Якщо працівника спеціально направляли у відрядження для роботи у вихідний, то він має право на оплату такого дня в подвійному розмірі середнього заробітку або отримання іншого дня відпочинку.
Відповідно до пункту 10 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 (в редакції відповідного наказу від 17.03.11 N 362, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2011 року за № 410/19148) (надалі - Інструкція № 59) якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується згідно з чинним законодавством. Зазначений норматив обов’язковий до застосування лише бюджетними установами та організаціями, тому інші підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання, мають право використовувати його як довідковий. На це вказувала і Державна податкова адміністрація України, зокрема, у листах від 31.03.12 № 5742/6/15-1415 і від 07.09.11 № 10077/5/15-1216.
Пунктами 11-13 Інструкції № 59 встановлено: якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку; якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин; питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Стаття 71 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) забороняє залучати працівників до роботи у вихідні (крім деяких зазначених у ній винятків, серед яких ліквідація наслідків стихійного лиха тощо). Тож у випадку направлення працівника у відрядження, де він буде змушений працювати у свій вихідний, лише наказу буде недостатньо. Аби усе було законно, варто отримати письмову згоду відрядженого, тобто для цього згодиться автограф та напис "Згоден" у наказі про відрядження, де зазначать, що він зобов’язаний працювати у вихідні (святкові, неробочі) дні під час службової поїздки.
Міністерством соціальної політики України з цього питання надано роз'яснення (лист від 26.04.13 № 478/13/84-13), що компенсація за роботу у відрядженні у вихідні дні проводиться відповідно до статей 72,73 і 107 КЗпП. Одночасно зазначено, якщо працівники, направлені у відрядження спеціально для роботи у вихідний день, зобов'язані працювати в ці дні, якщо це прямо обумовлено в наказі про відрядження.
Тож за день роботи, коли у працівника повинен би бути вихідний, за згодою сторін виплачують подвійний розмір середнього заробітку або надають інший день відпочинку, про що вказується безпосередньо в наказі про відрядження та/або ж у заяві від працівника.
Відповідно до статті 121 КЗпП працівниками, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і її розмір не може бути нижчим середнього заробітку.
Оплату за роботу у вихідний визначають за статтею 107 КЗпП, зокрема, робота у святковий і неробочий день оплачується в подвійному розмірі:
- відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
- співробітникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день була в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо працювали понад місячну норму.
Оплата в подвійному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у вихідний день.
