Українське ділове мовлення (частина друга)

Іншомовні слова

Джерелом поповнення лексики сучасної української мови, зокрема її ділового мовлення, є іншомовні слова. Одні з них, що давно вже засвоєні або означають назви загальновідомих явищ і предметів, увійшли до активної лексики. Наприклад: верстат, майстер, ланцюг, менеджер, спонсор, крейда, папір, вишня, огірок, агроном, юрист, суфікс, академія, буква, м'ята та іншы. Від основ таких слів в українській мові творяться нові слова за допомогою різних словотворчих засобів. Наприклад: агроном - агрономія, агрономічний, агро-максимум, агромінімум; гарбуз - гарбузиння, гарбузовий.

Інші запозичені слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими і рідко вживаються в мові, мають виразні ознаки іншомовних. Наприклад: адажіо, женофоб, мольберт, ландтаг, ландшафт, вуаль, фрікасе, фенолфталеїн, ланцет тощо.

До складу української лексики входить багато слів, утворених за зразками морфологічної структури відповідних слів російської мови. Наприклад: укр. втілення - відповідно до рос. воплощение; укр. відродження - відповідно до рос. возрождение тощо

У словниковому складі української мови особливе місце посідають запозичення грецького походження - грецизми. Це назви рослин, тварин: кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил; назви побутових предметів: парус, миска, ванна; поняття церковно-релігійні: вівтар, архангел, ангел, амвон, антихрист, ікона, келія, ієрей, ладан, демон, ідол, схима, літургія, келар, канон, монастир, піп; терміни науки, культури, мистецтва: апостроф, граматика, діафрагма, логіка, математика, філософія, кафедра, ідея, театр, музей, корал, бібліотека, комедія, хор, сцена, планета, магніт, іподром, гігант, ксерокс.

З грецької мови запозичено більшість українських імен людей, наприклад: Ірина, Марина, Катерина, Софія, Харитина, Олена, Явдоха, Василь, Петро, Тарас, Микола, Андрій, Степан, Федір, Олександр, Олексій та ін.

В українській мові чимало слів латинського походження, вони належать переважно до понять науки, техніки, мистецтва, політичних і суспільних відносин, медичної, юридичної термінології. Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор, консиліум, юстиція, юрист, прокурор, нотаріус, ректор, декан, екзамен, студент, університет, гумор, цирк, екскурсія, експедиція, депутат, консул, секретар, адміністрація.

З латинської мови запозичені деякі імена людей, наприклад: Юлія, Клавдія, Мотря, Валерій, Віктор, Віталій, Павло, Марко.

З французької мови запозичені слова, що стосуються побуту, предметів одягу, науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичні, технічні та військові терміни. Наприклад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль, портьєра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер, партер, бюст, бюлетень, екіпаж, костюм, пальто, блуза, кабінет, сержант, гарнізон, атака, фронт, каска, кавалерія, корпус, маршал, комюніке, дебати, кур'єр, департамент, шосе, десант, паркет, пансіон, пасаж.

З німецької в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни, назви предметів побуту, рослин, птахів, ігор тощо. Наприклад: штат, шахта, верстат, стамеска, штукатур, слюсар, лобзик, цех, дратва, бухгалтер, вексель, масштаб, бинт, фельдшер, курорт, флейта, балетмейстер, офіцер, орден, мундир, кухня, швабра, бутерброд, фарш, паштет, квасоля, вафлі, шпинат, галстук, фартух, матрац, страус, танці, кеглі та ін.

Англійські запозичення вживаються в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплавства, транспорту, одягу, їжі, напоїв. Наприклад: менеджер, шоу, бізнес, конвеєр, трест, тролейбус, комбайн, тунель, лідер, мітинг, бюджет, крокет, фініш, аут, бокс, спорт, докер, яхта, мічман, картер, танк, вокзал, рейс, світер, піжама, кекс, пунш, біфштекс, ром та ін.

З італійської прийшли до нас такі слова, як: опера, бемоль, інтермецо, бас, лібрето, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, казарма, барикада, каса, валюта, банк.

З голландської запозичені українською мовою переважно терміни мореплавства й суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф, дамба, фарватер, руль, а також слова ситець, дюйм, картур та ін.

Із скандинавських мов увійшла до української мови незначна кількість слів, зокрема: клеймо, дротик, оселедець, якір; власні імена: Ігор, Олег, Аскольд та ін.

З тюркських та інших східних мов українська мова запозичила слова: гарба, сарай, сабантуй, могорич, чарка, балик, лапша, кавун, гарбуз, ізюм, халва, кабан, каракуль, базар, торба, табун, чабан, батіг, ярлик тощо.

У словниковому складі української мови є запозичення й з інших мов, здебільшого рідковживані: булат, тахта, караван, гиря (з іранської); чесуча, чай (з китайської); сакля, чурек (з грузинської); орангутанг (з малайської) тощо.

Входячи в українську мову, іншомовні слова засвідчували чутливість лексики до змін у житті суспільства - політичних, економічних та культурних - і водночас збагачували словниковий склад мови.

