Відповідно до статті 1 Закону України від 22.06.12 № 5026 "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності" роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.
Час відпочинку - це встановлений чинними нормативно-правовими актами з питань праці, зокрема, розділом V Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) час, протягом якого працівники вільні від виконання трудових обов'язків і який вони можуть використовувати на власний розсуд.
Основними видами відпочинку є: перерви протягом робочого дня; щоденний відпочинок (перерви між робочими днями); щотижневі дні відпочинку; святкові й неробочі дні; відпустки.
Перерви протягом робочого дня і щоденний відпочинок
Відповідно до статті 66 КЗпП працівнику протягом робочого дня може надаватися перерва для відпочинку й харчування тривалістю не більше двох годин, яка не включається в робочий час.
Вона має надаватися, як правило, через 4 години після початку робіт. Час початку й закінчення перерви встановлюється статутом, колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації (надалі - підприємство). Працівники можуть використовувати час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть також відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де за умовами виробництва перерву встановити не можна, працівникові має бути надано можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом підприємства.
На практиці перерва для відпочинку і харчування встановлюється, як правило, тривалістю від 30 хвилин до 1 години залежно від конкретних умов для цього та графіків змінної роботи, що діють на підприємстві.
Напередодні святкових, неробочих і вихідних днів за погодженням роботодавця з профспілковим органом роботи тривалістю більше ніж 6 годин можуть виконуватися без перерви для відпочинку і харчування.
Для деяких категорій працівників, крім цього, встановлюються перерви, що мають спеціальне призначення і включаються в робочий час із відповідною оплатою їх.
До них належать перерви для:
- годування дитини (стаття 183 КЗпП);
- обігріву і відпочинку (стаття 168 КЗпП);
- працівників зі шкідливими умовами праці тощо.
Перерви в роботі для обігріву і відпочинку надаються, як правило, працівникам, які працюють на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам і деяким іншим категоріям працівників. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний обладнувати помешкання для обігріву й відпочинку працівників.
Перерви для обігріву застосовуються залежно від температури повітря й сили вітру на місці роботи. Порядок надання перерв для обігріву і відпочинку регламентується колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Перерви, пов'язані зі шкідливими умовами праці, встановлюються правилами з техніки безпеки і виробничої санітарії. Такі перерви надаються на роботах у каналізаційних мережах, місцях, пов'язаних з вібрацією, тощо.
Щоденний відпочинок - це відпочинок між робочими днями (змінами). Тривалість щоденного відпочинку має, разом із часом перерви для відпочинку й харчування, становити не менше подвійної тривалості роботи в попередній робочий день.
При вахтовому методі організації праці тривалість щоденного відпочинку в окремих випадках може бути зменшено до 12 годин із компенсацією в подальшому невикористаного щоденного і щотижневого відпочинку (шляхом підсумовування їх) як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду (тижня, місяця, кварталу, року).
Щотижневий безперервний відпочинок
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не меншою 42 годин (стаття 70 КЗпП). При підсумованому обліку робочого часу тривалість безперервного щотижневого відпочинку за визначений відрізок часу може бути більшою або меншою 42 годин, однак у середньому за обліковий період не може бути меншою 42 годин.
При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо це не встановлено законодавством, визначається графіком роботи підприємства узгодженим із профспілковим органом підприємства і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем (стаття 67 КЗпП).
У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73 КЗпП) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Працівники, які перебувають у відрядженні, користуються вихідними днями відповідно до режиму роботи того підприємства, куди їх відряджено.
На підприємствах, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї і інші), вихідні дні встановлюються місцевими радами.
Якщо підприємства, установи, організації, що виконують роботи з обслуговування населення, працюють щодня, то для їхніх працівників, як правило, встановлюється інший вихідний день, суміжний із загальним вихідним днем.
На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства (стаття 69 КЗпП).
Графік змінності регулярно змінюється з таким розрахунком, щоб вихідні дні кожної групи працівників по черзі припадали на різні дні тижня.
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового органу підприємства, установи, організації лише у виняткових випадках:
- для запобігання суспільному або стихійному лихові, виробничій аварії і негайного усунення їхніх результатів;
- для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи суспільного майна;
- для виконання невідкладних, заздалегідь не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить надалі нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їхніх окремих підрозділів;
- для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт із метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Притягнення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця (стаття 71 КЗпП).
Забороняється залучати до роботи у вихідні дні:
- вагітних жінок;
- жінок, які мають дітей віком до 3 років (стаття 176 КЗпП);
- працівників, які не досягли 18 років (стаття 192 КЗпП).
Робота вихідного дня може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі (стаття 72 КЗпП).
Святкові і неробочі дні (стаття 73 КЗпП)
- 1 січня — Новий рік
- 7 січня — Різдво Христове
- 8 березня — Міжнародний жіночий день
- 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих
- 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)
- 28 червня — День Конституції України
- 24 серпня — День незалежності України
- 14 жовтня — День захисника України.
Робота також не провадиться в дні релігійних свят:
- 7 січня — Різдво Христове
- один день (неділя) — Пасха (Великдень)
- один день (неділя) — Трійця.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.
У дні, зазначені вище, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 КЗпП. Робота компенсується відповідно до статті 107 КЗпП.
