Відповідно до статті 119 Кодексу законів України про
працю (надалі -КЗпП) працівникам, які залучаються до виконання обов'язків,
передбачених законами України від 25.03.92 № 2232 "Про військовий
обов'язок і військову службу" (надалі
– Закон про військову службу) і від 12.12.91 № 1975 "Про альтернативну
(невійськову) службу" (надалі –
Закон про альтернативну службу), від 21.10.93 № 3543 "Про
мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі – Закон про мобілізацію), надаються гарантії та пільги
відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу,
військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за
призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову
службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на
проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його
закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і
середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському
господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від
підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців (надалі – підприємство), у яких вони
працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового
забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону
України від 20.12.91 № 2011 "Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей".
Гарантії, визначені вище:
- зберігаються за працівниками, які під час проходження
військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають
на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані
безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на
військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх
звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних
закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після
визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими;
- в частині збереження місця роботи, посади не
поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого
самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
1. Закон про військову службу
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки
громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних
Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної
спеціальної служби транспорту (надалі -
Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких
комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до абзацу шостого частини дев'ятої статті 1цього
закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі
категорії:
- допризовники - особи, які підлягають приписці до
призовних дільниць;
- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову
службу;
- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі
для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на
особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
- резервісти - особи, які проходять службу у військовому
резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх
комплектування у мирний та воєнний час.
Жінки, які:
- мають фах, споріднений з відповідною
військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому
Кабінетом Міністрів України, та придатні до проходження військової служби за
станом здоров'я, віком та сімейним станом, беруться на військовий облік
військовозобов'язаних (частина одинадцята статті 1);
- перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані
на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони
держави у воєнний час. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову
службу та службу у військовому резерві тільки в добровільному порядку (за
контрактом). (частина дванадцята статті 1).
Порядок проходження військової служби, права та обов’язки
військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними
положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом,
та іншими нормативно-правовими актами. Військова служба в Україні
організовується з дотриманням конституційної вимоги про відокремлення церкви і
релігійних організацій від держави. Види військової служби:
- строкова;
- за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- за контрактом осіб рядового складу;
- за контрактом осіб сержантського і старшинського
складу;
- військова служба (навчання) курсантів вищих військових
навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму
складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри
військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові
навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
- за контрактом осіб офіцерського складу;
- за призовом осіб офіцерського складу (частини
четверта-шоста статті 2).
Граничний вік перебування на військовій службі
встановлюється:
- для військовослужбовців рядового, сержантського і
старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 45
років;
- для військовослужбовців молодшого офіцерського складу -
до 45 років;
- для військовослужбовців старшого офіцерського складу:
майорів (капітанів 3 рангу), підполковників (капітанів 2 рангу) - до 50 років;
полковників (капітанів 1 рангу) - до 55 років;
- для військовослужбовців вищого офіцерського складу - до
60 років;
- для військовозобов’язаних та резервістів, які
призиваються на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий
період, та військовослужбовців, які проходять військову службу під час
особливого періоду, - до досягнення граничного віку перебування в запасі та у
військовому резерві.
Військовослужбовці Збройних Сил України та інших
військових формувань, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної
роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією
придатними за станом здоров'я для проходження військової служби, на їх прохання
можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на
військовій службі, встановлений вище, на строк до 5 років у порядку,
встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України
(стаття 22 цього закону).
Строки строкової військової служби в календарному
обчисленні встановлюються:
- для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які
проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших
військових формуваннях, - до 18 місяців;
- для осіб, які на час призову на строкову військову
службу мають ступінь вищої освіти спеціаліст або магістр, - до 12 місяців (частина
перша статті 23 цього закону).
Для громадян України, які приймаються на військову службу
за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової
служби в календарному обчисленні:
- для осіб рядового складу - 3 роки;
- для осіб сержантського і старшинського складу - від 3
до 5 років;
- для курсантів вищих військових навчальних закладів та
військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів - час навчання у
вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі
вищого навчального закладу;
- для осіб офіцерського складу:
- для громадян, яким первинне військове звання присвоєно
після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки
офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних
військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років;
- для інших громадян - від 1 до 5 років (абзац сьомий
частини другої статті 23 цього закону).