Складні випадки перекладу у письменному мовленні

Письмо с уведомлением	лист з повідомленням про вручення
Повредить механизм	зіпсувати (пошкодити) механізм
Повредить палец	ушкодити палець
Подписка на газеты	передплата на газети
Поезд дальнего следования	поїзд далекого прямування
Понести потери	зазнати втрат
По понедельникам	щопонеділка; кожного понеділка
Постельные принадлежности	постільні речі
Принимать участие	брати участь
Приносить неприятности	завдавати прикростей
Приходование	прибуткування
Пришли в негодность	зробилися непридатними
Путевой лист (листок)	дорожній лист (листок)
Пути следования	шлях; дорога
Пути сообщения	шляхи сполучення
Расписка в получении	розписка про одержання
Расходная накладная	видаткова накладна
Расходы по бюджету	видатки по бюджету
Рельсы	рейки
Спрос и предложение	попит і пропозиція
Списать в расход	списати на видаток
Текучесть кадров	плинність кадрів
Текущий (счет, ремонт)	поточний (рахунок, ремонт)
Точно известно	достеменно відомо
Точно изъясняться	точно висловлюватись
Угловая комната	наріжна кімната
Удельный вес	питома вага
Учредительное собрание	установчі збори
Уязвимое место	уразливе місце
Ход событий	перебіг подій; хід подій
Хозяин положения	господар становища
Хозяин слова	хазяїн слова
Хорошее отношение	добре ставлення
Хорошие отношения	гарні стосунки; добрі взаємини
Щекотливое обстоятельство	делікатна (тонка) обставина
Язвительное замечание	ущипливе зауваження

Правопис слів іншомовного походження

У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан бал, план, повела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж:, канцелярія, ілюстрація., полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція та інші.

У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: сума, маса, каса, колектив, група, метал, комісія.

Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та інші.

Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Голландія, Марокко, Міссурі.

У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо) тощо.

На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та інші.

В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та інші. А сполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.

Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сицилія, Чикаго, Мадрид, Алжир.

Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін.

Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор та ін.

Після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и (директор, тираж, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та інші).

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.

Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація та ін.

У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельєза, трельяж, Ньютон, Віньї (але мадяр).

Запам'ятайте правопис слів: журі, феєрверк.

Використання термінів в іншомовних словах

З розвитком ринкових відносин, зовнішньоекономічної діяльності до сучасної лексики працівників банків, малих, спільних підприємств, бізнесменів, брокерів, підприємців, економістів тощо увійшло багато специфічних термінів. Найуживаніші з них.

Аваль	банківська гарантія, що передається у формі підпису на лицьовій стороні векселя.
Авізо	у банківській, комерційній практиці офіційне повідомлення про виконання розрахункової операції.
Агент	комерційний посередник; представник установи, який виконує ділові доручення
Ажіо	відхилення курсу грошових знаків, векселів та інших цінних паперів від номінальної вартості їх або паритету в бік перевищення.
Аквізитор	агент транспортних або страхових організацій, в обов'язки якого входить залучення нових вантажів або страхувань.
Акредитив	платіжний документ, за яким одна кредитна установа дає розпорядження іншій згідно з заявою клієнта сплатити за його рахунок певну суму пред'явнику.
Акцепт	застосовується як форма розрахунків за товари, що поставляються, і надані послуги у внутрішньому й міжнародному товарно-грошовому обороті; здійснюється за допомогою кредитно-банківських установ.
Акція	цінний папір, що свідчить про внесення певного паю у фонд акціонерного товариства; дає право власнику на одержання частини прибутку у формі дивіденду, а також на участь в управлінні справами акціонерного товариства.
Альпарі	відповідність ринкового (біржового) курсу валюти, цінних паперів, векселів їхньому номіналові.
Ануїтет	вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний прибуток, що встановлюється з розрахунком на поступову сплату боргу й процентів з нього.
Банко	ціна або курс, за яким банк продає і купує цінні папери.
Бесса	зниження курсу цінних паперів.
Брокер	посередник, який сприяє здійсненню операцій між заінтересованими сторонами — клієнтами; брокери діють на основі укладених з клієнтами угод; можуть надавати додаткові послуги, зокрема, з вивчення ринку, реклами, надання кредиту
Вексель	цінний папір, що містить безумовне грошове зобов'язання про сплату певній особі або пред'явнику векселя певної суми в певний строк
Гросбух	головна книга в бухгалтерії.
Давальна угода	угода, в якій обумовлено, що продукція буде виготовлятися із сировини замовника
Дебет	ліва сторона бухгалтерського рахунку, на якій відображають господарські операції; рахунок надходжень і боргів даній установі
Дебітор	боржник (юридична чи фізична особа), що має грошову заборгованість підприємству, організації, установі.
Депозит	гроші чи цінні папери, що їх вносять до кредитних установ для зберігання.
Депозитор	особа чи організація, що є власником депозиту
Диспонент	уповноважений у справах фірми
Емісія	випуск в обіг банківських і скарбничих білетів, грошей, цінних паперів
Жирант	особа, яка робить на звороті векселя або чека передатний напис
Жират	особа, на яку жирант переказує вексель або чек
Камбіо	вексель, позиковий лист
Камбіст	торговець векселями; калькулятор вексельних арбітражних обчислень.
Комівояжер	роз'їзний агент по збуту товарів, що діє за дорученням певного підприємства
Комісіонери	посередники, які приймають певні товари на комісію; не сплачують їх вартість доти, доки ці товари не будуть продані
Кредит	права сторона бухгалтерського рахунку; на кредит активних рахунків записують вибуття цінностей, пасивних — надходження
Кредит	продаж товарів з відстрочкою платежу або передача на строк грошей та матеріальних цінностей з умовою їх повернення
Менеджер	керівник, директор, завідуючий, адміністратор, найманий професійний управляющий, що не є власником фірми
Нувориш	особа, яка спритно й швидко розбагатіла на різноманітних фінансових операціях
Пагамент	оплата готівкою
Пролонгація	продовження строку чинності договору, угоди, векселя
Рантьє	власники цінних паперів, які одержують проценти і живуть на ці доходи; в продуктивній праці не беруть участі безпосередньо
Реконверсія	переведення воєнної промисловості на виробництво цивільної продукції
Ремітент	особа, на яку виписано вексель (тратту) і якій має бути сплачена певна сума грошей за цим векселем
Рецепісса	розписка в одержанні товару
Своп	банківська операція з обміну валют
Трасант	особа, яка видає тратту, тобто переводить свій платіж на іншу особу
Трасат	особа, яка має сплатити за переказаним векселем
Тратта	переказний вексель переважно в міжнародних розрахунках
Трейдер	представник брокера в торговельній зоні біржі; приймає замовлення від імені фірми на продаж і купівлю
Ультимо	у біржовій термінології остання дата виконання певної угоди
Факсиміле	кліше-печатка для відтворення власноручного підпису
Факторія	віддалена філія торговельної контори (переважно закордонна)
Фактотум	довірена особа, яка виконує доручені завдання
Фікс	установлена ціна на товари; точно визначена сума винагороди
Фіск	державна скарбниця

