Правовою підставою для
надання гарантій працівникам, якими виконується військовий обов’язок, є,
зокрема, абзац другій статті 119 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП), відповідно до якого: працівникам, які
залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України від 25.03.92№ 2232 "Про військовий обов’язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232), від 12.12.91 №1975 "Про альтернативну (невійськову) службу" (надалі – Закон № 1975 ), від 21.10.93 № 3543 "Про
мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі – Закон № 3543),
надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Закон № 2232 містить
три правових норми, відповідно до яких працівникам, якими виконується
військовий обов’язок, надаються передбачені законом гарантії щодо збереження
робочого місця, посади та середньої заробітної плати. Зокрема:
- частина друга статті
21 регулює випадки, пов’язані із взяттям на військовий облік, призовом або
прийняттям на військову службу;
- частина
одинадцята статті 29 - порядок проходження працівниками-військовозобов’язаними
зборів;
- частина друга статті 39 - порядок призову на
військову службу під час мобілізації.
Працівник
відсутній на роботі у зв’язку з відвідуванням військового комісаріату
Відсутність на
роботі працівника, який відвідує військовий комісаріат, має бути належно
оформлена незалежно від того, за чиєю ініціативою відбувалось відвідування. Як
було зазначено вище, законодавчою підставою оформлення відсутності працівника
на роботі є частина друга статті 21
Закону № 2232, а саме:
Громадяни України
для виконання обов’язків, пов’язаних із взяттям на військовий облік, призовом
або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними
(міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в
амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на
час, необхідний для виконання зазначених обов’язків та перебування в
лікувальному закладі охорони здоров’я, із збереженням за ними місця роботи,
займаної посади і середньої заробітної плати.
Тобто, законодавцем
визначені випадки, коли необхідно керуватись цією нормою закону.
Під час підготовки розпорядчого
акту підприємства, організації, установи (наказ, розпорядження) щодо
відвідування працівниками відповідного військового комісаріату (надалі – військкомат) необхідно
врахувати те, що таке відвідування відбувається, як правило, за письмовим розпорядженням
військового комісару. Пунктом 47 Порядку організації та ведення військового
обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 07.12.16 № 921 (надалі
-Порядок № 921) визначено дії, які зобов'язано виконувати всі без винятку
роботодавці.
Отже, в разі
отримання відповідного розпорядження військового комісару щодо оповіщення
призовників і військовозобов’язаних про їх виклик на призовні дільниці (пункти
попереднього збору) для їх приписки до призовної дільниці, призову на військову
службу або на збори військовозобов’язаних, роботодавці зобов’язані:
- видати розпорядчий
акт про оповіщення призовників і військовозобов’язаних, а також ознайомити з
ним персонально кожного працівника під підпис у частині щодо забезпечення його
прибуття за викликом відповідного військового комісаріату у строго визначені
ним строки;
- забезпечити
здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників і
військовозобов’язаних до районних (міських) військових комісаріатів;
- письмово
повідомити відповідні військові комісаріати про працівників, якими не виконано розпорядчий
акт підприємства, організації, установи щодо прибуття за викликом військкомату.
Роботодавцю, зазначене
вище, слід урахувати при підготовці розпорядчого акту підприємства, організації, установи про відсутність працівника на роботі.
Наведемо зразок тексту
розпорядчого акту підприємства, організації, установи.
