Верховною Радою України зареєстровано проект закону (№ 5208 від 03.10.2016) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку надання відпусток". Суб'єктом права законодавчої ініціативи є Кабінет Міністрів України.
За прогнозом результатів від впровадження відповідних змін, зазначених у пояснювальної записці до законопроекту, вважається, що його прийняття дасть змогу запобігати накопиченню не використаних за декілька років днів щорічних відпусток,
додаткових відпусток працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину -
інваліда з дитинства підгрупи А I групи. Зазначені відпустки будуть
використовуватися своєчасно і за призначенням, для зміцнення здоров’я, відновлення працездатності, а
також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та
інтересів. Також реалізація акта сприятиме зменшенню навантаження на фонд
оплати праці та посиленню відповідальності роботодавців за порушення порядку
надання всіх видів відпусток.
Отже, проектом закону пропонується:
1. Внести зміни до Кодексу законів про працю України та Закону України "Про відпустки" стосовно виплати грошової компенсації за решту днів щорічної відпустки, що перевищують 24 календарні дні, які своєчасно не були використані працівниками, що припинить практику надмірного накопичення щорічних відпусток за декілька років і зменшить навантаження на фонд оплати праці.
Отже, проектом закону пропонується:
1. Внести зміни до Кодексу законів про працю України та Закону України "Про відпустки" стосовно виплати грошової компенсації за решту днів щорічної відпустки, що перевищують 24 календарні дні, які своєчасно не були використані працівниками, що припинить практику надмірного накопичення щорічних відпусток за декілька років і зменшить навантаження на фонд оплати праці.
3. Врегулювати порядок та умови надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи з метою її своєчасного та цільового використання, тобто в обов’язковому порядку надавати їх (за письмовими заявами) понад щорічні відпустки, а також понад щорічні відпустки, установлені іншими нормативно-правовими актами, переносити на інший період або подовжувати.
4. Збільшити тривалість (з 15 до 30) відпустки без збереження заробітної плати, яка надається за угодою сторін трудового договору (як зазначено "у зв’язку з неодноразовими зверненнями громадян").
5. Збільшити відповідальність роботодавців за порушення порядку надання (компенсації) відпусток шляхом внесення відповідних доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
*********************
Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо порядку надання відпусток
____________________________________________
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :
І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):
1) у статті 83:
частину першу після слів “а також” доповнити словами і цифрами “за всі дні не використаної в році звільнення (в тому числі перенесеної на рік звільнення у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу)”;
друге речення частини четвертої викласти в такій редакції: “При цьому тривалість наданої щорічної відпустки в робочому році, за який виплачується грошова компенсація, не повинна бути меншою ніж 24 календарні дні.”;
частину шосту викласти в такій редакції:
“У разі невикористання працівником щорічної відпустки у строк, визначений частиною п’ятою статті 80 цього Кодексу, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний виплатити працівнику протягом місяця після закінчення такого строку грошову компенсацію за решту днів цієї відпустки, що перевищують 24 календарних дні.”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“У разі смерті працівника грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічних відпусток, а також не використані в році смерті дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи, виплачується членам його сім’ї, а в разі їх відсутності — включається до складу спадщини.”;
2) частину третю статті 1821 викласти в такій редакції:
“Зазначена в частині першій цієї статті відпустка надається працівникам в обов’язковому порядку за їх письмовими заявами понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується в порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу. Право на таку відпустку настає в календарному році, в якому виникають підстави, зазначені в частині першій цієї статті, та зберігається в календарному році, в якому ці підстави втрачаються. Така відпустка, не використана в поточному календарному році, на наступний рік не переноситься, крім випадків, визначених статтею 80 цього Кодексу (коли така відпустка має бути використана не пізніше ніж до кінця наступного календарного року).”;
3) у статті 216:
абзац перший частини першої після слів “формами навчання” доповнити словами “(здобувають наступний рівень освіти)”;
доповнити статтю після частини п’ятої новими частинами такого змісту:
“Працівникам, які вперше здобувають вищу освіту (наступний рівень вищої освіти) та одночасно навчаються в декількох вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, додаткова оплачувана відпустка надається в одному із навчальних закладів за їх вибором.
