З 01 січня 2016 року фізичні особи-підприємці платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок у розмірі 22% із суми якого, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.14 № 675 "Про затвердження пропорцій єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (в редакції відповідної постанови від 18.02.16 № 85), здійснюється розподіл на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а отже мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону України від 23.09.99 № 1105 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №1105) за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - Фонд) за умови сплати єдиного внеску.
Із переліку платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску (абзаци другий та четвертий частини першої статті 10 Закону України від 08.07.10 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464)) вилучені такі особи, як фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; громадяни України, які працюють за межами України. Вказаним особам, окрім громадян України, які працюють за межами України, частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464 передбачена сплата єдиного внеску у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього закону бази нарахування єдиного внеску та у строки визначені частиною восьмою статті 9 цього закону.
Частиною третьою статті 19 Закону № 1105 установлено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною із отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.
Обчислення середньоденного доходу для розрахунку страхових виплат фізичними особами – платниками єдиного внеску здійснюється відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (надалі - Порядок № 1266).
За пунктом 32 Порядку № 1266 середній дохід для допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів страхувальника обчислюється страхувальниками на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.
Фізичні особи-платники єдиного внеску, які мали укладені договори добровільного страхування на період 2015-2016 рік, розрахунковий період необхідно визначати враховуючи у тому числі місяці добровільного страхування в 2015 році.
Якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середній дохід визначається для розрахунку:
- допомоги по тимчасовій непрацездатності(крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов’язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця –виходячи з нарахованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку;
- допомоги по вагітності та пологах- виходячи з нарахованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Тобто, для фізичних осіб - платників єдиного внеску, які у 2015 році не підпадали під загальнообов’язкове державне соціальне страхування (не працювали за наймом ) або не брали участь у добровільному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, повинно бути застосовано вищезазначене обмеження розміру допомоги.
Ураховуючи те, що розрахунок страхових виплат повинен здійснюватися на підставі відомостей, що включаються до звіту зазначеного в пункті 32 Порядку № 1266, а також те, що отримання даних робочими органами Фонду з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування до завершення звітного періоду є неможливим, а тому розрахунок матеріального забезпечення фізичними особами - платниками єдиного внеску до моменту наповнення реєстру необхідно здійснювати із розміру мінімальної заробітної плати на момент настання страхового випадку. При цьому, з метою контролю за використанням коштів Фонду, таким особам необхідно для перерахування матеріального забезпечення додавати до заяви-розрахунку довідку з територіального фіскального органу про сплату єдиного внеску або копії квитанцій про сплату єдиного внеску за розрахунковий період, а також копію листка непрацездатності.
Фінансування матеріального забезпечення фізичним особам - платникам єдиного внеску здійснюватиметься на підставі заяви-розрахунку, форма якої затверджена Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління Фонду від 22.12.10 № 26, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 року за N 111/18849.
Члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, як і раніше, мають право на добровільну сплату єдиного внеску відповідно до статті 10 Закону № 2464, а також із цього закону не виключено частину четверту статті 4, відповідно до якої фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, звільнено від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Виплата допомоги на поховання у разі смерті фізичної особи-підприємця
Відповідно до абзаців третього-четвертого частини восьмої статті 9 Закону України від 08.07.10 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для фізичних осіб-підприємців - платників єдиного внеску визначено спеціальні строки сплати єдиного внеску. Тобто, платники єдиного внеску (пункт 4 частини першої статті 4), зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, а платники єдиного внеску (пункт 5 частини першої статті 4), зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року.
Право на матеріальне забезпечення, відповідно до статті 19 Закону України від 23.09.99 № 1105 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", особи які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності), мають за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом. Отже, фізичні особи-підприємці право на матеріальне забезпечення фактично будуть набувати після сплати єдиного внеску.
Неузгодженість норм законів № 2464 і № 1105 у частині строків сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями - платниками єдиного внеску не дає можливості здійснення виплати матеріального забезпечення (допомоги на поховання) у разі смерті фізичної особи-підприємця-платника єдиного внеску.
У зв’язку з цим, Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважає, що для реалізації права на отримання допомоги на поховання фізичної особи-підприємця - платника єдиного внеску, вона повинна надаватися члену її сім’ї або іншій юридичній чи фізичній особі, яка здійснила поховання (стаття 27 Закону №1105). У цьому випадку допомога надається і у разі якщо на момент смерті фізичної особи (платника єдиного внеску) ще не настав строк сплати єдиного внеску, визначений частиною восьмою статті 9 Закону №2464, і ураховуючи об'єктивні причини, вже не буде сплачено.
Водночас слід зазначити, що у зв’язку із смертю фізичної особи (платника єдиного внеску) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вноситься запис про припинення такої фізичної особи- платника єдиного внеску, а отже надання допомоги на поховання повинно здійснюватися на підставі Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця , що має найманих працівників, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 03.04.12 №16, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 червня 2012 року за № 923/21235, за місцем його реєстрації.