НАКАЗ
Відповідно до розпорядження військового комісару
_____________________________ від (дата,
номер) щодо оповіщення військовозобов’язаного (прізвище, ім’я, по-батькові працівника) про виклик його до (назва районного або міського військового комісаріату), керуючись
частиною другою статті 21 Закону України від 25.03.92 № 2232 "Про військовий обов’язок і
військову службу", відповідно до пункту 47 Порядку організації та
ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.16 № 921,
НАКАЗУЮ:
1. Керівнику служби управління
персоналом (ПіБ):
- довести до
відома (назва посади та ПІБ працівника - військовозобов’язаного) під підпис
розпорядження військового комісару __________________ від (дата, номер) про необхідність його
прибуття (вказується конкретна дата
повністю) у період із 830 до 1200 годин до (назва районного або міського військового
комісаріату) за адресою: (вказується
куди прибути);
- забезпечити особистий
контроль за результатами оповіщення та прибуттям (назва посади та ПІБ працівника - військовозобов’язаного) до (назва районного або міського військового
комісаріату);
- забезпечити, в
установленому порядку, направлення військовому комісару
_____________________________ письмового повідомлення в разі неприбуття (назва посади та ПІБ працівника -
військовозобов’язаного) до (назва
районного або міського військового комісаріату).
2. Керівникам (вказуються посади та ПіБ) забезпечити
відповідно:
- звільнення (назва посади та ПІБ працівника -
військовозобов’язаного) від виконання посадових обов’язків на строк,
необхідний для його прибуття за викликом до (назва районного або міського військового комісаріату) із
збереженням місця роботи та займаної посади;
- здійснення
оплати праці (назва посади та ПІБ
працівника - військовозобов’язаного) за період необхідний для його
прибуття за викликом до (назва
районного або міського військового комісаріату) в порядку, встановленому
чинними актами законодавства та згідно з табелем обліку робочого часу (назва підприємства, організації, установи)
у розмірі середньої заробітної плати.
3. Контроль за виконанням
наказу залишаю за собою.
______________________
________________________
|
Звертаємо увагу на таке:
- у розпорядчому акті підприємства, організації, установи слід
використовувати словосполучення "звільнення від роботи", що цілком
буде відповідати словосполученню, зазначеному у частині другої статті 21 Закону № 2232 (….звільняються від роботи на
час, необхідний для виконання зазначених обов’язків та…);.
- щодо табеля обліку
робочого часу, то звільнення від роботи працівника, слід позначати як відсутність
у разі виконання ним державних і громадських обов’язків, вибуття його на військові
збори тощо (ІН, 22) або ставити позначку, що використовується в таких випадках на підприємстві, в організації,
установі.
Одночасно, слід
мати на увазі, що для виконання обов’язку, визначеному статтею 21 Закону № 3543,
стосовно забезпечення своєчасного прибуття до військкомату працівників, залучених
до виконання військового обов’язку, роботодавцю необхідно забезпечити вимоги пункту 47 Порядку № 921. Будь-яких інших дій з
його боку (для виконання вказаного обов’язку) чинними актами законодавства не передбачено.
Працівник
відсутній на роботі у зв’язку з проходженням військових зборів
У разі проходження
військових зборів працівник має право на гарантії, що передбачені частиною
одинадцятою статті 29 Закону № 2232, тобто: за призваними на збори військовозобов'язаними
на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків
служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і
назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна
плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і
форм власності.
Наведемо зразок
тексту розпорядчого акту підприємства, організації, установи.
НАКАЗ
Про направлення на збори
На виконання частини
одинадцятої статті 29 Закону України від 25.03.92 № 2232 "Про військовий обов’язок і військову
службу" та відповідно до наказу (назва
районного або міського військового комісаріату) від (дата, номер),
НАКАЗУЮ:
1. ПіБ працівника, назва посади звільнити від
виконання посадових обов’язків на строк із ___ по ____ (прописом дати початку та закінчення виконання ним обов’язків служби)
для проведення навчальних зборів резервістів оперативного резерву першої
черги.
2. Керівнику служби управління
персоналом (ПіБ) разом із відповідними керівниками структурних підрозділів (назва підприємства, організації, установи)
забезпечити за (назва посади, ПіБ працівника) збереження місця роботи та займану посаду, а також середню заробітну
плату, на весь час виконання ним обов'язків служби у військовому резерві, включаючи
час проїзду до місця їх проведення і назад.
Підстава:
Витяг із наказу (назва районного або міського військового
комісаріату) від (дата, номер).
