Відповідно до статті 22 Закону України від 10.12.2015 №889 "Про державну службу" та з метою добору осіб, здатних професійно виконувати
посадові обов’язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної
служби відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної
служби, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.16 № 246.
Наказом Національного агентства України з питань
державної служби, Міністерства юстиції України від 29.05.17 № 110/1740/5
затверджено оновлений перелік тестових питань для кандидатів на зайняття посади
державної служби.
Кандидати на зайняття вакантної посади державної служби
до 02 липня 2017 року включно проходять тестування згідно з переліком тестових
питань, затвердженим наказом Національного агентства України з питань державної
служби, Міністерства юстиції України від 06.05.16 № 97/1328/5.
Оновлений
перелік тестових питань буде застосовуватися з 03 липня 2017 року.
Питання на перевірку знання спеціального законодавства
(законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про центральні органи
виконавчої влади", "Про адміністративні послуги", "Про місцеві державні
адміністрації", "Про звернення громадян", "Про доступ до публічної інформації", "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", "Про забезпечення
рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", Конвенції про права осіб з
інвалідністю, Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України)
№ з/п
|
Нормативно-правовий
акт
|
Надалі
|
|
1
|
закон №
794
|
||
2
|
закон №
3166
|
||
3
|
закон №
5203
|
||
4
|
закон №
586
|
||
5
|
закон №
393
|
||
6
|
закон №
2939
|
||
7
|
БКУ
|
||
8
|
ПКУ
|
||
9
|
Закон України від 06.09.12 № 5207 "Про засади
запобігання та протидії дискримінації в Україні"
(пункти 92 - 101) |
закон №
5207
|
|
10
|
Закон України від 08.09.05 № 2866 "Про
забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"
(пункти 102 - 111) |
закон №
2866
|
|
11
|
Конвенція про права осіб з інвалідністю (ратифіковано
Законом України від 16.12.09 № 1767. Дата набрання чинності для України:
06.03.2010 року)
(пункти 112 – 120) |
конвенція
|
|
№ з/п
|
Питання
|
Відповідь
|
Норма
|
1
|
Яким
органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України
|
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі
органів виконавчої влади.
|
Стаття 1
(частина перша)
закон №
794
|
До відома. За Конституцією України - Кабінет Міністрів України
не визначено як уряд.
Водночас, Верховна Рада України (вищий орган
законодавчої влади) відповідно до статті 75 Конституції України, - є парламентом.
|
|||
2
|
Перед ким відповідальний
Кабінет Міністрів України
|
Кабінет Міністрів України відповідальний перед
Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний
Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
|
Стаття 1
(частина третя)
закон №
794
|
3
|
Яким
органом є Кабінет Міністрів України
|
Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет
Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу
безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади,
Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації,
спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. |
Стаття 3
(частина третя),
стаття 1
(частина
друга),
закон № 794 |
4
|
Чим
регулюється порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України,
підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання діяльності Кабінету
Міністрів України
|
Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції
України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який
визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки
та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.
|
Стаття 4
(частина третя)
закон №
794
|
- Конституція України від 28.06.1996 року.
- Регламент Кабінету Міністрів України, затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 18.07.07 № 950 (у редакції відповідної постанови
від 09.11.11 № 1156).
|
|||
5
|
Ким
визначається посадовий склад новосформованого Кабінету Міністрів України
|
Посадовий склад (кількість та перелік посад)
новосформованого Кабінету Міністрів України визначається Верховною Радою
України за поданням Прем’єр-міністра України одночасно з призначенням
персонального складу Кабінету Міністрів України у порядку, встановленому
статтею 9 цього Закону.
У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення
про утворення, реорганізацію або ліквідацію міністерства посадовий склад
Кабінету Міністрів України вважається зміненим з дня прийняття такого
рішення.
|
Стаття 6
(частина друга)
закон №
794
|
6
|
До яких
посад належать посади членів Кабінету Міністрів України
|
Посади членів Кабінету Міністрів України належать до
політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та
законодавство про державну службу.
|
Стаття 6
(частина третя)
закон №
794
|
7
|
У якій
кількості за поданням Прем’єр-міністра України Верховна Рада України може
призначати міністрами осіб, які не очолюють міністерства
|
За поданням Прем’єр-міністра України Верховна Рада
України може призначати міністрами осіб, які не очолюють міністерств. До
складу Кабінету Міністрів України може бути призначено не більше двох таких
міністрів.
|
Стаття 6
(частина п’ята)
закон №
794
|
8
|
Хто може
бути членами Кабінету Міністрів України
|
Членами Кабінету Міністрів України можуть бути
громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною
мовою. Не може бути призначена на посаду члена Кабінету Міністрів України
особа, яка має судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку, або на яку протягом
останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення
корупційного правопорушення.
|
Стаття 7
(частина перша)
закон №
794
|
9
|
Що
додається до подання у разі внесення на розгляд Верховної Ради України
подання щодо призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України особи,
яка є народним депутатом України
|
У разі внесення на розгляд Верховної Ради України
подання щодо призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України особи,
яка є народним депутатом України, до подання додається особиста заява
народного депутата України про дострокове припинення ним депутатських
повноважень у разі призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України.
Питання про дострокове припинення повноважень народного депутата України
розглядається невідкладно Верховною Радою України на тому ж пленарному
засіданні після призначення його членом Кабінету Міністрів України.
|
Стаття 7
(частина третя)
закон №
794
|
10
|
Ким
призначається на посаду Прем’єр-міністр України
|
Прем’єр-міністр України призначається на посаду
Верховною Радою України за поданням Президента України.
|
Стаття 8
(частина перша)
закон №
794
|
Закон України від 05.03.99 № 474 "Про вибори Президента
України".
|
|||
11
|
Ким
призначаються на посаду члени Кабінету Міністрів України, крім
Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України і Міністра закордонних
справ України
|
Члени Кабінету Міністрів України, крім Прем’єр-міністра
України, Міністра оборони України і Міністра закордонних справ України,
призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра
України.
|
Стаття 9
(частина перша)
закон №
794
|
12
|
Ким
призначаються на посаду Міністр оборони України і Міністр закордонних справ
України
|
Міністр оборони України і Міністр закордонних справ
України призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням
Президента України.
|
Стаття 9
(частина четверта)
закон №
794
|
13
|
З якого
моменту вступає на посаду член Кабінету Міністрів України
|
Член Кабінету Міністрів України вступає на посаду з
моменту складення ним присяги. Підписаний членом Кабінету Міністрів України
текст присяги зберігається в його особовій справі.
|
Стаття 10
(частина третя)
закон №
794
|
14
|
На чому
базується програма діяльності Кабінету Міністрів України
|
Програма діяльності Кабінету Міністрів України
базується на узгоджених політичних позиціях та програмних завданнях коаліції
депутатських фракцій у Верховній Раді України.
|
Стаття 11
(частина перша)
закон №
794
|
15
|
Яка
підстава є зайвою для відставки Кабінету Міністрів України
|
Відставка Кабінету Міністрів України настає
внаслідок:
1) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри
Кабінету Міністрів України;
2) відставки Прем’єр-міністра України;
3) смерті Прем’єр-міністра України.
|
Стаття 13
закон №
794
|
16
|
Кого
призначає на посаду та звільняє з посади за пропозицією Комісії з питань
вищого корпусу державної служби Кабінет Міністрів України
|
Кабінет Міністрів України призначає на посаду державних
секретарів міністерств, керівників та заступників керівників центральних
органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів
України, за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби за
результатами конкурсу відповідно до законодавства про державну службу.
