Чи може роботодавець примусово відправити
працівників у відпустку без збереження заробітної плати у разі встановлення
карантину?
З метою реалізації
заходів, передбачених законодавством у разі встановлення карантину відповідно
до статті 29 Закону України від 06.04.2000 № 1645 "Про захист населення від
інфекційних хвороб" (надалі – Закон №
1645), роботодавці зобов’язані вжити всіх можливих заходів. Серед таких
заходів:
- надання працівникам
щорічних основних та додаткових відпусток, інших оплачуваних відпусток,
передбачених законодавством;
- надання відпусток без
збереження заробітної плати за заявою працівників;
- встановлення
працівникам неповного або скороченого робочого часу;
- запровадження роботи
змінами;
- тимчасове
запровадження дистанційної або надомної роботи;
- введення простою;
- продовження роботи за
умови застосування засобів індивідуального та колективного захисту.
Порядок надання
відпустки без збереження заробітної плати регулюється Законом України від 15.11.96№ 504 "Про відпустки" (надалі -
Закон) та Кодексом законів про працю України (надалі – КЗпП).
Статтею 25 Закону
визначені випадки та строки надання відпустки без збереження заробітної плати
за бажанням працівника в обов’язковому порядку, якщо це матері або іншій особі,
зазначеній у частині третьої статті 18 цього Закону, а відпустка потрібна для
догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на
відповідній території.
Законом України від 17.03.20№ 530 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих
на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)"
внесено зміни до статті 84 КЗпП, відповідно до яких, у разі встановлення
Кабінетом Міністрів України карантину, термін перебування у відпустці без
збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний
термін, встановлений частиною другою цієї статті (не більше 15 календарних днів
на рік).
Зазначені відпустки
надаються працівникам виключно на підставі їх особистої заяви. Надання
працівникам відпусток без збереження заробітної плати за виключною ініціативою
роботодавця законодавством про працю не передбачено. Якщо працівник
відмовляється написати заяву про надання йому відпустки без збереження
заробітної плати, роботодавець не має права примушувати його до цього.
Якої тривалості може надаватись працівнику
відпустка без збереження заробітної плати у разі встановлення карантину?
Відповідно до статті 84
КЗпП, за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися
відпустка без збереження заробітної плати на строк, обумовлений угодою між
працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15
календарних днів на рік.
Частиною третьою цієї
статті визначено, що у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину
відповідно до Закону № 1645 строк перебування у відпустці без збереження
заробітної плати на період карантину не включається у загальний строк встановлений
частиною другою цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік).
Якої кількості працівників роботодавець може
одночасно надати відпустку без збереження заробітної плати?
Зазначені відпустки
надаються працівникам виключно на підставі їх особистої заяви.
Нормативно-правовими
актами з питань праці не визначено обмеження щодо кількості працівників, яким
роботодавець може надати відпустку без збереження заробітної плати, передбачену
статтею 84 КЗпП. Роботодавець, враховуючи потреби підприємства, самостійно
приймає рішення надати таку відпустку, так і відмовити у її наданні.
Який порядок надання працівникам щорічних
основних та додаткових відпусток, інших оплачуваних відпусток, передбачених
законодавством під час карантинних заходів?
Запровадження карантину
не визначено законодавством як підставу для перенесення щорічної відпустки. У
той же час чинне законодавство не забороняє надання працівнику щорічної
відпустки за угодою сторін під час карантину на весь час або частково.
Відповідно до статті 80
КЗпП щорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути
перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за
погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації
(профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше
обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи
підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки
тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому
році.
У разі перенесення
щорічної відпустки на новий строк її надання встановлюється за згодою між
працівником і роботодавцем.
Таким чином, у разі
наявності у працівника невикористаних днів щорічної відпустки, за його бажанням
(на підставі особистої заяви) та за згодою роботодавця може бути надана щорічна
основна або додаткова відпустка, а також інші оплачувані відпустки, передбачені
законодавством (відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину -
особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, додаткова відпустка
окремим категоріям громадян тощо).