Працівникам з вищою освітою, які здобувають другу (наступну) вищу освіту, додаткова оплачувана відпустка надається лише в разі їх направлення на навчання власником або уповноваженим ним органом.”.
У зв’язку з цим частину шосту вважати частиною восьмою.
2. Частину першу статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до
№ 51, ст. 1122) після слів “не в повному обсязі” доповнити словами
“, терміну виплати заробітної плати (грошової компенсації) за відпустку чи її частину”.
3. У Законі України “Про відпустки” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 2, ст. 4; 2000 р., № 51—52, ст. 449; 2005 р., № 9, ст. 178, № 26, ст. 353; 2009 р., № 7, ст. 70; 2010 р., № 20, ст. 204, № 31, ст. 417; 2015 р., № 10, ст. 62, ст. 63, № 30, ст. 272; 2016 р., № 26, ст. 515):
1) у статті 3:
перше речення частини першої після слів “невикористану відпустку” доповнити словами “за поточний рік”;
перше речення частини другої після слів “невикористана відпустка” доповнити словами “за поточний рік”;
2) у статті 15:
абзац перший частини першої після слів “формами навчання” доповнити словами “(здобувають наступний рівень освіти)”;
доповнити статтю після частини п’ятої новими частинами такого змісту:
“Працівникам, які вперше здобувають вищу освіту (наступний рівень вищої освіти) та одночасно навчаються в декількох вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, додаткова оплачувана відпустка надається в одному із навчальних закладів за їх вибором.
Працівникам з вищою освітою, які здобувають другу (наступну) вищу освіту, додаткова оплачувана відпустка надається лише в разі їх направлення на навчання власником або уповноваженим ним органом, якщо інше не передбачено колективним чи трудовим договором.”.
У зв’язку з цим частину шосту вважати частиною восьмою;
3) частину сьому статті 20 викласти в такій редакції:
“Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або
повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи, в обов’язковому порядку надаються за їх письмовими заявами понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону. Право на таку відпустку настає в календарному році, в якому виникають підстави, зазначені в частині першій статті 19 цього Закону, та зберігається в календарному році, в якому ці підстави втрачаються. Така відпустка, не використана в поточному календарному році, на наступний рік не переноситься, крім випадків, визначених статтею 11 цього Закону (коли така відпустка має бути використана не пізніше ніж до кінця наступного календарного року).”;
4) у статті 24:
частину першу після слів “а також” доповнити словами і цифрами “за всі дні не використаної в році звільнення (в тому числі перенесеної на рік звільнення у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону)”;
друге речення частини четвертої викласти в такій редакції: “При цьому тривалість наданої щорічної відпустки в робочому році, за який виплачується грошова компенсація, не повинна становити менш як 24 календарні дні.”;
доповнити статтю після частини п’ятої новою частиною такого змісту:
“У разі невикористання працівником щорічної відпустки у строк, визначений частиною п’ятою статті 11 цього Закону, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний виплатити працівнику протягом місяця після закінчення такого строку грошову компенсацію за решту днів цієї відпустки, що перевищують 24 календарні дні.”.
У зв’язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою;
частину сьому викласти в такій редакції:
“У разі смерті працівника грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічних відпусток, а також не використані в році смерті дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи, виплачується членам його сім’ї, а в разі їх відсутності — включається до складу спадщини.”;
5) частину першу статті 25 доповнити пунктом 121 такого змісту:
“121) працівникам, які успішно здобувають другу (наступну) вищу освіту у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, навчальних закладах післядипломної освіти без направлення на навчання власником або уповноваженим ним органом, на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків, іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (дипломної роботи), — тривалістю, визначеною частинами першою, другою і п’ятою статті 15 цього Закону;”;
6) у частині першій статті 26 цифри “15” замінити цифрами “30”.
ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
