Договір довічного утримання

Чимало питань, особливо у людей похилого віку, виникає щодо договору довічного утримання.

Відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачу) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відчужувач має право вимагати від набувача надання обумовленого договором матеріального забезпечення,  а набувач  несе   зобов’язання – надати  відчужувачу  матеріальне забезпечення  та догляд. В набувача можуть виникнути  два зобов’язання паралельно: забезпечувати  відчужувача утриманням  та забезпечити догляд (довічно), але обов’язок щодо утримання поглинає   зобов’язання з догляду.

Сторонами в договорі  довічного утримання  є  відчужувач  та набувач. Відчужувачем  може бути фізична особа  незалежно від віку  та стану  здоров’я. Набувачем   може  бути  фізична та юридична особа, а можуть бути   кілька фізичних  осіб. Набувачем   майна  за договором   може бути   така особа,  яка  може   і здатна  надати   відчужувачу обумовлене договором матеріальне забезпечення.  Також такий  може бути укладений  відчужувачем  на користь  третьої особи.

Договір довічного утримання (догляду) належить   до договорів, для   яких передбачена  обов'язкова письмова форма  та нотаріальне посвідчення. Недотримання даної вимоги   тягне за собою   визнання   договору недійсним. Нотаріус, завіряючи договір, повинен   перевірити документи, необхідні для відчуження   майна.

Якщо предметом договору є нерухомість, то такий договір  підлягає обов’язковій державній реєстрації. Право власності  на відчужувану  нерухомість переходить  до набувача тільки з моменту  реєстрації договору. 

До відома: Поки що єдина позиція Верховного Суду України, яка досліджує договір довічного утримання, зокрема зобов'язує суди завжди встановлювати в чиїх інтересах такий договір укладався і чи виконувався він (ВСУ від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2891цс15).

Обов'язки  набувача за договором довічного утримання (догляду) 

Набувач  за договором довічного утримання  повинен бути здатним надати відчужувачу   обумовлене   договором належне   матеріальне  забезпечення. Виконання   договору   полягає  у надання  всіх  видів   матеріального  забезпечення  у натурі відповідно  до змісту договору. При укладанні договору  довічного утримання сторони  повинні   визначити   всі види    матеріального  забезпечення, обсяг,  способи та форми. За загальним  правилом  має  бути  визначено вид і кількість  харчування – скільки  разів на добу,  калорійність  та окремі елементи. Оскільки  даний   договір   передбачає  можливість  догляду, то  сторони     мають  чітко визначити, в чому  саме полягатиме догляд. Необхідно  в договорі  визначити  умови, форми, способи  догляду, їх  періодичність, якість та зміст. 

Якщо  у договорі  визначено, що відчужувач   потребує   медичного обслуговування, то  треба вказати, якого  саме – загального чи  спеціального, які  ліки  необхідні, їх кількість і  приблизна вартість. Довічне  утримання  може   надаватися  у чітко   визначеній грошовій сумі, черговість виплат  грошових сум  повинна   бути  визначена в договорі. Набувач  може  надати    будь - яку  необхідну допомогу, яка необхідна відчужувачу.

Однак,  деякі  види   утримання чи матеріального забезпечення   не можна   чітко визначити  заздалегідь  при укладенні договору.  У разі   виникнення   спору, він  повинен  вирішуватися, керуючись  засадами  розумності та справедливості, враховуючи стан відчужувача та необхідні витрати набувача.   

Відповідно до законодавства, набувач  зобов’язаний у разі  смерті   відчужувача поховати  його, навіть  якщо  це не  було передбачено договором  довічного утримання (догляду).   

Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають   бути  справедливо  розподілені між ними та набувачем. 

Також до обов’язків набувача належить забезпечення відчужувача житлом. Тобто у випадку отримання набувачем у власність будинку (квартири) відчужувача, він повинен надати матеріальне забезпечення в натурі. У договорі повинно  бути чітко  визначено:  яку кімнату буде надано відчужувачу, її розмір, місцезнаходження (поверх), опалення (температура в кімнаті), освітлення.  Набувач  зобов’язаний надати відчужувачу житло, не  погіршуючи  при  цьому умов, передбачених   договором  довічного утримання.   

