У структурному
підрозділі райдержадміністрації є вакантна посада державної служби - провідний
спеціаліст. Чи може на неї, на умовах трудового договору (контракту),
претендувати особа, яка вже працює в іншому державному органі, не будучи при
цьому державним службовцем?
Відповідно до пункту 1 Положення
про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і
організацій, затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства
юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 № 43, зареєстровано
в Міністерстві юстиції України 30 червня
1993 року за N 76, сумісництвом
вважається виконання працівником, крім
своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи
час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця,
приватної особи) за наймом (надалі –
підприємство). Отже, якщо особа, яка претендує
на вакантну посаду провідного спеціаліста, вже працює в державному органі (з
яким укладено трудовий договір раніше), то робота на посаді державного
службовця в райдержадміністрації буде вважатись сумісництвом.
За загальним правилом робота за
сумісництвом дозволена трудовим законодавством. Так, відповідно до частини
другої статті 21 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП).працівник має право реалізувати свої здібності до
продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або
одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не
передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін
Абзацом першим пункту 1 постанови
Кабінету Міністрів від 03.04.93 № 245. "Про роботу за сумісництвом
працівників державних підприємств, установ і організацій" встановлено, що робітники,
спеціалісти і службовці державних
підприємств мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї
основної, іншу роботу на умовах трудового
договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж
або іншому підприємстві або у громадянина у
вільний від основної роботи час.
Сумісництво та обмеження для
державних службовців
Для того щоб відповісти на
запитання стосовно можливості прийняття на роботу на посаду державного
службовця особу, яка вже працює, маємо з’ясувати, чи дозволено здійснення
сумісництва державним службовцям.
Для цього звернемось до норм
чинного законодавства про державну службу та актів законодавства у сфері
запобігання корупції.
Частиною п’ятою статті 32 Закону
України від 10.12.15 № 889 "Про державну службу" встановлено, що на
державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України від 14.10.2017 р. № 1700 "Про запобігання корупції".
Відповідно до підпункту "в"
пункту 1 частини першої статті 3 Закону про запобігання корупції, суб’єктами,
на яких поширюється його дія, є державні
службовці та посадові особи місцевого самоврядування.
Статтею 25 Закону про запобігання
корупції визначено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності,
зокрема, особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону,
забороняється:
- займатися іншою оплачуваною
(крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики,
інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою
діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;
- входити до складу правління,
інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або
організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи
здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі
чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної
громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської
організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Водночас, обмеження, зазначені
вище, не поширюються на депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої
повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних,
помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів
Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України
та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів
депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників
патронатних служб у державних органах.
З наведеного вище випливає, що,
особам, уповноваженим на виконання функцій держави, дозволено суміщати свою
діяльність лише із викладацькою, науковою і творчою діяльністю, медичною
практикою, інструкторською та суддівською практикою зі спорту.
Звертаємо увагу. Обмеження на
роботу за сумісництвом стосуються як працівників, для яких державний орган є
основним місцем служби, а працювати за сумісництвом вони виявили бажання на
іншому підприємстві будь-якої форми власності, так і тих працівників, які
бажають здійснювати роботу за сумісництвом у державному органі, при цьому
основну роботу вже виконують на іншому (державному/недержавному) підприємстві
Отже, щодо порушеного питання, то працівника можливо прийняти на вакантну
посаду державної служби тільки у разі попереднього звільнення з роботи в іншому
державному органі. Виконувати роботу одночасно і в державному органі, і на
посаді державного службовця в райдержадміністрації такому працівнику законом
заборонено.
Варто наголосити, що частиною першою статті 1724
Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП) передбачено відповідальність за порушення особою
встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім
викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики,
інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю (штраф від
трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з
конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від
роботи за сумісництвом).
Суб’єктом вказаного
правопорушення є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону про
запобігання корупції.
Об’єктом правопорушення
є суспільні відносини, пов’язані із забороною отримання особами, уповноваженими
на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, інших доходів, не
пов’язаних зі здійсненням їх владних повноважень.
Предметом цього
правопорушення буде дохід від забороненої діяльності (загальна сума доходу від
усіх видів забороненої діяльності, отриманого в грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у
виключній морській економічній зоні, так і за їх межами) чи винагорода від
роботи за сумісництвом (будь-яка одноразова, періодична або щомісячна
матеріальна (грошова чи натуральна) виплата).
Об’єктивна сторона цього
правопорушення полягатиме в активних протиправних діях, а саме: зайнятті іншою
оплачуваною або підприємницькою діяльністю. Зайняття іншою оплачуваною або
підприємницькою діяльністю - виконання посадовою особою, крім основної, ще й
іншої оплачуваної роботи, незалежно від укладення трудового договору, за
виключенням здійснення викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної
та суддівської практики, інструкторської практики із спорту.
Суб’єктами
правопорушення є особи,
уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування,
за винятком депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження
у відповідній раді на постійній основі), присяжних, помічників-консультантів
народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради
України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови
Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських
груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб у державних
органах.
Суб’єктивна сторона правопорушення
- прагнення отримати прибуток або винагороду за здійснення заборонених законом
для суб’єктів владних повноважень видів діяльності.
Держслужбовець. Липень, 2020/№ 7