____________________
_____________________
|
Водночас, роботодавцям
слід мати на увазі, що весь час перебування працівника на зборах або виконання ним
обов’язків у військовому резерві оплачується підприємством, організацією,
установою (незалежно від форм власності) за рахунок власних коштів, які у
подальшому повертаються в установленому порядку з Державного бюджету України.
Так, Прядок і
розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та
резервістів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.06 №1644, а Інструкція про умови виплати грошового забезпечення та заохочення
військовозобов’язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затверджена
наказом Міністерства оборони України від 12.03.07 № 80, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 26 березня 2007 року за № 269/13536 (надалі - Інструкція № 80).
Зокрема, Інструкцією
№ 80 передбачено, що:
- виплата середньої
заробітної плати військовозобов’язаним, призваним на збори, провадиться
підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані
на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами
(пункт 11);
- для покриття
витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов’язаним, призваним
на збори, підприємства, установи та організації подають до районного
військового комісаріату, в якому перебувають на обліку військовозобов’язані,
рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату
для оплати (пункт 12).
Відшкодуванню
підлягають всі витрати, пов’язані з виплатою середньої заробітної плати (у тому
числі й єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).
До рахунків
додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої
військовозобов’язаним, призваним на збори, за формою, встановленої Інструкцією
№ 80.
№
з/п
|
Прізвище, ім'я та по батькові
|
Середня заробітна
плата на місяць
|
Період
перебування на зборах
|
Сума витрат, яка
підлягає відшкодуванню за період перебування на зборах (у тому числі і
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування)
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
Інколи у разі
відшкодування витрат підприємства виникають труднощі, пов’язані з тим, що
військові комісаріати або частини не включають час, який працівник витратив для
того, щоб дістатися до місця проведення зборів і повернення назад, до
документів, які підтверджують участь працівника у військових зборах. Як бути у
такому випадку? Вимагати надання додаткової довідки, яка буде підтверджувати
час перебування працівника у дорозі. Але розрахуватись з працівником необхідно
в повному обсязі, інакше права працівника будуть порушені, що тягне за собою
певну відповідальність.
Крім того, роботодавцям
варто пам'ятати, що статтею 30 Закону № 2232 передбачено випадки, за якими
військовозобов’язані звільняються від проходження зборів.
Працівник
відсутній на роботі у зв’язку з призовом або прийняттям на військову службу під
час особливого періоду
Відповідно до
частини другої статті 39 Закону № 2232 громадяни
України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом
під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за
контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній
безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення
воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та
четвертою статті 119 КЗпП.
Отже, відсутність
працівника на роботі у зв’язку з призовом на військову службу оформлюється
роботодавцем на підставі зазначеної вище правової норми.
Частиною третьою
статті 119 КЗпП визначено, що за працівниками, призваними на
строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського
складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період
або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення
нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого
періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення
зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в
установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському
виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у
фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Ця правова
норма набрала чинності 07 січня 2017 року на підставі Закону України від 06.12.16№ 1769 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
удосконалення проходження військової служби".
Як бачимо, частина третя
статті 119 КЗпП містить кілька видів
військової служби, під час проходження яких за працівником зберігаються
гарантії щодо зберігання місця роботи, посади, середньої заробітної плати. Звідси
випливає необхідність прослідкувати випадки щодо права працівника на вказані
гарантії під час проходження військової служби.
Частиною шостою статті
2 Закону № 2232 визначено види військової служби, а саме:
- строкова
військова служба;
- військова служба
за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- військова служба
за контрактом осіб рядового складу;
- військова служба
за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
- військова служба
(навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих
навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети
військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової
підготовки;
- військова служба
за контрактом осіб офіцерського складу;
- військова служба
за призовом осіб офіцерського складу.