Терміни та їх місце в діловому мовленні

Спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання - науки, культури, техніки, політики, економіки, називаються термінами. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені образності, емоційно-експресивного забарвлення.

Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство, справочинство); запозичується із інших мов (бланк, бюджет); утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників (фотокамера, фототелеграф, фототелетайп) тощо.

Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони (терміни) і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні.

Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні вживаються у медицині, технологічні - в техніці і т. д. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема в діловодстві. Наприклад: справа - означає один документ і сукупність документів, інше значення має словосполучення юридична справа. Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з'ясувати контекст. При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися лише тими формами, які подаються в словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання.

Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор. Це ускладнює розуміння змісту документа.

Отже, терміни кожної сфери науки потребують особливої уваги, постійної роботи зі словниками й довідниками.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію.

Можна виділити такі основні групи термінологічної лексики:

•математичну (множення, кут, дільник, квадрат);

•фізичну (молекула, електрон, калорія, енергія, вольт);

•електротехнічну (контакт, струм, заземлення, ізоляція);

•радіотехнічну (антена, радіоцентр, радіоприймач);

•літературознавчу (драма, поема, анапест, сюжет, персонаж);

•лінгвістичну (фонема, фонологія, афікс, іменник, сполучник, синтаксис, лексикологія, пароніми, діалект, метатеза, гіпотаксис, парадигма);

•філософську (метафізика, базис, діалектика);

•фінансову (банк, кредит, дебет, баланс, фінансувати);

•хімічну (азот, водень, кисень, іонізація, хімічна реакція, оксиди);біологічну (рецептор, клітина, тичинка);

•медичну (хірургія, ін'єкція, пеніцилін, грип, термометр);

•музичну (соло, тріо, квінтет, октава, балалайка);

•морську (катер, боцман, кубрик, капітан);

•залізничну (купе, експрес, провідник, тамбур, начальник тяги);

•спортивну (футбол, тайм, гол, аут, шахи, гросмейстер, шах, ферзевий гамбіт) та інші.

Число іменників

В українській мові іменники мають однину й множину.

Однина - позначення одного предмета, а також того, що сприймається як одне ціле, наприклад: паркет, пакет, завод, цех, калькулятор, прилад, цвях, ескіз, макет, ідея, підприємство.

Множина - це позначення сукупності предметів: облігації, комп'ютери, столи, снопи, квіти, дискети, акції, газети, листи, яблуні, папери.

Переважна більшість іменників мають дві форми: студент - студенти; викладач - викладачі; журналіст - журналісти; закон - закони; протокол - протоколи; банк - банки; декрет - декрети; автобус -автобуси; велосипед - велосипеди.

Частина іменників має тільки однину або множину. Наприклад:

Однина

•збірні: маса, юрба, збіжжя, спілка, рідня;

•речовинні: олія, печиво, сіно, начиння;

•абстрактні: свідомість, багатство, милосердя, біганина, висота, глибина;

•власні: Київ, Кременчук, Петрашівка, Золотоноша, Липове, Чорне море, Хорол, Пирятин.

