 682/021/106-13).
Розрахунок квоти
Квота - норматив працевлаштування
громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону про зайнятість (крім осіб з інвалідністю), у
розмірі:
- 5 відсотків середньооблікової
чисельності штатних працівників за попередній календарний рік для
підприємств, установ та організацій з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб;
- не менше однієї особи у
середньообліковій чисельності штатних працівників для підприємств,
установ та організацій з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб для працевлаштування осіб, яким до настання
права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.03 №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
залишилося 10 і менше років (пункт 1.3 Порядку № 271).
Середньооблікова чисельність
штатних працівників розраховується відповідно до Інструкції зі статистики
кількості працівників, затверджено наказом Державного комітету статистики
України від 28.09.05 № 286, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада
2005 року за № 1442/11722 (надалі –
Інструкція зі статистики), у частині визначення показника середньооблікової
кількості штатних працівників.
Відповідно до розділу 3 Інструкції зі статистики середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на
підставі щоденних даних про облікову
кількість штатних працівників,
які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом,
переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.
Облікова кількість штатних
працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання
робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників,
які з'явились або не з'явились на роботу.
Середньооблікова кількість
штатних працівників за місяць обчислюється
шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за
кожний календарний день звітного місяця, тобто з 01 по 30 або 31 число (для
лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення
одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний,
святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за
попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і
неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний
з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового
складу за робочий день, що їм передував.
При обчисленні
середньооблікової кількості штатних
працівників облікового складу
враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах
2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у
зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею
віку, передбаченого чинним
законодавством або колективним
договором підприємства, включаючи тих,
які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку
(підпункти 2.5.8 - 2.5.9
Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.
Отже, до облікової кількості включаються
штатні працівники, які:
- фактично з'явилися на роботу, включаючи тих, які не працювали з причин простою;
- прийняті на роботу з випробувальним строком;
- прийняті або переведені за ініціативою
адміністрації на роботу на неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
В обліковій кількості
ці працівники враховуються за
кожний календарний день як цілі одиниці, включаючи неробочі дні тижня, що
обумовлені при зарахуванні на роботу.
До працівників, прийнятих та
переведених на роботу на неповний робочий день
(тиждень), не належать ті категорії працівників, яким відповідно до
законодавства встановлюється скорочена
тривалість робочого часу, зокрема:
- працівники, молодші 18 років;
- зайняті на роботах зі шкідливими умовами
праці;
- жінки, яким надані додаткові
перерви у роботі для годування дитини, інші категорії працівників;
- перебувають
у службових відрядженнях,
включаючи закордонні;
- уклали трудовий договір із підприємством про
виконання роботи вдома особистою працею (надомники). До облікової кількості
штатних працівників надомники включаються за кожний календарний день як цілі
одиниці;
- прийняті для заміщення працівників, які тимчасово відсутні (через
хворобу, відпустку у зв'язку з
вагітністю та пологами, відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку,
встановленого чинним законодавством або колективним договором, та з інших причин);
- працюють згідно
з договорами (розпорядженнями, наказами) за межами підприємства;
- направлені для виконання робіт вахтовим методом;
- прийняті на постійну роботу за направленням
державної служби зайнятості згідно з договором з роботодавцем про надання
дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних;
- іноземні громадяни, якщо вони оформлені згідно з
національним законодавством та одержують заробітну плату;
- студенти
денних відділень навчальних закладів, аспіранти, а також учні
професійно-технічних навчальних закладів, з якими укладені трудові договори.
В облікову кількість працівників включаються також
працівники, які були тимчасово відсутні з таких причин:
- не з'явились
на роботу через хворобу (протягом всього періоду захворювання до
повернення на роботу відповідно до листків непрацездатності або до вибуття
через інвалідність);
- у
зв'язку з виконанням
державних або громадських
обов'язків;
- тимчасово переведені на роботу
на інше підприємство на підставі
договорів між суб'єктами господарювання;
- направлені з відривом від виробництва до
навчальних закладів для підвищення
кваліфікації або оволодіння новою професією (спеціальністю), перепідготовки та стажування на інші
підприємства або за кордон;
- навчаються у навчальних закладах, аспірантурах, та
перебувають у відпустках у зв'язку з
навчанням, вступом до навчальних закладів або які не з'явилися на роботу
в надані їм додаткові вільні дні, незалежно від їхньої
оплати;
- перебувають у щорічних основних та додаткових,
творчих відпустках, що надані відповідно
до законодавства, колективного договору та трудового договору (контракту);
- перебувають
у відпустках без збереження
заробітної плати за згодою сторін та в
інших випадках, передбачених законодавством, а також у відпустках з ініціативи
адміністрації;
- мають
вихідний день згідно з графіком роботи підприємства;
- одержали
день відпочинку за
роботу у вихідні та святкові і неробочі дні;
- беруть участь у страйках;
- здійснили прогули;
- відсторонені від виконання повноважень;
- перебувають під слідством до рішення суду.
Рух працівників
характеризується показниками їхнього обороту та постійності.
Кількість працівників, які
перебували в обліковому складі весь рік,
визначається так: із облікової
кількості штатних працівників на 01
січня виключається кількість
працівників, які вибули впродовж року (крім переведених на інші
підприємства), але не виключаються працівники,
які вибули із
числа прийнятих у звітному році, оскільки в обліковому складі
штатних працівників на 01 січня їх не було.
Відповідно до пункту 2.4 Порядку
№ 271 працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні
працевлаштуванню, може здійснюватися роботодавцями самостійно або за сприяння
центрів зайнятості.
Для укомплектування вакансій
роботодавці подають інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у тому
числі з урахуванням потреби для осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні
працевлаштуванню.
Роботодавці щороку,
не пізніше 01
лютого після звітного року, подають центру зайнятості
інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові
гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Заповнення інформації про зайнятість і працевлаштування громадян
Інформація про зайнятість і
працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні
працевлаштуванню за 20__ рік, подається за формою, наведеною в додатку до
Порядку № 271.
Варто наголосити,
що нормативно-правові акти не містять рекомендацій про можливі способи її подання.
Тому вважаємо, що подавати Інформацію потрібно особисто на паперових носіях у
двох примірниках (перший – відповідному центру зайнятості, другий - залишається
на підприємстві з відміткою про її прийняття).
Стосовно заповнення форми Інформації:
- у рядку 01 зазначається середньооблікова
чисельність штатних працівників за календарний рік, що передує звітному;
- у рядку 02 зазначається середньооблікова
чисельність штатних працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні
працевлаштуванню відповідно до статті 14 Закону про зайнятість та працювали на
умовах повної зайнятості у звітному році;
- у рядку 03 зазначається розрахункова чисельність
працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі
5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний
рік. Округлення результатів обчислень здійснюється за таким правилом:
округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше
або дорівнює "4", вона відкидається; якщо більше або дорівнює
"5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю;
- у рядку 04
зазначається середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік;
- у рядку 05
зазначається середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний рік,
яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону
України від 09.07.03 № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" залишилося 10 і менше років;
- у рядку 06 вказується чисельність громадян, яких планується
працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти.
Інформація підписується
керівником (відповідальною особою за подання інформації) підприємства,
установи, організації. Зазначаються прізвище, ініціали та дата складання.