Звільнення зазначених осіб здійснюється Кабінетом
Міністрів України з підстав, передбачених Кодексом законів про працю України,
законами України від 27.02.14 № 794 "Про Кабінет Міністрів України", від 17.03.2011 № 3166 "Про центральні
органи виконавчої влади", від 10.12.2015 № 889 "Про державну
службу".
|
Стаття 21
(пункт 1
частини сьомої)
закон №
794
|
17
|
Який
документ (документи) подається (подаються) Кабінету Міністрів України
одночасно із звітом про виконання Державного бюджету України за минулий рік
до Верховної Ради України
|
Кабінет Міністрів України одночасно із звітом про
виконання Державного бюджету України за минулий рік подає Верховній Раді
України звіти про хід виконання загальнодержавних програм.
|
Стаття 30
(частина друга)
закон №
794
|
18
|
Хто
представляє інтереси Кабінету Міністрів України у судах
|
Інтереси Кабінету Міністрів України у судах загальної
юрисдикції представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено
законами України або актами Кабінету Міністрів України.
|
Стаття 37
(частина друга)
закон №
794
|
19
|
Які органи
складають систему центральних органів виконавчої влади
|
Систему центральних органів виконавчої влади складають
міністерства України (далі – міністерства) та інші центральні органи
виконавчої влади.
Система центральних органів виконавчої влади є
складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет
Міністрів України.
|
Стаття 1
(частина перша)
закон №
3166
|
20
|
Який
основний принцип організації діяльності міністерств в Україні
|
Міністерства діють за принципом єдиноначальності. Інші
центральні органи виконавчої влади діють за принципом єдиноначальності, якщо
інше не передбачено законом.
|
Стаття 2
(частина друга)
закон №
3166
|
21
|
Хто
затверджує положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої
влади
|
Положення про міністерства, інші центральні органи
виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.
|
Стаття 3
(частина третя)
закон №
3166
|
22
|
Ким
утворюються, реорганізуються та ліквідуються міністерства та інші центральні
органи виконавчої влади
|
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за
поданням Прем’єр-міністра України.
|
Стаття 5
(частина перша)
закон №
3166
|
23
|
Хто
затверджує структуру апарату міністерства
|
Міністр, як керівник міністерства, затверджує структуру
апарату міністерства і його територіальних органів.
|
Стаття 8
(пункт 8 частини другої)
закон №
3166
|
24
|
Ким
призначаються на посади керівники територіальних органів міністерства
|
Керівники територіальних органів міністерства
призначаються на посади та звільняються з посад державним секретарем.
|
Стаття 13
(абзац перший частини п’ятої)
закон №
3166
|
25
|
Який орган
може утворюватися для підготовки рекомендацій щодо виконання завдань
міністерства
|
Для підготовки рекомендацій щодо виконання завдань
міністерства може утворюватися колегія міністерства як
консультативно-дорадчий орган.
|
Стаття 14
(частина перша)
закон №
3166
|
26
|
Які акти
видає міністерство у межах своїх повноважень
|
Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на
виконання Конституції та законів України, актів Президента України та
постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та
законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує
міністр.
|
Стаття 15
(частина перша)
закон №
3166
|
До відома.
- Указ Президента України від 03.10.92 № 493 "Про
державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів
виконавчої влади".
- Положення про державну реєстрацію нормативно-правових
актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731.
- Порядок проведення органами юстиції перевірок стану
додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів
затверджений наказом Міністерства юстиції України від 19.01.12 № 93/5,
зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2012 року за №
67/20380.
- Указ Президента України від 10.06.97 № 503/97 "Про
порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними
чинності".
|
|||
27
|
Ким можуть
бути скасовані повністю чи в окремій частині накази міністерства
|
Накази міністерства можуть бути скасовані Кабінетом
Міністрів України повністю чи в окремій частині.
|
Стаття 15
(частина дев’ята)
закон №
3166
|
28
|
Які
центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій
з реалізації державної політики
|
Центральні органи виконавчої влади утворюються для
виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби,
агентства, інспекції.
|
Стаття 16
(частина перша)
закон №
3166
|
29
|
Хто
затверджує структуру апарату центрального органу виконавчої влади
|
Керівник центрального органу виконавчої влади
затверджує за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність
центрального органу виконавчої влади, структуру апарату центрального органу
виконавчої влади.
|
Стаття 19
(пункт 5 частини четвертої)
закон №
3166
|
30
|
Який орган
відноситься до центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом
|
Центральними органами виконавчої влади зі спеціальним
статусом є:
- Антимонопольний комітет України;
- Фонд державного майна України;
- Державний комітет телебачення і радіомовлення України.
Інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним
статусом можуть бути утворені Кабінетом Міністрів України.
|
Стаття 24
(частина перша)
закон №
3166
|
- Закон України від 26.11.93 № 3659 "Про Антимонопольний комітет
України".
- Закон України від 09.12.11 № 4107 "Про Фонд державного майна
України".
- Постанова Кабінету Міністрів України від 13.08.14 № 341 "Про
затвердження Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення
України".
|
|||
31
|
Що
відбувається з першим заступником міністра та заступником міністра у разі
звільнення міністра
|
У разі звільнення міністра перший заступник міністра та
заступники міністра звільняються з посад Кабінетом Міністрів України.
|
Стаття 9
(абзац третій
частини другої)
закон №
3166
|
32
|
Який
центральний орган виконавчої влади утворюється у разі якщо більшість функцій
центрального органу виконавчої влади складають функції з надання адміністративних
послуг фізичним і юридичним особам
|
У разі якщо більшість функцій центрального органу
виконавчої влади складають функції з надання адміністративних послуг фізичним
і юридичним особам, центральний орган виконавчої влади утворюється як служба.
|
Стаття 17
(абзац другій
частини другої)
закон №
3166
|
33
|
Що є
предметом правового регулювання Закону України "Про адміністративні
послуги"
|
Закон визначає правові засади реалізації прав, свобод і
законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання
адміністративних послуг.
|
Преамбула
закон №
5203
|
34
|
Що таке
адміністративна послуга
|
Адміністративна послуга – результат здійснення владних
повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або
юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або
обов’язків такої особи відповідно до закону.
|
Стаття 1
(пункт 1 частини першої)
закон №
5203
|
35
|
Хто може
бути суб’єктом звернення за отриманням адміністративних послуг
|
Суб'єкт звернення – фізична особа, юридична особа, яка
звертається за отриманням адміністративних послуг.
|
Стаття 1
(пункт 2 частини першої)
закон №
5203
|
36
|
На які
суспільні відносини поширюється дія Закону України "Про адміністративні
послуги"
|
Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини,
пов’язані з наданням адміністративних послуг.
|
Стаття 2
(частина перша)
закон №
5203
|
37
|
Якими
актами визначаються адміністративні послуги
|
Адміністративні послуги визначаються виключно законом.
|
Стаття 5
(частина друга)
закон №
5203
|
38
|
Що мають
право отримати безоплатно суб’єкти звернення в розумінні Закону України "Про
адміністративні послуги"
|
Суб'єкти звернення мають право на безоплатне отримання
інформації про адміністративні послуги та порядок їх надання, що
забезпечується шляхом надання їм безоплатного доступу до Реєстру
адміністративних послуг, розміщеного на Урядовому порталі, функціонування
телефонної довідки та інформування таких суб’єктів через засоби масової
інформації.
|
Стаття 6
(частина перша)
закон №
5203
|
39
|
Яким
органом визначаються вимоги щодо якості надання адміністративних послуг, у
разі якщо суб’єктом надання адміністративної послуги є посадова особа
|
Суб'єкт надання адміністративних послуг може видавати
організаційно-розпорядчі акти про встановлення власних вимог щодо якості
надання адміністративних послуг (визначення кількості годин прийому,
максимального часу очікування у черзі та інших параметрів оцінювання якості
надання адміністративних послуг).
У разі якщо суб’єктом надання адміністративної послуги
є посадова особа, вимоги щодо якості надання адміністративних послуг
визначаються органом, якому вона підпорядковується.
Вимоги, передбачені частинами першою та другою цієї
статті, не можуть погіршувати умови надання адміністративних послуг,
визначені законом.
|
Стаття 7
закон №
5203
|
40
|
Ким
затверджується інформаційна і технологічна картки адміністративної послуги
|
Суб'єктом надання адміністративних послуг на кожну
адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і
технологічна картки, а у разі якщо суб’єктом надання є посадова особа, -
органом, якому вона підпорядковується.