Множина

•власні: Черкаси, Горби, Лубни, Бровари, Нові Санжари, Ромни;

•назви парних предметів: ворота, окуляри, щипці, ножиці, сани;

•деякі речовинні: дріжджі, парфуми;

•назви періодів часу, ігор: канікули, іменини, шахи;

•назви дій, станів, почуттів: радощі, веселощі, гордощі, лінощі, змагання;

•збірні: люди, дівчата, дрова.

Рід іменників

В українській мові граматична категорія роду - одна з основних морфологічних ознак, що відрізняє іменник від інших частин мови. Кожний іменник належить до одного з трьох родів: чоловічого, жіночого або середнього. Наприклад: батько, спорт, урожай, комерсант, Андрій, орел, порядок — чоловічого роду; мати, пісня, вода, ніч, Марія, земля, пшениця - жіночого роду; життя, озеро, поле, гілля, проміння, ягня, знання, молоко, становище - середнього Роду.

У іменників на позначення осіб категорія роду визначається граматично:

•словотворенням (киянин - киянка, студент - студентка);

•додаванням означального слова до означуваного (наш Шевченко, наша Шевченко);

•лексично: різними словами (дядько - тітка, чоловік - жінка, батько - мати, брат - сестра);

•синтаксично: узгодженням [лікар прийшов і лікар прийшла, Юрчук прочитав і Юрчук прочитала).

Іменники, що означають назви неживих предметів, розрізняються за родами:

•до чоловічого роду належать іменники, що в називному відмінку однини мають нульову флексію або закінчення -о; в родовому - закінчення -а(у), -я(ю); в орудному - закінчення -ом, -ем, -єм. Наприклад: університет, університету, університетом; край, краю, краєм; океан, океану, океаном; вексель, векселя, векселем;

•до жіночого роду - іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -а , -я; в родовому - закінчення -и, -і, -ї; в орудному - закінчення -ою, -ею, -єю. Наприклад: житниця, житниці, житницею; лінія, лінії, лінією; фірма, фірми, фірмою; а також іменники, що в називному відмінку мають нульову флексію, в родовому - закінчення -і, в орудному- ю. Наприклад: повість, повісті, повістю; ніч, ночі, ніччю;

•до середнього роду - іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -о, -е. В непрямих відмінках — закінчення, спільні із закінченнями іменників чоловічого роду. Наприклад: молоко, молока, молоком; море, моря, морем; до іменників цієї категорії належать й іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я, а в непрямих відмінках - суфікси -ат-, -ят-, -ен-. Наприклад: дівча - дівчати; хлоп'я - хлоп'яти; ім'я - імені.

Іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -я після подовженого приголосного основи чи після збігу двох або кількох приголосних у кінці основи, в орудному відмінку мають закінчення -ям. Наприклад: життя, життям, уміння, умінням; читання, читанням.

Окремо виділяють групу іменників «спільного» роду, що означають осіб жіночої й чоловічої статі. Наприклад: староста, суддя, воєвода, голова, сирота тощо.

Рід цих іменників визначається синтаксично, за допомогою означальних слів. Наприклад: Суддя Іванова говорила коротко. Суддя зачитав вирок (газ.).

Іменники "спільного" роду поділяються на дві групи:

•іменники на -а, -я, що означають назви, які даються особам чоловічої та жіночої статі у зв'язку з їх діяльністю, поведінкою, характером тощо. Такі іменники мають емоційно-експресивний відтінок, зокрема, зневаги, осуду, співчуття та ін. Наприклад: нероба, ледацюга, бідолаха, сердега, нікчема, сіромаха, роботяга;

•українські прізвища на -а типу: Куляба, Білобаба, Лопата та невідмінювані прізвища іншомовного походження: Вероніка Кастро і Джордж Кастро; Вікторія Руффо і Луїс Руффо; Марія Лопес і Роман Лопес та інші.

Відмінки іменників

В українській мові є шість відмінків, кожен з яких відповідає на певне питання, має своє значення і форму його вираження.

Називний відмінок	відповідає на питання хто? що?	зеленіє озимина; сонце сходить; батько прийшов; дівчина сміється
Родовий відмінок	відповідає на питання кого? чого?	склянка молока; підпис юриста; підготовка до весни; біля будинку
Давальний відмінок	відповідає на питання кому? чому?	доповісти керівнику; уклін хліборобам; назустріч сонцю; спасибі матері
Знахідний відмінок	відповідає на питання кого? що?	зустрів колегу; викликав лікаря; беру сопілку; готую наказ
Орудний відмінок	відповідає на питання ким? чим?	завідуючий відділенням; їхати поїздом; за наказом директора
Місцевий відмінок	відповідає на питання на кому? на чому?	друкувати на машинці; працювати на підприємстві

Клична форма означає особу, до якої звертаємось: пане, дівчино, добродію, юначе, президенте.

Значення іменників передається за допомогою відмінкових закінчень, прийменників та порядку слів. Наприклад: стоїть тролейбус; підійшов до тролейбуса; поїхав тролейбусом тощо.

