Національним агентством України з питань державної служби
надано роз’яснення щодо скорочення строку попередження про наступне звільнення
із займаної посади державної служби на підставі пунктів 1, 11 частини першої
статті 87 Закону України від 10.12.15 №
889 “Про державну службу” (надалі – Закон).
Відповідно до пунктів 1, 11 частини першої
статті 87 Закону підставами для припинення державної служби за
ініціативою суб’єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних
службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або
штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату
державних службовців, реорганізація державного органу, а також ліквідація
державного органу.
Частиною третьою статті 87 Закону передбачено, що
суб’єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця
про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті
у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Згідно із частиною третьою статті 5 Закону дія норм
законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин,
не врегульованих Законом.
Разом з тим, ні положення Закону, ні положення
Кодексу законів про працю України (надалі
– КЗпП) не врегульовують питання скорочення строку попередження звільнення
із займаної посади за власним бажанням працівника.
Водночас частиною п’ятою статті 13 Закону України від 02.06.16№ 1402 “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що висновки щодо
застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є
обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй
діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Так, у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 569/17130/17 (провадження N 61-21332св19) зазначено, якщо сам працівник виявить бажання
бути звільненим раніше, до закінчення строку попередження, роботодавець може
здійснити звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП у строк, про
який просить працівник..
Разом з тим, ані Закон, ані КЗпП не конкретизують
форми заяви на звільнення, зокрема заяви про звільнення до закінчення
30-денного строку, та не визначено строку прийняття рішення суб’єктом
призначення про припинення державної служби у разі подання державним службовцем
заяви про звільнення до закінчення 30-денного строку.
Ураховуючи викладене вище, вважаємо державного службовця,
якого попереджено про наступне звільнення із займаної посади, може бути
звільнено до закінчення строку попередження на підставі пунктів 1, 11
частини першої статті 87 Закону,
якщо він сам виявив бажання бути звільненим у визначений ним строк, шляхом
подання заяви суб’єкту призначення або керівнику державної служби про
скорочення строку попередження про наступне звільнення у довільній письмовій
формі.
Частиною четвертою статті 87 Закону передбачено, що
у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 11
частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у
розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
Аналізуючи частину четверту статті 87 Закону, можна
дійти висновку, що вихідна допомога у разі звільнення на підставі пунктів 1 та
11 частини першої цієї статті є обов’язковою, в тому числі і у разі
скорочення строку попередження про наступне звільнення із займаної посади
державної служби на підставі пунктів 1, 11 частини першої цієї статті.
Також повідомлено, що роз’яснення міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади мають лише інформаційний характер і не
встановлюють правових норм.
Лист від 02.09.21 № 138-р/з