Інформаційна картка адміністративної послуги, що
надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, іншого
державного органу, їх посадовими особами, які уповноважені відповідно до
закону надавати адміністративну послугу, затверджується
на підставі типової інформаційної картки, затвердженої відповідним
центральним органом виконавчої влади, іншим державним органом.
У разі делегування центральним органом виконавчої
влади, іншим державним органом відповідно до закону повноважень з надання
адміністративних послуг органам місцевого самоврядування інформаційна картка
адміністративної послуги, що надається органом, якому делеговані такі
повноваження, затверджується на
підставі типової інформаційної картки, затвердженої центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики щодо
делегованого повноваження.
|
Стаття 8
закон №
5203
|
До відома.
- Типові інформаційні картки адміністративних послуг у
сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають
статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців, затверджено наказом
Міністерства юстиції України від 13.07.16 № 1920/5.
- Інформаційні та технологічні картки адміністративних
послуг з видачі Міністерством юстиції України свідоцтва (повторного
свідоцтва) про право на зайняття нотаріальною діяльністю, а також свідоцтва
про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника
майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджено наказом Міністерства юстиції України від 01.04.13 № 596/5.
- Сайт Центра надання адміністративних послуг - зразки Інформаційних
карток.
|
|||
41
|
Де
оприлюднюється інформаційна картка адміністративної послуги
|
Інформаційна картка адміністративної послуги
розміщується суб’єктом надання адміністративних послуг на його офіційному
веб-сайті та у місці здійснення прийому суб’єктів звернень.
|
Стаття 8
(абзац другій частини четвертої)
закон №
5203
|
42
|
Ким
визначаються вимоги до підготовки технологічної картки адміністративної
послуги
|
Вимоги до підготовки технологічної картки
адміністративної послуги визначаються Кабінетом Міністрів України.
|
Стаття 8
(частина шоста)
закон №
5203
|
Вимоги до підготовки технологічної картки
адміністративної послуги, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.13 № 44.
|
|||
43
|
Ким
надаються адміністративні послуги
|
Суб'єкт надання адміністративної послуги - орган
виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки
Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний
реєстратор, суб’єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону
надавати адміністративні послуги.
|
Стаття 1
(пункт 3 частини першої
закон №
5203
|
Адміністративні послуги надаються суб’єктами надання
адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання
адміністративних послуг.
|
Стаття 9
(абзац перший
частини першої)
закон №
5203
|
||
44
|
У якому
порядку надаються адміністративні послуги в електронній формі
|
Адміністративні послуги в електронній формі надаються
через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через
інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого
самоврядування.
Порядок та вимоги інтеграції інформаційних систем
державних органів та органів місцевого самоврядування з Єдиним державним порталом адміністративних послуг
затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері надання адміністративних послуг, спільно з
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері розвитку електронного урядування.
|
Стаття 9
(абзац другій
частини першої)
закон №
5203
|
45
|
Яка форма
подання заяви на отримання адміністративної послуги
|
Заява на отримання адміністративної послуги подається в
письмовій, усній чи електронній формі.
|
Стаття 9
(частина четверта)
закон №
5203
|
46
|
Який
граничний строк надання адміністративних послуг
|
Граничний строк надання адміністративної послуги визначається
законом.
У разі якщо законом не визначено граничний строк
надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30
календарних днів з дня подання суб’єктом звернення заяви та документів,
необхідних для отримання послуги.
|
Стаття 10
(частини перша
та друга)
закон №
5203
|
47
|
Чим (ким)
визначається перелік адміністративних послуг, які надаються через центр
надання адміністративних послуг
|
Перелік адміністративних послуг, які надаються через
центр надання адміністративних послуг, визначається органом, який прийняв
рішення про утворення центру надання адміністративних послуг.
Перелік адміністративних послуг, які надаються через
центр надання адміністративних послуг, має включати адміністративні послуги
органів виконавчої влади, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів
України.
На основі узгоджених рішень із суб’єктами надання
адміністративних послуг через центр надання адміністративних послуг також
можуть надаватися інші адміністративні послуги.
|
Стаття 12
(частини шоста
та сьома)
закон №
5203
|
Перелік адміністративних послуг органів виконавчої
влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, затверджено
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.14 № 523-р "Деякі
питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри
надання адміністративних послуг".
|
|||
48
|
Яким
державним органом формується і ведеться реєстр адміністративних послуг
|
Реєстр адміністративних послуг формується і ведеться
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну політику у сфері надання адміністративних послуг, з метою:
1) ведення обліку адміністративних послуг;
2) забезпечення відкритого і безоплатного доступу до
інформації про адміністративні послуги.
Порядок ведення Реєстру визначається Кабінетом
Міністрів України.
|
Стаття 16
(частини перша
та третя)
закон №
5203
|
Порядок ведення Реєстру адміністративних послуг, затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.13 № 57.
|
|||
49
|
Хто є
держателем Єдиного державного порталу адміністративних послуг
|
Держателем Єдиного державного порталу адміністративних
послуг є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну політику у сфері надання адміністративних послуг.
Відповідальний за адміністрування Єдиного державного порталу адміністративних послуг визначається Кабінетом Міністрів України.
|
Стаття 17
(частина друга)
закон №
5203
|
50
|
За чий
рахунок здійснюється фінансове та інше забезпечення діяльності системи
державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів
місцевого самоврядування з надання адміністративних послуг
|
Фінансове та інше забезпечення діяльності системи
державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів
місцевого самоврядування з надання адміністративних послуг здійснюється
виключно за рахунок Державного бюджету України, відповідних місцевих
бюджетів.
|
Стаття 18
(частина перша)
закон №
5203
|
51
|
Кому
належить право власності на реєстри, інші інформаційні бази, що
використовуються для надання адміністративних послуг
|
Право власності на реєстри, інші інформаційні бази, що
використовуються для надання адміністративних послуг, належить державі або
органам місцевого самоврядування.
|
Стаття 18
(частина сьома)
закон №
5203
|
52
|
Який
принцип не належить до принципів діяльності місцевих державних
адміністрацій
|
Місцеві державні адміністрації діють на засадах:
- відповідальності перед людиною і державою за свою
діяльність;
- верховенства права;
- законності;
- пріоритетності прав людини;
- гласності;
- поєднання державних і місцевих інтересів.
|
Стаття 3
закон №
586
|
53
|
Яким
складом ради має бути висловлена недовіра, щоб Президент України згідно з
чинним законодавством був зобов’язаний припинити повноваження голови місцевої
державної адміністрації
|
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом
України у разі висловлення
недовіри двома третинами
від складу відповідної ради.
|
Стаття 18
(пункт 8 частини першої)
закон №
586
|
54
|
Які акти
видає голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень
|
На виконання
Конституції України, законів
України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України,
міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які
відповідно до закону
забезпечують
нормативно-правове
регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої
державної адміністрації в межах
своїх повноважень видає розпорядження.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх
компетенції, є обов'язковими для
виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими
особами та громадянами.