Правопис закінчень родового відмінка однини іменників II відміни

У сучасній українській мові чіткого розмежування щодо вживання закінчень -а, -у, -я, -ю немає. Однак існує певна закономірність у їх використанні. Так, у родовому відмінку однини іменники II відміни мають закінчення -а, -у (у м'якій групі -я, -ю). При визначенні закінчення беруть до уваги семантико-морфологічні та акцентологічні (наголос) ознаки іменника. Наприклад: папір - папера (документ) -паперу (матеріал); акт - акта (документ) - акту (дія).

Закінчення -а, -я мають іменники чоловічого роду, що означають:

•загальні і власні назви людей та населених пунктів: заступника, акціонера, спортсмена, підприємця, промовця, Івана, Руслана, Львова, Києва, Харкова, Ужгорода, Ярославля, Тернополя, Севастополя, Марселя;

•інші географічні (власні) назви з наголосом на кінцевому складі у родовому відмінку та з суфіксами -ов, -ев, -єв, -ськ: Дніпра, Трубежа, Ірпеня, Здвижа, Дніпропетровська, Миколаєва, Демидова, Макарова, Тетерева;

•назви речей, предметів: комп'ютера, ксерокса, стола, автомобіля, мікроскопа, документа, плаща, векселя, стільця;

•назви мір простору, довжини, ваги, часу: метра, грама, гектара, сантиметра, місяця, тижня (але року, віку);

•назви окремих днів тижня: понеділка, четверга; місяців: січня, березня, листопада (листопаду -з іншим значенням) та ін.;

•назви будівель, приміщень, споруд: коридора, паркана, сарая, погреба (але льоху).

Деякі назви цієї групи вживаються лише із закінченням -у: поверху, палацу, залу, складу, порту, каналу, магазину, вокзалу, метрополітену та інші.

•наукові й технічні терміни іншомовного походження, що означають одиничні поняття: ромба, квадрата, діаметра, атома, поршня, сектора, куба, катода, реферата;

•українські терміни, коли вони утворені за допомогою суфіксів: відмінка, числівника, чисельника, іменника, прикметника, ступеня, рівня (але складу, способу, роду, виду, стану і в загальному, і в термінологічному значеннях).

Закінчення -у, -ю мають іменники чоловічого роду, що означають:

•збірні поняття: колективу, пленуму, активу, хору, оркестру, ансамблю (але вишняка, березняка, чагарника - з наголосом на кінцевому складі);

•речовину, масу, матеріал: меду, спирту, сиропу, цукру, чаю, льоду, шовку, граніту, піску, металу, асфальту, лісу, снігу, алмазу, кисню, водню;

•різні почуття, відчуття: гніву, страху, сорому, болю, відчаю, гумору, жалю;

•назви установ, закладів, організацій: університету, інституту, клубу, штабу, комітету;

•назви процесів, станів, властивостей, ознак: руху, польоту, ремонту, спорту, відгуку, відпочинку, рейсу (хоча рейса - у значенні монета), маршруту, побуту, експерименту, успіху, характеру, експорту, імпорту, сміху;

•явища природи: дощу, грому, вітру, морозу, вогню;

•місце, простір тощо: світу, степу, яру, лугу, саду, майдану, вигону, краю (але хутора, берега, горба);

•назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей тощо: Уралу, Кавказу, Сахаліну, Донбасу, Криму, Сибіру, Бугу, Нілу, Дунаю, Алтаю; але іменники з наголосом на останньому складі мають закінчення -а, -я: Дністра, Ужа, Остра, Дінця.

Використання професійних термінів

Вихід або «врожай» прибутку - умовний відносний показник прибутковості, який визначається як відношення величини всього отриманого компанією за останній рік прибутку в розрахунку на 100 акцій до поточної їхньої ціни

Гїффіна товари - товари (найчастіше маловартісні), попит на які за певних обставин зростає при підвищенні їхньої ціни (а не знижується, як слід було б чекати).

Декорт - зниження ціни товару за дострокову його оплату. Використовується також у разі, коли товар виявляється нижчої якості (або іншого зразка), ніж це було передбачено угодою.

Депорт - плата за надання права відстрочки ліквідації укладеної угоди до наступного ліквідаційного терміну. Вартість цієї форми відстрочки дорівнює різниці, сплачуваній дилерові, плюс нові комісійні, які належать брокеру.

Жиро - передатний напис на векселі, чеку, розпорядженні клієнтові банку про перерахування суми на рахунок третьої особи.

Консюмеризм - організований рух громадян і державних органів за розширення прав та впливу покупців щодо продавців.

Лот - партія товару. Термін широко використовується на публічних торгах. Пропонований до продажу товар розбивається на лоти з одного або набору однорідних за якістю предметів.

Угоди на реальний товар - операції конкретного оформлення здачі-прийомки реально існуючого товару на момент виконання контракту. Види таких угод: "спот" або "«кеш" - термінова поставка товару із складів біржі, "форвард" - поставка у майбутньому.