Строк проходження військової служби може бути продовжено
за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій
службі:
- для військовослужбовців, які проходять військову службу
на посадах рядового складу, - на 3 роки;
- для військовослужбовців, які проходять військову службу
на посадах сержантського і старшинського складу, - на строк від 3 до 5 років;
- для осіб офіцерського складу - на строк від 5 до 10
років.
Для осіб офіцерського складу, які мають право на пенсію
за вислугу років, за їх бажанням строк проходження військової служби за новим
контрактом може бути продовжено на строк від 2 до 10 років, але не більше ніж
до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Початком проходження військової служби вважається день:
- відправлення у військову частину з обласного збірного
пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
- зарахування до списків особового складу військової
частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян,
прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі
військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
- призначення на посаду курсанта вищого військового
навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального
закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
- відправлення у військову частину з районного (міського)
військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час
мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб
офіцерського складу.
Закінченням проходження військової служби вважається день
виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини
(військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому
положеннями про проходження військової служби громадянами України (стаття 24
цього закону).
Указами Президента України, зокрема, затверджено:
- Положення про проходження військової служби
відповідними категоріями військовослужбовців (від 07.11.01 № 1053);
- Положення про проходження громадянами України
військової служби у Збройних Силах України (від 10.12.08 № 1153);
- Положення про проходження громадянами України
військової служби в Державній
прикордонній службі України (від 29.12.09 № 1115);
- Положення про проходження військової служби
військовослужбовцями Служби безпеки України (від 27.12.07 № 1262).
Наказом Міністра оборони України від 10.04.09 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних
Силах України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року
за № 438/16454.
На підставі цього закону громадяни України:
- які проходять підготовку з військово-технічних
спеціальностей з відривом від виробництва, на весь час підготовки, включаючи
час проїзду до місця підготовки та у зворотному напрямку, зберігаються місце
роботи, а також займана посада та середній заробіток на підприємстві, в
установі, організації, незалежно від підпорядкування і форм власності.
Витрати, пов'язані з наймом житла на період навчання,
оплатою вартості проїзду до місця навчання (зборів) і назад та виплатою
середнього заробітку за основним місцем роботи, здійснюються за рахунок коштів
Міністерства оборони України та інших військових формувань у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України;
- які проходять підготовку з військово-технічних
спеціальностей з відривом від виробництва (на весь час підготовки, включаючи
час проїзду) мають право на збереження місця роботи, займаної посади та
середньої зарплати, компенсацію витрат по найму житла на період навчання, а
також вартості проїзду (частин першої та другої статті 13);
- які звільняються з роботи у зв’язку з призовом або
прийняттям на військову службу відповідно до виплачується вихідна допомога в
розмірі двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1
січня календарного року (частина перша статті 21);
- для виконання
обов’язків, пов’язаних із взяттям на військовий облік, призовом, прийняттям на
військову службу, а також які направляються військкоматами на медогляд,
лікування звільняються від роботи на цей час із збереженням місця роботи,
посади і середньої зарплати (частина друга статті 21).
Крім того, за військовозобов’язаними, які призвані на
збори, та резервісти у військовому резерві (на весь період зборів та
проходження служби у резерві) зберігається місце роботи, займана посада та
середня заробітна плата (частина одинадцята статті 29 закону № 2232).
Військовозобов’язаний або резервіст, який захворів під
час зборів і продовжує хворіти після їх закінчення має право на збереження
місця роботи, посади, а з дня закінчення зборів, у разі тимчасової
непрацездатності замість заробітної плати виплачується допомога по тимчасовій
непрацездатності (частина чотирнадцять статті 29 закону № 2232).
2. Закон про альтернативну службу
Цей закон визначає
організаційно-правові засади
альтернативної (невійськової) служби (надалі -
альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має
бути замінене виконання військового обов'язку, якщо його виконання суперечить
релігійним переконанням громадянина.
Альтернативна служба є службою, яка запроваджується
замість проходження строкової військової
служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством (частина
перша статті 1).
Відповідно до статей 2-5 цього закону право на
альтернативну службу мають
громадяни України, якщо виконання
військового обов'язку суперечить
їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з
законодавством України релігійних організацій,
віровчення яких не допускає користування зброєю.
Громадянин
України, який проходить
альтернативну службу:
- користується всіма соціально-економічними, політичними
та особистими правами і свободами, за
винятками, визначеними цим та іншими
законами України, відповідно до Конституції,
і виконує всі обов'язки громадянина України;
- зберігає право на житлову площу, яку він займав до
направлення на службу, черговість на
одержання житла за місцем проживання і роботи, а також попередню роботу
(посаду), яку він
виконував (займав) до направлення на службу, а в разі її відсутності -
іншу рівноцінну роботу (посаду) на тому
самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві;
- користується переважним правом на
залишення на роботі
у разі скорочення чисельності або
штату працівників протягом двох років з дня звільнення з альтернативної служби.