Акти
місцевих державних адміністрацій, які
відповідно до закону є регуляторними актами,
розробляються, розглядаються,
приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону
України від 11.09.03 № 1160 "Про
засади державної регуляторної політики у сфері господарської
діяльності".
|
Стаття 6
закон №
586
|
55
|
Який орган
утворюється для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого
забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації
|
Для правового, організаційного, матеріально-технічного
та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації,
підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної
перевірки виконання актів законодавства та розпоряджень місцевої державної
адміністрації, подання методичної та іншої практичної допомоги місцевим
державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування головою місцевої
державної адміністрації утворюється
апарат місцевої державної адміністрації в межах виділених бюджетних
коштів.
|
Стаття 44
(частина перша)
закон №
586
|
56
|
На який
строк призначаються на посаду голови місцевих державних адміністрацій
|
Голови
місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду
Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк
повноважень Президента України.
|
Стаття 8
(частина друга)
закон №
586
|
57
|
Що не належить до повноважень місцевих державних адміністрацій
|
До відання місцевих державних адміністрацій у
межах і формах, визначених Конституцією і
законами України, належить вирішення питань:
1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;
2) соціально-економічного розвитку відповідних
територій;
3) бюджету, фінансів та обліку;
4)
управління майном, приватизації, сприяння
розвитку підприємництва та здійснення
державної регуляторної політики;
5) промисловості,
сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку;
6) науки,
освіти, культури, охорони
здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та дітей;
7) використання землі, природних ресурсів, охорони
довкілля;
8) зовнішньоекономічної діяльності;
9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;
10) соціального
захисту, зайнятості населення,
праці та заробітної плати.
Місцеві державні
адміністрації вирішують й
інші питання, віднесені
законами до їх повноважень.
|
Стаття 13
закон №
586
|
58
|
З якого
часу голови місцевих державних адміністрацій набувають повноважень
|
Голови місцевих державних адміністрацій набувають
повноважень з моменту призначення.
|
Стаття 8
(частина п’ята)
закон №
586
|
59
|
Ким
затверджуються типове положення про структурні підрозділи місцевої державної
адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів
|
Типове положення про структурні підрозділи місцевої
державної адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
|
Стаття 5
(частина третя)
закон №
586
|
- Типове положення про структурний підрозділ місцевої
державної адміністрації, затверджено постановою Кабінету Міністрів України
від 26.09.12 № 887.
- Рекомендаційні переліки структурних підрозділів
обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм.
Києві та Севастополі державних адміністрацій, затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 18.04.12 № 606.
|
|||
60
|
На яких
засадах будуються відносини структурних підрозділів місцевих державних
адміністрацій з відповідними міністерствами та іншими центральними органами
виконавчої влади
|
Місцеві державні
адміністрації при здійсненні своїх повноважень у
сфері управління взаємодіють з
відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої
влади.
Структурні
підрозділи місцевих державних
адміністрацій підзвітні
та підконтрольні відповідним
міністерствам, іншим центральним
органам виконавчої влади.
|
Стаття 31
(частини перша
та друга)
закон №
586
|
Типовий регламент місцевої державної адміністрації, затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.99 № 2263.
|
|||
61
|
Що є
особливою формою колективного звернення громадян до Президента України,
Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого
самоврядування
|
Особливою формою колективного звернення громадян до
Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України,
органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та
розглядається в порядку, передбаченому статтею 23- 1 цього Закону.
|
Стаття 5
(частина третя)
закон №
393
|
62
|
Кому
забороняється направляти скарги громадян для розгляду
|
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду
тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
|
Стаття 7
(частина четверта)
закон №
393
|
63
|
Хто має
право подавати скаргу в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб
|
Громадянин може подати скаргу особисто або через
уповноважену на це іншу особу.
Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб
подається їх законними представниками.
|
Стаття 16
(частина четверта)
закон №
393
|
64
|
Які
звернення громадян розглядаються у першочерговому порядку
|
Звернення громадян, які мають встановлені
законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
|
Стаття 20
(частина третя)
закон №
393
|
65
|
У який термін
розглядається звернення, які не потребують додаткового вивчення
|
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не
більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують
додаткового вивчення, - невідкладно,
але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
|
Стаття 20
(перше речення
частини першої)
закон №
393
|
До відома.
Відповідно до статті 251 (поняття строку та терміну) Цивільного кодексу України:
- строком є певний період у часі, зі спливом
якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення;
- терміном є певний момент у часі, з настанням
якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Визначення
строку та терміну:
- строк визначається роками, місяцями, тижнями,
днями або годинами;
- термін визначається календарною датою або вказівкою
на подію, яка має неминуче настати (стаття 252).
Початок
перебігу строку:
- перебіг
строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або
настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253).
Закінчення
строку:
- строк, що визначений роками, спливає у відповідні
місяць та число останнього року строку;
- до строку, що визначений півроком або кварталом року,
застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік
кварталів ведеться з початку року;
- строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне
число останнього місяця строку;
- строк, що визначений у півмісяця, дорівнює
п'ятнадцяти дням;
- якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає
на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній
день цього місяця;
- строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний
день останнього тижня строку;
- якщо останній день строку припадає на вихідний,
святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у
місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий
день (стаття 254).
Порядок
вчинення дій в останній день строку:
- якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може
бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має
бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за
встановленими правилами припиняються відповідні операції;
- письмові заяви та повідомлення, здані до установи
зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані
своєчасно (стаття 255).
|
|||
66
|
Чи мають
право особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її
території, на подання звернення, як і громадяни України
|
Особи, які не є громадянами України і законно
знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і
громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
|
Стаття 1
(частина третя)
закон №
393
|
Закон України від 29.06.04 № 1906 "Про міжнародні
договори України".
|
|||
67
|
Що
розуміється під "зверненнями громадян"
|
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в
письмовій або усній формі:
- пропозиції (зауваження);
- заяви (клопотання);
- скарги.
Пропозиція
(зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада,
рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого
самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються
думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян,
вдосконалення правової основи державного і громадського життя,
соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява
(клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння
реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та
інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в
діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності,
народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також
висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове
звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи
свобод тощо.
Скарга -
звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян,
порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань
громадян, посадових осіб.
|
Стаття 3
закон №
393
|
68
|
Хто несе
відповідальність за зміст електронної петиції
|
Відповідальність за зміст електронної петиції несе
автор (ініціатор) електронної петиції.
|
Стаття 23-1
(частина четверта)
закон №
393
|
69
|
Що таке
конфіденційна інформація відповідно до Закону України "Про доступ до
публічної інформації"
|
Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої
обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень,
та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням
відповідно до передбачених ними умов.
Не може бути віднесена до конфіденційної інформація,
зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
|
Стаття 7
(частина перша)
закон №
2939
|
70
|
Який
контроль здійснюється за забезпеченням доступу до публічної інформації
|
Парламентський контроль
за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється
Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, тимчасовими слідчими
комісіями Верховної Ради України, народними депутатами України.
Громадський контроль
за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації
здійснюється депутатами місцевих рад, громадськими організаціями,
громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення відповідних
громадських слухань, громадської експертизи тощо.
Державний контроль
за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється
відповідно до закону.
|
Стаття 17
закон №
2939
|
71
|
У який
термін відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації"
оприлюднюються проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого
самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками
|
Проекти нормативно-правових актів, рішень органів
місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками,
оприлюднюються ними не пізніш як за 20
робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація
про факти, що загрожують життю, здоров'ю та/або майну осіб, і про заходи, які
застосовуються у зв'язку з цим.
|
Стаття 15
(частини третя та четверта)
закон №
2939
|
72
|
Коли
запитувач має право звернутися до розпорядника публічної інформації із запитом
на інформацію
|
Запитувач має право звернутися до розпорядника
інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця
інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника
інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
|
Стаття 19
(частини перша та друга)
закон №
2939
|
73
|
Протягом
якого періоду розпорядник публічної інформації має надати відповідь на запит
на інформацію, яка стосується інформації, необхідної для захисту життя чи
свободи особи
|
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації,
необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості
харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних
природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і
загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
|
Стаття 20
(частина друга)
закон №
2939
|
74
|
Який
максимальний розмір резервного фонду бюджету
|
Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1% (одного відсотка) обсягу видатків
загального фонду відповідного бюджету.
Резервний фонд бюджету формується для здійснення
непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути
передбачені під час складання проекту бюджету.
Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету
приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими
органами місцевого самоврядування.