За порівнянням
правових норм частини шостої статті 2 Закону № 2232 і частини третьої статті
119 КЗпП можливо зробити висновок, що під час проходження працівником
будь-якого виду військової служби за ним зберігаються надані законодавчими
актами гарантії.
Звертаємо увагу, що відповідно до частини п'ятої статті 119 КЗпП гарантії, визначені у
частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час
проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та
перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або
визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на
військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх
звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах
незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання
безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
При цьому, умовою
для збереження гарантій є те, що вони зберігаються під час особливого періоду.
Поняття особливого періоду визначено статтею 1 Закону України від 06.12.91 №
1932 "Про оборону України" як період, який настає з моменту
оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в
Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і
частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в
Україні введений на підставі Указу Президента України від 17.03.14 № 303 "Про
часткову мобілізацію".
У розпорядчому акті
підприємства, організації, установи про звільнення працівника з посади у
зв’язку з призовом на військову службу необхідно вказувати, що визначені
законодавчими актами гарантії, зберігаються за працівником на час дії
особливого періоду. Розпорядча частина такого акту не буде мати будь-яких
відмінностей залежно від виду військової служби, яку буде проходити працівник.
При припиненні
трудового договору у разі призову або вступу на військову службу, роботодавець
повинен виплатити працівнику вихідну допомогу - у розмірі двох мінімальних
заробітних плат (стаття 44 КЗпП).
Наведемо зразок
тексту розпорядчого акту підприємства, організації, установи.
НАКАЗ
Про звільнення від виконання
посадових обов’язків
Відповідно до частини
другої статті 39 Закону України від 25.03.92 № 2232 "Про військовий обов’язок і військову
службу", статті 1 Закону України від 06.12.91 № 1932 "Про оборону
України",
НАКАЗУЮ:
ПіБ працівника (назва посади) звільнити від виконання посадових обов’язків (дата прописом) у зв’язку з призовом на строкову військову службу із збереженням місця
роботи та займаної посади, а також середньої заробітної плати до дати
звільнення його з військової служби (до дня фактичної демобілізації) або
закінчення особливого періоду
Підстава:
1. Повістка (назва районного або міського військового
комісаріату) від (дата, номер).
2. Частина третя статті 119 Кодексу законів про працю України.
____________________
_____________________
|
Водночас вважаємо,
що застосування в розпорядчому акті підприємства, організації, установи
словосполучення "увільнення працівника від роботи у зв’язку з проходженням
військової служби" не є допустимим, оскільки жодним чинним
нормативно-правовим актом про працю таке слово як "увільнення" не передбачено.
Також не треба
застосовувати словосполучення "відсторонення працівника від роботи у
зв’язку з проходженням військової служби", оскільки статтею 46 КЗпП
визначено випадки щодо відсторонення працівника від роботи. Відсторонення
працівника від роботи може проводитися роботодавцем виключно на підставі вимог
чинних нормативно-правових актів, у тому числі й спеціальних.
Щодо табелювання
працівника, призваного на строкову військову службу, то як зазначалося вище, табельний
облік на підприємстві, в організації або установі роботодавець організовує
самостійно шляхом затвердження відповідного розпорядчого акту.
Типові форми
первинної облікової документації зі статистики праці, затверджено наказом Державного
комітету статистики України від 05.12.08 № 489.
Відповідно до
типової форми № 5 "Табель обліку використання робочого часу" відсутність
працівника у зв’язку з призовом на стокову військову службу позначається
позначкою "ІН"(інший невідпрацьований час). Ця позначка проставляється в ті
дні, коли працівник у робочий час виконував державні та громадські обов’язки. Оскільки
у вихідні дні зазначені обов’язки ним також виконуються, то в табелі обліку
використання робочого часу підприємства, організації, установи слід проставляти ту саму позначку "ІН" до завершення проходження працівником строкової військової служби.
Зокрема, звертаємо увагу, що відповідно до Закону
№ 2232:
- закінченням
проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі
списків особового складу військової частини (військового навчального закладу,
установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової
служби громадянами України (частина третя статті 24).
