Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних і приватних виконавців

Виконання судового рішення та фактичне отримання присудженого майна чи грошей є не менш кропіткою працею. Те, що виконання судових рішень є складовою частиною конституційного права громадян на справедливий суд, ще не зумовлює можливість отримати належну та оперативну сатисфакцію за витрачені сили та нерви на судові процеси. Варто відмітити, що державні виконавці у більшості випадків, не завжди вживають всіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішень та не дотримуються ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій. 

На відміну від закоренілого менталітету, що краще не сперечатися з посадовими особами відповідного Відділу державної виконавчої служби (надалі – ВДВС) та намагатися задобрити державного виконавця, ми докладаємо чимало зусиль змусити, усіма законними способами, їх працювати швидше та ефективніше. Одним з таких дієвих засобів впливу є судове оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців. На жаль процедура такого оскарження не є повністю врегульованою, наявна неоднакова судова практика, а процесуальні кодекси по-різному внормовують дане питання, тому необхідно, у будь якому разі, дотримуватися основних процесуальних принципів та визначатися у кожному окремому випадку з правильним формуванням правової позиції. 

Державний виконавець, здійснюючи примусове виконання судових рішень, є суб’єктом владних повноважень, а оскарження його рішення, дій, бездіяльності відноситься до справ адміністративної юрисдикції. 

Порядок судового оскарження рішення, діянь (дій або бездіяльності) виконавця визначено розділом VI Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК), розділом V  Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК) і розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС). Ці кодекси - у редакції Закону України від 03.10.17 № 2147 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15.12.2017 року).

При цьому, відповідно до частини першої статті 74 Закону України від 02.06.16 № 1404 "Про виконавче провадження" (набрав чинності 05.10.2016 року) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Отже, для визначення підвідомчості відповідної категорії справ значущим фактором є питання, який суд видав виконавчий документ. Як випливає з абзацу першого підпункту 9.1 пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

З огляду на зазначене вище, коли законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ (постанови Верховного Суду України (надалі - ВСУ) від 16.03.2016 року у справі № 6-30цс16 і від 16.11.2016 року у справі № 6-931цс16).
Ураховуючи те, що виконання судових рішень покладається на державних і приватних виконавців, які відповідно до статті 18 Закону про виконавче провадження наділені однаковими правами та обов'язками, вищевказане роз'яснення ВСУ доцільно, за аналогією, застосовувати і до приватних виконавців.

Також, звертаємо увагу на позицію  ВСУ, висловлену у постановах від 07.06.2016 року у справі № 21-3280а15 і від 22.02.2017 року у справі № 6-2946цс16 про те, що скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця в процедурі примусового виконання вироку суду, яким задоволено цивільний позов, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

Коло скаржників 

Відповідно до Закону про виконавче провадження - рішення, дії чи бездіяльність виконавця, щодо виконання судового рішення, можуть бути оскаржені сторонами (стягувач, боржник), іншими учасниками (виконавець, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, оцінювач, особи, права інтелектуальної власності яких порушені) та особами (поняті, працівники поліції, представники органів опіки і піклування, інших органів та установ) до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом. При цьому сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність виконавців, щодо виконання судових рішень може бути подана:

- стягувачем або боржником (стаття 383 ЦПК);

-  стягувачем, боржником або прокурором (стаття 121-2 ГПК).

При цьому відповідно до статті 181 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця.

Отже, у випадку порушення прав, свобод, інтересів осіб оскаржити рішення, дії або бездіяльність виконавця до суду, відповідно до норм:

- Цивільного процесуального кодексу України має право стягувач і боржник; 

- Господарського процесуального кодексу України - стягувач, боржник і прокурор;

 - Кодексу адміністративного судочинства України - стягувач, боржник, їх представники, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, оцінювач, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, поняті, працівники поліції, представники органів опіки і піклування, інших органів та установ.