Вартість договору довічного утримання може  виражатися не тільки  в грошовій сумі, а й  у матеріальному   забезпеченні в натурі. Матеріальне забезпечення, яке отримує відчужувач щомісячно, може визначатися в грошовій  сумі, яка у свою чергу підлягає індексації у встановленому законі порядку.    

На майно, відчужуване за договором довічного утримання, у набувача виникає право власності. Але дане право власності обмежене, оскільки  набувач  не має права  до смерті відчужувача  продавати, дарувати, міняти,  передавати в заставу або у власність іншій  особі на підставі іншого правочину. 

Кредитори набувача не мають права звернути стягнення на майно набувача, передане за договором   довічного утримання протягом  життя  відчужувача. Із правом  власності  на майно до набувача    переходить   і ризик  випадкової загибелі  речі. Випадкова   загибель   майна   не звільняє останнього від обов’язків, покладених  на нього  договором.     

Щодо можливості  заміни   набувача   за договором  довічного утримання

Законодавством  передбачена така можливість.

У випадку, коли набувач  у силу певних обставин не в змозі  надалі надавати належне матеріальне  забезпечення відчужувачу, зобов’язання у відповідності до договору можуть перейти  до членів його сім’ї, але для цього  необхідна  обов'язкова згода   відчужувача. Якщо з членів сім’ї  набувача  ніхто не виявить бажання взяти  на себе обов’язки  набувача, то ці обов’язки  можна передати  іншій особі, але  за згодою   відчужувача та членів сім’ї набувача. 

Відчужувач у свою чергу має право заперечувати передання обов’язків набувача  за договором  довічного утримання іншій особі.  У свою чергу  набувач  має право  звернутися до суду  для вирішення цього питання.   

Сторони в договорі  довічного утримання  можуть передбачати  заміну майна, яке було передане набувачу. Тобто набувач та відчужувач за певних обставин, які виникли  у процесі дії договору  довічного утримання можуть домовитися  про заміну речі на іншу. У цьому разі обсяг обов’язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або залишений незмінним.  

Випадки   припинення договору довічного утримання

Договір довічного утримання може бути розірваний на підставі  рішення суду, на вимогу  відчужувача або третьої особи у разі   невиконання або неналежного виконання  набувачем  своїх обов’язків. Невиконання  обов’язків  або неналежне   виконання  обов’язків   не завжди   призводить  до припинення   договору.

Відчужувач  вправі пред'явити позов про відшкодування збитків. У винятковому випадку існує  можливість подати позов не про припинення дії договору довічного утримання, а про обов’язок  набувача  виконати   в натурі  обов’язки, взяті на себе, або про стягнення грошової компенсації всіх видів матеріального забезпечення, вказаних у договорі.  

Набувач  вправі припинити договір  тільки   в тому випадку, коли  через  незалежні   від нього обставини його майнове становище змінилося настільки, що він не в змозі надавати набувачу  належне  матеріальне забезпечення,  обумовлене в договорі.  

Смерть відчужувача майна є однією з умов припинення   договору   довічного утримання.

Правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду) 
У  випадку  припинення дії договору внаслідок невиконання або неналежного виконання набувачем обов’язків за договором довічного утримання передбачена можливість  повернення відчужувачу майна.

Якщо набувач відмовляється добровільно повернути майно, набуте ним за договором, відчужувач має право звернутися до суду. Усі витрати, зроблені набувачем на користь відчужувача не відшкодовуються.  

У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю  його  подальшого  виконання  набувачем з підстав, що мають  істотне значення, суд  може  залишити  за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням  тривалості  часу, протягом якого він  належно  виконував  свої  обов’язки за договором. 

Правові наслідки смерті набувача

Відповідно до договору довічного утримання набувач зобов’язаний утримувати відчужувача довічно. У випадку смерті набувача обов’язки  за договором  довічного утримання переходять до його  спадкоємців. Спадкоємці повинні продовжити утримувати відчужувача згідно з укладеним  договором  довічного утримання. Спадкоємець за заповітом може відмовитися від прийняття майна, що було передане відчужувачу, право власності переходить до  спадкоємця за законом.  

Якщо у набувача немає спадкоємців або вони  відмовилися   від прийняття  майна,  переданого  відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання   автоматично припиняється.

Міністерство юстиції України