Положення про
проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено
Указом Президента України від 10.12.08 №1153. Другим реченням абзацу четвертого пункту 195 цього положення передбачено,
що військовослужбовці строкової військової служби, які вислужили встановлені
строки, у разі потреби за рішенням Президента України можуть бути затримані на
військовій службі на строк до шести місяців або у разі настання особливого
періоду продовжують проходити військову службу понад встановлені строки до
термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону № 2232, крім випадків,
визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої
статті 26 цього закону;
- особи, звільнені
з військової служби, зобов’язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів
(військовозобов’язані Служби безпеки України - до Центрального управління або
регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов’язані Служби
зовнішньої розвідки України - до відповідного підрозділу Служби зовнішньої
розвідки України) для взяття на військовий облік (частина одинадцята статті 26).
Положення про
військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та
Положення про військовий квиток офіцера запасу, затверджено Указом Президента
України від 30.12.16 № 582.
День виключення зі
списків військової частини вказується у розпорядчому акті про виключення і записується у військовий квиток
військовослужбовця. По цей день йому повинна бути виплачена середня заробітна
плата. Запис про звільнення виконують на третьому аркуші військового квитка.
Там же роблять і запис про те, коли й куди зобов’язаний прибути демобілізований
після звільнення з військової служби.
Приклад
25.10.2019 на підставі наказу КПС ЗСУ від 15.10.2019 №
105-ПМ звільнений (демобілізований) в запас і направлений до Київського РВК
м. Харкова.
До місця призначення зобов’язаний прибути і стати на
військовий облік 26.10.2019.
Командир частини
підпис В. О. Петрик
М. П.
|
Після того як
звільнений військовослужбовець стане на військовий облік, на двадцять восьмому аркуші
військового квитка буде поставлено відповідну відмітку.
Отже, виплата
середньої заробітної плати проводиться роботодавцем включно по день виключення
зі списків частини. Час, протягом якого звільнений військовослужбовець
добирався до місця проживання, оплаті не підлягає, але відповідно до статті 21
Закону № 2232 слід оплатити час, упродовж якого звільнений військовослужбовець
ставав на військовий облік.
Наголошуємо, що
служба управління персоналом підприємства, організації, установи зобов'язана вести загальний облік усіх працівників. Звідси випливає їхній обов’язок
контролювати час повернення на роботу працівника, який проходить військову
службу.
При цьому проблемою,
яка має місце при оформленні часу, коли працівник виконує військовий обов’язок,
є те, що чинними нормативно-правовими актами не визначено, яким документом
повинно бути це підтверджено. Тому службі управління персоналом підприємства,
організації, установи, мабуть необхідно письмово звертатись до відповідних військових
комісаріатів або військових частин (де проходять службу працівники), або вищих керівних
установ, до сфери управління яких належать військові комісаріати та військові
частини. З метою захистити у подальшому підприємство, організацію, установу від
юридичної відповідальності (наприклад, частина сьома статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частина п'ята статті 265 КЗпП) роботодавцю обов’язково потрібно
отримати письмовий документ (належним чином оформлений) про проходження конкретним
працівником військової служби.
Строки проходження
військової служби встановлено частиною першою статті 23 Закону № 2232, зокрема:
- для солдатів і
матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в
Збройних Силах України та інших військових формуваннях, - до 18 місяців;
- для осіб, які на
час призову на строкову військову службу мають ступінь вищої освіти "спеціаліст" або "магістр", - до 12 місяців.
Звертаємо увагу, що
про визначення часових строків строкової військової служби для призовників, які
мають ступень вищої освіти "молодший бакалавр" або "бакалавр" у цьому законі не
йдеться.
У свою чергу
відповідно до статті 5 Закону України від 01.07.14 № 1556 “Про вищу освіту”
визначаються рівні та ступені вищої освіти, а саме: перший (бакалаврський)
рівень, який передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до
розв’язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної
діяльності.