Виходячи з положень зазначених вище норм, у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця, щодо виконання судових рішень, виданих у межах цивільного чи господарського судочинства, особами, які не є сторонами (їх представниками) у виконавчому проваджені або не є прокурором в межах господарського спору, то така скарга підлягатиме розгляду відповідно до статті 181 КАС.

Така позиція підтверджена судовою практикою та викладена, зокрема:

- постанова ВСУ від 13.01.2016 року у справі № 6-2850цс15;

- пункт 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України (надалі - ВАСУ) від 13.12.10 № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби";

- підпункт 9.8 пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України";

- пункт 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі - ВССУ) від 07.02.14 № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах".

Вимоги до скарг та позовів

Відповідно до статті 181 КАС до адміністративного суду особа звертається з позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця порушено її права, свободи чи інтереси. Вимоги до позовної заяви зазначені у статті 106 цього кодексу.

Вимоги до скарги на рішення, діяння виконавців передбачено пунктом 4 статті 74 Закону про виконавче провадження.

Разом із цим, слід звернути увагу, що нормами ЦПК та ГПК не врегульовані питання, щодо вимог до змісту відповідної скарги, про обов’язок додання до неї її копій відповідних документів для інших осіб або про направлення їм цих документів, а також залучення до участі у справі інших сторін виконавчого провадження.

Зважаючи на неузгоджені законодавцями питання, судові органи намагаються їх вирішити самостійно. Так, з аналізу судових актів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України випливає, що скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавців мають  відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК і ГПК та містити відомості, перелічені пунктом 4 статті 74 Закону про виконавче провадження. 

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді цих скарг, до цих скарг мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання. Така позиція висловлена у постанові Пленуму Верховного Суду України  від 26.12.03 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Підтримав її і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 28.01.13 № 24-152/0/4-13 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі") та Вищий господарський суд України (постанова Пленуму ВГСУ від 17.10.12 № 9).

Водночас, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що відповідно до статті 386 ЦПК скарга на рішення, дії або бездіяльність виконавця розглядається в судовому засіданні за участю заявника і виконавця, проте на практиці скарги розглядаються також за участю заінтересованих осіб - учасників виконавчого провадження (боржників або стягувачів), прав і обов’язків яких стосується подана скарга, а у випадку не зазначення їх у скарзі, заінтересовані особи залучаються судом до участі у справі (пункт 7 листа від 28.01.13 № 24-152/0/4-13).

Про обов’язкову участь всіх учасників судового процесу при розгляді судом скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця Вищим господарським судом України зазначено в ухвалі від 03.02.2017 року у справі№ 18/327. Відповідно до якої, справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність виконавця розглядаються судом за загальними правилами ГПК із особливостями, встановленими статтею 121-2 цього кодексу, тобто за участю всіх учасників судового процесу та виконавця, рішення, дії або бездіяльність якого оскаржуються. Тому відсутність доказів направлення копії скарги на дії виконавця іншій стороні та прокурору є підставою для повернення скарги заявнику без розгляду.

Судовий збір

Законом України від 08.07.11 № 3674 "Про судовий збір" не передбачено необхідність його сплати за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця до загального чи господарського суду. 

Відповідно до підпункту 9.3 пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" та пункту 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.14 № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", виконання судових рішень є завершальною та невід’ємною частиною судового процесу, тому суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, а відповідна скарга не підлягає оплаті судовим збором. Що стосується оскарженні рішення, дій або бездіяльності виконавця шляхом подачі позову до адміністративного суду, в такому випадку особі необхідно додати докази сплатити судового збору.

Така позиція викладена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.10 № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" та передбачає, що позовні заяви про оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби оплачуються судовим збором відповідно до Закону про судовий збір і за подання таких позовних заяв судовий збір сплачується на загальних підставах.

Отже, з огляду на наведене вище та з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів, рекомендується як самим скаржникам, так і їх представникам при оскарженні рішень, дій або бездіяльності виконавців дотриматися сформованих законодавством та судовою практикою вимог до скарг і позовів та докладати усіх зусиль для  забезпечення, у законний спосіб, ефективного захисту порушених прав та отримання позитивного  результату.

тут