Ф'ючерсна угода - термінова угода, яка передбачає купівлю-продаж права на товар з поставкою у майбутньому. При цьому партнери не розраховують передати один одному цінності, які купуються або продаються. Мета угоди - одержання різниці в ціні за період між укладанням контракту і його виконанням. Через те ф'ючерсний контракт не може бути ліквідований. Його анулювання можливе лише в разі підписання протилежної угоди або повної поставки реального товару в зазначені терміни.

Правопис складних іменників

Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться іменники:

•утворені за допомогою сполучної голосної із двох чи кількох основ (одна з яких - дієслівного походження): коноплепрядіння, бавовнозаготівля, звуковловлювач, садовод, газомір, вертоліт, слов'янознавство, життєпис, водозбір;

•утворені поєднанням основ прикметника та іменника: чорнозем, бортмеханік, натурфілософія, Ощадбанк;

•утворені за допомогою сполучної голосної від двох іменникових основ, синтаксично й семантично рівнозначних: залізобетон, газопровідник, квітколоже, шлакоблок, лісостеп, верболіз (але: людино-день);

•утворені поєднанням дієслова в другій особі однини наказового способу з іменником: горицвіт, перекотиполе;

•утворені поєднанням числівникової основи з іменниковою: чотиритомник, сторіччя, двозначність, трикутник, двобій, двадцятиріччя;

•з першою частиною пів-, напів-, полу-: півбака, півжиття, півстола, півроку, півфінал, півхлібини, півпляшки, півхустки, півповерху, напіврозпад, напівсон, полувал, полукіпок;

•пов'язані з інтернаціональною лексикою й термінологією, в яких другою складовою частиною є такі елементи: -граф, -графія, -лог, -логія, -метр: гігрограф, мікологія, філолог, лексикограф, цинкографія, фітобіологія, палеографія, геометр;

•утворені з трьох і більше іменникових основ: автомотогурток, веломотоспорт, ліспромгосп.

Через дефіс пишуться іменники:

•що означають близькі за змістом поняття: батько-мати, хліб-сіль;

•що означають державні посади, військові звання: прем'єр-міністр, генерал-лейтенант;

•що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, грам-атом, тонно-кілометр;

•в яких перше слово підкреслює прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: жар-птиця, козир-дівка, стоп-кран;

•(окладні назви), що означають науковий ступінь, спеціальність, професію: член-кореспондент, інженер-економіст, лікар-педіатр;

•з першою частиною пів- у значенні «половина» перед власною назвою: пів-Києва, пів-Америки, пів-Москви;

•(складні географічні назви): Гусь-Хрустальний, Ростов-на-Дону;

а також

•словосполучення, що означають назви рослин: мати-й-мачуха, люби-мене, іван-чай;

•слова, до складу яких входять іншомовні елементи віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер-, штаб- (штабе-): штаб-квартира, екс-чемпіон, віце-адмірал, віце-консул, віце-президент, обер-лейтенант;

•складні прізвища: Гулак-Артемовський, Римський-Корсаков, Мамин-Сибіряк, Нечуй-Левицький, Салтиков-Щедрін.

Граматична форма ділових документів

При складанні документів виникають труднощі не лише в доборі потрібних слів, а й у виборі відповідної граматичної форми. Найчастіше виникає сумнів щодо використання роду іменників, коли це стосується назви осіб за професією.

Наприклад: учитель - учителька, касир - касирка, лаборант - лаборантка, лікар - лікарка, фізик - фізичка, працівник - працівниця, викладач - викладачка.

Офіційні назви посад, професій - іменники чоловічого роду, тому в ділових паперах слід вживати саме їх. Залежні слова від найменування професій узгоджуються у формі чоловічого роду.

Наприклад: старший викладач Світлана Дмитрівна; касир, управління Марія Семенівна; лаборант інституту Оксана Вікторівна; науковий співробітник Ольга Семенівна; головний прокурор Лідія Іванівна Шевченко.

Коли ж після таких сполук на позначення жіночого роду стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду.

Наприклад: Старший викладач Г. І. Гаєвська відповідала на наші запитання. Головний лікар Л. І. Ткаченко наголосила на цих рядках наказу директора.

У ділових документах не вживають узгодження типу: наша голова наказала, старша інженер поїхала, головна лікар порадила тощо.

Не рекомендується називати осіб за місцем проживання та їх професією типу: сільчани, городяни, заводчани, дистанційники, поштарі, вживаються: мешканці села, мешканці міста, робітники заводу, службовці станції, працівники пошти.

Досить часто в ділових паперах замість множини зустрічається однина.

Наприклад: Полтавські фермери зібрали великий урожай цукрового буряку, соняшнику, картоплі.

Іноді в ділових документах іменники, що означають речовину {вода, олія, сіль, нафта, вино тощо), набувають форм множини.

Наприклад: На цьому підприємстві можна придбати сухі вина, мінеральні води, технічні мастила.

Чимало помилок у вживанні давального відмінка іменників. Так, іменники чоловічого роду мають переважно закінчення -у, хоча останнім часом надається перевага закінченню -ові, -еві: ректорові, директорові.

Багато помилок припадає і на вживання родового відмінка однини іменників чоловічого роду, де одні закінчуються на -а, -я {документа), інші на -у, -ю {протоколу, принципу, факту). У випадках сумніву, слід заглянути до словника.