Здобуття вищої
освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою
відповідної освітньої або наукової програми, що є підставою для присудження
відповідного ступеня вищої освіти, зокрема:
- молодший бакалавр - це освітній або
освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому
циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті
успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої
становить 120 кредитів ЄКТС;
- бакалавр - це освітній ступінь, що
здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти
у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної
програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС.
Європейську
кредитно-трансферну систему (ЄКТС) у вищих навчальних закладах України запроваджено
відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.10.09 № 943.
Підсумовуючи
викладене вище, можливо зробити висновок, що "молодший бакалавр" або "бакалавр" є освітнім ступенем першого рівня вищої освіти, який передбачає виконання
певного обсягу навчальних завдань, строк проходження строкової військової
служби для особи із зазначеним освітнім ступенем складає, - до 18 місяців.
При поверненні на підприємство,
в організацію, установу працівника, який проходів військову службу,
роботодавець має видати розпорядчий акт. При цьому, до моменту допуску його до
робочого місця необхідно (виходячи зі специфіки умов праці) впевнитись, що
працівник за станом свого здоров’я у змозі виконувати свої посадові обов’язки.
У випадках, передбачених статтею 169 КЗпП, а саме: при допуску до роботи
працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними
умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також для осіб
віком до 21 року - роботодавець зобов’язаний за свої кошти організувати
проведення медичних оглядів.
Якщо працівник за
станом здоров’я не може приступити до виконання дорученої йому роботи
(наприклад, отримав інвалідність, через що йому заборонена важка фізична праця,
або ж має медичний висновок, відповідно до якого потребує переведення на легшу
роботу), роботодавець зобов’язаний діяти відповідно до вимог статей 170 і 172
КЗпП.
Порядок
оформлення працівника, який направлений на альтернативну (невійськову) службу
Громадяни проходять
альтернативну службу відповідно до Закону № 1975, Положення про порядок
проходження альтернативної служби, затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 10.11.99 № 2066 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо
застосування Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"(надалі - Положення № 2066)., та інших
нормативно-правових актів України.
Відповідно до
Закону № 1975:
- альтернативна
служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової
служби і має на меті виконання обов’язку перед суспільством. В умовах воєнного
або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян
на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень
(стаття 1);
- право на
альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового
обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до
діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких
не допускає користування зброєю (стаття 2);
- за громадянином,
який проходить альтернативну службу, зберігаються
право на житлову площу, яку він займав до направлення на службу, черговість
на одержання житла за місцем проживання і роботи, а також попередня робота (посада), яку він виконував (займав) до направлення на
службу, а в разі її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому
самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі,
організації. Він користується переважним правом на залишення на роботі у
разі скорочення чисельності або штату працівників протягом двох років з дня
звільнення з альтернативної служби (частина друга статті 3);
- альтернативну
службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що
перебувають у державній, комунальній власності або переважна частка у
статутному фонді яких є в державній або комунальній власності, діяльність яких
у першу чергу пов'язана із соціальним захистом населення, охороною здоров’я,
захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським
господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного
Хреста України (стаття 5).
Види діяльності, якими можуть займатися
громадяни, які проходять альтернативну службу, затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 31.12.04 № 1795;
- строк альтернативної служби у півтора раза перевищує строк військової
служби, встановлений для солдатів і сержантів, які проходять строкову
військову службу в Збройних Силах України та інших утворених відповідно до
законів України військових формуваннях. Для осіб, які мають вищу освіту за
освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки спеціаліста або магістра, строк
альтернативної служби у півтора раза перевищує строк військової служби,
встановлений для осіб, які мають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень.
Час перебування
громадянина на альтернативній службі зараховується до його страхового стажу.