На альтернативну службу направляються громадяни, які
підлягають призову на
строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її
проходження як такої, що суперечить
їхнім релігійним переконанням, документально або
іншим чином підтвердили істинність
переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення. Водночас,
не підлягають направленню на альтернативну службу громадяни:
- звільнені відповідно до законодавства від призову на
строкову військову службу;
- яким відповідно
до законодавства надано відстрочку
від призову на строкову військову службу (на строк дії відстрочки).
Громадянам, які звільняються з роботи у зв'язку з
направленням для проходження альтернативної служби,
виплачується вихідна допомога в
розмірі двох мінімальних
заробітних плат.
Альтернативну
службу громадяни проходять
на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають
у державній, комунальній власності або переважна частка у статутному
фонді яких є в
державній або комунальній власності, діяльність яких у першу чергу пов'язана
із соціальним захистом населення, охороною здоров'я,
захистом довкілля, будівництвом,
житлово-комунальним та сільським господарством, а також у
патронажній службі в організаціях
Товариства Червоного Хреста України.
Перелік релігійних організацій, віровчення яких не
допускає користування зброєю, затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.99 № 2066 "Про
затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України
"Про альтернативну (невійськову) службу":
- адвентисти-реформісти;
- адвентисти сьомого дня;
- євангельські християни;
- євангельські християни-баптисти;
- покутники;
- свідки Єгови;
- харизматичні християнські церкви (та церкви,
прирівняні до них згідно із
зареєстрованими статутами);
- християни віри
євангельської (та церкви,
прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами);
- християни євангельської віри;
- товариство Свідомості Крішни.
Цією постановою Кабінету Міністрів України, також
затверджено Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби (надалі
Положення).
Відповідно до пункту 27 Положення роботодавець зобов'язаний
укласти з громадянином, який прибув
для проходження альтернативної служби, в установленому порядку письмовий
строковий трудовий договір на строк
альтернативної служби, забезпечити його зазначеною в направленні роботою і протягом п'яти
календарних днів письмово повідомити про це відповідну місцеву державну адміністрацію
та надіслати їй корінець направлення.
У разі несвоєчасної
явки громадянина для проходження альтернативної служби, що не перевищує семи календарних
днів з дня, зазначеного у направленні,
з поважних причин трудовий договір укладається з дня фактичної явки громадянина
на підприємство, а документи, що
підтверджують причини несвоєчасної
явки, негайно надсилаються до відповідного структурного
підрозділу місцевої держадміністрації.
Громадянину, який:
а) перебуває
на альтернативній службі, може бути надано роботу за професією, що відповідає
кваліфікації професій відповідного
розділу, Національного класифікатора професій України, Класифікатора професій ДК
003:2010, затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного
регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 № 327.
У разі коли робота, зазначена в направленні для проходження
альтернативної невійськової)
служби, потребує відповідної
кваліфікації, громадянин може її виконувати тільки за наявності документа, що
підтверджує відповідну освіту та рівень кваліфікації;
б) проходить
альтернативну службу:
- не за місцем
проживання, а в місцевості,
звідки він не має можливості щоденно повертатися до місця
проживання, роботодавець зобов'язаний надати з першого дня роботи місце
в гуртожитку або інше впорядковане тимчасове житло;
- має право
звернутися до відповідного структурного підрозділу місцевої
держадміністрації з умотивованою заявою щодо
зміни місця проходження
альтернативної служби, а також дострокового звільнення з неї на підставах,
передбачених цим законом;
- не може бути призначений на посаду, що передбачає
виконання функцій представників органів
виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, організаційно-розпорядчих
або адміністративно-господарських обов'язків.
У трудовому договорі під час визначення режиму праці та
відпочинку громадянина, який проходить
альтернативну службу, враховуються,
якщо це можливо, особливості його
віросповідання стосовно роботи у вихідні дні без зменшення кількості
встановлених робочих днів.
Строк
альтернативної служби становить 18 місяців, а для осіб, які
мають повну вищу освіту, тобто закінчили
вищі заклади освіти III та
IV рівня акредитації
(інститут, консерваторію, академію,
університет із освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або
магістра), - 13,5 місяців.