У Державному бюджеті України резервний фонд
передбачається обов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного
фонду місцевого бюджету приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим,
відповідна місцева рада.
|
Стаття 24
БКУ
|
Порядок використання коштів резервного фонду бюджету, затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.02 № 415.
|
|||
75
|
Що таке
бюджетна система України відповідно до Бюджетного кодексу України
|
Бюджетна система України – сукупність державного
бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин,
державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами
права.
|
Стаття 2
(пункт 5 частини першої)
БКУ
|
76
|
Яким актом
затверджується Державний бюджет України та визначено положення щодо
забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду
|
Бюджетна система України і Державний бюджет України
встановлюються виключно Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України.
|
Стаття 4
.ч2
БКУ
|
Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.02 № 57, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2002 року за №
86/6374 (в редакції відповідного наказу від 14.06.2004 № 386, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 02 липня 2004 року за N
820/9419) затверджено:
- форми кошторису, штатного розпису, типового штатного
розпису, плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального
фонду бюджету, плану використання бюджетних коштів, помісячного плану
використання бюджетних коштів, плану надання кредитів із загального фонду
бюджету, плану спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних
надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), зведеного плану
надання кредитів із загального фонду бюджету, зведеного плану спеціального
фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та
відповідних видатків), зведеного плану використання бюджетних коштів,
зведеного помісячного плану використання бюджетних коштів, зведеного
кошторису, зведеного плану асигнувань (за винятком надання кредитів з
бюджету) загального фонду бюджету, зведення показників спеціального фонду
кошторису, а також лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування;
- Інструкцію про складання і виконання розпису
Державного бюджету України.
|
|||
77
|
В якому
органі відкривається єдиний казначейський рахунок Державної казначейської
служби України
|
Єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий
центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
казначейського обслуговування бюджетних коштів, у Національному банку України
для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів
Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та
місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального і
пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до
законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.
|
Стаття 2
(пункт 23-1
частини першої)
БКУ
|
78
|
Що
визнається порушенням бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу
|
Порушенням бюджетного законодавства визнається
порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим
бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження,
внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме:
1) включення недостовірних даних до бюджетних запитів;
2) порушення встановлених термінів подання бюджетних
запитів або їх неподання;
3) визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів
при плануванні бюджетних показників;
4) планування надходжень або витрат державного бюджету
(місцевого бюджету), не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про
Державний бюджет України;
5) порушення встановленого порядку або термінів подання
проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий
бюджет) на розгляд Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, місцевої ради);
6) порушення встановленого порядку або термінів
розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення
про місцевий бюджет);
7) прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням
вимог цього Кодексу чи закону про Державний бюджет України (в тому числі щодо
складання бюджету в частині міжбюджетних трансфертів);
8) порушення вимог цього Кодексу щодо затвердження
державного бюджету (місцевого бюджету) з дефіцитом або профіцитом;
9) включення до складу спеціального фонду бюджету
надходжень з джерел, не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про
Державний бюджет України;
10) зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки,
крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються
установами України, які функціонують за кордоном, власних надходжень
державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та
закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з
основною діяльністю, благодійні внески та гранти, та у випадках, передбачених
абзацами третім і четвертим частини другої статті 78 цього Кодексу), а також
акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень
бюджету;
11) зарахування доходів бюджету до іншого, ніж
визначено цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, бюджету, в
тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів та інших доходів між
бюджетами з порушенням визначених розмірів;
12) здійснення державних (місцевих) запозичень, надання
державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог цього Кодексу;
13) прийняття рішень, що призвели до перевищення
граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання
державних (місцевих) гарантій;
14) розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з
порушенням вимог цього Кодексу;
15) створення позабюджетних фондів, порушення вимог
цього Кодексу щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних
коштів;
16) порушення порядку або термінів подання, розгляду і
затвердження кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі
виконання бюджету, затвердження у кошторисах показників, не підтверджених
розрахунками та економічними обґрунтуваннями;
16-1) порушення вимог цього Кодексу щодо затвердження
головними розпорядниками бюджетних коштів порядків використання бюджетних
коштів;
17) порушення порядку або термінів подання і
затвердження паспортів бюджетних програм (у разі застосування
програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
18) порушення встановлених термінів доведення
документів про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів
нижчого рівня або одержувачів бюджетних коштів;
19) порушення порядку та термінів відкриття (закриття)
рахунків в органах Казначейства України;
20) взяття зобов'язань без відповідних бюджетних
асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи
законом про Державний бюджет України;
21) порушення порядку реєстрації та обліку бюджетних
зобов'язань, включаючи необґрунтовану відмову в реєстрації або несвоєчасну
реєстрацію бюджетних зобов'язань;
22) порушення вимог цього Кодексу при здійсненні
попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів,
а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати;
23) здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без
реєстрації бюджетних зобов'язань, за відсутності підтвердних документів чи
при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також
безпідставна відмова у проведенні платежу органами Казначейства України;
24) нецільове використання бюджетних коштів;
25) порушення вимог цього Кодексу при здійсненні витрат
державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності
законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про
місцевий бюджет);
26) надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів
до бюджету з порушенням вимог цього Кодексу та/або встановлених умов
кредитування бюджету;
27) здійснення бюджетними установами запозичень у
будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним
особам кредитів з бюджету всупереч цьому Кодексу;
28) здійснення видатків, кредитування місцевого
бюджету, які відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету;
29) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з
бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч
цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;
30) порушення вимог цього Кодексу щодо виділення коштів
з резервного фонду бюджету;
31) порушення встановлених вимог щодо застосування
бюджетної класифікації;
32) включення недостовірних даних до звітів про
виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання
закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), а також
порушення порядку та термінів подання таких звітів;
33) порушення встановлених вимог щодо ведення
бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;
34) порушення встановлених порядку або термінів подання
фінансової і бюджетної звітності бюджетних установ, а також подання такої
звітності у неповному обсязі;
35) невідповідність даних, наведених у фінансовій і
бюджетній звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку;
36) включення недостовірних даних до звітів про
виконання паспортів бюджетних програм (у разі застосування
програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порушення порядку
та термінів подання таких звітів;
37) видання нормативно-правових актів, що зменшують
надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону;
38) здійснення видатків на утримання бюджетної установи
одночасно з різних бюджетів всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний
бюджет України;
39) порушення вимог статті 28 цього Кодексу щодо
оприлюднення та доступності інформації про бюджет;
40) інші випадки порушення бюджетного законодавства
учасником бюджетного процесу.
|
Стаття 116
БКУ
|
79
|
Який захід
впливу за порушення бюджетного законодавства не може бути застосовано до
учасників бюджетного процесу
|
За порушення бюджетного законодавства до учасників
бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу:
1) попередження
про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення
порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках
виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного
законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів;
2) зупинення
операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного
законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40 частини
першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього
Кодексу;
3) призупинення
бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного
законодавства, визначені пунктами 20, 22-29, 38 і 40 частини першої статті
116 цього Кодексу.
Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення
повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк від
одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення
змін до розпису бюджету (кошторису) у *порядку,
встановленому Міністерством фінансів України;
4) зменшення
бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного
законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних
коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу.
Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення
повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк до
завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису
бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до
закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України;
5) повернення
бюджетних коштів до відповідного бюджету - застосовується за порушення
бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів,
наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 цього
Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
6) зупинення дії
рішення про місцевий бюджет - застосовується за порушення бюджетного
законодавства, визначене пунктом 7 частини першої статті 116 цього Кодексу, у
порядку, встановленому статтею 122 цього Кодексу;
7) безспірне
вилучення коштів з місцевих бюджетів - застосовується за порушення
бюджетного законодавства, визначене пунктом 28 частини першої статті 116
цього Кодексу.
Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів
передбачає стягнення органами Казначейства України коштів з місцевих бюджетів
до державного бюджету, в тому числі і за рахунок зменшення обсягу трансфертів
(базової дотації) місцевим бюджетам на відповідну суму, у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України;
8) інші заходи
впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет України, -
застосовуються за порушення бюджетного законодавства згідно із таким законом.
|
Стаття 117
БКУ
|
*Порядок складання, розгляду, затвердження та основні
вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 28.02.02 № 228.
Закон України від 02.07.15 № 576 "Про Рахункову
палату"
|
|||
80
|
Який
державний орган встановлює форму та порядок складання протоколу про порушення
бюджетного законодавства
|
Форма та порядок складання протоколу про порушення
бюджетного законодавства встановлюються Міністерством фінансів України.
|
Стаття 118
(абзац другий
частини другої)
БКУ
|
Порядок складання Протоколу про порушення бюджетного
законодавства та форму Протоколу про порушення бюджетного законодавства, затверджено
наказом Міністерства фінансів України від 15.11.10 N 1370, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 30
листопада 2010 року за N 1201/18496.
|
|||
81
|
Яку
відповідальність нестимуть посадові особи, з вини яких допущено порушення
бюджетного законодавства
|
Посадові особи, з вини яких допущено порушення
бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або
кримінальну відповідальність згідно з законом.
|
Стаття 121
(частина перша)
БКУ
|
82
|
Що не є стадією бюджетного процесу
|
Стадіями бюджетного процесу визнаються:
1) складання проектів бюджетів;
2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний
бюджет України (рішення про місцевий бюджет);
3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону
про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);
4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і
прийняття рішення щодо нього.
|
Стаття 19
(частина перша)
БКУ
|
83
|
З чого
може складатися Бюджет
|
Бюджет може складатися із загального та спеціального
фондів.
Складовими частинами загального фонду бюджету є:
1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для
зарахування до спеціального фонду бюджету;
2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок
надходжень загального фонду бюджету;
3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету
без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що
здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);
4) фінансування загального фонду бюджету.
Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:
1) доходи бюджету (включаючи власні надходження
бюджетних установ), які мають цільове спрямування;
2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок
конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі
власних надходжень бюджетних установ);
3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету
з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що
здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду
бюджету);
4) фінансування спеціального фонду бюджету.
Власні надходження бюджетних установ отримуються
додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального
фонду бюджету.
|
Стаття 13
(частини перша-
четверта)
БКУ
|
84
|
Який орган
забезпечує оприлюднення інформації про бюджет
|
Інформація про бюджет оприлюднюється відповідно до
вимог, визначених цим Кодексом.
Міністерство фінансів України забезпечує оприлюднення:
1) проекту закону про Державний бюджет України;
2) закону про Державний бюджет України з додатками, які
є його невід'ємною частиною, а також інформаційно-аналітичних матеріалів щодо
основних показників та завдань державного бюджету (у доступній для
громадськості формі) у місячний строк з дня опублікування закону про
Державний бюджет України шляхом розміщення на своєму офіційному сайті;
3) інформації про виконання Державного бюджету України
за підсумками місяця, кварталу та року;
4) інформації про виконання зведеного бюджету України;
5) іншої інформації про виконання Державного бюджету
України.
Звітність про виконання Державного бюджету України
подається у порядку, визначеному статтями 59-61 цього Кодексу. При цьому
місячна, квартальна та річна звітність про виконання Державного бюджету
України розміщується на офіційному сайті Казначейства України.
|
Стаття 28
(частина перша)
БКУ
|
85
|
Який орган
складає прогноз Державного бюджету на наступні за плановим два бюджетні
періоди
|
Міністерство фінансів України за участю центрального
органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері
економічного і соціального розвитку, Національного банку України, а також
головних розпорядників коштів державного бюджету складає прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим
два бюджетні періоди, який ґрунтується на щорічному посланні Президента
України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України,
Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, прогнозних та програмних
документах економічного та соціального розвитку, державних цільових
програмах.
|
Стаття 21
(частина перша)
БКУ
|
86
|
Що не відноситься до міжбюджетних трансфертів
|
Міжбюджетні трансферти поділяються на:
1) базову дотацію (трансферт, що надається з державного
бюджету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання
податкоспроможності територій);
2) субвенції;
3) реверсну дотацію (кошти, що передаються до
державного бюджету з місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання
податкоспроможності територій);
4) додаткові дотації.
|
Стаття 96
БКУ
|
87
|
Що таке
податок відповідно до Податкового кодексу України
|
Податком є обов’язковий, безумовний платіж до
відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового
кодексу України.
|
Стаття 6
(частина перша)
ПКУ
|
88
|
Що не відноситься до основних елементів оподаткування
|
Під час встановлення податку обов'язково визначаються
такі елементи:
- платники податку;
- об'єкт оподаткування;
- база оподаткування;
- ставка податку;
- порядок обчислення податку;
- податковий період;
- строк та порядок сплати податку;
- строк та порядок подання звітності про обчислення і
сплату податку.
|
Стаття 7
(частина перша)
ПКУ
|
89
|
Що
передбачають податкові пільги
|
Податкова пільга - передбачене податковим та митним
законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та
сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за
наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
30.2. Підставами для надання податкових пільг є
особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх
діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення
здійснюваних ними витрат.
Платник податків вправі використовувати податкову пільгу
з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом
усього строку її дії.
|
Стаття 30
(пункти 30.1,
30.2 і 30.3)
ПКУ
|
90
|
Що є
прямим податком
|
За характером сплати до бюджету (формою оподаткування) можна розділити прямі та непрямі
податки.
Однією з складових податкової системи України є прямі
податки, які відіграють важливу роль у формуванні дохідної частини бюджету.
Прямі
податки (обов'язкові платежі) — це сукупність податків, які
залежать від розмірів доходу (у т. ч. прибутку) або майна, стягуються з
фізичних і юридичних осіб, за винятком податків на споживання (на окремі види
споживчих товарів і послуг, на додану вартість та ін.).
Прикладом прямих податків є:
- податок на доходи громадян (прибутковий податок);
- податок на прибуток підприємства;
- плата за землю;
- податок з власників транспортних засобів;
- податок на спадщину;
- податок на майно та інші.
Прямі податки поділяються на дві підгрупи: особисті й
реальні
Відмінність між ними полягає у співвідношенні платника
й об’єкта оподаткування. При особистих первинним явищем виступає платник, а
вторинним - об’єкт оподаткування. При реальних, навпаки, первинною основою є
об’єкт оподаткування, а платник - вторинне явище. Для держави не має значення,
хто буде сплачувати ці податки, головне - забезпечити їх повне надходження
згідно з обсягом об’єкта оподаткування.
Особисті податки встановлюються персонально для
конкретного платника. Видами особистих податків є податок на прибуток
підприємств, податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок.
Реальні податки передбачають оподаткування майна за
зовнішніми ознаками. До них належать земельний податок, податок на нерухоме
майно, відмінне від земельної ділянки, екологічний податок, фіксований
сільськогосподарський податок.
Податок на прибуток підприємств - це прямий податок,
сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції
(робіт, послуг), основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів,
валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних
цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від
позареалізаційних операцій.
|
Статті 9 і 10
ПКУ |
91
|
Що є
непрямим податком
|
За характером сплати до бюджету (формою оподаткування)
можна розділити прямі та непрямі податки.
Непрямі
податки (обов'язкові платежі) — це податки та збори на товари
і послуги, які залежать від розмірів споживання, додаються до ціни товарів,
послуг, виконаних робіт або включаються у тариф і сплачуються споживачами. В
сучасних умовах непрямі датки — це податки на закупки, на продаж, на додану
вартість, митні та ін. Найважливіші з них - специфічні акцизи, якими
оподатковуються окремі види товарів і послуг (алкогольні напої, тютюнові
вироби, бензин для автомобілів тощо) та універсальні акцизи, якими
оподатковується валовий оборот промислових чи торгових підприємств.