Цей час також зараховується до безперервного стажу роботи і стажу роботи за
спеціальністю за умови, якщо громадянин не
пізніше ніж протягом трьох календарних місяців після звільнення з
альтернативної служби приступить до роботи (стаття 6).
Пунктом 33
Положення № 2066 встановлено, що строк
альтернативної служби становить 18 місяців, а для осіб, які
мають повну вищу освіту, тобто закінчили
вищі заклади освіти III та
IV рівня акредитації
(інститут, консерваторію, академію, університет з
освітньо-кваліфікаційним рівнем
спеціаліста або магістра), - 13,5
місяців;
Трудові відносини між громадянином, який проходить альтернативну службу, та підприємством, установою, організацією здійснюються на підставі письмового строкового трудового договору і регулюються законодавством про працю, за винятками, передбаченими цим Законом. Строк альтернативної служби починається з дня початку роботи на підприємстві, в установі, організації, визначеного наказом про прийняття на роботу.
У трудовій книжці громадянина,
який проходить альтернативну службу, в графі 3 розділу "Відомості про
роботу" робляться відповідні записи за зразком згідно з додатком 5
до Положення № 2066 (пункт 45 цього положення).
З наведеного вище випливає, що при отриманні відповідного
документа щодо направлення працівника на альтернативну службу роботодавець має
в установленому порядку припинити з ним трудовий договір (звільнити з роботи)
на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП.
Отже, за таких
обставин ні роботодавець, ні працівник не є ініціаторами припинення трудових
відносин, проте вони вимушені їх припинити. На сьогодні припинення трудового
договору за пунктом 3 статті 36 КЗпП може відбуватися лише в разі направлення
працівника на альтернативну (невійськову) службу.
При цьому взяти до
уваги вимоги частини третьої статті 4
Закону № 1975 і статті 44 КЗпП, якою передбачено, що громадянам, які
звільняються з роботи у зв’язку з направленням для проходження альтернативної
служби, виплачується вихідна допомога в розмірі двох мінімальних заробітних
плат.
Наведемо зразок
тексту розпорядчого акту підприємства, організації, установи.
НАКАЗ
Про звільнення з посади
Відповідно до статті
15 Закону України від 12.12.91 № 1975 "Про альтернативну (невійськову) службу",
розділу ІІІ Положення про порядок проходження альтернативної служби,
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.99 № 2066 "Про
затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України "Про
альтернативну (невійськову) службу",
НАКАЗУЮ:
ПіБ працівника (назва посади) звільнити з посади (припинити трудовий договір) (дата прописом) у зв’язку з направленням для проходження альтернативної (невійськової)
служби, із збереженням місця роботи та займаної посади до дати звільнення його з альтернативної
служби (до дня фактичного її припинення).
Підстава:
1. Направлення для
проходження альтернативної (невійськової) служби від (дата, номер), видане (назва
місцевої державної адміністрації за місцем проживання).
2. Пункт 3 статті 36 Кодексу законів про працю України.
____________________
_____________________
|
Звертаємо увагу роботодавця.
Альтернативна
служба припиняється у разі закінчення строку її проходження або достроково за
рішенням місцевої державної адміністрації (частина перша статті 20 Закону №
1975.
Громадянин не
пізніше ніж протягом трьох календарних місяців після звільнення з
альтернативної служби зобов’язаний приступить
до роботи, тобто подати відповідну заяву щодо поновлення на попередній роботі
(посаді), яку він виконував (займав) до направлення на службу, а в разі її
відсутності - іншій рівноцінній роботі (посаді) на тому самому або, за згодою
працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Він користується
переважним правом на залишення на роботі у разі скорочення чисельності або
штату працівників протягом двох років з дня звільнення з альтернативної служби.
Джерело: Держслужбовець
Доопрацьовано відповідно до чинних нормативно-правових
актів.
Типові форми первинної облікової документації зі статистики праці, затверджено наказом Державного комітету статистики України від 05.12.08 № 489.