Початком
альтернативної служби вважається
день, коли громадянин фактично
приступив до роботи
на підприємстві, визначений
наказом про прийняття на роботу.
У разі направлення громадянина для проходження
альтернативної служби не за місцем проживання, а в місцевість, звідки він не
може щоденно повертатися до місця
проживання, строк альтернативної
служби визначається з урахуванням
часу, необхідного для переїзду до місця
служби та у зворотному напрямку.
До строку
альтернативної служби не зараховуються відпустка з ініціативи роботодавця, відпустка у зв'язку з навчанням
у середніх або вищих закладах освіти з вечірньою або заочною формою навчання, час перебування під адміністративним
арештом, прогулів та скорочення
тривалості робочого часу. При цьому строк альтернативної служби
продовжується на невідпрацьований час.
У разі
ліквідації, реорганізації або
перепрофілювання підприємства, де
громадянин проходить
альтернативну службу, роботодавець зобов'язаний повідомити відповідний
структурний підрозділ місцевої держадміністрації не пізніше ніж за два
календарні місяці про дострокове
розірвання трудового договору, а
в разі виникнення
потреби в наданні відпустки з ініціативи адміністрації
або скороченні тривалості робочого часу - протягом п'яти
календарних днів.
У такому разі відповідний структурний підрозділ місцевої
держадміністрації визначає громадянину
інше місце подальшого проходження
альтернативної служби.
У разі
самовільного припинення альтернативної служби або систематичного невиконання без поважних причин покладених на громадянина службових обов'язків у зв'язку
з проходженням альтернативної служби роботодавець має право звернутися до
відповідного структурного
підрозділу місцевої
держадміністрації з клопотанням про
дострокове розірвання трудового договору. При цьому він не
може достроково розірвати
в односторонньому порядку
трудовий договір без рішення
відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації.
Питання про зміну
місця проходження громадянином альтернативної служби розглядається відповідним
структурним підрозділом
місцевої держадміністрації протягом
місяця, у разі потреби
визначається інше місце проходження альтернативної служби і відповідно
до Положення громадянину видається
нове направлення для проходження альтернативної (невійськової) служби.
Під час проходження альтернативної служби громадянинові
надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. За
перший рік альтернативної служби відпустка надається після
відпрацьованих 11 календарних місяців.
За письмовою
заявою громадянина відпустка без збереження заробітної плати
із зарахуванням до строку проходження альтернативної служби
може бути надана йому в разі смерті дружини, батька, матері (вітчима, мачухи),
дитини (пасинка, падчерки), рідних братів, сестер, дідусів і
бабусь тривалістю до семи календарних
днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад,
а у разі хвороби перелічених осіб, які за висновком медичного закладу
потребують постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів (пункт 42
Положення).
Громадянин,
направлений на альтернативну службу,
не має права ухилятися від
її проходження, брати
участь у страйках, займатися підприємницькою діяльністю, навчатися в
закладах освіти, крім середніх або вищих
закладів освіти з вечірньою або заочною формою навчання. Ухиленням від
проходження альтернативної служби вважається:
- неприбуття без поважних причин на місце проходження
альтернативної служби, зазначене у направленні, або прибуття із запізненням
більше ніж на три календарні дні;
- самовільне припинення виконання службових обов'язків;
- несвоєчасне (пізніше ніж за п'ять календарних днів) повідомлення
відповідного структурного підрозділу
місцевої держадміністрації про надання відпустки з ініціативи роботодавця, а також
про попередження роботодавцем щодо звільнення у зв'язку з ліквідацією,
реорганізацією або перепрофілюванням
підприємства.
Роботодавець, на якому громадянин проходить альтернативну
службу, зобов'язаний негайно повідомляти
відповідний структурний підрозділ місцевої держадміністрації про всі випадки,
наслідком яких є
припинення, переривання або продовження строку проходження альтернативної
служби.
У трудовій книжці
громадянина, який проходить альтернативну службу, в графі 3 розділу "Відомості про
роботу" робляться відповідні записи за зразком (додаток 5 до
Положення).
ЗАПИСИ,
що
робляться у трудовій книжці громадянина, який проходить альтернативну
(невійськову) службу
(графа 3
розділу "Відомості про роботу")
1. Альтернативна
(невійськова) служба.
2. Повне
найменування підприємства, установи, організації.