Щодо вживання прикметників, то тут можуть виникнути труднощі у використанні ступенів порівняння, оскільки в діловому мовленні частіше вживані аналітичні форми.

Наприклад: повний, більш повний, найбільш повний; вичерпний, більш вичерпний, найбільш вичерпний.

Прикметник

Прикметники - це слова, що вказують на ознаку предмета і відповідають на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?

Прикметники змінюються за родами, числами, відмінками; виражають різноманітні ознаки й властивості предметів: якість (свіжий хліб, твердий ґрунт, м 'яка груша); розмір (велике поле, широка дорога, маленький будиночок); смак (гіркий огірок, солодка ягода, кисла слива); матеріал, з якого зроблений предмет (фарфорова чашка, дерев'яні двері, скляний посуд); колір (жовто-блакитний прапор, фіолетові квіти, зелена трава); приналежність (наша фірма, мої акції, банківські автомобілі); зовнішні ознаки (білява дівчина, весела людина, стрункий хлопець); внутрішні властивості (перспективна ідея, діловий маклер); часові відношення (вечірній автобус, пізній час); просторові відношення (останній ряд, правий берег, ліва обочина).

Розряди прикметників

За лексичним значенням та граматичними властивостями прикметники поділяються на три групи:

•якісні - називають ознаки, властиві предмету більшою або меншою мірою: холодний -холодніший - най-холодніший, широкий - ширший - найширший, солодкий - солодший - найсолодший, чистий - чистіший - найчистіший;

•відносні - називають ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: телефонний дзвінок, дитячі книжки, осінні вітри, весняні дощі, завтрашній день, дерев'яний будинок;

•присвійні - вказують на приналежність предмета людині (рідше - тварині) і відповідають на питання чий? чия? чиє?: братів автомобіль, Шевченкова поезія, батькова ферма, сестрина дача, материна вишиванка, лисяча нора, лелече гніздо.

• 

Ступені порівняння прикметників

Якісні прикметники мають два ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь порівняння вказує, що ознака властива одній людині чи одному предмету більшою мірою, ніж іншим: красивіший, молодший, більший, гостріший кращий, світліший, веселіший, мудріший, суворіший, легший,, добріший.

Вищий ступінь утворюється від основи чи кореня прикметника за допомогою суфіксів -ш-, -іш-: дов-ш-ий, корот-ш-ий, дешев-ш-ий, чорн-іш-ий, темн-іш-ий, ніжн-іш-ий. При цьому в основі чи корені втрачаються суфікси -к-, -ок-, -ек- перед суфіксом -ш- (тонкий - тонший; глибокий - глибший; далекий -дальший). Перед суфіксом -іш- суфікси -к-, -ок-, -ек- зберігаються {чіткий - чіткіший, стрункий - стрункіший; жорстокий — жорстокіший) тощо.

Найвищий ступінь порівняння вказує на найвищу міру вияву ознаки предмета й утворюється додаванням до вищого ступеня префікса най-: найближчий, найдорожчий, найкрасивіший, найвеселіший, найцінніший. Форма найвищого ступеня може підсилюватися частками як, що, які з прикметниками пишуться разом: якнайбільший, якнайменший, якнайкращий, щонайзручніший, щонайдорожчий.

Аналітичні форми вищого ступеня прикметників утворюються за допомогою слів більш, менш (менш зручний, більш здібний), найвищого — додаванням до форми звичайного ступеня слова найбільш (найбільш приємний, найбільш веселий). Вони характерні для ділового мовлення.

Прикметники вищого і найвищого ступенів відмінюються за родами, числами і відмінками. 

Повні і короткі форми прикметників

В українській мові прикметники мають повну (відмінювану) і коротку (невідмінювану) форми.

Прикметники, які мають закінчення в усіх відмінках, називаються повними: останній, повний, срібний; залізного, срібного; залізному, срібному тощо.

Прикметники, які не мають закінчень, називаються короткими: кросен, ясен, зелен, срібен, дрібен, певен, потрібен, рад тощо. Короткі форми прикметників вживаються здебільшого у фольклорі, поезії, у творах художньої літератури. Наприклад: дрібен дощик, зелен клен; красен місяць тощо.

Тверда і м'яка групи прикметників

В українській мові розрізняють дві групи прикметників: тверду і м'яку.

До твердої групи належать:

•прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний. У називному відмінку однини вони мають закінчення -ий, -а, -е: білий, біла, біле; голубий, голуба, голубе; гарний, гарна, гарне; каштановий, каштанова, каштанове; весняний, весняна, весняне; солов'їний, солов'їна, солов'їне; казковий, казкова, казкове;

•усі короткі форми прикметників з твердим приголосним у кінці основи: зелен, срібен, жив, здоров, ясен;

•присвійні прикметники з суфіксами -ів (їв), -ин (-їн): батьків, братів, сестрин; Олексіїв, Маріїн, Ганнин, Наталчин.

