
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 Закону, тобто, умови договору є
несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є
істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму цієї статті Закону, суд дійшов висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони,
по-перше, порушують принцип добросовісності; по-друге, призводять до істотного
дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, завдають шкоди
споживачу.
Відповідно до частини
третьої статті.18 Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про:
- виключення або обмеження прав споживача стосовно
продавця, виконавця, виробника або третьої особи у разі повного або часткового
невиконання чи неналежного виконання продавцем, виконавцем, виробником
договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача
з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця, виконавця,
виробника;
- встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання
послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;
- надання
можливості продавцю, виконавцю, виробнику не повертати кошти на оплату,
здійснену споживачем, у разі його відмови укласти або виконати договір, без
встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця,
виконавця, виробника у зв’язку з розірванням або невиконанням ним договору.
Отже, у справі, що переглядалася, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що суд не встановив наявності одночасно всіх ознак, які свідчать про те, що умови договору є несправедливими відповідно до приписів статті 18 Закону, тому правові підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.