Найпоширеніша форма універсального акцизу - податок
додану вартість (ІІДВ). Специфічні акцизи та ПДВ формують до 90% загальної
суми непрямих податків.
|
Стаття 14
(підпункти
14.1.4, 14.1.178
пункту 14.1)
ПКУ
|
92
|
Що таке
дискримінація згідно із Законом України "Про засади запобігання та
протидії дискримінації в Україні"
|
Дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група
осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших
переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження,
громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або
іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі -
певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні
правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім
випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету,
способи досягнення якої є належними та необхідними.
|
Стаття 1
(пункт 2 частини першої)
закон №
5207
|
93
|
Що таке
пряма дискримінація згідно із Законом України "Про засади запобігання та
протидії дискримінації в Україні"
|
Пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або
групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою
особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке
поводження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення
якої є належними та необхідними.
|
Стаття 1
(пункт 6 частини першої)
закон №
5207
|
94
|
З яких
актів складається законодавство про запобігання та протидію дискримінації
|
Законодавство про запобігання та протидію дискримінації
складається з Конституції України, цього Закону та інших нормативно-правових
актів.
Якщо міжнародним договором України, згода на
обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші
правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила
міжнародного договору.
|
Стаття 3
закон №
5207
|
95
|
На які
відносини поширюється дія Закону України "Про засади запобігання та
протидії дискримінації в Україні"
|
Дія цього Закону поширюється на відносини між
юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження яких
зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які
перебувають на території України.
Дія цього Закону поширюється на такі сфери суспільних
відносин:
- громадсько-політична діяльність;
- державна служба та служба в органах місцевого
самоврядування;
- правосуддя;
- трудові відносини, у тому числі застосування
роботодавцем принципу розумного пристосування;
- охорона здоров’я;
- освіта;
- соціальний захист;
- житлові відносини;
- доступ до товарів і послуг;
- на інші сфери суспільних відносин.
|
Стаття 4
закон № 5207
|
96
|
Які дії не
вважаються дискримінацією
|
Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують
права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а
також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх
певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме:
- спеціальний захист з боку держави окремих категорій
осіб, які потребують такого захисту;
- здійснення заходів, спрямованих на збереження
ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними;
- надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб
у випадках, передбачених законом;
- встановлення державних соціальних гарантій окремим
категоріям громадян;
- особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації
окремих прав осіб.
|
Стаття 6
(частина третя)
закон №
5207
|
97
|
З
обов’язковим урахуванням якого принципу здійснюється розроблення проектів
нормативно-правових актів
|
Розроблення проектів нормативно-правових актів
здійснюється з обов’язковим урахуванням принципу недискримінації.
З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів
норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна
експертиза проектів нормативно-правових актів.
|
Стаття 8
(частини перша
та друга)
закон №
5207
|
98
|
Який
суб’єкт не наділений повноваженнями щодо запобігання та протидії
дискримінації
|
Суб'єктами, наділеними повноваженнями щодо запобігання
та протидії дискримінації, є:
- Верховна Рада України;
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
- Кабінет Міністрів України;
- інші державні органи, органи влади Автономної
Республіки Крим, органи місцевого самоврядування;
- громадські організації, фізичні та юридичні особи.
|
Стаття 9
(частина перша)
закон №
5207
|
99
|
Яким
державним органом визначається порядок проведення суб’єктами громадської
антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів
|
Порядок проведення органами виконавчої влади
антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів
визначається Кабінетом Міністрів України.
|
Стаття 8
(частина третя)
закон №
5207
|
- Порядок проведення органами виконавчої влади
антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів,
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.13 № 61 "Питання
проведення антидискримінаційної експертизи та громадської
антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів".
- Громадська антидискримінаційна експертиза проводиться
громадськими організаціями, фізичними та юридичними особами в рамках
публічного громадського обговорення проектів нормативно-правових актів
відповідно до Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань
формування та реалізації державної політики, затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 03.11.10 № 996.
|
|||
100
|
Яку
відповідальність несуть особи, винні в порушенні вимог законодавства про
запобігання та протидію дискримінації
|
Особи, винні в порушенні вимог законодавства про
запобігання та протидію дискримінації, несуть цивільну, адміністративну та
кримінальну відповідальність.
|
Стаття 16
закон №
5207
|
101
|
На
відшкодування якої шкоди, завданої унаслідок дискримінації, має право особа
|
Особа має право на відшкодування матеріальної шкоди та
моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації.
Порядок відшкодування матеріальної шкоди та моральної
шкоди визначається Цивільним кодексом України та іншими законами.
|
Стаття 15
закон №
5207
|
102
|
Яке
визначення терміну "ґендерна рівність"
|
Гендерна рівність
- рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для
його реалізації, що дозволяє
особам обох статей брати
рівну участь у
всіх сферах життєдіяльності суспільства.
|
Стаття 1
(абзац сьомий
частини першої)
закон №
2866
|
103
|
Хто
проводить ґендерно-правову експертизу чинного законодавства та проектів
нормативно-правових актів в усіх сферах законодавства, що стосуються прав і
свобод людини
|
Чинне законодавство підлягає ґендерно-правовій
експертизі. У разі встановлення невідповідності нормативно-правового акта принципу
забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків висновок
ґендерно-правової експертизи надсилається до органу, який прийняв такий
нормативно-правовий акт.
Розроблення проектів нормативно-правових актів
здійснюється з обов'язковим
урахуванням принципу забезпечення рівних
прав та можливостей жінок і чоловіків.
Проекти нормативно-правових актів підлягають ґендерно-правовій експертизі. Висновок ґендерно-правової експертизи є
обов'язковою складовою пакета
документів, що подаються разом
з проектом нормативно-правового акта до розгляду.
Порядок
проведення
ґендерно-правової експертизи
визначає Кабінет Міністрів України.
|
Стаття 4
закон №
2866
|
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.06 № 504 "Про проведення ґендерно-правової експертизи" ґендерно-правову
експертизу чинного законодавства та
проектів нормативно-правових
актів в усіх
сферах законодавства, що стосуються прав і свобод людини, проводить
Міністерство юстиції України.
|
|||
104
|
Що не
вважаються дискримінацією за ознакою статі
|
Дискримінація за ознакою статі забороняється.
Не вважаються дискримінацією за ознакою статі:
- спеціальний захист
жінок під час
вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини;
- обов'язкова строкова
військова служба для
чоловіків, передбачена законом;
- різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом;
- особливі вимоги
щодо охорони праці
жінок і чоловіків, пов'язані з охороною їх
репродуктивного здоров'я;
- позитивні дії.
|
Стаття 6
закон №
2866
|
105
|
Хто
здійснює контроль за представництвом жінок і чоловіків у відповідних виборчих
списках політичних партій, виборчих блоках під час висунення кандидатів у
народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому
окрузі
|
Політичні партії,
виборчі блоки під час висунення кандидатів у народні депутати України
в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі
передбачають представництво жінок і чоловіків у відповідних виборчих
списках.
Контроль за цією вимогою здійснюють виборчі комісії.
|
Стаття 15
закон №
2866
|
106
|
На кого
покладений обов’язок забезпечувати громадянам незалежно від статі рівний
доступ до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування
|
Керівники органів
державної влади та
органів місцевого самоврядування зобов'язані
забезпечити рівний доступ громадян до державної служби та служби
в органах місцевого
самоврядування відповідно до
кваліфікації і професійної підготовки незалежно від статі претендента.
|
Стаття 16
(частина третя)
закон №
2866
|
107
|
Що є
неприпустимим в разі застосування системи соціального страхування, пенсійного
забезпечення та соціальної допомоги задля забезпечення рівних прав та
можливостей жінок і чоловіків у сфері соціального захисту
|
Погіршення становища осіб будь-якої статі в разі
застосування системи
соціального страхування, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги є
неприпустимим.
Органи виконавчої
влади, органи місцевого
самоврядування, підприємства,
установи та організації рівною
мірою враховують інтереси жінок
і чоловіків під
час здійснення заходів щодо їх соціального захисту.
