Верховною Радою України зареєстровано законопроект від 08.12.16 № 5511 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо трудових прав)", який (пояснювальна записка до нього) розроблено з метою удосконалення національного законодавства про працю та зайнятість в частині правового захисту працівників у разі масового звільнення, а також законодавчого врегулювання питань відновлення порушених прав осіб, які зазнали дискримінації у сфері праці, в тому числі на основі расової, етнічної приналежності, сексуальної орієнтації, сімейного стану, наявності інвалідності тощо.
Пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України, зокрема, статтю 22 викласти у новій редакції, а також Закону України від 05.07.12 № 5067 "Про зайнятість населення".
Нова редакція статті 22: "Гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору
Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.
На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язані письмово повідомити про причину такої відмови.
Будь-які прямі або непрямі обмеження прав працівників при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускаються.”
Крім того, запропоновано:
- встановити обов’язок роботодавців повідомляти про заплановане масове вивільнення профспілкового представника та подавати профспілкам необхідну інформацію для розроблення конструктивних заходів зі зменшення масштабу вивільнення на підприємствах і посилення відповідальності за порушення порядку інформування роботодавцем профспілок про масове вивільнення.
Масовим вивільненням з ініціативи роботодавця є одноразове або протягом одного місяця:
вивільнення 10 і більше працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 20 до 100;
вивільнення 10 і більше відсотків працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 100 до 300;
вивільнення 30 і більше працівників у роботодавця з чисельністю працівників 300 і більше.
- передбачити в чинному законодавстві норми щодо недопущення дискримінації в оголошеннях про працевлаштування та щодо надання права особам, які зазнали дискримінації, звернутися до суду із заявою про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
1. Ураховуючи, що в Україні тривалий час діють, ратифіковані Верховною Радою, міжнародні договори (Конвенції з питань захисту прав працівників, обов'язків працедавців у частині недопущення дискримінації найманих осіб тощо), які мають вищу юридичну силу ніж національне законодавство, постає питання: "Для чого цей законопроект?". Отже, нашими працедавцями вже не виконуються (на цей час) правові норми міжнародних договорів (слід відзначити, що деякі навіть не знають про їх наявність) без будь-якої юридично-правової відповідальності.
Міжнародні правові акти про зайнятість
Міжнародні договори України з питань праці, зайнятості...(перелік)
Міжнародні договори України з питань праці, зайнятості...(перелік)
2. Стосовно погодження із профспілковими організаціями звільнення працівників (у тому числі їх масового вивільнення) - у чинних відповідних законах України ця правова норма існує. Проте, на сьогодні, такі організації чи обрані уповноважені представники трудового колективу майже на всіх (у тому числі бюджетних) підприємствах, в установах, організаціях, а також державних органах - відсутні. Під час розгляду судами трудових спорів щодо звільнення, працедавцем до суду надається довідка "...немає".
3. Взагалі незрозуміло словосполучення "щодо надання права особам, які зазнали дискримінації, звернутися до суду із заявою про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди".
- кожен має право на повагу до його гідності - стаття 28;
- права і свободи людини і громадянина захищаються судом - стаття 55:
"Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.
Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань".
Крім цього, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56).
і так далі.......
і так далі.......
