Відповідно до Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань, Секретаріату ВЦПРС, Міністерства охорони здоров’я СРСР від 31.12.87 № 794/33-82 вахтовий метод є особливим режимом роботи, який
застосовується у випадках, коли робота виконується поза місцем постійного
проживання працівника, а можливість його щоденного прибуття до місця проживання
обмежена або виключена (надалі - Основні положення).
Згідно з постановою Верховної Ради України від 12.09.91 № 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" до прийняття відповідних актів на території України застосовуються законодавчі акти Союзу РСР з питань, які не врегульовано законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Основними положеннями передбачено, що за вахтового методу
організації робіт, як правило, встановлюється підсумований облік робочого часу,
а тривалість щоденної роботи (зміни) не має перевищувати 12 годин. Обліковий
період у такому випадку встановлюється колективним договором підприємства для
кожної категорії працівників. Він може встановлюватись у розрахунку на місяць,
квартал, півріччя чи рік. Обліковий період охоплює весь робочий час, час
перебування в дорозі від місця знаходження підприємства або пункту збору до
місця виконання робіт і назад, а також час міжвахтового відпочинку.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.06 № 138 затверджено
С встановлено, що пiдсумований облiк робочого часу запроваджується на безперервно дiючих пiдприємствах, в установах i органiзацiях, а також в окремих виробництвах, цехах, дiльницях, вiддiленнях i на деяких видах робiт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорiї працiвникiв щоденна або тижнева тривалiсть робочого часу.
Робочий час і час відпочинку в межах облікового періоду регламентується
графіком роботи на вахті, який затверджується роботодавцем за погодженням із
профспілковою організацією (а в разі її відсутності може бути передбачено в
колективному договорі) і доводиться до працівників не пізніше, ніж за місяць до
набрання ним чинності.
Підсумований облік робочого часу кожного працівника
здійснюється за табелем виходу на роботу. Крім табеля обліку робочого часу,
роботодавець зобов’язаний вести спеціальний облік робочого часу і часу
відпочинку кожного працівника, який працює за вахтовим методом, по місяцях, а
також наростаючим підсумком за весь обліковий період з метою визначення
понадурочних робіт, не компенсованих днями відпочинку.
Вiдповiдно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 № 1266 (надалі - Порядок № 1266) у разі підсумованого обліку робочого часу оплата листка
непрацездатності розраховується, виходячи із середньогодинної заробітної
плати за відпрацьований у розрахунковому періоді час, яка обчислюється шляхом
ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість
відпрацьованих робочих годин у розрахунковому періоді згідно з графіком
змінності застрахованої особи та табелем обліку робочого часу.
Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня
заробітна плата застрахованої особи для оплати листка непрацездатності, є
період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового
випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові
внески (після 01.01.2011 року - єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування). Таким періодом є останні шість
календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому
стався страховий випадок (пункти 3 і 4 Порядку № 1266). Якщо працівник перебував у
трудових відносинах з роботодавцем перед настанням тимчасової непрацездатності
менш як шість календарних місяців, розрахунковим періодом для обчислення
середньої заробітної плати для оплати листка непрацездатності будуть фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено
страхові внески.
Місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа
не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку
з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з
розрахункового періоду (абзац п'ятий пункту 4 Порядку № 1266).
Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові
внески менше, ніж календарний місяць, середня заробітна плата обчислюється за
фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку (абзац перший пункту 6 Порядку № 1266).
Отже, оплату за
листком непрацездатності працівнику слід розраховувати, виходячи із
середньогодинної заробітної плати за відпрацьований вахтовим методом
розрахунковий період. Листок непрацездатності має оплачуватися за робочі години
застрахованої особи, пропущені у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за
графіком роботи, встановленим на момент настання тимчасової непрацездатності. тут