До м'якої групи належать прикметники,

•основа яких закінчується на м'який приголосний. У називному відмінку однини вони мають закінчення -ій, -я, -є: синій, синя, синє, осінній, осіння, осіннє; братній, братня, братнє; ранній, рання, раннє; вечірній, вечірня, вечірнє; житній. житня, житнє; дружній, дружня, дружнє;

•основа яких закінчується на -н-з попереднім приголосним: безодній, безсторонній, будній, крайній, давній, достатній, городній, всесвітній, древній, задній, кутній, літній, могутній, майбутній, незабутній, нижній, обідній, ранній, передній, останній, сусідній, хатній, художній, порожній, мужній та ін.;

•на -шн- (-ій), -жн(-ій), утворені від прислівників: домашній, тутешній, вранішній, вчорашній, ближній, справжній, подорожній, повздовжній та інші.

Відмінювання прикметників

ТВЕРДА ГРУПА - Однина

Чоловічий рід / Жіночий рід / Середній рід / Множина

н. красивий / красива / красиве / красиві

р. красивого / красивої / красивого / красивих

д. красивому / красивій / красивому / красивим

з. красивий, красивого / красиву / красиве / красиві, красивих

о. красивим / красивою / красивим / красивими

м. (на) красивому, красивім / красивій / красивому, красивім / красивих

М'ЯКА ГРУПА - Однина

Чоловічий рід / Жіночий рід / Середній рід / Множина

н. осінній / осіння / осіннє / осінні

р. осіннього / осінньої / осіннього / осінніх

д осінньому / осінній / осінньому / осіннім

з. Н. або Р. / осінню / осіннє / Н. або Р.

о. осіннім / осінньою / осіннім / осінніми

м. (на) осінньому, осіннім / осінній / осінньому, осіннім / осінніх

Чоловічий рід / Жіночий рід / Середній рід / Множина для всіх родів

н. довговіїй / довговія / довговіє / довговії

р. довговійого / довговійої / довговійого / довговіїх

д. довговійому / довговіїй довговійому / довговіїм

з. довговіїй (-його) / довговію / довговіє (-його) / Н. або Р.

о. довговіїм / довговійою / довговіїм / довговіїми

м (на) довговійому, довговіїм / довговіїй / довговійому, довговіїм / довговіїх

Чоловічий рід / Жіночий рід / Середній рід / Множина для всіх родів

н. круглолиций / круглолиця / круглолице / круглолиці

р. круглолицього / круглолицьої / круглолицього / круглолицих

д. круглолицьому / круглолицій / круглолицьому / круглолицим

з. Н. або Р. / круглолицю / круглолице / Н. або Р

о. круглолицим / круглолицьою / круглолицим / круглолицими

м. {на) круглолицьому, круглолицім / круглолицій / круглолицьому, круглолицім / круглолицих

 Запам'ятайте: прикметники твердої і м'якої груп мають однакову систему закінчень, але їх розрізняють за голосними звуками.

Для твердої групи характерний звук и (високий, високим, високих тощо).

Для м'якої - і (вечірній, вечірнім, вечірніх тощо); парадигмі складеного прикметника з другою частиною -лиций (білолиций, повнолиций, блідолиций тощо) притаманні деякі особливості, оскільки вона поєднує відмінкові форми, які мають прикметники з твердою і м'якою основою.

Вибір слова

Згідно з рішенням Відповідно до рішення	обидва варіанти нормативні
Заходи щодо поліпшення Заходи до поліпшення. Заходи для поліпшення Заходи поліпшення Заходи по поліпшенню Заходи на поліпшення	в українській мові найуживанішою є форма з| прийменником щодо
З дня народження Від дня народження	тут обидві форми правомірні, однак прийменник від уживається рідше
Присвячувати відкриттю  Приурочувати до відкриття	ці слова близькі за значенням. Тому іноді плутають форми іменників, залежних від цих слів. Слід пам'ятати, що дієслово присвячувати керує безприйменниковим давальним відмінком {Відкриття виставки "Техніка XXI" присвячене Дню Києва). Дієслово приурочувати керує родовим відмінком з прийменником до {Відбулося свято, приурочене до дня народження Т. Г. Шевченка)
Оплатити проїзд Заплатити за проїзд Оплатити за проїзд	слід говорити: оплатити проїзд, оплачувати проїзд
Вітер три метри за секунду Вітер три метри на секунду	слід вживати: за секунду. Адже "відрізок часу, протягом якого що-небудь відбувається", в українській мові має зворот з прийменником за. Прийменник на вживається у фізиці {П'ять кілограмів на один сантиметр)
Алергія до ліків Алергія від ліків Алергія на ліки	медичний термін алергія керує синонімічними прийменниково-відмінковими формами до + родовий відмінок і на + знахідний відмінок. Так що однакові значення мають вислови алергія до і алергія на. Хоча перевага віддається словосполученню алергія до. Розмовна форма: алергія від тополиного пуху, від квітів...
Говорити українською мовою Говорити на українській мові Говорити по-українськи	слід вживати: говорити (писати) українською мовою. Останні два варіанти типові для розмовного стилю
Процент Відсоток	це паралельні форми. Використовуються і в діловому, і в науковому стилях