.
|
Стаття 20
закон №
2866
|
108
|
Що заборонено
роботодавцям задля забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків
у праці та одержанні винагороди за неї
|
Роботодавцям забороняється в
оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати
роботу лише жінкам або лише
чоловікам, за винятком специфічної
роботи, яка може
виконуватися виключно особами
певної статі, висувати різні вимоги,
даючи перевагу одній із статей, вимагати
від осіб, які
влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя,
плани щодо народження дітей.
|
Стаття 17
(частина третя)
закон №
2866
|
109
|
Які
органи, установи та організації, не наділені повноваженнями у сфері забезпечення рівних прав та
можливостей жінок і чоловіків
|
Органами, установами та організаціями, наділеними повноваженнями у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і
чоловіків, є:
- Верховна Рада України;
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
- Кабінет Міністрів України;
- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- органи виконавчої
влади та органи місцевого
самоврядування, визначені в їх складі уповноважені особи (координатори) з
питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- об'єднання громадян.
|
Стаття 7
(частина перша)
закон №
2866
|
110
|
Які
положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків
повинні обов’язково бути передбачені у колективних договорах та угодах
|
У разі колективно-договірного регулювання
соціально-трудових відносин до генеральної угоди,
галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів включаються
положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків.
При цьому колективні угоди (договори) мають
передбачати:
- покладання обов'язків
уповноваженого з ґендерних
питань - радника керівника підприємства установи
та організації, їх структурних підрозділів
на одного з працівників на громадських засадах;
- комплектування кадрами і просування працівників
по роботі з дотриманням принципу надання переваги
особі тієї статі, щодо якої в них
існує дисбаланс;
- усунення нерівності за її наявності в оплаті праці
жінок і чоловіків як у різних галузях господарства, так і в одній галузі на базі загального
соціального нормативу оплати праці в
бюджетній та інших сферах,
а також на
основі професійної підготовки (перепідготовки) кадрів.
|
Стаття 18
закон №
2866
|
111
|
Яку
відповідальність несуть особи, винні в порушенні вимог законодавства про
забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків
|
Особи, винні в порушенні вимог законодавства про
забезпечення рівних прав та можливостей жінок
і чоловіків, несуть
цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із
законом.
|
Стаття 24
закон №
2866
|
|
|
|||
112
|
Яким
документом регулюються права осіб з інвалідністю
|
Конвенція про права осіб з інвалідністю (Конвенція про
права інвалідів), від 13.12.2006 року (ратифіковано Законом України від 16.12.09 № 1767. Дата набрання чинності для України: 06.03.2010 року).
Принципи й керівні орієнтири, містяться у:
- Всесвітній
програмі дій стосовно осіб з інвалідністю, від 03.12.1982 року;
- Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей
для осіб з інвалідністю, від 20.12.1993 (Резолюція 48/96 Генеральної Асамблеї
ООН від 20 грудня 1993 року).
|
Преамбула конвенція
|
113
|
Що таке
дискримінація за ознакою інвалідності
|
Дискримінація за ознакою інвалідності" означає
будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою
або результатом якого є применшення
або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх
прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній,
культурній, цивільній чи будь-якій іншій сфері. Вона включає всі форми
дискримінації, у тому числі відмову в розумному пристосуванні.
|
Стаття 2
(абзац четвертий частини першої)
конвенція
|
114
|
Які з
принципів не є принципом Конвенції про права осіб з інвалідністю
|
Принципами цієї Конвенції є:
- повага до притаманного людині достоїнства, її
особистої самостійності, зокрема свободи робити власний вибір, і
незалежності;
- недискримінація;
- повне й ефективне залучення та включення до
суспільства;
- повага до особливостей осіб з інвалідністю і
прийняття їх як компонента людської різноманітності й частини людства;
- рівність можливостей;
- доступність;
- рівність чоловіків і жінок;
- повага до здібностей дітей з інвалідністю, що
розвиваються, і повага до права дітей з інвалідністю зберігати свою
індивідуальність.
|
Стаття 3
конвенція
|
115
|
На кого
покладено обов’язок вживати всіх належних законодавчих, адміністративних та
інших заходів для здійснення прав, що визнаються в Конвенції про права осіб з
інвалідністю
|
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечувати й
заохочувати повну реалізацію всіх прав людини й основоположних свобод всіма
особами з інвалідністю без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності.
Із цією метою держави-учасниці зобов’язуються:
- вживати всіх належних законодавчих, адміністративних
та інших заходів для здійснення прав, що визнаються в цій Конвенції;
- вживати всіх належних заходів, зокрема законодавчих,
для зміни чи скасування існуючих законів, постанов, звичаїв та практик, які є
дискримінаційними стосовно осіб з інвалідністю;
- ураховувати осіб з інвалідністю в усіх стратегіях і
програмах захисту і заохочення прав людини.
|
Стаття 4
(абзаці перший-
четвертий
частини першої)
конвенція
|
116
|
Що не
вважається дискримінацією за змістом Конвенції про права осіб з інвалідністю
|
Конкретні заходи, необхідні для прискорення чи
досягнення фактичної рівності осіб з інвалідністю, не вважаються
дискримінацією за змістом цієї Конвенції.
|
Стаття 5
(частина четверта)
конвенція
|
117
|
Кого
держави-учасниці визнають такими, що піддаються множинній дискримінації, й у
цьому зв’язку уживають заходів для забезпечення повного й рівного здійснення
ними всіх прав людини й основоположних свобод
|
Держави-учасниці визнають, що жінки з інвалідністю та
дівчата з інвалідністю піддаються множинній дискримінації, й у цьому зв'язку
уживають заходів для забезпечення повного й рівного здійснення ними всіх прав
людини й основоположних свобод.
|
Стаття 6
(частина перша)
конвенція
|
118
|
Чому
приділяється першочергова увага в усіх діях стосовно дітей з інвалідністю
|
В усіх діях стосовно дітей з інвалідністю першочергова
увага приділяється вищим інтересам
дитини.
|
Стаття 7
(частина друга)
конвенція
|
119
|
Які невідкладні,
ефективні та належні заходи зобов’язані вживати держави-учасниці
|
Держави-учасниці зобов'язуються вживати невідкладних,
ефективних та належних заходів, щоб:
- підвищувати освіченість усього суспільства, зокрема
на рівні сім'ї, у питаннях інвалідності й зміцнювати повагу до прав і
достоїнства осіб з інвалідністю;
- вести боротьбу зі стереотипами, забобонами та
шкідливими звичаями стосовно осіб з інвалідністю, зокрема на ґрунті статевої
належності й віку, в усіх сферах життя;
- пропагувати потенціал і внесок осіб з інвалідністю.
|
Стаття 8
(частина перша)
конвенція
|
120
|
На який
строк обираються члени Комітету з прав осіб з інвалідністю
|
Засновується Комітет з прав осіб з інвалідністю. Члени
Комітету обираються державами-учасницями, при цьому приділяється увага
справедливому географічному розподілові, представництву різних форм
цивілізації та основних правових систем, збалансованій представленості статей
та участі експертів-осіб з інвалідністю.
Члени Комітету обираються
на чотирирічний строк. Вони мають право бути переобраними лише один раз.
Проте, строк повноважень шести із членів, обраних на перших виборах,
закінчується в кінці дворічного періоду; невідкладно після перших виборів
імена цих шести членів визначаються жеребкуванням головуючим на засіданні.
|
Стаття 34
(частини четверта
та сьома)
конвенція
|
Читайте:
Відповіді на нові тестові питання щодо державної служби
Відповіді на нові тестові питання щодо запобігання корупції
***
- перевірки знання Конституції України (з 1 по 193 тестові
питання);
- державної служби (з 1 по 197 тестові
питання);
- запобігання корупції (з 1 по 199 тестові
питання);
- спеціального законодавства (з 1 по 120 тестові
питання).
|
|||