3. Прийнято
до (зазначити найменування
підрозділу, професію
(посаду) і розряд) для проходження альтернативної
(невійськової) служби на підставі
рішення місцевої держадміністрації від "____" _____
___ р. №
___ відповідно до Закону України "Про альтернативну
(невійськову) службу".
4.
Звільнено:
- на
підставі рішення місцевої
держадміністрації від "___"
____ ____ р. № ___
про припинення альтернативної (невійськової) служби
у зв'язку із
закінченням строку її проходження відповідно до
статті 20 Закону
України "Про альтернативну
(невійськову) службу";
- на
підставі рішення місцевої
держадміністрації від "___"_____ ____
р. №___ про дострокове припинення альтернативної (невійськової) служби
у зв'язку з
_________________________(зазначити причину) відповідно до статті 21 Закону
України "Про альтернативну (невійськову) службу";
- на
підставі рішення місцевої держадміністрації від "____"_____ ____
р. №___ про дострокове припинення альтернативної (невійськової) служби
у зв'язку з
ухиленням від проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до статті
21 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу";
- на
підставі рішення місцевої
держадміністрації від "____"____ ____
р. № __ у зв'язку з переведенням на інше
підприємство, в установу, організацію
для продовження проходження альтернативної
(невійськової) служби відповідно до статті 13 (або статті 18 залежно від причин) Закону
України "Про альтернативну (невійськову) службу".
5. У разі
переведення на інше
підприємство, в установу,
організацію робляться такі записи:
- повне найменування підприємства, установи,
організації;
- прийнято до (зазначити назву підрозділу, професію (посаду) і розряд) для продовження
проходження альтернативної (невійськової) служби на підставі
рішення місцевої держадміністрації від "____"____ ____
р. №___ відповідно до статті 13 Закону України "Про
альтернативну (невійськову) службу".
|
Для контролю за
проходженням громадянином альтернативної служби роботодавець щокварталу подає до місцевої держадміністрації
відомості про використання ним робочого часу за підписами табельника
та керівника підрозділу, в якому громадянин працює, за встановленою формою
(додаток 6 до Положення).
Час проходження громадянином
альтернативної служби зараховується до його загального трудового стажу. Цей
час зараховується також до безперервного
трудового стажу і стажу роботи за спеціальністю за умови, що громадянин не
пізніше ніж через три календарні місяці
після звільнення з альтернативної служби приступить до роботи.
Припинення альтернативної служби визначено розділом IV
Положення. Зокрема передбачено, що громадянин:
- після звільнення
з альтернативної служби протягом п'яти календарних днів зобов'язаний
стати на облік
у військовому комісаріаті за місцем проживання. У такому ж порядку в
зазначений строк громадянин
стає на облік і у разі зміни
місця проживання (пункт 56);
- перебуває на
обліку у військовому комісаріаті та в відповідному структурному підрозділі місцевої
держадміністрації за місцем проживання до досягнення ним 40 років (пункт 57).
3. Закон про мобілізацію
Цей закон встановлює правові основи мобілізаційної
підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи,
повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів
місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, повноваження і
відповідальність посадових осіб та
обов'язки громадян щодо здійснення
мобілізаційних заходів.
Організація і порядок проведення мобілізаційної
підготовки та мобілізації визначаються цим законом, актами Президента України
та Кабінету Міністрів України (частина перша статті 4).
Відповідно до статті 21 цього закону підприємства,
зокрема, зобов'язані:
- забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які
залучаються до виконання обов'язку
щодо мобілізації у порядку,
визначеному частинами третьою -
п'ятою статті 22
цього закону, на збірні пункти
та до військових
частин;
- вести облік
військовозобов'язаних, резервістів і призовників із числа
працюючих, здійснювати заходи
щодо бронювання
військовозобов'язаних на період
мобілізації та на воєнний час і надавати
звітність із цих
питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та
органам місцевого самоврядування в установленому порядку;
- утворювати мобілізаційні підрозділи та призначати
працівників з питань мобілізаційної роботи;
- сприяти
своїм працівникам, які є резервістами, у виконанні ними обов’язків
служби у військовому резерві та своєчасному їх
направленню до органів військового
управління, військових частин.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та
мобілізації та відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації
передбачені статтею 22 цього закону, зокрема, частиною шостою заборонено громадянам,
які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації змінювати місця проживання без
дозволу посадової особи,
визначеної у частині третій цієї
статті.
Статтею 23 цього закону також визначено перелік громадян,
які мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Посадові особи, винні в порушенні законів України та
інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та
мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації
несуть відповідальність згідно із законом.
